Praktichne_zanyattya_1

• ємності, що містять СДОР, при аварії руйнуються повністю;

• товщина шару рідини h для СДОР, що розлилися вільно на підстильної поверхні, приймається рівною 0,05 м і по всій площі розливу; для СДОР, що розлилися в піддон або обваловку (h = H-0, 2, де Н - висота піддону (обвалування), м). Граничний час перебування людей в зоні зараження і тривалість збереження незмінними метеоумов (ступінь вертикальної стійкості повітря, напрям і швидкість вітру) становлять 4 години. Первинна хмара - хмара СДОР, що утворюється в результаті миттєвого (1-3 хв) переходу в атмосферу частини змісту ємності зі СДОР при її руйнуванні. Вторинна хмара - це хмара СДОР, що утворюється в результаті випаровування розлився речовини з підстилаючої поверхні. При оцінці хімічної обстановки, що склалася в результаті аварії з викидом СДОР, виконують:

• розрахунок глибини зони зараження;

• визначення площі зони зараження;

• визначення часу підходу зараженого повітря до об'єкта;

• визначення тривалості вражаючої дії СДОР;

• визначення ймовірних втрат в залежності від ступеня захищеності працівників і населення.

=4= Опис явищ, що прогнозуються, перелік вихідних даних.

Для прогнозування можливої радіаційної обстановки вихідними даними є:

• координати місця розташування АЕС або епіцентру ядерного вибуху;

• тип реактора, його енергетична ємність або вид ядерного вибуху;

• час початку викиду радіоактивних речовин в атмосферу, або час ядерного вибуху;

• напрямок і швидкість вітру;

• ступінь вертикальної стійкості приземної атмосфери.

При аварії на АЕС визначають показники обстановки:

• розміри (довжина, ширина, площа) зон радіоактивного зараження і їх розташування на місцевості;

• потужність гамма-випромінювання в будь-якій точці сліду радіоактівноговиброса в будь-який момент часу;

• дозу зовнішнього опромінення людей у будь-якій точці сліду викиду;

• час початку радіоактивного забруднення місцевості;

• кількість людей, які опинилися в зонах радіоактивного забруднення.

При оцінці практичної радіоактивної обстановки при ядерному вибуху рівні радіації призводять до одного часу після ядерного вибуху і визначають показники:

• можливі дози опромінення;

• допустиму тривалість перебування людей на радіоактивно забрудненій місцевості;

• час початку подолання ділянки зараження, початку робіт і призначення кількості змін при виконанні аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт;

• можливі радіаційні втрати працівників, населення, особового складу формувань та ін..

Вихідними даними для оцінки хімічної обстановки є: тип ОР (або ОХР), район і час застосування хімічної зброї (кількість вилився речовини), метеоумови і топографічні умови місцевості, ступінь захищеності людей, укриття техніки та майна. Для цього необхідно визначити:

• кордон осередку хімічного ураження, площу зони зараження і тип ОР;

• глибину поширення зараженого повітря;

• стійкість ОР на місцевості;

• час перебування людей в засобах захисту;

• можливі втрати в осередку хімічного ураження.

Масштаби зараження СДОР в залежності від їх фізичних властивостей і агрегатного стану розраховують по первинному та вторинному хмарі:

• для зріджених газів - окремо по первинному та вторинному хмарі;

• для стислих газів - тільки з первинного хмари;

• для отруйних рідин, киплячих при температурі вище температури навколишнього середовища, - тільки по вторинному хмари.

Вихідними даними для прогнозування масштабів зараження СДОР є:

1. загальна кількість СДОР на об'єкті і дані по розміщенню їх запасів в ємностях і технологічних трубопроводах;

2. кількість СДОР, викинутих в атмосферу і характер їх розливу на підстильної поверхні;

3. висота піддона або обваловки складських ємностей;

4. метеоумови: температура повітря, швидкість вітру на висоті 10 м, ступінь вертикальної стійкості повітря;

5. топографічні умови місцевості і характер забудови;

6. ступінь захищеності людей.

При завчасному прогнозуванні масштабів зараження (забруднення) на випадок виробничої аварії в якості вихідних даних рекомендується приймати:

• за величину викиду СДОР (Q0) - обсяг одиничної ємності (технологічної, складської, транспортної), а для сейсмічних районів - загальний запас СДОР;

• метеоумови - швидкість вітру 1 м / с, ступінь вертикальної стійкості повітря - інверсія.

Для прогнозів масштабів зараження безпосередньо після аварії беруть конкретні дані про кількість викинутого (розлився) СДОР і реальні метеоумови. Зовнішні межі районів зараження СДОР розраховують за вражаючою токсодоза при інгаляційному впливі на організм людини. При розрахунках приймаються такі припущення:

• ємності, що містять СДОР, при аварії руйнуються повністю;

• товщина шару рідини h для СДОР, що розлилися вільно на підстильної поверхні, приймається рівною 0,05 м і по всій площі розливу; для СДОР, що розлилися в піддон або обваловку (h = H-0, 2, де Н - висота піддону (обвалування), м). Граничний час перебування людей в зоні зараження і тривалість збереження незмінними метеоумов (ступінь вертикальної стійкості повітря, напрям і швидкість вітру) становлять 4 години. Первинна хмара - хмара СДОР, що утворюється в результаті миттєвого (1-3 хв) переходу в атмосферу частини змісту ємності зі СДОР при її руйнуванні. Вторинна хмара - це хмара СДОР, що утворюється в результаті випаровування розлився речовини з підстилаючої поверхні. При оцінці хімічної обстановки, що склалася в результаті аварії з викидом СДОР, виконують:

• розрахунок глибини зони зараження;

• визначення площі зони зараження;

• визначення часу підходу зараженого повітря до об'єкта;

• визначення тривалості вражаючої дії СДОР;

• визначення ймовірних втрат в залежності від ступеня захищеності працівників і населення.

=5= Розв’язування типових завдань щодо ідентифікації ПНО.

Потенційно небезпечний об'єкт - об'єкт, на якому можуть використовуватися або виготовляються, переробляються, зберігаються чи транспортуються небезпечні речовини, біологічні препарати, а також інші об'єкти, що за певних обставин можуть створити реальну загрозу виникнення аварії. Паспортизація потенційно небезпечного об'єкта - процедура підготовки і надання паспорта потенційно небезпечного об'єкта. Державний реєстр потенційно небезпечних об'єктів - автоматизована інформаційно-довідкова система обліку та обробки інформації щодо потенційно небезпечних об'єктів. Паспорт потенційно небезпечного об'єкта - документ визначеної форми, який містить структуровані дані про окремий потенційно небезпечний об'єкт. Ідентифікація потенційно небезпечного об'єкта - процедура виявлення на об'єкті джерел та чинників небезпеки, на підставі яких об'єкт визнається потенційно небезпечним. Відповідальні особи ПНО - юридичні або фізичні особи, які є власниками ПНО або за якими ці об'єкти закріплені на правах повного господарського відання або оперативного управління чи перебувають у їх володінні та користуванні. Паспортизація ПНО здійснюється відповідно до переліків потенційно небезпечних об'єктів, затверджених комісіями з питань техногенно-екологічної безпеки (ТЕБ) та НС, які складаються на підставі результатів ідентифікації ПНО. Ідентифікація ПНО полягає у виявленні на об'єктах господарської діяльності джерел та чинників небезпеки, які здатні за негативних обставин (аварія, стихійне лихо тощо) ініціювати виникнення надзвичайної ситуації (НС), а також в оцінці максимального рівня можливих НС. Ідентифікації підлягають усі об'єкти господарської діяльності, які розташовані на території України і перебувають у державній, колективній або приватній власності юридичних або фізичних осіб, а також інші об'єкти, визначені комісіями з питань ТЕБ та НС або відповідними центральними та місцевими органами виконавчої влади. Ідентифікація ПНО здійснюється за територіальним та галузевим принципом. Порядок проведення ідентифікації ПНО встановлює МНС України. Відповідальність за проведення ідентифікації у визначені терміни покладається на відповідальних осіб ПНО. Об'єкт ідентифікується як ПНО за наявності у його складі хоча б одного джерела небезпеки, яке може спричинити НС об'єктового, місцевого, регіонального або державного рівнів. За результатами ідентифікації ПНО складається Повідомлення про результати ідентифікації щодо визначення потенційної небезпеки, яке узгоджується з відповідним місцевим органом державного нагляду у сфері ЦЗ. Один примірник Повідомлення про результати ідентифікації щодо визначення потенційної небезпеки залишається на підприємстві, другий примірник надається місцевому органу державного нагляду у сфері ЦЗ для організації обліку і планових перевірок ПНО. Паспорт потенційно небезпечного об'єкта заповнюється державною мовою з обов'язковою вказівкою повної офіційної і скороченої назв об'єкта, з додержанням вимог щодо чіткості заповнення та однозначного тлумачення наведеної інформації. Заповнений у повному обсязі (усі графи) паспорт потенційно небезпечного об'єкта має бути завірений підписом керівника та печаткою. Відповідальна особа ПНО, яка має декілька окремо розташованих ПНО, оформляє відповідну форму паспорта на кожний об'єкт з обов'язковою вказівкою на його фактичне місцезнаходження. Паспорт потенційно небезпечного об'єкта підлягає переоформленню кожні п'ять років. Керівники ПНО згідно з чинним законодавством України несуть відповідальність за несвоєчасне подання паспорта потенційно небезпечного об'єкта, змін до нього, неповний обсяг інформації та подання недостовірної інформації.