Термінологічний словник:

Вантаж – товар, що перебуває в процесі перевезення.

Вантажовідправник (відправник) – фізична чи юридична особа, від імені якої вантаж передається до перевезення та яка зазначена як відправник в договорі про перевезення вантажу.

Вантажоодержувач (одержувач) – фізична чи юридична особа, яка має право отримати вантаж у місці призначення.

Дорожньо-транспортна пригода – подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або дістали поранення люди чи завдано матеріальних збитків (згідно з Правилами дорожнього руху).

«Зелена картка» – система міжнародних договорів про обов’язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів.

Інкотермс – міжнародні правила, розроблені міжнародною торговельною палатою (МТП) щодо тлумачення комерційних (торговельних) термінів.

Механічний транспортний засіб – транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна (крім велосипедів з підвісним двигуном і мопедів з робочим об’ємом двигуна не менше 50 см³). До механічних транспортних засобів належать трамваї, тролейбуси, автомобілі, мотоцикли, мотоколяски тощо.

Паушальна сума – загальна сума без зазначення її окремих складових.

Перевізник – транспортна організація (або юридична особа), яка здійснює перевезення вантажів чи пасажирів.

Поліс генеральний – письмовий договір, згідно з яким страхувальник протягом обумовленого періоду зобов’язаний на узгоджених умовах передавати, а страховик – приймати на страхування вантажі.

Рахунок-фактура – документ, у якому перераховані товари й зазначена їхня вартість.

Транспортний засіб – пристрій, призначений для перевезення людей або вантажу, а також установленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів. Охоплює автомобілі, тролейбуси, трактори, самохідні машини, мотоцикли, мопеди, велосипеди тощо.

Питання для самостійного опрацювання:

1. Яким би Ви хотіли бачити ринок автотранспортного страхування в Україні?

2. Якщо автомобіль – престиж, то договір страхування – необхідність?

Теми рефератів:

1. Оцінка сучасного стану і перспектив розвитку страхування автотранспортних засобів в Україні.

2. Необхідність та розвиток страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів в Україні.

3. Розвиток міжнародної системи «Зелена картка».

Семінар на самостійне вивчення:

МОРСЬКЕ СТРАХУВАННЯ.

1. Необхідність, сутність і значення морського страхування.

2. Особливості організації морського страхування.

3. Страхування суден.

4. Страхування вантажів.

5. Страхування відповідальності судновласників.

Джерела та рекомендована література:

1. Вовчак О.Д., Завійська О.І. Страхові послуги: Навчальний посібник. Львів: Видавництво «Компакт-ЛВ», 2005. – 656с.

2. Говорушко Т. А. Страхові послуги. Підручник. – К.: Центр учбової літератури. - 2011. – 376 с.

3. Говорушко Т. А. Страхові послуги: Навч. посіб. – К.: Центр навчальної літератури, 2005, – С 150–190, 252– 308.

4. Дедиков С. В. Важный страховой институт (абандон) // Финансы. – 2005. – № 11. – С 51–55.

5. Кодекс торговельного мореплавства України від 23 травня 1995 p. № 176/96-ВР.

6. Комаха А. Приговор синоптика // Бизнес. – 2004. – № 21. – С. 50–51.

7. Морское страхование в Украине / Под. ред. В. Ю. Крука / Морское страховое бюро Украины. – Одесса: Латстар, 2001. – 276 с.

8. Ратна В. Мотор не тягне // Контракти. – 2005. – № 9. – С. 26–27.

9. Ратна В. Фондування ризиків//Контракти. – 2004. – № 30. – С. 18.

10. Страхові послуги: Підручник / С.С. Осадець, Т.М. Артюр, О.О. Гаманкова та ін. Кер. авт.кол. й наук. ред.  проф. С.С. Осадець і доц.. Т.М. Артюх – К.: КНЕУ, 2007. – 464 с.

11. Таркуцяк А.О. Страхові послуги. К.-: Вид-во Європ. Ун-та, 2003.-584 с.

12. Яворська Т.В. Страхові послуги: Навч.посібник. – К.: знання, 2008. – 350 с.