2. Типи економічного зростання

Розрізняють два типи економічного зростання – «екстенсивне» й «інтенсивне».

Економічне зростання називається екстенсивним, якщо воно не змінює середню продуктивність праці в суспільстві: , або .

Коли зростання національного доходу (y) випереджає зростання кількості зайнятих у виробництві , має місце інтенсивне зростання (рис. 12.2).

Екстенсивне збільшення виробництва товарів і послуг відбувається за рахунок залучення додаткових факторів виробництва – землі, праці і капіталу, при цьому їхній якісний і технічний рівні залишаються незмінними. Коли суспільство має в наявності вільні невикористані ресурси, воно може нарощувати виробництво товарів і послуг екстенсивним шляхом.

Але, як уже відомо, ресурси суспільства, у тому числі і трудові, – не безмежні. За підрахунками вітчизняних економістів, найбільша роль у підвищенні продуктивності праці належить технічним факторам – на їхню частку припадає близько 60% приросту продуктивності праці. Тому бажанішим є інтенсивний тип економічного зростання, при якому збільшення вироблених благ досягається за рахунок зростання продуктивності праці на технічній базі, що удосконалюється, і більш ефективного використання всіх факторів виробництва. У цьому випадку перед суспільством відкривається можливість поряд зі збільшенням кількості і якості вироблених благ одночасно вирішувати різноманітні задачі – забезпечувати зростання добробуту членів суспільства, створювати матеріальну основу майбутнього розвитку виробництва, більше засобів вкладати в розвиток науки і культури, охорону навколишнього середовища, підтримувати на належному рівні обороноздатність країни. Інтенсивне зростання економіки є основою зростання добробуту населення в умовах зменшення диференціації в доходах різних соціальних шарів.

У розвитку сучасного виробництва фактори екстенсивного й інтенсивного зростання «сусідять» та з’єднуються. Наприклад, може відбуватися одночасно і приріст кількості діючої робочої сили, і підвищення її якості, розширення поля виробництва і удосконалювання технічної бази виробничого процесу. Залежно від того, який спосіб збільшення виробництва благ переважає, говорять про «переважно екстенсивний» чи «переважно інтенсивний» типи економічного зростання.

Ефективність використання трудових ресурсів залежить від рівня організації праці, застосування науково обґрунтованих методів і способів його організації, а також від стану освітньої і професійної підготовки працівників, їх відношення до виконуваної роботи. Не останню роль у характеристиці якості робочої сили відіграє і стан здоров’я працівників, що підвищує тривалість й інтенсивність трудової віддачі отриманих ними знань і навичок.

3. Нтп як фактор економічного зростання

У сучасних умовах найважливішим фактором економічного зростання є «науково-технічний прогрес» (НТП), тому що саме ступінь використання його досягнень визначає сучасний тип економічного зростання.

НТП – це поступове удосконалювання і поширення у виробництві техніки і технологічних процесів у рамках діючих науково-технічних принципів.

Початок сучасної НТР прийнято відносити до середини 50-х років XX століття. Основні напрямки цих перетворень полягають у наступному:

• автоматизація виробництва, заміна машин принципово новими технічними системами, що змінюють положення і роль людини в процесі виробництва; людина виділяється з процесу виробництва, стає поруч з ним і над ним, виконуючи функції налагодження і регулювання;

• створення і застосування такої техніки, як ЕОМ, і комп’ютеризації виробництва перетворюють інформатику в новий ресурс і елемент технологічного процесу (у США більше комп’ютерів, ніж у всіх країнах світу, а в Токіо стільки телефонів, скільки у всій Африці);

• відкриття і використання нових видів і джерел енергії – атомної, термоядерної і т. д.;

• створення і використання нових видів матеріалів, не відомих природі, із заздалегідь заданими властивостями, що перетворюють спектр конструкційних предметів праці;

• відкриття і застосування нових технологій (хімічних, біологічних, лазерних і т. д.), що входять у життя під загальною назвою «високих технологій».

У кінцевому рахунку узагальнюючою ознакою сучасної НТР стає перетворення науки у безпосередню продуктивну силу суспільства.

Витрати на розвиток інформаційних технологій на душу населення у 1997 р. в Україні склали 4 дол. США (0,38% ВВП на душу населення); в Німеччині – 613 дол. (2,08%); Франції – 559 дол. (2,14%); США – 1045 дол. (4,01 %).

По кількості зареєстрованих патентів в розрахунку на кількість наукових працівників Україна в 15-20 разів відстає від США, Франції, Німеччини, Японії. Біля 80-90% підприємств України не виконують робіт по підвищенню технічного рівня виробництва.

Використання високих технологій підвищує технічний рівень і якість продукції, що випускається, дозволяє повніше задовольняти потреби суспільства при безпечному впливі на навколишню природу і, що найголовніше, – обумовлює зростаючу економічність виробництва кінцевої продукції, зменшення витрат праці і засобів виробництва в розрахунку на його одиницю. Тим самим вивільняються ресурси для використання в тих сферах, розвиток яких характеризує якість життя членів суспільства.

У нових умовах змінюється оцінка результатів виробництва: на перший план виходить не стільки кількість, скільки якість продукції, що випускається, підвищення її науково-технічного рівня.

Інша ознака сучасного розвитку – створення прогресивної структури виробництва, підвищення питомої ваги наукомістких галузей, що втілюють і забезпечують здійснення плодів НТР.

Дотепер були розглянуті фактори, що визначають зростання з боку виробництва. Але в ринковій економіці виробництво і споживання не пов’язані безпосередньо. Їхній зв’язок опосередкований ринком, механізм якого трансформує їх у взаємодію «пропозиції» і «попиту». І хоча попит визначається пропозицією (споживачі, як правило, запитують те, що вироблено і представлене на ринок), сам рух сукупного попиту виступає активним фактором економічного зростання. У зв’язку з цим у економічній теорії прийнято виділяти фактори, що лежать і на стороні сукупної пропозиції, і на стороні сукупного попиту.

Від факторів сукупного попиту залежить повне використання вирослого національного «пирога» і можливості його збільшення в майбутньому. Адже якщо він, образно говорячи, не «запитаний», тобто не «з’їдений» сьогодні, то немає потреби «випікати» ще більший «пиріг» завтра. У свою чергу, попит формується особистими доходами громадян (призначеними для споживання), державними витратами, а також попитом на інвестиційні товари (розмірами капіталовкладень в інвестиції й у запаси).

Джерела економічного зростання є необхідними умовами, що уможливлюють збільшення обсягу і підвищення якості вироблених товарів і послуг у даний період часу.

До джерел економічного зростання відносять, насамперед, економічні ресурси, які має країна для нарощування обсягів вироблених товарів і послуг. Крива виробничих можливостей графічно демонструє, що при повному використанні економічних ресурсів одночасне збільшення виробництва товарів і послуг у наступні періоди можливо тільки при збільшенні ресурсних можливостей суспільства (рисунок 12.3).

Рис. 12 .3. Динаміка економічного зростання

Збільшення обсягу ресурсів і підвищення їх якості під впливом НТП графічно зображується зсувом кривої виробничих можливостей вправо з положення АВ у положення А′В′.