2.3. На початку XX ст., коли екскурсії набули значного поширення у сфері науки, освіти, просвітництва, починається теоретична розробка питань методики проведення екскурсій.

Так, у 1910 році побачила світ перша книга за редакцією Б.Є.Райкова і Г.Н.Боча “Шкільні екскурсії, їхнє значення та організація”, у якій вперше було чітко сформульовано основні принципи шкільної екскурсійної методики. Питання методики та організації екскурсій обговорювалися на педагогічних з’їздах і нарадах, знаходили відображення у часописах “Екскурсивний вісник” (Москва), “Шкільні екскурсії та шкільний музей” (Одеса), “Російський екскурсант” (Ярославль), які відіграли значну роль у подальшому розвитку теорії та практики екскурсійної справи.

Виникнення вітчизняної теорії та методики екскурсійної діяльності також відбувається у зазначений період. Питання підготовки фахівців екскурсійної справи в Україні привертали увагу передової інтелігенції, насамперед провідних вчених і освітян. Так, у 1915 році у Києві вперше було організовано курси для підготовки керівників природничих екскурсій для дітей. Організатором цих курсів був видатний український зоолог, зоогеограф, популяризатор біологічних знань, громадський діяч Володимир Михайлович Артоболевський.

У 1909 році В.М.Артоболевський із групою зоологів заснував “Орнітологічне товариство ім. К.Ф.Кесслера”, головою якого був 10 років, упродовж усього часу його діяльності. У 1913 р. організував у Києві виставку “Охорона природи”. А в 1915 році був організатором вищезазначених курсів. У цей же час (1915 -1916 рр.) вийшли друком його праці: “Екскурсії в зоологічний музей університету”, “Екскурсії в природу як фактор середньошкільного виховання і освіти”. За його редакцією вийшла праця: “Курси з підготовки керівників екскурсій дітей в при”.

Думка про влаштування у Києві таких курсів виникла ще під час функціонування виставки “Охорона природи”, яку відвідало понад 17 тис. киян і гостей міста. До того ж, імпульсом стали події, пов’язані з початком Першої світової війни. Турбота про дітей, що залишилися без батьківського нагляду, тяжкий психологічний стан населення наштовхнули членів Орнітологічного товариства вирішити питання обов'язкової організації екскурсій у природу насамперед для дітей. А їх на період канікул у Києві залишалось понад 20 тис.

Всі ці обставини сприяли якнайшвидшому відкриттю курсів. Спочатку було створено організаційне бюро, до складу якого увійшли В.М.Артоболевський, Б.А.Домбровський, М.В.Шарлемань. Було складено навчальний план, що передбачав проведення лекцій та екскурсій, запрошено відомих вчених.

Місцеві газети “Киевлянин” і “Киевская мысль” надрукували оголошення про відкриття курсів. Цікаво те, що платню за оголошення, завдяки важливості поставленого перед курсами завдання, було значно знижено порівняно з існуючими розцінками, а в “Киевлянине” перші оголошення надруковано навіть безоплатно.

Міська управа відрядила на курси 50 міських учителів і заплатила за них 500 крб. Загалом на курси було зараховано 386 осіб, переважно вчителів. Також тут були студенти, слухачі вищих навчальних закладів, священики, інженери, техніки тощо.

Слухачами курсів були переважно жінки, вони складали 70% всієї аудиторії, що відзначалася молодим віком – 24-26 років. А за освітянським цензом переважали особи з середньою освітою (ті, хто закінчили гімназії, інститут шляхетних дівчат, комерційні училища), а також ті, хто закінчили або навчались у вищій школі.

Курси працювали з 28 квітня до 15 травня 1915 року. Для читання лекцій було запрошено відомих вчених-викладачів: проф. П.А.Тутковського, В.М.Артоболевського, проф. М.Ф.Кащенка.

Окрім лекцій, було проведено екскурсії: ботанічні – до Голосіївського лісу та Пущі-Водиці; зоологічні – до Пущі-Водиці, у Дарницю, до зоосаду, до зоологічного музею університету св. Володимира; для вивчення геологічного минулого Києва та його околиць – до яруг поблизу Кирилівської лікарні.

На прохання Орнітологічного товариства, підтримане міською управою, правління міської залізниці надало безоплатно окремі вагони для користування курсистами під час проведення позаміських екскурсій.

Проведене анкетування серед слухачів курсів після їх закінчення показало своєчасність і корисність цієї справи. 60% опитаних дали позитивну відповідь на запитання щодо проведення ними екскурсій з дітьми. Цікавими були й пропозиції учасників, що торкались збільшення тривалості таких курсів, більш детального підбору слухачів, проведення показових екскурсій і дітьми, надання можливості бажаючим слухачам особисто вести екскурсію з дітьми під загальним наглядом керівника.

Також було висловлено побажання про створення постійного екскурсійного бюро або особливого екскурсійного товариства, в роботі якого можна було б взяти участь, бути членом цього товариства.

В.М.Артоболевський у своєму звіті про роботу курсів зробив висновки щодо необхідності проведення окремих лекцій з екскурсійної методики взагалі та методики природничих екскурсій для дітей зокрема, необхідності організації природничих екскурсій для всіх бажаючих.

Діяльність курсів привернула увагу громадськості. Досить сказати, що при закритті курсів, що відбулося 15 травня 1915 року, у залі Педагогічного музею присутніх було 600 осіб. Окрім звичайних слухачів, там були й гості – 100 вчителів-галичан.

Діяльність перших у Києві курсів для підготовки керівників екскурсій стала поштовхом для організації подібного і в інших містах. Так, Кримсько-Кавказьким гірським клубом у 1916 р. в Одесі було організовано та проведено короткотермінові курси для ознайомлення з місцевою природою.

Спершу передбачалося обмежитися підготовкою керів­ників екскурсіями околицями Одеси. Весь навчальний матеріал розраховувався на 12 днів і передбачав теоретичну та практичну частини. Курси тривали з 26 травня до 8 червня 19 Іброку.

З популярними лекціями на природничі теми виступили відомі одеські вчені: проф. Г.І.Танфільєв, О.М.Попова, А.Р.Прендель.

Окрім лекцій, було проведено екскурсії: до магнітно-метеорологічної обсерваторії, геологічні екскурсії на Куяльницький та Хаджибейський лимани, на Малий Фонтан для ознайомлення з флорою степів, зоологічні екскурсії, ботанічна екскурсія. Слухачі курсів побували на екскурсіях на солончаках Куяльницького лиману, на міському утилізаційному заводі та ін.

У роботі курсів взяли участь 52 особи, з них 15 – члени клубу. 27 осіб мали середню та 25 осіб – вищу освіту. За віком курсисти були від 17 до 52 років. Місцевих курсистів було 40 осіб, іногородніх – 12 осіб. Курси мали надзвичайний успіх.

Організація курсів для влаштування екскурсій продовжувалась і після революції.

Вже на початку 1918року. Міністерство народної освіти УНР поставило питання про організацію короткотермінових педагогічних курсів для вчителів початкових училищ. Такі курси були відкриті влітку 1918 р. у Глухові, до програми яких було введено обов’язкові екскурсійні та практичні заняття з природознавства.

У квітні 1918 року екскурсійний відділ Департаменту позашкільної освіти Міністерства народної освіти УН Р запропонував відкрити спеціальні курси для підготовки екскурсоводів, залучаючи до цього вчителів, студентів, навіть були названі прізвища тих, хто міг би викладати на цих курсах і принести користь у підготовці екскурсоводів.

Навесні 1918 року Ботанічний гурток Українського Народного Київського університету під керівництвом студ. Л.Бачинського організував курси з природознавства. У роботі курсів взяли участь проф. П.А.Тутковський, М.В.Шарлемань, О.А.Яната та ін. Під час проведення курсів було організовано кілька екскурсій геологічного, а найбільше біологічного змісту. У цьому ж році Київським студентським гуртком дослідників природи також було організовано курси з метою ознайомлення громадськості з київською природою. Слухачів курсів було понад 100.

Крім лекцій, відбулися екскурсії до цікавих з науково-природничого боку місць: Межигір’я, Голосієва, Пущі-Водиці, Зоологічного саду та музею, Ботанічного саду та ін.

Для підготовки керівників історичних екскурсій по Україні в липні 1918 року при Київському українському університеті було відкрито спеціальні курси, де викладали відомі фахівці-вчені: проф. В.К.Прокопович, М.Ф.Біляшівський та ін.

Таким чином, виникнення вітчизняної теорії та методики екскурсійної справи завдячує видатним вченим і громадським діячам кінця XIX – поч. XX ст. Саме їм належить заслуга її організації серії курсів з екскурсійної справи в роки воєнних лихоліть і буремних революційних потрясінь.