2.Паризький договір про утворення Європейського об’єднання вугілля і сталі.

18 квітня 1951 року було підписано Паризький договір про створення Європейського співтовариства вугілля і сталі (ЄОВС) шістьма європейськими країнами (Франція, Італія, Бельгія, Нідерланди, Люксембург, ФРН), який набрав чинності в липні 1952 р. Договір був підписаний на термін 50 років.

Потреба зближення Європи була викликана економічними та політичними проблемами. На часі стояли завдання відновлення економіки та недопущення в майбутньому військового протистояння на європейському континенті.

Таким чином, з’являється ідея об'єднання франко-німецького вугілля і сталі. Цей вибір був не тільки економічним, але і політичним, так як ці дві сировини становлять основу промисловості та енергетики двох країн.

Основна політична мета полягала в зміцненні франко-німецької солідарності та відкритті шляху до європейської інтеграції.Франція, Німеччина, Італія, Бельгія, Люксембургта Нідерланди почали переговори про укладення договору. Шість держав-засновників узгодили близько 100 статей, що становлять складне ціле.

Метою Договору було:

- досягнення економічного зростання;

- підвищення рівня зайнятості та рівня життя;

- забезпечення упорядкованого постачання спільного ринку;

- створення найнижчих цін та поліпшення умов праці.

Все це супроводжуватиметься ростом міжнародної торгівлі та модернізацією виробництва. Досягнути поставлених цілей можна було через створення спільного ринку вугілля і сталі та рівний доступ до джерел виробництва. У світлі створення спільного ринку, договір передбачав вільне переміщення продукції без сплати митних зборів і податків, забороняв дискримінаційні заходи або практики.

Згідно Паризького договору було засновано:

- Вище правління (був незалежним колегіальним виконавчим органом, на який покладались завдання, діючи в загальних інтересах Спільноти, досягти цілей, викладених у Договорі)

- Консультативний комітет;

- Асамблею;

- Раду міністрів (Схвалення Ради міністрів було необхідно для прийняття важливих рішень Вищим правлінням.)

- Суд (складався з семи суддів, призначених на 6 років за взаємною згодою урядами держав-членів. Він забезпечував правильне тлумачення та застосування Договору.)

Загальні досягнення ЄОВС були позитивними. Спільнота справлялася з кризами, забезпечувала збалансований розвиток виробництва і розподіл ресурсів та сприяла необхідній структурній перебудові та реконструкції промисловості.

3.Римські договори про утворення Європейського економічного співтовариства та Європейського співтовариства з атомної енергії.

Два договори, що були підписані в Римі 25 березня 1957 р. і вступили в силу з 1 січня 1958 р., оформили створення Європейського економічного співтовариства (ЄЕС) і Європейського співтовариства з атомної енергії (Євроатом). Договір про Євроатом засновував порівняно вузьке за своїм характером і функціональним призначенням інтеграційне об'єднання. В цьому відношенні він багато в чому схожий з Договором, що оформив створення ЄОВС. При всій важливості проблеми мирного використання атомної енергії і встановлення міжнародного контролю в цій області сфера застосування засновницького акту в даному випадку обмежена чіткими функціональними рамками. В той же час Договір про Євроатом в тому, що стосується формування інституційної структури і визначення місця і ролі наднаціональної і міжнаціональної співпраці, відтворює схему, властиву не ЄОВС, а ЄЕС.  Безумовно, найважливіше і вирішальне значення для розвитку всього процесу інтеграції в Західній Європі мало створення Європейського економічного співтовариства. ЕЭС було об'єднанням загального, значною мірою універсального характеру, яке охоплювало такі найважливіші сфери життєдіяльності держав, як економіка і соціальний розвиток.  Саме Договір про ЕЭС визначає суть і спрямованість європейської інтеграції. У ньому викладені загальні цілі і принципи, які характеризують діяльність всіх трьох Європейських співтовариств. Особливо важливе значення цього засновницького акту для формування права Європейського Союзу. Якщо Договори про ЄОВС і Євроатом створюють основу для видання і застосування правових розпоряджень в порівняно вузькій сфері співпраці держав, то Договір про Європейське економічне співтовариство закладає основи нового правопорядку, основні початки правової системи, регулюючої взаємини її суб'єктів як усередині цих об'єднань, так і відносини Співтовариства із зовнішнім світом. Договір про Європейське економічне співтовариство порівняно детально і докладно регулює завдання і цілі ЄЕС. Співтовариство покликане забезпечити гармонійний економічний розвиток, неухильне, збалансоване і стабільне економічне зростання, прискорене підвищення рівня життя і зміцнення зв'язків між державами, що об'єдналися (ст. 2 Договору про ЄЕС). В ході подальшого розвитку місія, що покладається на Європейське Співтовариство, була значно розширена. Вирішальним засобом досягнення цієї мети повинні були слугувати створення "спільного ринку" і реалізація чотирьох свобод, що забезпечують його формування і функціонування. До їх числа віднесені свобода руху капіталів, товарів, послуг і робочої сили. Договір уточнює заходи, необхідні для побудови "спільного ринку" і реалізації чотирьох свобод, а також визначає основні етапи такого будівництва. Протягом трьох етапів — кожен по чотири роки з можливістю продовження окремих етапів, але за умови, що в цілому перехідний період не перевищить п'ятнадцяти років — належало створити Митний союз, ввівши, таким чином, загальний зовнішній митний кордон і ліквідувавши митні кордони і бар'єри усередині Співтовариства. Досягненню поставленої мети були підпорядковані також спільні політики, здійснювані в рамках Співтовариств, а також система інститутів Співтовариства, умови і порядок їх діяльності. Цим же цілям і завданням повинні були відповідати формування і розвиток права ЄС.  Шляхом укладення спеціальних угод була створена єдина система інститутів, що охоплює всі три Співтовариства. На основі Конвенції про загальні інститути, підписаної одночасно з Римськими договорами в 1957 р., були створені загальні для всіх Співтовариств Парламентська Асамблея і єдиний Суд. Значно більше часу знадобилося для вирішення питання про об'єднання таких провідних інститутів, як Рада і Комісія. Відповідний Договір про злиття був підписаний в 1965 р. і вступив в силу в 1967 р. Починаючи з цього періоду в рамках Співтовариств функціонує єдина система інститутів. В рамках ЄЕС співвідношення початків міжнаціонального і наднаціонального в побудові і функціонуванні провідних інститутів зазнає певних змін. Рада, що складається з офіційних представників держав-членів на рівні міністрів і втілює в собі безумовно і перш за все початок міжнаціональної співпраці, перетворюється на головний законодавчий орган. Саме Рада приймає найбільш важливі нормативно-правові акти.  Комісія, голова і члени якої призначаються за взаємною згодою державами-членами Співтовариств, яка втілює в собі ідею наднаціональної співпраці, стає інститутом, що здійснює переважне управління справами Співтовариств. Вона майже монополізує право законодавчої ініціативи. Складається як би своєрідна система заборон і противаг. Рада приймає рішення, але ухвалити його у формі нормативно-правового акту вона в більшості випадків не може без ініціативи з боку  Зазнав певних змін і статус Європейської асамблеї, яка з 1962 р. отримала назву Європейського парламенту. Починаючи з 1979 р. Парламент почав формуватися шляхом загальних і прямих виборів, що проводяться у всіх державах-членах ЄС. Таким чином, Європейський парламент з інституту представництва держав стає до певної міри представником народів країн, що входять до складу ЄС. Європейський парламент, що був спочатку в основному консультативним органом, неухильно розширює сферу своєї діяльності і об'єм здійснюваних повноважень.  Активнішою стає участь Європарламенту в законотворчому процесі. Він відіграє все більш важливу роль у формуванні Європейської Комісії, контролі за її діяльністю, а також формуванні та затвердженні бюджету ЄС.  Відбуваються зміни і в порядку формування бюджету Європейських співтовариств. Спочатку бюджет в ЄС, як і в більшості міжнародних організацій, створювався за рахунок внесків держав-членів. Проте вже в 70-і роки він починає формуватися за рахунок власних фінансових коштів. До бюджету Співтовариств відраховуються збори від імпорту, податки на сільськогосподарський імпорт і 1% від податку на додану вартість.  Договір про Європейське економічне співтовариство, так само як і Договір про Євроатом, стверджує, що кожне із Співтовариств є самостійною юридичною особою. У цих актах підкреслюється, що Співтовариства користуються і міжнародною правоздатністю, і максимально допустимою правоздатністю в рамках національних кордонів держав-членів Співтовариства, мають право придбання і відчуження рухомого і нерухомого майна, можуть бути позивачем і відповідачем в суді і т.п.  В рамках засновницького акту 1957 р. були прийняті заходи по розповсюдженню юрисдикції Європейських співтовариств і на такі важливі сфери, як соціальна політика і створення Європейського соціального фонду, регіональний розвиток і створення відповідних структур, спільна політика в сфері досліджень, програма співпраці з охорони довкілля.