74.Воєнна інтервенція в Україну буржуазно-поміщицької Польщі та її крах

1 листопада 1918р. проти української влади у Львові виступили польські підпільні загони під командуванням сотника Ч.Мончинського. Такі ж повстання підняли поляки у Дрогобичі, Самборі, Перемишлі,але вони були ліквідовані українськими військовими частинами.Ці події стали початком укр-пол війни 1918-1919рр. Військову допомогу польському повстанню до кінця 1918 подавала польська Західна Галичина, а від січня 1919 — уся польська держава.

Бої у Львові тривали зі змінним успіхом до 21 листопада 1918, доки поляки не досягли чисельної переваги завдяки допомозі, що надійшла їм через Перемишль. Щоб уникнути оточення, укр. частини 22 листопада 1918 залишили Львів.

З грудня 1918 Українсько-польська війна велася за володіння Львовом.Після двох безуспішних наступів УГА на Львів у грудні 1918 і на початку січня 1919р Начальна Команда УГА вирішила знищити залізничне сполучення між Львовом і Перемишлем (т.зв.Вовчухівська операція).У березні 1919 почалися знову воєнні дії, і поляки вдруге опанували колію Львів-Перемишль.У середині травня 1919 поляки почали загальний наступ на українські позиції в Галичині та на Волині; деякі з'єднання УГА були змушені перейти на Закарпаття. Тоді румунська армія захопила південно-східну територію ЗУНР. Це змусило Начальну Квартиру ГА відвести частини УГА в південно-східний трикутник Галичини, замкнений ріками Збруч-Дністер. Після короткого відпочинку й реорганізації українські частини під командуванням генерала О. Греківа, що тоді очолював УГА, 7 червня перейшли до наступу (т. зв. Чортківська офензива). Під час Чортківської операції галицькі частини відчували постійну нестачу зброї, боєприпасах та військовому спорядженні.28.6.1919 польська армія перейшла в контрнаступ. Українські війська змушені відступити,Західноукраїнські землі були окуповані Польщею.Рішенням Найвищої Ради Паризької мирної конференції від 21.11.1919 затверджено статут для Східної Галичини, за яким Польщі передано мандат на управління нею протягом 25 р з обов'язковим забезпеченням галицьким землям автономного статусу.За ухвалою Найвищої Ради діяльність польської адміністрації допускалась лише на захід від Керзона лінії, однак це рішення повністю ігнорувалося польським урядом. 14.3.1923 Рада послів держав Антанти прийняла остаточне рішення про приєднання Сх.Галичини і Зх.Волині до Польщі. Причини поразки української сторони в українсько-польській війні 1918-19 полягали як у помилках провідників ЗУНР і ГА, так і в несприятливих зовнішніх обставинах, які позбавили ЗУНР міжнародної підтримки.

75.Україна в період неПу

Нова економічна політика (НЕП) - система заходів, запроваджених більшовиками у 20-ті pp. з метою відродження економіки Росії; НЕП включав елементи ринкової економіки і був тимчасовим відступом від воєнного комунізму.

На початку 1921 р. на території Східної України бойові дії, що тривали з 1914 р. майже безперервно протягом 7 років, припинилися. Східна Україна під назвою УСРР була зруйнована воєнними діями та політикою «воєнного комунізму» - загалом промислове виробництво становило 10% довоєнного рівня; воєнні дії, масові розстріли, епідемії забрали більше 1,5 млн людських життів.

1921 р. партія більшовиків відмовилася від основних принципів «воєнного комунізму» і перейшла до нової економічної політики.

Причини переходу до НЕПу:

- глибока соціально-економічна і політична криза більшовицького режиму;

- тотальна господарська розруха, різке скорочення промислового та с/г виробництва;

- масові повстання селян, робітників, солдат і матросів;

- політична та економічна ізоляція більшовиків на міжнародній арені;

- намагання утримати владу в будь-який спосіб.

Основними заходами непу стали:

- заміна продрозкладки продподатком, розмір якого заздалегідь повідомлявся селянам;

- бідні селяни взагалі звільнялися від податку;

- передача дрібних і середніх підприємств приватним власникам;

- відродження торгівлі і товарно-грошових відносин, дозвіл на приватну торгівлю;

- здача в оренду частини дрібних і середніх підприємств;

- впровадження системи вільного найму робочої сили, матеріальне стимулювання працівників;

- введення стабільної валюти - червонця;

- децентралізація системи управління:

- розвиток підприємництва.

В Україні НЕП був упроваджений пізніше — з 1922 р. і його введення було ускладнене значними труднощами. Затримало введення НЕПу те, що у 1921 р. в українських селян залишався борг з продрозкладки за 1920 р., який був перенесений на наступний. А голод, що охопив райони півдня України в 1921-1922 pp., ще більше віддалив нормалізацію ситуації в с/г.

Підсумки непу досить суперечливі. Завдяки йому було відновлено господарство, зруйноване за роки війни. Зросло промислове та с/г виробництво, довоєнного рівня досягли галузі легкої, харчової промисловості, виробництво предметів споживання, пожвавилася торгівля і товарообмін, була знята соціальна напруженість.

Проте відставала більшість галузей важкої промисловості, що, як і транспорт, зв'язок, зовнішня торгівля, перебували під контролем держави. У державній власності залишались усі великі підприємства. Ставала все очевиднішою невідповідність між ідеологією більшовиків і практикою.