18.Механізми психологічного захисту

Психологічний захист - це зазвичай неусвідомлюваний процес усунення або послаблення психікою людини негативних, травмуючих або неприйнятних емоційних переживань. Компенсація-досягнення людиною альтернативних успіхів у іншій сфері для збереження позитивної оцінки себе ("Не везе в навчанні, повезе в коханні"). Сублімація - переведення неприйнятних емоцій і енергії у прийнятне, можливе русло (написання віршів через нещасливе кохання, прибирання квартири при агресії тощо).Проекція - приписування своїх негативних якостей іншим людям для самозаспокоєння (якщо людина переконує, що навколо всі - брехуни, то вона сама часто говорить неправду).Заміщення - перенесення агресивних імпульсів на менш загрозливого об'єкта (начальник посварив підлеглого, той, не маючи змоги відповісти тим же керівнику, сварить вдома дружину, та - дітей, вони лупцюють домашніх тварин).Регресія - повернення до дитячих форм поведінки, "впадання в дитинство" (при сварці дорослих вони "надуваються" і не розмовляють,гонки на великій швидкості тощо).Формування реакції - захист від заборонених, неприйнятних імпульсів через думки чи поведінку зворотного характеру (при надмірній показовій люб'язності людина приховує неприязнь і навпаки).Раціоналізація - наведення для себе псевдорозумної аргументації у випадку поразки (байка про лисицю, яка, не зумівши дотягнутись до винограду, вирішила, що він зелений і несмачний).Втеча - уникання неприємних ситуацій, що асоціюються з попередніми невдачами. Ідентифікація - несвідоме перенесення на себе почуттів і якостей, властивих іншій людині і не доступних, але бажаних для себе. Витіснення - найбільш універсальний спосіб уникнення внутрішнього конфлікту шляхом активного виключення з свідомості неприйнятного мотиву або неприємної інформації. Заперечення зводиться до того, що інформація, яка турбує і може привести до конфлікту, не сприймається.

19. Осн. Відмінності психоаналізу від психіатрії та медицини

На заняттях з медицини звикли до наочності. Ви бачите анатомічний препарат, осад при хімічній реакції, скорочення м'яза при подразненні нервів. Пізніше вам показують хворого, симптоми його недуги, наслідки хворобливого процесу, а в багатьох випадках і збудників хвороби в чистому вигляді. Вивчаючи хірургію, ви присутні при хірургічних втручаннях для надання допомоги хворому і можете самі провести операцію.

У психоаналізі, все зовсім по-іншому. При аналітичному лікуванні не відбувається нічого, крім обміну словами між пацієнтом і лікарем. Пацієнт говорить, розповідає про минулі переживання і нинішніх враження, скаржиться, зізнається у своїх бажаннях і почуттях. Лікар же слухає, намагаючись керувати ходом думок хворого, про дещо нагадує йому, утримує його увагу в певному напрямі, дає пояснення і спостерігає за реакціями прийняття чи неприйняття, які він таким чином викликає у хворого. Бесіда, в якій і полягає психоаналітичне лікування, не допускає присутності сторонніх, її не можна продемонструвати. Психоаналізом опановують, перш за все, на самому собі, при вивченні своєї особистості. Це не зовсім те, що називається самоспостереження, але, в крайньому випадку, психоаналіз можна розглядати як один з його видів. Є цілий ряд поширених і загальновідомих психічних явищ, які при деякому оволодінні технікою вивчення самого себе можуть стати предметами аналізу. Це дає можливість переконатися в реальності процесів, що описуються в психоаналізі, і в правильності їх розуміння. Щоправда, успішність просування по цьому шляху має свої межі. Набагато більшого можна досягти, якщо тебе обстежує досвідчений психоаналітик, якщо на власному Я відчуваєш дію аналізу і можеш від іншого перейняти найтоншу техніку цього методу. Можна, звичайно, на лекції з психіатрії показати учням неврастеніка або істерика. Той, мабуть, розповість про своїх скаргах і симптоми, але не більше того.