техніки вони повністю витісняють електропроменеві трубки. Мабуть, лише тільки електролюмінесцентні екрани, темпи розвитку яких ще вищі, зможуть взяти участь в “суперечці” цих гігантів оптоелектронної техніки.

16.5. Лазерні проекційні системи

Основний прийом, що лежить в основі створення лазерних систем відображення інформації – пряма проекція зображення на звичайний екран. У наш час для одержання багатокольорових зображень використовують аргонові (синього і зеленого кольорів світінь) і криптонові (червоного кольору світіння) лазери. Модуляція інтенсивності, а також відхилення променів на задані кути здійснюються приладами, щовикористовуютьакустоіелектрооптичнийефекти, щорозглянутівище.

Перевагою сучасних лазерних проекційних систем є відтворення зображень на екрані великої (кілька квадратних метрів) площі при значній (100 кд/м2) яскравості, гарний контраст (до 1:100) і висока роздільна здатність.

До недоліків систем цього типу варто віднести в першу чергу низький ККД газових лазерів, який не перевищує десятих часток процента, що призводить до значного споживання енергії (декілька кіловат для висвічування квадратного метра зображення). У сукупності з пристроями модуляції і відхилення вартість лазерних проекційних систем виявляється досить високою. Сучасні гіганти оптоелектронної промисловості Panasonic, Sony, LG, Samsung тощо, проводять розробку лазерних систем для побутових умов використання: проекційний пристрій, закріплений під стелею і який створює яскраве кольорове зображення на стіні-екрані, отже може стати повсякденною реальністю, витіснивши звичайний телевізор.

У таблиці 16.1 наведені деякі характеристики та параметри екранів для відображення інформації.

Таблиця 16.1 – Параметри деяких екранів для відображення інформації

Продовження таблиці 16.1

180

ЛІТЕРАТУРА

1.НосовЮ.Р. Оптоэлектроника. – М.: Радиоисвязь, 1989. – 360 с.

2.Верещагин И.К. Введение в оптоэлектронику / И.К. Верещагин, Л.А. Косяченко, С.М. Кокин. – М.: Высшаяшкола, 1991. – 191 с.

3.Корнейчук В.И. Оптические системы передачи / В.И. Корнейчук, Т.В. Макаров, И.П. Панфилов. – К.: Техніка, 1994. – 388 с.

4.Епифанов Г.И. Физика твердого тела. – М.: Высшая школа, 1977. – 287 с.

5.Тамир Т. Интегральная оптика. – М.: Мир, 1978. – 344 с.

6.Окоси Т. Волоконно-оптические датчики. – Л.: Энергоатом-

издат, 1990. – 256 с.

7.Шевцов Е.А. Фотоприемные устройства волоконно-опти- ческих систем передачи / Е.А. Шевцов, М.Е. Белкин. – М.: Радио и связь, 1992. – 224 с.

8.Скворцов В.В. Оптические системы передачи: Учебник для вузов / В.В. Скворцов, В.И. Иванов / Под ред. В.И. Иванова. – М.: Радио и связь, 1994. – 224 с.

9.Семенов А.С. Интегральная оптика для систем передачи и обработки информации / А.С. Семенов, В.Л. Смирнов, А.В. Шалько. – М.: Радио и связь, 1990. – 225 с.

10. Хансперджер Р. Интегральная оптика: Теория и технология /

Пер. с англ. – М.: Мир, 1985. – 384 с.

11. Андрушко А.М. Волоконно-оптические линии связи / А.М. Андрушко, И.И. Гроднев, И.П. Панфилов. – М.: Радио и связь, 1984. – 136 с.

12. Заспа Ю.П. Волоконно-оптичні системи передачі інформації та оптоелектроніка. Методичні вказівки до виконання лабораторних робіт / Ю.П. Заспа, В.Б. Дроздовський, Ю.М. Бойко. – Ч. 1. – Хмельниць-

кий: ТУП, 2001. – 43 с.

13. Дроздовський В.Б. Оптоелектроніка та волоконно-оптичні системи передачі інформації. Завдання контрольних робіт для студентів заочної форми навчання спеціальностей “Комп’ютерні системи та мережі” і “Радіотехніка” / В.Б. Дроздовський, Ю.П. Заспа, Ю.М. Бойко. – Хмельницький: ТУП, 2002. – 24 с.

14. Епифанов Г.И. Твердотельная электроника: Учеб. для студентоввузов/ Г.И. Епифанов, Ю.А. Мома. – М.: Высшаяшкола, 1986. – 304 с.

15. Гвоздева Н.П. Физическая оптика / Н.П. Гвоздева, В.И. Кульянова, Т.М. Леушина. – М.: Машиностроение, 1991. – 304 с.

16. Ресурси мережі Internet.

181