4. Рецепція римського приватного права.

Рецепція (з лат. прийняття) – це відродження шляхом впливу високорозвиненої системи права, яка існувала раніше, на менш розвинену правову систему. Виділяють різні види, типи та форми рецепцій. За видами рецепція поділяється на пряму (первинну) та похідну (вторинну). Пряма рецепція означає безпосередній контакт у часі. Опосередкована рецепція означає запозичення ідей з правничої системи або законодавства окремої країни, де рецепція відбулася раніше. Крім того, рецепція може бути явною та прихованою (латентною).

Історія права свідчить про те, що саме римське приватне право було предметом неодноразових рецепцій, разом з тим, в процесі свого зародження та становлення римське приватне право теж реципувало норми й положення інших систем права, зокрема положення грецького права.

Рецепція римського приватного права – це процес відродження й пристосування загальних положень та засад цього права окремими правовими  системами в умовах певних суспільно-економічних відносин. 

Після падіння Римської імперії в 476 році римське приватне право продовжувало існувати і розвиватися в його східній частині – Візантії. Правова культура Візантійської імперії, яка була послідовником традицій римської державності, надала друге історичне життя римському праву. Ця традиція багато що змінила у змісті і системі класичного римського права. З урахуванням цих змін римське право лягло в основу правових систем багатьох країн. У візантійські часи римське право знайшло свою повну кодифікацію, яка стала пріоритетним джерелом римського права.

Історія римського права у Західній Європі, починаючи з епохи Середньовіччя, є прикладом запозичення його в інтересах тогочасного суспільства. Визначну роль у відродженні та популяризації класичного римського права відіграв Болонський університет, який був заснований наприкінці ХІ століття. Викладання римського приватного права полягало в публічному зачитуванні і тлумаченні джерел римського права, а слухачі одночасно під диктовку записували ці тлумачення (глоси).

У ХVІ столітті римське право стало головним елементом юридичної науки та практики в Італії, Іспанії, Німеччині. Вплив римського права простежується у Цивільному кодексі Наполеона 1804 року. Реципійоване римське приватне право протягом тривалого часу було чинним у багатьох країнах Європи як загальне. Воно залишило глибокий слід у правосвідомості, цивільному законодавстві, науці і практиці цивільного права.

Ю. Задорожний виділяє такі форми рецепції римського приватного права: 1) використання норм римського права для систематизації та доповнення місцевого права; 2) теоретичне дослідження джерел римського права професорами університетів; 3) вивчення римського права в університетах; 4) безпосереднє застосування частини норм, принципів та інститутів римського права як чинного права та їх використання для формування нових нормативно-правових актів; 5) запозичення понятійно-категоріального апарату римського права.       

Висновки

Науково-теоретичне і практичне значення правової культури Давнього Риму, практика глибокого аналізу майнових відносин та ситуації, чіткість висновків з конкретних правових явищ та інші досягнення римської юриспруденції мають неминуче значення. Ідеями римського права наповнена сучасна теорія цивільного права, цивільного процесу, інших галузей права. У римському праві закріплено розуміння права як системи загальнообов’язкових правових норм, що спрямоване на захист особи. Саме римське приватне право вперше в історії людства розробило критерії для оцінки правової поведінки людини, сформулювало особливу правову культуру відносин між людьми. У римському праві вперше сформувались юридична термінологія і понятійний апарат, наука про право.

Чіткість юридичних визначень і формул, досконала юридична техніка та здійснена римськими юристами кодифікація мають неоціненне значення для становлення юриста і підвищення його наукової та практичної кваліфікації.

Література

1. Вовк В.М. Практикум з основ римського приватного права (у схемах і таблицях): Навчально-методичний посібник / В.М.Вовк. – К.: Атіка, 2007. -188 с.

2. Калюжний Р.А. Римське приватне право: підр. для вищ. навч. закл. / Р.А. Калюжний, В.М. Вовк. – К.: Атіка, 2012. – 408 с.

3. Орач Є. М. Основи римського приватного права: Курс лекцій / Є.М. Орач, Б.Й. Тищик. – Львівський держ. ун-т ім. Івана Франка. – К.: Юрінком Інтер, 2000. — 272 с.

4. Основи римського приватного права: Підручник / В.І. Борисова, Л.М. Баранова, М.В. Домашенко та ін.. – Х.: Право 2008. – 224 с.

5. Підопригора О. А. Римське приватне право. Академічний курс: Підручник для студ. юрид. спец. вищ. навч. закладів / О.А. Підопригора. - 3. вид., перероб.та доп. - К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2001. – 440 с.

Питання

1. Назвіть види та форми рецепції римського приватного права?

2. Чим відрізняється римське приватне право від права Стародавнього Риму?

3. Розкрийте значення таких принципів давнього цивільного права як консерватизм, прогресивність та формалізм?

4. Які періоди розвитку римського права виділяють в літературі?

5. Розкрийте значення римського приватного права для сучасної юриспруденції?