Кількість екскурсантів, які обслуговувались Українською республіканською радою по туризму та екскурсіях 1981-1985рр.

Рік	Кількість екскурсантів (в тис. чоловік)
	план	факт	%
1981	36220,9	36526,8	100,8
1982	37583,1	38274,3	101,8
1983	38468,5	39806,7	103,5
1984	40000,0	42031,0	105,0
1985	42035,0	44083,0	104,9
Всього за 5 років XI п'ятирічки	194307,0	200727,0	108,3

Сприяло нарощуванню обсягів і розгортання соціалістичного змагання серед туристсько-екскурсійних організацій і установ республіки за виконання і перевиконання річних планових завдань. Так, упродовж 1981-1985рр. понад планові завдання було обслуговано понад 600 тис. туристів і 6,0 млн. екскурсантів. Вживалися практичні заходи до посилення спільної координації, поліпшення трудової співдружності колективів бюро подорожей і екскурсій і суміжних організацій, підприємств: транспортних, громадського харчування, готельного господарства, музеїв та ін.

У 80-х роках в Україні екскурсії проводились більш як з 3 тис. тем, їх відвідувало майже 50 млн. чоловік у рік. Щоденно у республіці в екскурсіях брали участь у середньому понад 110 тис. чоловік. Це і туристи, що здійснювали подорожі по всесоюзних і місцевих маршрутах, і групи на маршрутах вихідного дня; слухачі системи політичної та економічної освіти і учасники нарад, конференцій, симпозіумів, учні загальноосвітніх шкіл, студенти вузів і технікумів; представники різних професій.

Зміст переважної більшості екскурсій був спрямований на ідейно-політичне виховання. Екскурсійна діяльність розглядалась партійними органами як засіб пропаганди героїчної історії ленінської партії, реальних досягнень соціалізму, переваг соціалістичного способу життя. Наприклад, у Києві ці аспекти знаходили своє втілення в екскурсіях: “Київ – столиця УРСР”, “Революційна діяльність родини Ульянових і соратників Леніна в Києві”, “Героїчний шлях київського комсомолу”, “Радянська Конституція в дії” та інші. Важливим напрямом екскурсійної роботи було ознайомлення трудящих із досягненнями передовиків виробництва.

Вивчення практики діяльності Київської міської Ради по туризму та екскурсіях показало, що киянам надавалися широкі можливості здійснювати подорожі по ленінських місцях, містах-героях, столицях союзних республік, по Криму і Кавказу, Карпатам, Уралу й Алтаю, Прибалтиці і Закавказзю. Аматори водних подорожей могли подорожувати Волгою і Доном, Дніпром і Єнісеєм, побувати на Баренцовому і Чорному морях. Туристські путівки все ширше використовувалися профспілковими комітетами міста для нагородження передовиків виробництва, переможців соціалістичного змагання, кращих пропагандистів, агітаторів, політінформаторів та інших категорій ідеологічного активу.

Щорічно з Києва відправлялися по ленінських місцях або містах-героях турпоїзди “Київський пропагандист” і “Киянка”, у складі яких були кращі пропагандисти міста, а також жінки-передовики виробництва, ветерани Великої Вітчизняної війни і праці.

Значного поширення набули виробничі екскурсії, які найчастіше використовувались як форма проведення занять у народних університетах, школах передового досвіду при вивченні основ економічних знань, кращого виробничого досвіду.

Упродовж всієї своєї історії радянська політична система спрямовувала екскурсійну роботу туристсько-екскурсійних організацій і на ідеологічну обробку іноземних туристів.

Екскурсія виконувала функції ідеологічної зброї в ідеологічному протиборстві капіталістичної і соціалістичної систем.

Цей висновок підтверджують численні архівні матеріали, що містять інформацію про ідейно-політичну спрямованість екскурсій для іноземців.

Так, наприклад, у березні 1969 року у Києві відбулась нарада з питань іноземного туризму. На нараді відзначалось, що тільки за один 1968 рік в Україні побували гості з 59 країн світу. Працівники “Інтуриста”, провідної радянської організації по роботі з іноземними туристами, прагнули якомога повніше і краще ознайомити зарубіжних гостей з республікою, з успіхами українського народу в господарському і культурному будівництві.

З цією метою створювались нові маршрути, організовувались лекторії. У ювілейному 1970-му році (святкувалось 100-річчя від дня народження В.І.Леніна – авт.) для іноземних туристів вперше було розроблено тематичні екскурсії: “Ленін і столиця України”, “Сім’я Ульянових і соратники В.І.Леніна в Києві”.

Особливо активізувалась ідеологічна обробка іноземців за часів піднесення масового туризму в Радянській Україні у 70-80-ті роки XX ст. Розділ “Інформаційно-пропагандистська робота” був обов’язковим у всіх планах прийому і обслуговування іноземних туристів. Так, у “Плані основних заходів Управління з іноземного туризму при Раді Міністрів Української РСР на 1975 рік” зазначалось, що 1975 рік — завершальний рік дев’ятої п’ятирічки, рік підготовки до XXV з’їзду КПРС, святкування 30-річчя перемоги радянського народу у Великій Вітчизняній війні, міжнародний рік жінок, тому на підвідомчі організації покладалось завдання “посилити політичну спрямованість програм перебування туристів у містах республіки, активно показувати іноземним туристам історико-революційні музеї, дитячі і медичні установи, школи і навчальні заклади, ширше включати в програми перебування іноземних туристів відвідування пам’ятних міст, пов’язаних із Великою Вітчизняною війною”.

В екскурсіях по місту, на промислові підприємства, до колгоспів і радгоспів, до навчальних закладів забезпечити висвітлення становища жінок у Радянському Союзі, їх активної участі в політичному, економічному і культурному житті країни. Активно використовувати в інформаційно-пропагандистській роботі з іноземними туристами філії Центрального музею В.І.Леніна в містах Києві і Львові, а також історико-революційні музеї в містах республіки.

Переконливою ілюстрацією цього ствердження можуть бути постанови партійних і профспілкових органів колишнього СРСР. Наприклад, у постанові Президії Центральної ради з туризму та екскурсій ВЦРПС від 17 травня 1976 року “Про заходи щодо поліпшення організації прийому та обслуговування іноземних туристів” (протокол №6, п.6) зазначено:

1. Зобов’язати республіканські, крайові та обласні ради вжити дієві заходи з підвищення рівня прийому і культури обслуговування іноземних туристів, посиленню серед них інформаційно-пропагандистської роботи. Ширше пропагувати політику КПРС і Радянської держави, досягнення радянського народу в різних сферах комуністичного будівництва, рішення XXV з’їзду КПРС.

2. Доручити республіканським, крайовим, обласним радам по туризму та екскурсіях разом з радами профспілок і відповідними організаціями в дводенний термін визначити промислові підприємства, будівництва, радгоспи і колгоспи, культурні соціально-побутові заклади для показу іноземним туристам, які відвідують СРСР по лінії профспілок.

У місячний термін оформити кемпінги, турбази, готелі, що приймають іноземних туристів, наочно-інформаційними матеріалами фотовиставки, стендами, які розповідають прожиття радянського народу, його досягнення в комуністичному будівництві, про важливі події в країні, використовувати в цих цілях фотоматеріали ТАРС і видання АПН і Профвидаву, інформаційно-пропагандистські матеріали і літературу іноземними мовами.

3. Радам по туризму та екскурсіях звернути особливу увагу на подальше підвищення якості екскурсійного обслуговування іноземних туристів у відповідності до вимог посилення серед них інформаційно-пропагандистської роботи. Визначити теми, маршрути екскурсій для іноземців. Організувати спеціальну підготовку для проведення екскурсій з іноземними туристами. Забезпечити систематичний контроль за змістом екскурсій.

Виконуючи цю постанову, Українська республіканська рада по туризму та екскурсіях спрямовувала діяльність туристсько-екскурсійних закладів республіки не тільки на організацію для іноземних туристів тематичних екскурсій по містах України, відвідування музеїв і виставок, а й зарубіжним гостям пропонувалось відвідати дитячі та медичні установи, навчальні заклади, промислові підприємства, радгоспи і колгоспи, зустрітися з радянською громадськістю, взяти участь у вечорах дружби, відвідати концерти колективів художньої самодіяльності тощо.

Тільки в Києві у 198 5 році було організовано 42 вечори дружби. Вечір дружби з трудящими виробничого об’єднання “Аналіт-прибор” Жовтневого району столиці для учасників поїзда дружби з м. Лейпцига був названий керівником німецької групи Герхар-дом Гауече “незабутньою подією, кульмінаційним моментом поїздки”.

Дотримуючись принципу неперервності виховної роботи, радянська влада не забувала і про ідейно-політичне виховання радянських людей, що виїжджали за кордон. ВАТ “Інтурист” передбачав у закордонних програмах перебування радянських туристів обов’язкові екскурсійні маршрути до музеїв революційного робітничого руху: до музею-типографії газети “Іскра” у Німеччині, до будинку-музею, де проходила Празька партійна конференція російської більшовицької партії у Чехословаччині, до Мавзолею Г.Димитрова в Болгарії тощо.

Отже в умовах радянської політичної системи діяльність туристсько-екскурсійних організацій перебувала під постійним контролем ідеологічних органів партії. Будь-яка постанова ЦК КПРС, рішення чергових з’їздів негайно трансформувалися на сферу туризму, супроводжувалися вимогами посилення ідеологічної обробки туристів і екскурсантів.

Екскурсійна робота в туристських організаціях Української РСР набула на той час офіційної назви “екскурсійна пропаганда”.