18.Предметно-курсова і модульна системи навчання у внз

В межах першого етапу зберігалася курсова і предметна система організації навчального процесу. Курсова система базувалася на принципах організації навчального процесу по курсах, роках навчання та семестрах. Заняття проводилися з урахуванням комплексного взаємозв’язку між циклами наук (загальнонаукові, суспільні, природничі, загальноосвітні, профілюючі чи загальнопрофесійні та спеціальні), а також між окремими дисциплінами. Відвідування занять, своєчасне виконання курсових та дипломних робіт, передбачених навчальним планом, були обов’язковими для всіх студентів [3, С.399-400].

В межах другого етапу, по суті, впроваджувалась предметно-курсова система навчання. Вона у певній мірі стимулювала активність і самостійність, ініціативу і почуття відповідальності у студентів. Однак, в цей час ще не вистачало навчальної літератури. За таких умов, не слухаючи лекцій, студенти ще не могли самостійно планувати вивчення нового, незнайомого для них за змістом, ступенем важливості та складності матеріалу. При цьому нерідко порушувалися послідовність вивчення навчальних предметів і складання іспиту та заліку. Враховуючи ці явища, викладачі посилили пошуки різних форм самостійної роботи студентів, принципово нових підходів, визначення не лише змісту, а й усієї системи організації навчального процесу.

Третій етап - пов´язаний із впровадженням модульного підходу у навчанні. З урахуванням досвіду вищих навчальних закладів ряду європейських країн було розроблено відповідні документи, в яких роз’яснювалась суть модульної системи, її організація, а також форми організації навчального процесу.

На межі третього і четвертого етапів вже проводилися експерименти з модульної системи не в окремих вищих навчальних закладах, а у цілих групах закладів. Впровадження нової системи вищої освіти утвердило економічну свободу навчального закладу у викладанні обов’язкової компоненти освітньої, професійно-орієнтованої, освітньо-професійної, освітньо-наукової програми відповідного ступеню. Вищі навчальні заклади отримали право самостійно розробляти структурно-логічні схеми підготовки робочих програм обов’язкових дисциплін (з урахуванням принципів багатоступеневої підготовки та певних спеціалізацій і спеціальностей). Вони стали основою відповідних підручників, навчальних посібників, методичних матеріалів, дидактичних засобів

Для цілеспрямованого і оптимального управління процесуальною стороною пізнавальної діяльності студентів інколи розробляються технологічні карти для різного виду самостійних робіт, зокрема: процесу формулювання тез; складання бібліографічних карток за книгою та карток за статтею; підготовка виписок; читання наукової літератури; конспектування першоджерел; робота з пресою; реферування; підготовка доповідей, повідомлень, виступів; виконання дипломної роботи тощо. Технологічні картки призначаються для студентів з різним рівнем підготовки. Недостатньо підготовлені студенти використовують їх як програму дій для виконання завдань, тоді як для студентів, що глибше володіють знаннями, технологічна карта виконує функцію пам’ятки. Це забезпечує реалізацію диференційованого підходу у навчанні і вихованні [3, С.436 ].

Досвід показав, що впровадження модульної системи змінило психологію студентів. Значна кількість із них стала працювати самостійно, індивідуально, систематично. Змінилася і психологія викладачів: а) відпала потреба переказувати в лекціях тему за темою; б) з’явилася можливість у читанні лекцій проблемно-консультативного характеру, причому враховуються останні досягнення у галузі наукового знання, не повторюється зміст підручника; в) студенти, вже до лекції з визначеної теми, володіють певними знаннями, які почерпнули самостійно, у зв’язку з цим лекційна робота із монологу перетворюється на діалог (модульна система передбачає вільне відвідування студентами лекцій); г) студент може вчитися за стандартним мінімумом, а за бажанням може взяти й максимальний варіант; д) час оволодіння матеріалом диференційований не тільки щодо окремого модуля, а й усього курсу навчання: можливо закінчити курс достроково (принаймні на рік); е) якщо студент не задоволений оцінкою викладача, то кінцевий іспит відбувається у вигляді співбесіди студента з групою провідних викладачів кафедри чи факультету.

Важливим у навчанні і вихованні студентів є науковий підхід, який втілювався на всіх, визначених нами історичних етапах. Він зобов’язує педагога викладати предмет на основі перевірених наукових даних, пропонувати різні концепції та підходи, що стосуються складних наукових проблем, надаючи студентам можливість самостійно приймати ту чи іншу точку зору, через систему аргументів, пропонувати студентам найновіші досягнення науки.

Свідоме ставлення студентів до навчання, їх активна участь у процесі засвоєння знань, формування умінь та навичок досягається підходами, у яких реалізуються принципи зв’язку навчання з життям, що полягає у використанні на заняттях життєвого досвіду студентів, розкритті практичної значимості знань, можливості їх застосування на практиці у громадському житті. Все це сприяє мотивації навчання студентів, формує позицію, спрямовану на активне перетворення навколишнього світу (суб’єктність).