Глава 2. Практичні аспекти естетичного виховання дітей дошкільного віку засобами природи.

У дошкільному дитинстві широко застосовуються ігрові методичні прийоми.

Дитина успішніше засвоює різноманітну діяльність, якщо виховательстворює ігрові ситуації, якщо художній матеріал представлений взахоплюючій формі, якщо між дітьми виникають ігрові змагання. 

Найважливіше значення гри полягає в тому, що вона є такоюформою організації життя дітей, при якій складаються певнівзаємовідносини між ними, формуються їхні почуття, в тому числіестетичні. Невигадливі гри в природі доставляють багато радості дітям ів той же час їх розвивають спостережливість, уяву, фантазію,загострюють сприйняття сам процес

Спостерігаючи за яскравими, барвистими явищами (листопад, снігопад, хуртовина, гроза), діти хочуть осягнути їх, задають питання і поступово підходять до їх розуміння, можуть пояснити, чому восени птахи відлітають, чому сьогодні замерзли калюжі, чому сніг тане і т.д . Це створює сприятливі умови для розвитку логічного мислення й мови.

Природа залишає глибокий слід у душі дитини, бо вона своєю яскравістю, різноманіттям, динамічністю впливає на всі його почуття. Дитина радіє, бачачи зелену траву, слухаючи щебетання птахів або стрекотіння коників, відчуваючи запах квітів.

Перші сприйняття гострі і несподівані для дитини. А все нове дивує, викликає інтерес. У дитини виникають питання, з якими він звертається до дорослих. Чи буде розвиватися допитливість дитини, чи будуть у нього формуватися правильні уявлення про навколишній світ - залежить від дорослого. [14]

Дошкільнята з величезним інтересом дивляться на навколишній світ, але бачать не всі, іноді навіть не помічають головного. А якщо поруч вихователь, який дивується разом з ними, вчить не тільки дивитися, а й бачити, діти захочуть дізнатися ще більше. «Програма виховання і навчання в дитячому садку» передбачає ознайомлення дошкільників з навколишнім, природою, починаючи з молодшої групи. Прогулянки з дітьми надають для цього більше можливості. На кожній з них хлопці закріплюють раніше отримані знання та знайомляться з чимось новим.

Прогулянки з дітьми будуть радісними, цікавими, пізнавальними і досягнуть мети за умови, якщо вихователь дасть не тільки певні знання, але й навчить дітей любити і берегти природу, рідні місця, свою батьківщину. [21]

Природа як одне з найважливіших засобів виховання. Переконання людини формуються з дитинства. Одна з головних моральних завдань, що стоять перед педагогами - виховати любов до батьківщини, значить, і дбайливе ставлення до рідної природи. Досягти цього можна в тому випадку, якщо знайомити дитину з її таємницями, показувати цікаве в житті рослин і тварин, вчити насолоджуватися запахом квітучих трав, красою квітки, пейзажами рідних місць. [11]

Дитина повинна отримати початкові знання про природу, що відображають дійсність, які потім ляжуть в основу формування у нього матеріалістичного світогляду. Дитина повинна не бездумно дивитися на природу, а бачити і розуміти природні явища і зв'язок між ними, причинний залежність. «Дивитися» і «бачити» не одне й те саме. Уміння «бачити» не дається від народження, воно поступово виховується. Розглядаючи, обдумуючи, порівнюючи, зіставляючи, дитина одночасно розвиває своє мислення і мова. «Якщо хочете навчити дитину логічно мислити - ведіть його в природу», - радив відомий російський педагог К.Д.Ушинський.

Спілкування з природою виховує у дитини почуття прекрасного. Якщо дорослі навчать дитину милуватися яскравими фарбами неба при заході сонця, хитромудрої формою тендітних сніжинок, величчю гір, простором полів, - у дитини розвинеться почуття прекрасного, він буде радіти красі і глибині, пізнає навколишній світ. [14]

Сприйняття природи допомагає розвивати такі якості, як емоційність, життєрадісність, чуйне, уважне ставлення до всього живого. Дитина, покохав природу, не буде бездумно рвати квіти, розоряти гнізда, ображати тварин.Формуванню любові до рідного міста, села, краю, батьківщини, особлива увага приділяється в дитячому саду.

Всю цю роботу з дошкільнятами проводять вихователі. У зв'язку з цим підвищуються вимоги і до роботи педагогів, У тому числі по ознайомленню дітей з природою. Крім ідейної переконаності, культури та педагогічної майстерності, вихователь повинен мати елементарні знання в галузі біології, фізіології тварин, а як і вміти показувати дітям, як правильно садити рослини, доглядати за рослинами і тваринами, птахами, рибами, в куточку природи, як працювати в квітнику, на городі.

Основний засіб пізнання природи - набдюденіе. [11] Це складна пізнавальна діяльність, в ній беруть участь сприйняття, мислення і мова, потрібно стійка увага.У розумінні спостережуваного явища істотне значення мають досвід, знання і вміння дитини.

Організовуючи спостереження в природі, вихователь вирішує в комплексі ряд завдань: формує у дітей знання про природу, вчить спостерігати, розвиває спостережливість, виховує естетично. [10]

У дитини сприйняття природи гостріше, ніж у дорослого, тому що він стикається з нею вперше. Підтримуючи і розвиваючи цей інтерес, педагог може виховати у дітей багато позитивних якостей особистості. Якщо вихователь привчить дітей милуватися яскравими фарбами неба при заході і сході сонця, хитромудрої формою сніжинок, польотом ластівки, у дитини розвинеться художньої смак, він зможе глибше пізнати навколишній світ, буде прагнути до створення краси своїми руками.

Показуючи колективна праця людей у городі, на полі, на тваринницьких фермах, педагог звертає увагу дітей на те, з якою старанністю і любов'ю трудяться дорослі, тим самим виховуючи почуття поваги до праці. Діти повинні знати, що людина перетворює природу раціонально, з метою її охорони і поліпшення. [11]