4. Підготовка соціологічного дослідження – вибірки і шкали вимірювання.

Всі конкретні соціологічні дослідження умовно можна поділити на дві великі групи - суцільні, коли об'єкт дослідження вивчається повністю, без будь-яких виключень, та вибіркові, коли досліджується лише певна частина об'єкта, відібрана за спеціальними ознаками, а висновки розповсюджуються на весь об'єкт. Класичними прикладами суцільних досліджень є загальнонаціональні переписи населення або референдуми. Суцільні дослідження, як правило, мають обмежене використання і застосовуються у прикладній соціології досить рідко в тих випадках, коли об'єкт дослідження представлений невеликою кількістю людей (наприклад, студенти певного вузу, працівники певного підприємства тощо).

Більшість же конкретних соціологічних досліджень носять не суцільний, а вибірковий характер. Це дозволяє забезпечити економічність досліджень та їх надійність за умов використання специфічної методики та техніки.

Розрізняють генеральну та вибіркову сукупність. Генеральна сукупність - це вся множина соціальних об'єктів, які підлягають вивченню. Інколи генеральну сукупність називають популяцією. Вибіркова сукупність - це частина генеральної сукупності, яка відображає та відтворює основні характеристики останньої і є її зменшеною моделлю. Вибіркове опитування значно зменшує кошторис соціологічного дослідження і скорочує терміни його проведення.

Імовірні вибірки будуються:

• методом власне-випадкового відбору, у цьому випадку елементи генеральної сукупності наносяться на картки, перемішуються, потім відбираються;

• методом механічної вибірки (елементи генеральної сукупності зводяться в єдиний список, і вже через нього через рівні інтервали відбирають відповідну кількість обстежуваних). Крок відбору К підраховується за формулою, К= N/ n, де N − величина генеральної сукупності; n − величина вибіркової сукупності. Наприклад, на факультеті навчається 500 студентів, планується обстежити 100 чоловік. Значить, 500:100 = 5; отже, зі списку має бути відібрана кожна п’ята одиниця з початку або кінця списку;

• методом серійної вибірки − відбір здійснюється з кожної серії однорідної частини генеральної сукупності пропорційно загальній кількості її елементів;

• методом гніздової вибірки − здійснюється відбір не окремих одиниць дослідження, а груп або колективів з наступним суцільним опитуванням.

Гніздова вибірка - це варіант випадкової вибірки, за яким відібрані об'єкти нагадують гнізда (кластери) більш дрібних одиниць. Гніздова вибірка має широке застосування при побудові територіальної вибірки. Після відбору невеликої кількості територіальних об'єктів (населених пунктів, районів, житлових кварталів, вулиць, будинків, під'їздів) проводиться суцільне опитування їх мешканців. Бажано, щоб розбіжності між гніздами були мінімальними, а одиниці, що їх складають, по можливості, неоднорідними, а також більша кількість малих гнізд доцільніша за малу кількість великих.

Цілеспрямована вибірка будується:

• методом стихійної вибірки (наприклад, поштове опитування читачів газет або журналів), у подібних випадках висновки дослідження поширюються лише на опитувану сукупність;

• методом основного масиву опитується приблизно 60-70% кількості генеральної сукупності, звичайно використовується в розвідувальних дослідженнях;

• методом квотної вибірки; це найбільш поширений метод, суть якого полягає в цілеспрямованому відборі респондентів з дотриманням параметрів квот. Кількість квот, як правило, не перевищує чотирьох. Наприклад, на факультеті навчається 30% юнаків і 70% дівчат. Стать − ознака, що виступає квотою, 30% і 70% − параметри квот. У вибірковій сукупності це співвідношення повинно бути в основному залишене.

Систематична, цілеспрямована, неймовірнісна вибірка застосовується у тих випадках, коли відбір людей з генеральної сукупності здійснюється на основі заданої засади. Наприклад, при проведенні електоральних досліджень у певному регіоні вибіркова сукупність складає, припустимо, 2 000 чоловік, а генеральна – 20 0000 чоловік. Крок вибірки визначається поділом генеральної сукупності на вибіркову. У даному випадку він дорівнює 100. Це означає, що, починаючи з будь-якого номера із загального списку (визначається довільно), опитується кожний сотий виборець.

За формою реалізації вибірки можуть бути одноступеневими та багатоступеневими. Усі розглянуті вище методи є одноступеневими. Багатоступеневі вибірки здійснюються в кілька ступенів, на кожному з яких використовуються різні або однакові методи.

Досить важливим під час визначення вибіркової сукупності є не тільки питання „кого опитувати”, а й „яку кількість”, „скільки чоловік потрібно обстежити”. На це питання немає однозначної відповіді в соціологічній літературі. Одні вважають, що для пробних опитувань достатня вибірка обсягом 100-200 чоловік. При масових дослідженнях, якщо величина генеральної сукупності становить менше, ніж 5 тис. чоловік, достатній обсяг вибіркової сукупності становить не менше 500 чоловік, якщо генеральна сукупність − 5 тис. і більше, тобто 10% її складу (але не більше 2-2,5 тис. чоловік). Інші пропонують використовувати для визначення обсягу вибірки спеціальну таблицю: