5.Принципи та категорії юридичної психології.

Юридична психологія використовує принципи права і принципи психології. Принцип – це основоположна ідея, яка пронизує систему знань і встановлює субординацію цього знання. Принципи психології: 1) принцип розвитку або генетичний чи біогенетичний (як явище виникло, які етапи розвитку пройшло, яким стало зараз, яким буде в майбутньому); 2) принцип єдності свідомості і діяльності (вказує на взаємозв’язок і взаємообумовленість свідомості і діяльності, тобто діяльність обумовлює формування свідомості, а вона у свою чергу здійснює регуляцію людської діяльності); 3) принцип системності (окремі елементи об’єкту пізнання і предмету дослідження розглядаються як взаємодоповнюючі, взаємообумовлені, взаємозв’язані частини цілого); 4) принцип активності (людина – це перетворювач дійсності, а не пасивний пристосуванець); 5) принцип об’єктивності (пізнання, дослідження та отримані результати повинні опиратись на об’єктивні дані конкретної науки та суміжних з нею наук).

Принципи права: 1.принцип гуманізму (визнання людини як цінності, визнання її права на свободу, щастя, розвиток і прояв своїх здібностей); 2.принцип рівноправності (означає рівність прав, обов’язків і відповідальності громадян перед суспільством, державою, законом і судом); 3.принцип рівності (означає, що моральні, правові та інші вимоги повинні поширюватися на всіх людей, незалежно від їх суспільного чи посадового положення і умов життя); 4) принцип справедливості (вивчення будь-якого явища розглядається як відповідне певному розумінню людської суті і прав людини; співвідношення з еталоном); 5) принцип людяності (конкретизує принцип гуманізму, застосовується до повсякденних стосунків людей і включає в себе такі якості, як доброзичливість, повага до людей, співчуття, довіра до людей, чесність і т.д.).

Основою будь-якої науки є її категоріальний апарат. Він включає в себе категорії трьох рівнів:

• філософські категорії

• загальнонаукові категорії

• конкретно наукові категорії

Філософські категорії в юридичній психології : явище і сутність; зовнішнє і внутрішнє; суперечність і гармонія; час і простір і т.д.Загальнонаукові: - система (як цілісний комплекс взаємозв’язаних елементів); - структура (як спосіб закономірного зв’язку між складовими елементами предметів і явищ дійсності); -модель (як уявлювана система, яка відображає внутрішню організацію чи якості об’єкта, безпосереднє вивчення якого неможливе або ускладнене); - ймовірність (як степінь можливості певної події) та ін.

Конкретно наукові або категорії власне юридичної психології:

• особистість злочинця, потерпілого, свідка, юриста і т.д.;

• суб’єкт і об’єкт злочину;

• допит як форма спілкування;

• мотив злочину;

• протиправна поведінки;

• групова злочинна діяльність, правова діяльність;

• злочинні групи;

• ресоціалізація;

• правосвідомість і т.д.

6.Зв'язок юридичної психології з іншими науками.

Двоєдиний характер юридичної психології дозволяє переконливо стверджувати, що ця наука пов’язана як із психологічними, так і з юридичними науками. Загальна психологія для юридичної психології є теоретичною базою, оскільки використовується її понятійний та категоріальний апарат, знання про загальні закономірності психічної діяльності людини. Соціальна психологія вивчає психологію соціальних груп, лідерство та конформізм тощо. Це сприяє більш повному дослідженню суспільної та індивідуальної правосвідомості; специфіки групової злочинної поведінки; психологічних особливостей правоохоронної, правозастосовної та профілактичної діяльності. Педагогічна психологія досліджує психологічні основи навчання і виховання, а тому забезпечує юридичну психологію знаннями методів впливу на правопорушника з метою перевиховання і т.д. Вікова психологія вивчає закономірності психічного розвитку людини на різних вікових етапах онтогенезу. Використання юридичною психологією даних цієї науки дозволяє більш точно диференціювати психологічні особливості правопорушника, свідка чи потерпілого залежно від їх віку, підбирати адекватні засоби впливу з метою забезпечення справедливого правосуддя. Патопсихологія досліджує різні форми порушення нормальної психічної діяльності людей, а тому забезпечує юридичну психологію даними про психологічні особливості правопорушників із психічними аномаліями, про тенденції вчинення злочинів цими особами, специфіку їх поведінки. Психологія праці вивчає психологічні основи трудової діяльності, професійно важливі якості особистості, проблеми професійної орієнтації, профвідбору, наукової організації праці. Інженерна психологія досліджує питання взаємодії людини з машиною під час трудової діяльності. Юридична психологія використовує знання з цих галузей з метою вивчення специфіки праці юристів, забезпечення їх психологічними знаннями про розслідування злочинів, пов’язаних з використанням професійних обов’язків. Філософія для юридичної психології є своєрідною методологічною базою, яка дозволяє розглядати державно-правові явища в динаміці, історичному розвитку, взаємозв’язку з іншими сферами пізнання. Соціологія забезпечує юридичну психологію даними про функціонування суспільних груп, статус особистості в них, вплив групових позицій і установок на правомірну чи протиправну поведінку її членів. Педагогіка розробляє питання навчання та виховання, а юридична психологія досліджує ґенезу протиправної поведінки неповнолітніх. Тому проблема важковиховуваних підлітків є одночасно об’єктом дослідження і педагогіки, і юридичної психології. Юридична психологія пов’язана з медичними науками і перш за все з психіатрією та судовою медициною. Досягнення медицини з метою пояснення поведінки людини як носія фізіологічних і психофізіологічних процесів, зокрема патологічних, допомагає юридичній психології розкрити зміст поведінки осіб з відхиленнями, характеризувати та прогнозувати її.