29.Андрусівське перемиря та гетьманування п. Дорошенка.

Правобережний гетьман П.Дорошенко, прийшов до влади у серпні 1665р. Андрусівське перемир’я (20 січня 1667 р.) між Польщею та Росією укладене на 15,5 років, ставило під загрозу стратегічні плани гетьмана. Відповідно до його умов територія козацької України поділялась на три частини: Лівобережжя закріплювалось за Росією, Правобережжя – за Польщею, а Запорожжя мало бути під їх спільним управлінням. В результаті українське територіальне питання набуло міжнародного характеру.

Намагаючись зміцнити свої внутрішні позиції, П.Дорошенко здійснює кілька реформаторських кроків. Створює постійне наймане військо. Гетьман провів на кордоні нову митну лінію, почав випускати власну монету, став активно заселяти спустошені окраїни Правобережжя.

Активною була і зовнішньополітична діяльність П.Дорошенка. Спираючись на підтримку татар, він намагався витіснити поляків з Правобережжя. Одночасно гетьман проводив переговори з Росією, метою яких було повернення у повному обсязі прав і вольностей Війську Запорозькому, возз’єднання у рамках єдиної держави всіх етнічних українських земель.

Після вбивства козаками І.Брюховецького у 1668 р. оголошує себе гетьманом усієї України.

П.Дорошенко у вересні 1676 р. приймає рішення скласти гетьманські повноваження і здатись Росії.

30. Обмеження автономії України російським царизмом за Переяславськими (1659), Московськими(1665), Глухівськими(1667), Коломацькими(1687), статтями – договорами.

27 жовтня 1659 р. Переяславський договір з Росією. Заборонялись обрання гетьмана без дозволу царя, зовнішні стосунки. Московські воєводи сіли в Києві, Переяславі, Ніжині. Чернігові, Брацлаві, Умані. Київська православна митрополія підпорядковувалася Московському патріархатові.

У 1665 році Брюховецький підписав Московські статті, згідно з якими російський контроль в Україні посилився в усіх сферах: політичній, військовій, податковій тощо. Фактично Брюховецький передав Україну під безпосередню владу царя. реєстр було скорочено до 30 тис. козаків

Глухівські статті 1669 р. заборонили гетьману підтримувати безпосередні дипломатичні зв`язки з іноземними державами, тож усі переговори можна було здійснювати лише через царя; щоправда, представникам від України дозволялось бути присутніми на переговорах Росії з іншими посольствами. Коломацькі статті І.Мазепи 1687 р. підтвердили заборону для України приймати послів, а усі документи, отримані від інших держав, мали передаватись до Москви у Малоросійський приказ.

31. Становище Правобережжя і західноукраїнських земель під владою Речі Посполитої в другій половині XVII ст.

На Правобережній Україні у 60—80-х рр. XVII ст. ситуація продовжувала загострюватись. Туреччина і Кримське ханство, скориставшись Руїною, посилили наступ на українські землі з півдня. Цьому сприяло те, що П. Дорошенко, який після Андрусівського перемир'я розчарувався у союзі із Польщею і Росією, прагнучи об'єднати Українську державу під своєю владою, уклав договір з Туреччиною і визнав себе васалом султана. 1672 р. 250-тисячна турецька армія вторглась на Поділля і, розгромивши поляків під Тернополем, просувалася на Львів. Польський уряд змушений був просити миру. За Бучацьким договором 1672 р. Поділля стало турецькою провінцією, а решта Правобережної України — самостійною державою під владою П. Дорошенка і турецького протекторату. Майже вся Правобережна Україна 1674 р. була окупована царськими військами і лівобережними полками. Втративши Дорошенка, Туреччина 1677 р. проголосила гетьманом Ю. Хмельницького, що опинився в її руках під час одного з татарських набігів. Величезна турецько-татарська армія 1677—1678 рр. здійснила два походи на Чигирин, зрештою захопила його, але далі просунутися не змогла через стійкий опір російських військ і лівобережних полків. Ю. Хмельницький правив, спираючись на турецько-татарські загони, фактично безлюдним краєм і запам'ятався лише безмежною жадібністю та великою жорстокістю. 1681 р. турки, переконавшись у непотрібності Ю. Хмельницького, його стратили. Багаторічна війна за Правобережжя виснажила всіх її учасників, а зруйнований край втратив привабливість. Росія залишала під своїм контролем Лівобережжя, Звичайно при цьому поділі про інтереси українського народу не йшлося.