6.2. Мультиплікатор і акселератор

Сукупні видатки та рівноважний ВВП рідко залишаються сталими. Розглянемо, чому і як відбуваються їхні зміни.

Ефект мультиплікатора

Сукупні видатки та рівноважний ВВП можуть змінюватися внаслідок змін у споживанні, заощадженнях або інвестиціях.

Оскільки інвестиції є наймінливішим компонентом сукупних видатків, припустімо, що крива інвестицій переміщується (частина 1 рис. 6.3). Із переміщенням кривої інвестицій переміщується лінія сукупних видатків (частина 2 рис. 6.3).

Якщо очікувана норма прибутку зростає або процентна ставка зменшується, то інвестиції зростуть з 10 до 15 млрд. грн., а крива інвестицій переміститься вгору (з І₀ у I₁). Якщо очікують, що норма прибутку знизиться або процентна ставка зросте, то інвестиції зменшаться з 10 до 5 млрд. грн., а крива інвестицій переміститься вниз (з І₀ у I₂).Зміни в лінії інвестицій спричиняють аналогічні зміни в лінії сукупних видатків. У першому випадку лінія сукупних видатків переміститься також угору: з (С+І)₀ у (С+І)₁, а в другому випадку – вниз: з з (С+І)₀ у (С+І)₂. Внаслідок переміщення лінії сукупних видатків угору рівноважний ВВП зростає з 250 до 275 млрд. грн., а внаслідок її переміщення вниз – зменшується з 250 до 225 млрд. Як ілюструє частина 2 рисі 6.3, внаслідок зменшення або збільшення інвестицій на 5 млрд. грн. відбувається зменшення або збільшення рівноважного ВВП на 25 млрд. Отже, зміна рівноважного ВВП у 5 разів більша, ніж зміна інвестиційних видатків. Цей несподіваний результат називають ефектом мультиплікатора.

Ефект мультиплікатора – це багаторазовий вплив, який зміна інвестиційних або інших видатків чинить на рівноважний ВВП. Мультиплікативний ефект властивий не лише інвестиційним видаткам, а й іншим видам видатків – споживчим видаткам, державним закупівлям товарів і послуг та експорту.

Мультиплікатор = зміна реального ВВП/ зміна у видатках.

Мультиплікатор – це відношення зміни рівноважного ВВП до зміни в інвестиціях або в будь-якому компоненті сукупних видатків; число, на яке треба помножити зміну в будь-якому компоненті сукупних видатків, щоб визначити підсумкову зміну рівноважного ВВП.

Ефект мультиплікатора діє в обох напрямках. Збільшення або зменшення у будь-якому компоненті сукупних видатків спричиняє багаторазове збільшення або зменшення рівноважного ВВП.

У нашому прикладі мультиплікатор дорівнює 5 (25: 5), а гранична схильність до заощадження (MPS) = 1/5. Звідси випливає, що

мультиплікатор = 1 / MPS, = 1 / 1 – МРС.

MPS – гранична схильність до заощадження;

МРС – гранична схильність до споживання (1 – MPS).

Ця формула справедлива для будь-якого значення MPS. Чим менша величина MPS (а відповідно більша величина МРС), тим більший мультиплікатор.

Мультиплікатор, котрий обчислюють як обернену величину до граничної схильності до заощадження, називають простим. Простий мультиплікатор відображає вплив на рівноважний ВВП витікань із потоку «видатки-доходи» лише у формі заощаджень. На відміну від цього повний, або складний, мультиплікатор відображає вплив на рівноважний ВВП усіх можливих видів витікань (заощаджень, імпорту, податків). Повний мультиплікатор обчислюють за формулою:

k_m = 1 – (1 – MPS) (1 – МРМ) (1 – MTR),

де МРМ – гранична схильність до імпорту;

MTR – гранична податкова ставка.

Згідно з оцінкою Ради економічних консультантів при Президентові США; повний мультиплікатор в економіці цієї країни становить приблизно 2. Для обчислення повного мультиплікатора у вітчизняній економіці належна статистична база поки що відсутня.

Аналіз мультиплікатора

Керуючись здоровим глуздом, неважко зрозуміти, чому початкова зміна в інвестиціях або будь-якому іншому компоненті сукупних видатків спричиняє багаторазову зміну реального ВВП. Додаткові видатки – це додаткові доходи, а вони, своєю чергою, – додаткові видатки і т.д. Національна економіка – це безперервно повторювані потоки видатків і доходів. Тому початкова зміна в будь-якому компоненті сукупних видатків спричиняє ланцюгову реакцію змін у потоці «видатки-доходи». Внаслідок цього відбувається багаторазова зміна реального ВВП. Таблиця 6.2 ілюструє ефект мультиплікатора внаслідок зростання інвестицій на 5 млрд. грн.

Таблиця 6.2

Мультиплікатор (умовні дані, млрд. грн.)

Цикл змін	Зміна доходу	Зміна у споживанні (C) (МРС=0,8)	Зміна у заощадженні (S) МРS=(0,2)
Передбачуване зростання інвестицій	5,00	4	1
Другий цикл	4,00	3,2	0,8
Третій цикл	3,20	2,56	0,64
Четвертий цикл	2,56	1,948	0,512
	...	...	...
Всього	25,00	20,00	5,00

Збільшення інвестицій означає додатковий дохід країни у вигляді заробітної плати, прибутку й т.д., бо видатки і доходи – це дві сторони однієї операції. З додаткового доходу 5 млрд. грн. 4 млрд. грн. споживається, а 1 млрд. грн. заощаджується. Дохід у 4 млрд. грн., який витрачають одні домогосподарства, отримують у вигляді додаткового доходу інші домогосподарства. З нового доходу 4 млрд. грн. споживається 3,2 і заощаджується 0,8 млрд. грн. Додатковий дохід у третьому циклі змін становитиме 3,2 млрд. грн., з яких споживається та заощаджується відповідно 2,56 та 0,64 млрд. грн., і т.д. Отже, ефект початкової та наступних змін доходу зменшується з кожним наступним циклом. Сумарний приріст обсягу виробництва і доходу становитиме 25 млрд. грн., якщо процес мультиплікованого впливу початкової зміни доходу триває до кінця.

Загальне збільшення доходу становить:

5+4+3,2+ 2,56 +.... = 5(1+0,8 + 0,8² + 0,8³ +....) = 5(1/(1 – 0,8))= 5 (1/0,2) =25.

Отже, відношення кінцевої зміни доходу (25) до початкової його зміни (5) внаслідок зростання інвестицій дорівнює: 1/0,2 = 1/MPS =1/(1 – MPС).

Це підтверджує сформульований вище висновок про те, що простий мультиплікатор є оберненою величиною до граничної схильності до заощадження.

Мультиплікований вплив початкової зміни доходу припиняється тоді, коли сума нових заощаджень сягає 5 млрд. грн. У такий спосіб «коригується» нерівновага в економіці, яка виникає внаслідок початкового збільшення доходу на 5 млрд. грн. Для того, щоб відбулося таке «коригування», в кінцевому підсумку дохід, а отже, і реальний ВВП мають зрости на 25 млрд. грн. Покажемо за допомогою графічної моделі, як відбувається цей процес (рис. 6.4).

Лінія інвестицій переміщується з І₀ в І₁, Е₀ – стара, Е₁ – нова точка макроекономічної рівноваги, яка відповідає рівноважному ВВП у 275 млрд. грн. Цей рівень на 25 млрд. грн. вищий, ніж старий рівноважний ВВП (250 млрд. грн.).

Отже, зміна рівноважного ВВП у 5 разів більша, ніж початкова зміна інвестицій. Саме тому катет Е₀Стрикутника Е₁Е₀С у п’ять разів більший за катет Е₁С. Довжина катета Е₀С відповідає зміні ВВП, а катета Е₁С – зміні інвестицій. Відношення довжини катета Е₀С до довжини катета Е₁С становить 5 (25/5), отже, дорівнює мультиплікатору для нашої економіки. Таким чином, геометрично мультиплікатор є котангенсом кута нахилу лінії «витікань» (S).

Як було показано вище, початкова зміна інвестицій спричиняє значно більшу зміну рівноважного ВВП. Аналогічний ефект виникає, якщо в умовах сталих інвестицій змінюється споживання.

Якщо домогосподарства зменшують споживання, а підприємства не збільшують інвестиції, продаж товарів і послуг та реальний ВВП зменшуються. Зміна реального ВВП при цьому визначається ефектом мультиплікатора – кожна гривня зменшення споживання спричиняє зменшення реального ВВП у кількість разів, яка відповідає мультиплікатору (у 4 рази, якщо MPS = 1/4; у 5 разів, якщо MPS=1/5, і т.д.). Цю ситуацію в економіці графічно ілюструє переміщення лінії заощадження вгору – з S y S₁ (рис. 6.4). Нова точка рівноваги Е₂ відповідає рівноважному ВВП 225 млрд. грн., що на 25 млрд. грн. менше, ніж старий рівноважний рівень ВВП (250 млрд. грн. ).

Менший обсяг споживання за кожного можливого рівня ВВП переміщує функцію заощадження вгору. Внаслідок цього рівноважний ВВП зменшується до рівня, за якого домогосподарства заощаджують стільки, скільки підприємства планують інвестувати.

Отже, переміщення вгору функції заощадження на вертикальний відрізок, який відповідає збільшенню заощадження на 5 млрд. грн. (це означає переміщення вниз функції споживання на такий самий відрізок), спричиняє мультипліковане зменшення рівноважного ВВП на 25 млрд. грн.

Споживчі видатки, як і інвестиції, – це «гроші підвищеної потужності», оскільки їхня зміна справляє мультиплікований вплив на рівноважний ВВП.

Ефект мультиплікатора має важливе практичне значення. У процесі здійснення урядом монетарної або фіскальної політики відбуваються зміни в певному або одночасно декількох компонентах сукупних видатків. Урахування ефекту мультиплікатора дає змогу кількісно оцінити, як саме позначаються ці зміни на рівноважному ВВП країни.

Похідні інвестиції та «парадокс заощадження»

В аналізі процесу встановлення рівноважного ВВП та причин його можливих змін розглядалися автономні, незалежні від обсягу національного виробництва інвестиції. Автономні інвестиції, які здійснюються у вигляді початкових ін’єкцій, внаслідок ефекту мультиплікатора спричиняють багаторазову зміну реального ВВП. Своєю чергою зростання реального ВВП, як свідчить практика, стимулює збільшення інвестицій. Економічне зростання і підвищення рівня зайнятості активізують інвестиційну діяльність підприємців: виникають похідні інвестиції.

Похідні інвестиції – це інвестиції, породжені зростанням реального ВВП. Похідні інвестиції накладаються на автономні й прискорюють економічне зростання, що називають ефектом акселератора.

Ефект акселератора – це прискорення економічного зростання внаслідок похідних інвестицій.

Проте колесо економічного розвитку країни може крутитися і в інший бік. Зменшення реального ВВП спричиняє зменшення похідних та загальних інвестицій в умовах спаду. Внаслідок ефекту мультиплікатора-акселератора це поглиблює спад виробництва і знижує рівень зайнятості.

Збільшення реального ВВП, а разом з тим похідних інвестицій розширює обсяг виробництва в галузях, які виробляють капітальні блага. І навпаки, зменшення ВВП украй несприятливо впливає на динаміку обсягу виробництва в цих галузях. На цій підставі можна дати відповідь на далеко не нове запитання щодо співвідношення динаміки інвестицій та заощаджень. Не зменшення, а збільшення споживання стимулює розширення продажу, реального ВВП та інвестицій. Справедливим є і зворотне твердження. Отже, високий рівень інвестицій передбачає високий рівень споживання, що знижує рівень заощаджень. У цьому полягає «парадокс заощадження». Це справді парадокс. Заощадливість окремої людини є благом. Проте спроба всіх заощаджувати якомога більше може спричинити зменшення сукупних видатків і реального ВВП, а відтак інвестицій та фактичних заощаджень загалом.

«Парадокс заощадження» дає змогу зрозуміти, чому зростання рівня заощадження в «перегрітій» економіці зменшує інвестиції, а водночас і сукупні видатки, що стримує розвиток інфляції. З іншого боку, цей парадокс пояснює, чому зниження рівня заощаджень у роки економічного спаду збільшує інвестиції та сукупні видатки і стимулює збільшення обсягу виробництва й зайнятості.

Отже, на «перегріту» економіку сприятливо впливає підвищення рівня заощаджень, у той час як на депресивну економіку – зниження рівня заощаджень. Інакше кажучи, збільшення заощаджень є необхідною умовою стримування інфляції, а їх зменшення – неодмінною умовою подолання спаду.

6.3. ВПЛИВ МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ Й ДЕРЖАВНОГО СЕКТОРА НА РІВНОВАЖНИЙ ВВП

Досі, розглядаючи умови досягнення рівноважного ВВП, ми не брали до уваги зовнішню торгівлю і державний сектор. Тепер з’ясуємо, як ці сектори впливають на рівноважний ВВП.

Чистий експорт та рівноважний ВВП

Економіка більшості країн є відкритою, отже, вони експортують та імпортують певні товари і послуги. Тому одним із компонентів сукупних видатків виступає чистий експорт – різниця між експортом та імпортом товарів і послуг. Чистий експорт є додатною величиною, коли експорт перевищує імпорт, і має від’ємне значення, коли імпорт більший за експорт. Додатний чистий експорт збільшує, а від’ємний – зменшує сукупні видатки на купівлю національного продукту країни. Тому додатний чистий експорт стимулює збільшення реального ВВП, тоді як від’ємний спричиняє його зменшення.

Експорт сприяє збільшенню сукупних видатків на купівлю національного продукту країни, бо певна його частина споживається за кордоном. Завдяки експорту реальний ВВП країни та кількість робочих місць у країні зростають. Імпорт, як зазначалося, означає витікання з потоку «видатки-доходи», тому він зменшує сукупні видатки на купівлю національного продукту країни.

Загальний вплив зовнішньої торгівлі на сукупні видатки в країні залежить від чистого експорту. Додатний чистий експорт збільшує сукупні видатки порівняно з їх величиною у закритій економіці, в якій немає експортно-імпортних операцій, а отже збільшує реальний ВВП країни. Від’ємний чистий експорт знижує сукупні видатки порівняно з рівнем видатків у закритій економіці, а отже, зменшує реальний ВВП.

На активність країни у світовій торгівлі, а разом з тим на її чистий експорт, впливають такі чинники:

• економічне піднесення в інших країнах. Збільшення реального ВВП та доходу в інших країнах дозволяє їхнім торговельним партнерам збільшувати свій експорт. Тому кожна країна зацікавлена в економічному зростанні своїх торговельних партнерів;

• митні й немитні бар‘єри. Якщо певна країна встановлює високі митні й немитні бар’єри, ціни імпортних товарів і послуг зростають, а їх імпорт країною та відповідно експорт іншими країнами скорочується. Зрештою, виробництво у країнах-експортерах скорочується. Тому політика протекціонізму несприятливо позначається на світовій торгівлі та економічному розвиткові в глобальному вимірі;

• динаміка валютних курсів. Знецінення валюти країни означає, що ціни вітчизняних продуктів, виражені в іноземних валютах, знизилися. Це стимулює купівлю продуктів, вироблених у цій країні, за кордоном. Тому експорт країни збільшується і зменшується імпорт, а відтак зростає її чистий експорт. Якщо економіка країни перебуває у фазі спаду, зниження курсу національної валюти стимулює збільшення її чистого експорту та сукупних видатків. Це сприяє зростанню реального ВВП та зайнятості. Навпаки, поцінування валюти країни підвищує ціни її продуктів в іноземній валюті, а тому стримує їх купівлю за кордоном. Тому експорт країни зменшується, а імпорт – зростає. Якщо економіка країни перебуває у фазі повної зайнятості, поцінування її валюти й зумовлене цим скорочення чистого експорту та сукупних видатків загалом стримуватимуть розвиток інфляції.

На сукупні видатки та реальний ВВП впливає також державний сектор. Вплив державного сектора відбувається передусім через державні закупівлі товарів і послуг та податки. Для простоти аналізу впливу державного сектора на сукупні видатки та рівноважний ВВП виходимо з таких припущень:

1. Державні закупівлі товарів і послуг не впливають на видатки домогосподарств. Інакше кажучи, державні закупівлі не переміщують функцій споживання, заощадження та інвестицій.

2. Чисті податкові надходження (податки мінус трансфери) формуються за рахунок особистих податків. Хоча використовуваний дохід зменшується на величину податкових надходжень держави, валовий внутрішний продукт, національний дохід та особистий дохід залишаються рівними між собою.

3. Рівень цін в економіці незмінний, аж поки не зазначено інше.

Державні закупівлі товарів і послуг та рівноважний ВВП

Аналізуючи вплив державних закупівель на рівноважний ВВП, припускаємо, що податки відсутні, а державні закупівлі становлять 20 млрд. грн. за кожного можливого рівня ВВП. За допомогою таблиці 6.3 можна показати, що внаслідок наявності державних видатків рівноважний ВВП зростає.

Таблиця 6.3

Вплив державних закупівель товарів і послуг на рівноважний ВВП (умовні дані, млрд. грн.)

1	2	3	4	5	6	7	8
Реальний внутрішній продукт (ВВП)	Споживання (С)	Заощадження (S)	Інвестиції (І)	Експорт (К)	Імпорт (М)	Державні закупівлі (G)	Сукупні видатки АЕ=С+І+ G+NE
200	200	0	10	10	10	20	230
210	208	2	10	10	10	20	238
220	216	4	10	10	10	20	246
230	224	6	10	10	10	20	254
240	232	8	10	10	10	20	262
250	240	10	10	10	10	20	270
...	...	...	...	...	...	...	...
350	320	30	10	10	10	20	350

Дані 1-го та 4-го стовпців таблиці 6.3 відомі з попереднього викладу. Дані 5-го та 6-го стовпців свідчать, що експорт та імпорт товарів і послуг є автономними змінними і становлять по 10 млрд. грн. за кожного рівня ВВП. Отже, чистий експорт за кожного рівня ВВП дорівнює нулю. В останньому, 8-му стовпці таблиці обчислено сукупні видатки для економіки, в якій здійснюються експортно-імпортні операції й існує державний сектор. Аналіз даних 1-го та 8-го стовпців таблиці дає змогу визначити рівноважний ВВП для нашої економіки згідно з підходом «видатки-обсяг» виробництва, а даних 1-го та 3-7-го стовпців – згідно з підходом «витікання-ін’єкції». Умовами досягнення рівноважного ВВП згідно з першим та другим підходами відповідно є:

C+I+G+ NE = Y*, S+T+M = I+G+K.

Як свідчать дані 1-го та 8-го стовпців і підтверджують дані 1-го та 3-7-го стовпців таблиці 6.3, рівноважним для нашої економіки є ВВП у 350 млрд. грн. Отже, внаслідок збільшення державних закупівель від 0 до 20 млрд. грн. за кожного рівня ВВП відбувається збільшення рівноважного ВВП на 100 млрд. грн. (350–250). Мультиплікатор державних закупівель у цьому прикладі дорівнює 5 (100/20), як і мультиплікатор інвестиційних видатків, оскільки гранична схильність до заощадження у нашій економіці (MPS) становить 1/5.

Мультиплікатор урядових закупівель товарів і послуг дорівнює простому мультиплікатору і є оберненою величиною до граничної схильності до заощадження.

Для полегшення аналізу впливу державних закупівель на рівноважний ВВП припускалося, що податки відсутні. Розглянемо зміну рівноважного ВВП тоді, коли уряд збирає податки. Для простоти припустімо, що має місце акордний, одноразово сплачуваний податок.

Акордний податок дає однакову суму податкових надходжень за кожного рівня ВВП.

Таблиця 6.4 ілюструє наслідки запровадження акордного податку в економіці.

Таблиця 6.4

Вплив податків на рівноважний ВВП (умовні дані, млрд. грн.)

1	2	3	4	5	6	7	8	9	10
Реальний ВВП (ВВП=НД=ОД)	Акордний податок (Та)	Використовуваний дохід (ВД)	Споживання (Cт)	Заощадження (Sт)	Інвестиції (І)	Експорт (К)	Імпорт (М)	Державні закупівлі (G)	Сукупні видатки АЕ=С+І+G+NE
200	10	190	192	-2	10	10	10	20	222
210	10	200	200	0	10	10	10	20	230
220	10	210	208	2	10	10	10	20	238
230	10	220	216	4	10	10	10	20	246
240	10	230	224	6	10	10	10	20	254
250	10	240	232	8	10	10	10	20	262
260	10	250	240	10	10	10	10	20	270
270	10	260	248	12	10	10	10	20	278
310	10	300	280	20	10	10	10	20	310
350	10	340	304	36	10	10	10	20	334

Як свідчать дані 3-5-го стовпців таблиці 6.4, внаслідок запровадження акордного податку в сумі 10 млрд. грн. за кожного рівня ВВП використовуваний дохід країни, а отже, споживання та заощадження, зменшується також на 10 млрд. грн. Враховуючи те, що МРС=4/5, a MPS=l/5, визначимо, яка частина скорочення доходу припадає на споживання, а яка – на заощадження. Споживання за кожного рівня ВВП зменшується на 8 млрд., а заощадження – на 2 млрд. грн.

Сукупні видатки для національної економіки після запровадження акордного податку (С_т +I+G+ NE) за кожного можливого рівня ВВП відбивають дані 10-го стовпця таблиці 6.4. Зіставлення даних цього стовпця з даними 8-го стовпця таблиці 6.3 свідчить про те, що внаслідок запровадження податку сукупні видатки за кожного рівня ВВП зменшуються порівняно з їх величиною за відсутності податку (на суму, яка відповідає скороченню споживання внаслідок запровадження акордного податку – 8 млрд. грн.).

Внаслідок скорочення сукупних видатків рівноважний обсяг виробництва досягається за рівня у 310 млрд. грн. Це значно менше, ніж у національній економіці, де немає податків (350 млрд. грн.). Отже, запровадження податку в сумі 10 млрд. грн. спричиняє зменшення рівноважного ВВП на 40 млрд. грн. (350-310).

Зміна податків приводить до мультиплікованої зміни рівноважного ВВП.

Мультиплікатор податків у нашому прикладі дорівнює –4 (–40:10). Оскільки в нашій економіці MPS=1/5, мультиплікатор податків становитиме:

Мультиплікатор податків = 1 – 1/MPS.

Формула мультиплікатора податків справедлива для будь-якого значення граничної схильності до заощадження. Мультиплікатор податків на одиницю менший за мультиплікатор державних закупівель товарів і послуг або будь-яких інших видатків.

Для графічного аналізу впливу податків на рівноважний ВВП застосуємо рисунок 6.5. Відкладемо по горизонтальній осі реальний ВВП, а по вертикальній – сукупні видатки.

Лінія C+I+G+NE є кривою сукупних видатків в умовах відсутності податку, а лінія С_т+I+G+ NE – кривою сукупних видатків після запровадження податку. Лінію С_т+I+G+ NE будуємо відніманням від лінії C+I+G+NE величини, на яку зменшуються споживчі видатки після запровадження податку (8 млрд. грн.).

Лінія S+M – це крива витікань до запровадження податку, а лінія S_т+M+T – крива витікань після його запровадження. Лінію S_т+M будуємо відніманням від лінії S+M суми зменшення заощадження (2 млрд. грн.) внаслідок запровадження податку, а лінію S_т+M+T – додаванням до лінії S_т+M податку (10 млрд. грн. ). Е₀ та Е₁ – точки макроекономічної рівноваги товарних ринків відповідно до та після запровадження податку. Точка E₀ відповідає рівноважному ВВП до запровадження податку (350 млрд. грн.), а точка Е₁ – його рівневі після запровадження податку (310 млрд. грн.).

Урахування при аналізі рівноважного ВВП таких чинників, як державний сектор та зовнішня торгівля, підводить до висновку, що згідно з підходом «видатки-обсяг виробництва» рівноважний ВВП досягається в точці, в якій лінія сукупних видатків перетинає лінію 45 градусів. Згідно з підходом «витікання-ін’єкції» рівноважний ВВП досягається в точці, в якій лінія ін’єкцій перетинає лінію витікань. Інакше кажучи, рівноважний ВВП досягається за підходом «видатки-обсяг виробництва», якщо сукупні видатки дорівнюють реальному внутрішньому продукту, а за підходом «витікання-ін’єкції» – якщо сума всіх ін’єкцій до потоку «видатки-доходи» дорівнює сумі всіх витікань із цього потоку.

Аналізуючи вплив державного сектора на рівноважний ВВП, ми припускали, що державні закупівлі товарів і послуг зростають на 20, у той час як податки – на 10 млрд. грн. Рівноважний ВВП зростає внаслідок цього на 60 млрд. грн. (з 250 млрд. грн. у національній економіці, в якій чистий експорт дорівнює нулю, до 310 млрд. грн.). Покажемо, що внаслідок одночасного зростання або зменшення державних закупівель та податків на однакову величину рівноважний ВВП зростає або зменшується на таку саму величину. Це дасть змогу зрозуміти дію ефекту мультиплікатора збалансованого бюджету. Збалансований державний бюджет – це бюджет, за якого державні видатки та податки одночасно зростають або зменшуються на однакову величину.

Вплив збалансованого бюджету на рівноважний ВВП з’ясуємо за допомогою умовного прикладу. Нехай рівноважний ВВП становить 350 млрд. грн.; уряд одночасно зменшує закупівлі товарів і послуг та податки на 10 млрд. грн. Унаслідок цих заходів рівноважний ВВП також зменшується на 10 млрд. грн. (MPS=1/5).

Унаслідок скорочення урядових видатків на 10 млрд. грн. рівноважний ВВП зменшиться на 50 (10x5) млрд. грн., а внаслідок зменшення податків – збільшиться на 40 млрд. грн. (10x4). Отже, кінцеве зменшення рівноважного ВВП становить 10 млрд. грн. (50 – 40).

Мультиплікатор збалансованого бюджету дорівнює одиниці. Це твердження справедливе для будь-якого значення граничної схильності до заощадження.

Інфляційний та прецесійний розриви

«ВВП-розриви» відображають невідповідність між фактичними видатками і видатками за повної зайнятості. Якщо фактичні сукупні видатки менші, ніж видатки за повної зайнятості, фактичний ВВП менший за природний. У національній економіці простежується спад виробництва, зростає безробіття і виникає рецесійний розрив. Якщо сукупні видатки перевищують видатки за повної зайнятості, фактичний ВВП більший за природний. У національній економіці починають зростати ціни – має місце інфляційний розрив.

Рецесійний розрив виникає тоді, коли фактичні видатки менші, ніж ті, що достатні для купівлі ВВП, виробленого за повної зайнятості. Інфляційний розрив простежується тоді, коли фактичні видатки більші, ніж ті, що достатні для купівлі ВВП, виробленого за повної зайнятості.

Національна економіка опиняється у стані спаду та зростання вимушеного безробіття тоді, коли сумарні ін’єкції до потоку «видатки-доходи» менші, ніж витікання з цього потоку. Навпаки, «перегрів» економіки і пов’язане з цим зростання цін відбуваються тоді, коли ін’єкції до потоку «видатки-доходи» перевищують витікання з цього потоку. Ці твердження справедливі для будь-якої національної економіки. Для аналізу рецесійного та інфляційного розривів в економіці припустімо, що природний ВВП дорівнює 310 млрд. грн.; рецесійний та інфляційний розриви становлять 5 млрд. грн. кожний, a MPS=1/5.

Якщо сукупні видатки дорівнюють тим, які достатні для купівлі ВВП, виробленого за повної зайнятості, лінія сукупних видатків перетинає лінію 45 градусів у точці, яка відповідає природному обсягові виробництва. Це означає, що рівноважним для економіки є природний ВВП. Унаслідок рецесійного або інфляційного розривів, а отже невідповідності фактичних видатків видаткам за повної зайнятості лінія сукупних видатків переміщується і водночас змінюється рівноважний ВВП (рис. 6.6).

Лінія (C+I+G+ NE)₀ є лінією сукупних видатків за повної зайнятості. Точка перетину лінії (C+I+G+ NE)₀ з лінією 45 градусів відповідає рівно важному ВВП у 310 млрд. грн., який дорівнює природному. Лінія (C+I+G+ NE)₁ є лінією сукупних видатків в умовах рецесійного розриву. Лінію (C+I+G+ NE)₁ будуємо відніманням рецесійного розриву (5 млрд. грн. ) від лінії (C+I+G+ NE)₀.

Рецесійний розрив – це вертикальний відрізок, на який має переміститися вгору лінія сукупних видатків, щоб рівноважний ВВП підвищився до рівня природного.

Лінія (C+I+G+ NE)₁ перетинає лінію 45 градусів у точці E₁ якій відповідає фактичний рівноважний ВВП у 285 млрд. грн. Таким чином, рецесійний розрив у 5 млрд. грн. спричиняє зменшення рівноважного ВВП на 25 млрд. грн. (310-285) порівняно з природним, справляє мультиплікований вплив на реальний ВВП. Мультиплікатор рецесійного розриву дорівнює у нашій економіці 5 (25:5) = 1:1/5= 1/MPS.

Лінія (C+I+G+ NE)₂ є лінією сукупних видатків в умовах інфляційного розриву. Лінію (C+I+G+ NE)₂ будуємо додаванням до лінії (C+I+G+ NE)₀ інфляційного розриву (5 млрд. грн.).

Інфляційний розрив – це вертикальний відрізок, на який має переміститися вниз лінія сукупних видатків, щоб рівноважний ВВП знизився до рівня природного.

Лінія (C+I+G+ NE)₂ перетинає лінію 45 градусів у точці Е₂, якій відповідає рівноважний ВВП у 335 млрд. грн. Це означає, що інфляційний розрив у 5 млрд. грн. спричиняє мультипліковане збільшення рівноважного ВВП на 25 млрд. грн. Мультиплікатор інфляційного розриву, як і мультиплікатор рецесійного розриву, у нашій економіці дорівнює 5 (25:5)= 1/MPS, а отже відповідає простому мультиплікатору.

Аналіз рецесійного та інфляційного розривів має важливе практичне значення. Нестача сукупних видатків порівняно з їх величиною за повної зайнятості спричиняє мультипліковане зниження рівноважного ВВП порівняно з його природним рівнем.

Надлишок сукупних видатків порівняно з їх величиною в умовах повної зайнятості спричиняє мультипліковане підвищення рівноважного ВВП щодо його природного рівня. Звідси випливає висновок: для подолання спаду виробництва або стримування інфляції сукупні видатки потрібно відповідно збільшити на величину рецесійного розриву або зменшити на величину інфляційного розриву.