Стаття 434. Погане поводження з військовополоненими

Погане поводження з військовополоненими,- яке мало місце неодноразово, або пов’язане з особливою жорстокістю, або спрямоване проти хворих і поранених, а також недбале виконання обов’язків щодо хворих і поранених особами, на яких покладено іх лікування і піклування про них, за відсутності ознак більш тяжкого злочину —

караються позбавленням волі на строк до трьох років.

1. Об’єкт злочину — порядок дотримання звичаїв та правил війни.

2. Об’єктивна сторона злочинухарактеризується суспільне небезпечним діянням у формі: 1) поганого поводження з військовополоненими: а) яке мало місце неодноразово; б) пов’язаного з особливою жорстокістю; в) спрямованого проти хворих і поранених; 2) недбалого виконання обов’язків щодо хворих і поранених, за відсутності ознак більш тяжкого злочину.

Про поняття військовополонений див. коментар до ст. 431. Під поганим поводженням з військовополоненими розуміється позбавлення їх харчування і сну, заподіяння їм побоїв чи легких тілесних ушкоджень, погроза вбивством або заподіянням тяжкого тілесного ушкодження тощо. Ці дії можуть бути кваліфіковані за ст. 434 лише за умови, якщо вони мали місце неодноразово, або були пов’язані з особливою жорстокістю або були спрямовані проти хворих і поранених. В іншому разі вони кваліфікуються за ст. ст. 125, 126 чи 129 або не становлять злочину.

Поняття неодноразово означає вчинення однієї із дій, характерних для поганого поводження з військовополоненими, два чи більше рази.

Під хворими І пораненими розуміються військовополонені, які через травми, хворобу чи інші фізичні або психічні розлади або інвалідність потребують медичної допомоги чи догляду.

Особливо жорстоким слід вважати таке поводження з військовополоненими, яким особі спричинюються серйозні фізичні та/або моральні страждання (позбавлення сну, харчування, води тощо).

Недбале виконання обов’язків щодо хворих і поранених передбачає залишення їх без медичної допомоги (піклування) або неналежне їх лікування (догляд за ними). Вказані дії кваліфікуються за ст. 434 лише у разі, якщо відсутні ознаки більш тяжкого злочину. За наявності ознак більш тяжкого злочину вони кваліфікуються тільки за відповідною іншою статтею, не створюючи сукупності злочинів. Наприклад, якщо недбале виконання обов’язків щодо хворих і поранених вчинене військовою службовою особою і потягло тяжкі наслідки або було вчинене в умовах воєнного стану, діяння кваліфікується тільки за ч. 2 або 3 ст. 425, якщо погане поводження з військовополоненими полягало в умисному заподіянні тілесних ушкоджень середньої тяжкості — тільки за ст. 122 тощо.

3. Суб’єктом злочину у першій його формі може бути будь-який військовослужбовець, а в другій — військовослужбовець, на якого покладено обов’язки по лікуванню хворих і поранених військовополонених і піклуванню про них (лікар, медсестра, санітар тощо).

4. Суб’єктивна сторона злочину характеризується у пйрших трьох його формах умислом, а в четвертій — необережністю.

Женевська конвенція про поліпшення участі поранених та хворих в діючих арміях від 12 серпня 1949 р. Ратифікована СРСР 17 квітня 1954 р.

Женевська конвенція про поліпшення участі поранених, хворих та осіб, що потерпіли загибель корабля, із складу збройних сил на морі від 12серпня 1949р. Ратифікована СРСР 17 квітня 1954 р.

Женевська конвенція про поводження з військовополоненими від 12 серпня 1949р. Ратифікована СРСР 17квітня 1954р.

Додатковий протокол 1 до Женевських конвенцій щодо захисту жертв міжнародних збройних конфліктів від 8 червня 1977 р. Ратифікований УРСР 18 березня 1989р.

Додатковий протокол П до Женевських конвенцій та жертв збройних конфліктів не міжнародного характеру від 8 червня 1977р. Ратифікований УРСР 18 березня 1989р.

Закон України “Про символіку Червоного Хреста і Червоного Півмісяця в Україні” від 8 липня 1999р. (ст. І).

Стаття 435. Незаконне використання символіки Червоного Хреста і Червоного Півмісяця та зловживання ними

Носіння в районі воєнних дій символіки Червоного Хреста або Червоного Півмісяця особами, які не мають на те права, а також зловживання в умовах воєнного стану прапорами чи знаками Червоного Хреста і Червоного Півмісяця або пофарбуванням, присвоєним санітарно-транспортним засобам,—

караються позбавленням волі на строк до двох років.

1. Об’єкт злочину — порядок дотримання звичаїв та правил війни.

Згідно з актами міжнародного законодавства сторонам, що воюють, приписано утримуватися від нападу на санітарні формування, транспорт та їх особовий склад, які мають відповідні відмітні знаки для їх кращого розпізнавання і захисту. Якщо ж такі знаки будуть використовуватися сторонами, що воюють, як воєнна хитрість, це може інспірувати напади на зазначені формування, транспорт, їх особовий склад, хворих та поранених тощо і потягти тяжкі наслідки.

2. Об’єктивна сторона злочину характеризується суспільне небезпечним діянням у таких формах: 1) носіння в районі воєнних дій символіки Червоного Хреста або Червоного Півмісяця (скажімо, нарукавних пов’язок з відповідним знаком) особами, які не мають на те права; 2) зловживання в умовах воєнного стану прапорами чи знаками Червоного Хреста і Червоного Півмісяця. Таке зловживання може полягати у позначенні такими прапорами чи знаками військової техніки, яка не належить до складу медичних формувань; 3) зловживання в умовах воєнного стану пофарбуванням, присвоєним санітарно-транспортним засобам. Вказане зловживання може полягати, наприклад, у використанні військовими підрозділами пофарбування, яке імітує знаки Червоного Хреста та/або Червоного Півмісяця.

Символіка Червоного Хреста та Червоного Півмісяця — емблеми у вигляді червоного хреста або червоного півмісяця на білому тлі, або червоного хреста і червоного півмісяця на білому тлі, назви (слова “Червоний Хрест” або “Червоний Півмісяць”, або “Червоний Хрест і Червоний Півмісяць”) і розпізнавальні сигнали (спеціальні міжнародне визнані допоміжні сигнали (світлові, радіосигнали і сигнали вторинного радіолокаційного розпізнавання), що використовуються як розпізнавальні та захисні знаки для позначення осіб, рухомого та нерухомого майна, а також спеціальнепофарбування — є засобами вчинення цього злочину.Санітарно-транспортними є санітарні наземні, водні і повітряні засоби (військові і цивільні), які постійно або тимчасово призначені виключно для санітарних перевезень і знаходяться під контролем сторони, що перебуває в конфлікті (госпітальні судна, літальні апарати, призначені для перевезення поранених, хворих, медичного обладнання тощо).

3. Суб’єктами злочину є військовослужбовці, які не входять до складу медичних формувань чи санітарно-транспортних засобів, у т.ч. військові службові особи — командири кораблів чи повітряних апаратів, інші військові службові особи, за наказом яких транспортні засоби, що не належить до санітарних, були відиовідним чином пофарбовані. У разі, якщо в результаті цих дій військових службових осіб настали тяжкі наслідки, діяння кваліфікується за ч. З ст. 423 або ч. 4 ст. 424.

4. Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

Закон України “Про символіку Червоного Хреста і Червоного Півмісяця в Україні” від 8 липня 1999 р.