3.2. Заощадження, інвестиції і фінансові ринки в моделі кругообігу

У попередній моделі Y=C, але частину доходу домогосподарства схильні зберігати: Y = С + S.

Заощадження (S) – накопичення у вигляді готівки, вклади в банк, покупка акцій, облігацій та інших цінних паперів.

З іншого боку, фірми витрачають більше, ніж отримують від реалізації продукції, так як крім оплати ресурсів необхідно здійснити інвестиції.

Інвестиції – це всі витрати, які безпосередньо сприяють збільшенню сукупної величини накопиченого в економіці капіталу. Це інвестиції в основний капітал (виробниче обладнання, комплектуючі, виробничі будівлі тощо), в товарно-матеріальні запаси (запаси сировини, накопичення запасів нереалізованої продукції).

Таким чином, оскільки домогосподарства витрачають менше в порівнянні з величиною доходів, а фірми – більше в порівнянні з виручкою, то в моделі з’являються фінансові ринки.

Під фінансовими ринками розуміють сукупність ринкових інститутів, які направляють потік грошових коштів від власників до позичальників. Вони переміщують значну частину заощаджень, перетворюючи їх в інвестиції. Інша частина переміщується безпосередньо від домогосподарств до фірм шляхом придбання акцій, облігацій тощо (рис. 1.4).

В даній моделі рівновага має вигляд:

Y=C + S = C + I,

або S = I.

Чи завжди заощадження дорівнюють інвестиціям, і відповідно сукупні виграти дорівнюють національному продукту?

Навіть якщо заощадження не дорівнюють інвестиціям, і система не є рівноважною, національний продукт завжди дорівнюватиме величині фактичних витрат. Роль балансу при цьому виконують інвестиції в товарно-матеріальні запаси:

• якщо S>I, то збільшуються незаплановані інвестиції в товарно-матеріальні запаси;

• якщо S<І, то зменшуються незаплановані інвестиції в товарно-матеріальні запаси.

3.3. Модель кругообігу з включенням державного сектору

Під державним сектором розуміються як центральні так і місцеві органи влади.

Державний сектор пов’язаний з економічною системою через:

• чисті податки, тобто податкові надходження від домогосподарств за мінусом державних трансфертних виплат (Т);

• державні видатки (G);

• державні позики, які здійснюються при наявності дефіциту державного бюджету (G>Т);

• державні заощадження, які здійснюються при наявності надлишку бюджету (G<Т) (рис. 1.5).

Введення державного сектору не порушує рівноваги, оскільки:

1) з точки зору доходів: доход розподіляється не тільки на споживання (С) і заощадження (S), але і сплату податків (Т): Y=C+T+S;

2) існує три види витрат на товари і послуги – споживчі, інвестиційні і державні, тобто з точки зору витрат (або національного продукту): Y=С+I+G;

Y=C+T+S=C+I+G.

3.4. Модель кругообігу для відкритої економіки

Відкрита економіка – це економічна система, яка зв’язана з іншими державами світу механізмами експорту, імпорту і фінансових операцій (рис. 1.6). Так як в моделі відображено тільки грошові потоки, то:

• експорт (Е) – це потік грошових виплат в систему на внутрішні ринки продуктів;

• імпорт (Z) – потік з внутрішньої національної економіки за кордон;

• чистий експорт (NE) – різниця між величиною експорту та імпорту.

Імпортні товари і послуги купуються і домогосподарствами, і фірмами, і державою. Для спрощення відображається лише найбільша категорія – імпорт товарів споживання.

Якщо Е<Z, NE<О, різниця буде оплачена чи шляхом позики у іноземних фінансових посередників, чи шляхом продажу реальних і фінансових активів іноземцям.

Такі операції – чистий притік капіталу (притік фінансових ресурсів), зображено як потік до внутрішнього фінансового ринку.

Якщо Е>Z, NE>О – відтік капіталу – економічна система дає позики іноземцям чи купує іноземні фінансові та реальні активи.

Сукупність основних макроекономічних взаємозв’язків можна представити у вигляді схеми (див. рис. 1.6).

Аналізуючи рис. 1.6, можна зробити висновок, що рівність між національним продуктом і національним доходом у відкритій економіці зберігається:

1) з точки зору доходів:

Y=C+T+S+Z, (1.1)

2) з точки зору витрат:

Y=C+I+G+E, (1.2)

де С – витрати домогосподарств;

Т– сума податків;

S – заощадження домашніх господарств;

Z – сума імпорту;

Е – сума експорту;

I – сума інвестицій;

G – державні витрати;

Y – національний доход (національний продукт).