
- •1.Поняття, предмет та метод податкового права
- •2. Джерела податкового права. Податкові роз’яснення. Податковий закон.
- •3. Обчислення суми податку. Пільги як елемент податкового закону.
- •4.Принципи податкового права
- •5.Поняття, об’єкти і суб’єкти податкових правовідносин.
- •6. Органи державної податкової служби та їх система. Податкова правосуб’єктність.
- •7. Інститут податкового процесу.
5.Поняття, об’єкти і суб’єкти податкових правовідносин.
Податкові правовідносини — це врегульовані нормами податкового права фінансові правовідносини, що виникають з приводу справляння податків та інших обов'язкових платежів податкового характеру з юридичних і фізичних осіб до державного й місцевих бюджетів, а також до державних цільових фондів.
Особливості податкових правовідносин:
1) мають публічно-правовий характер, оскільки є формою реалізації публічних інтересів;
2) це майнові відносини, оскільки їх об'єктом є майнові блага фізичних і юридичних осіб:
3) є відносинами владного характеру, що обумовлено формою реалізації податкової норми, яка має імперативний характер, а тому однією зі сторін в податкових правовідносинах завжди виступає орган влади, наділений відповідними повноваженнями у сфері оподаткування (він має право видавати владні приписи, здійснювати контрольну діяльність):
4) виникають, змінюються і припиняються виключно у сфері фінансової діяльності держави на стадії формування державних і місцевих доходів;
5) характеризуються однобічною спрямованістю фінансових ресурсів—від платників податків до бюджетів і державних цільових фондів у формі обов'язкових платежів податкового характеру.
Податкові правовідносини виникають між:
- державою та платниками — стосовно визначення основних елементів оподаткування, порядку обчислення і стягнення податків;
- державою та органами місцевого самоврядування—щодо розмежування їх компетенції у податковій сфері;
- державою та органами, що забезпечують справляння податків — з приводу визначення правового статусу цих органів, порядку адміністрування податків, відповідальності за забезпечення своєчасного надходження таких платежів до відповідних фондів;
- органами державної податкової служби та платниками — стосовно взаємних прав і обов'язків та механізму їх реалізації.
Об'єктом регулювання у податкових правовідносинахвиступають матеріальні блага фізичних і юридичних осіб, з яких в установленому законом порядку стягуються податки, тобто грошові кошти платників, які надходять до бюджетів. У вужчому розумінні - об'єктами податкових правовідносин є доходи (прибутки), вартість визначених товарів, окремі види діяльності платників податків, операції з цінними паперами, користування природними ресурсами, майно юридичних та фізичних осіб, передача майна, додана вартість продукції, робіт і послуг та інші об'єкти. Отже, об'єктом податкових правовідносин є все те, з приводу чого між суб'єктами податкових правовідносин формується певний правовий зв'язок.
Суб'єкт податкових правовідносин — це реальний учасник податкових правовідносин. Суб'єкти податкових правовідносин наділені податковою правосуб'єктністю.
Виділяють три групи суб'єктів: державу (в особі представницьких органів, що приймають нормативно-правові акти у сфері оподаткування), податкові органи та платників податків.
Підставою виникнення, зміни й припинення податкових правовідносин є юридичні факти — конкретні життєві обставини, з якими норми податкового права пов'язують виникнення, зміну або припинення податкових правовідносин. Вони класифікуються за наступними критеріями:
1) за наслідками:
- правоутворюючі, на підставі яких виникають податкові правовідносин;
- правозмінюючі, на підставі яких податкові правовідносин змінюються;
- правоприпиняючі, на підставі яких податкові правовідносин припиняються.
2) за ознакою волі суб'єкта:
- юридичні дії—це вольова поведінка суб'єктів податкових правовідносин;
- юридичні події — це обставини, що не залежать від волі суб'єктів податкових правовідносин.
За ознакою узгодження з приписами правових норм юридичні факти — дії — поділяються на правомірні і неправомірні Правомірні дії в свою чергу поділяються на юридичні вчинки та юридичні акти. Дії, що призводять до юридичних наслідків незалежно від намірів особи, називаються юридичними вчинками.
Дії, що здійснюються з метою досягнення юридичних наслідків, є юридичними актами.