5. Обробка, узагальнення та аналіз результатів як завершальний етап соціологічного дослідження.

Завершується соціологічне дослідження обробкою, узагальненням та аналізом отриманих результатів. Цей завершальний етап включає в себе кілька основних операцій.

1. Підготовка соціологічних даних до обробки. Вона пов’язана з перевіркою інструментарію щодо точності заповнення, у ході якої вибраковуються не придатні для обробки матеріали (наприклад, якщо не заповнена в анкеті паспортичка, якщо понад 30% запитань залишилися без відповідей і. т. ін.). До анкет або опитувальних листів вносяться корективи: якщо, припустимо, не визначена жодна позиція, то обводиться варіант „нема відповіді” або „мені важко відповісти”.

2. Кодування інформації. Дана процедура дозволяє формалізувати відповіді шляхом присвоєння кожному варіанту відповіді умовного числа, яке називається кодом. Іноді кодування здійснюється відразу під час розробки інструментарію. У цьому випадку кодуванню підлягають тільки не повністю закодовані, напівзакриті та відкриті запитання. У результаті кодування інструментарій ніби перетворюється на впорядковану систему чисел.

Порядкова система кодування має такий вигляд: 001, 002, ..., 091, ... (нумеруються лише варіанти відповідей). Позиційна система кодування включає в себе окремі нумерації запитань і відповідей: запитання І, варіанти відповідей 1, 2, 3, ..., 9; запитання 7, варіанти відповідей 1, 2, 3.

Для кодування відкритих запитань на окремий лист виписуються всі варіанти відповідей, які групуються та об’єднуються за змістом, а кожній змістовій групі присвоюється окремий код. У результаті такої процедури виходить формалізований список варіантів відповідей, що називається кодифікатором.

3. Обробка соціологічної інформації. Ручна обробка звичайно виконується тоді, коли вивчається невелика кількість респондентів, використовуються невеликі за розміром анкети або тести, Результати розрахунків під час використання комп’ютерів виходять у вигляді табуляграм, які містять соціологічні дані.

4. Узагальнення та відображення результатів дослідження. Отримана в процесі обробки інформація може бути подана на основі групування.

Просте групування - це класифікація або впорядкування даних за однією ознакою. Об'єднання фактів здійснюється за головною ознакою. В залежності від гіпотез можна згрупувати вибіркову сукупність за статтю, віком, професіями, освітою та ін. У випадку групування за однією ознакою отримуємо одновимірний розподіл, за двома і більше − двовимірні та багатовимірні розподіли. Дані, отримані під час групування, можуть бути подані у вигляді таблиць, діаграм, графіків.

Перехресне групування - це поєднання даних, впорядкованих за двома ознаками. Метою такого групування є:

• з'ясувати взаємозв'язок між даними;

• здійснити взаємний контроль показників (порівняти відповіді на основне та контрольне запитання);

• визначити вплив одного показника на інший.

Завданням перехресного групування є виявлення стійких зв'язків між структурними якостями явища, що вивчається. Це дає можливість простежити як змінюються одні ознаки у зв'язку зі зміною інших, як змінюються досліджувані властивості у груп, відокремлених за різними ознаками. У тому випадку, коли збільшення однієї ознаки призводить до зростання іншої, то зв'язок між ознаками є позитивним. Зворотна залежність (збільшення однієї - зменшення іншої) свідчить про наявність негативного.

Емпірична типологізація - це пошук сталих сполучень якостей соціальних об'єктів або явищ, які розглядаються у відповідності до гіпотез у декількох вимірах одночасно. Іноді типологізація здійснюється на підставі наявних теоретичних уявлень. Теоретична типологізація - це узагальнення ознак соціальних явищ на основі теоретичної моделі і за обґрунтованими критеріями. Така типологізація є умовою прямої перевірки теорії шляхом перевірки сконструйованих типів з емпіричними свідоцтвами відповідності або відхилення від ідеальної моделі. У теоретичній типології критерії якостей виявляють шляхом логічного аналізу.

Аналіз отриманих у соціологічному дослідженні даних відповідно до типології передбачає:

• визначення частоти розподілу за кожним типом;

• вивчення відхилень від теоретичних моделей за окремими параметрами;

вимір інтенсивності і вірогідності цих відхилень.

Для більш глибокого узагальнення соціологічної інформації використовуються обчислення спеціальних статистичних величин: середньої арифметичної, дисперсії, коефіцієнта кореляції.

Найвикористовуванішими методами за статистичного підходу є кореляційний аналіз (вимірювання й аналіз зв'язків між двома змінними: як впливають зміни значень однієї змінної на зміни значень іншої; ця залежність ха­рактерна для всіх змінних чи лише для їх певної кілько­сті), множинний аналіз (регресійна модель: дві або більше незалежних змінних сукупно впливають на залежну; багатофакторний аналіз: виявлення прихованих факторів, здатних впливати на змінні; аналіз часових рядів: вимірю­вання змінних через певні інтервали часу).

Ці показники можуть бути обчислені з допомогою загальних або спеціальних комп’ютених програм. Зокрема до складу програми Microsoft Excel входить набір засобів аналізу даних (пакет аналізу), призначений для рішення складних статистичних завдань, та засоби, що дозволяють представити результати аналізу в графічному виді.

У кожному окремому випадку інтерпретація залежить від знання дослідником предмета вивчення, його досвіду, схильностей та здібностей. Вона спирається також на всі ті дані, які соціолог може отримати поза соціологічним дослідженням.

5. Аналіз результатів дослідження. Дані, отримані в ході дослідження, мають бути інтерпретовані соціологом. Інтерпретація − це пояснення, тлумачення, дешифрування однієї системи (тексту, подій, фактів) в іншій − конкретній, зрозумілій, наочній та загальновизнаній. Соціолог повинен не просто подати числові значення тих чи інших величин, які вимірюються в дослідженні, а пояснити значення окремих положень, звести їх до загальної теоретичної системи. Тому без інтерпретації фактично немає соціологічного дослідження.