Стаття 420. Порушеная статутних правил несення бойового чергування

1. Порушення статутних правил несення бойового чгргування (бойової служби), встановлених для своєчасного виявлення і відбиття раптового нападу на Україну або для захисту та безпеки України,—

карається позбавленням волі на строк до трьох років.

2. Діяння, передбачене частиною першою цієї статті, що спричинило тяжкі наслідки,—

карається позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.

3. Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, що вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці,—

караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.

1. Об’єктом злочину є порядок несення бойового чергування.

2. З об’єктивної сторони злочин полягає в порушенні правил несення бойового чергування (бойової служби).

Бойове чергування є виконанням бойового завдання, яке здійснюється черговими силами і засобами, призначеними від військових частин, з метою своєчасного виявлення і відбиття раптового нападу на Україну або для захисту та забезпечення безпеки України. У ВМС бойове чергування є найвищою формою підтримання бойової готовності у мирний час.

Порушення правил несення бойового чергування можуть полягати в невиконанні командиром військової частини, його заступниками чи іншими особами за їх дорученням обов’язку щодо проведення перевірки несення бойового чергування, у відданні командиром чергових сил і засобів особовому складу наказів, що відволікають його від виконання обов’язків несення бойового чергування, в передачі військовослужбовцями особового складу чергової зміни під час несення бойового чергування будь-кому, хоча б тимчасово, виконання своїх обов’язків без дозволу командира чергових сил і засобів, у відволіканні їх на справи, не пов’язані з виконанням зазначених обов’язків, в самовільному залишенні бойового поста чи іншого місця несення бойового чергування тощо.

Порушення правил несення бойового чергування, поєднане з порушенням порядку використання повітряного простору України (здійснення несанкціонованих пусків ракет, стрільби тощо) кваліфікується за сукупністю злочинів, передбачених ст. ст. 282 і 420.

3. Суб’єктом злочину є військовослужбовець (військовозобов’язаний під час проходження зборів), який входить до складу чергових сил бойового чергування, тобто до бойових обслуг, чергових змін пунктів управління, сил і засобів бойового забезпечення та обслуговування.

4. Суб’єктивна сторона злочину може характеризуватися як умислом, так і необережністю.

5. Тяжкими наслідками порушення правил бойового чергування (бойової служби), які є кваліфікуючою ознакою злочину, мають визнаватися вторгнення на територію України або в її територіальне море іноземного повітряного чи морського судна, виведення з ладу бойової техніки, що зробило неможливим чи значно ускладнило подальше виконання частиною чи підрозділом бойових завдань, викрадення (угон) повітряних чи морських суден, що належать Україні, тощо.

Особливо кваліфікуючими ознаками злочину є вчинення його в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці.

Статут внутрішньої служби Збройних Сил України від 24 березня /999 р. (розділ 9).

Стаття 421. Порушення статутних правил внутрішньої служби

1. Порушення особою, яка входить у добовий наряд частини (крім варти і вахти), статутних правил внутрішньої служби, якщо воно спричинило тяжкі наслідки, запобігання яким входило в обов’язки даної особи,—

карається триманням у дисциплінарному батальйоні на строк до двох років або позбавленням волі на строк до трьох років.

2. Те саме діяння, вчинене в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці,—

карається позбавленням волі на строк до п’яти років.

1. Об’єкт злочину — порядок несення внутрішньої служби (крім варти, вахти, патрулювання і бойового чергування).

2. Об’єктивна сторона злочину характеризується порушенням певних правил, суспільне небезпечними наслідками у вигляді тяжких наслідків, запобігання яким входило в обов’язки даної особи, і причинним зв’язком між вказаними діяннями і наслідками.

Порушення статутних правил внутрішньої служби може виразитись з боку: а) чергового частини (помічника чергового частини) — у нездійсненні контролю за своєчасністю здавання зброї та боєприпасів, нез’ясуванні причини спрацьовування охоронної сигналізації кімнат для зберігання зброї у підрозділах, неперевірці несення служби добовим нарядом і додержання внутрішнього порядку в підрозділах тощо; б) чергового КПП (його помічника) — у даванні дозволу на винесення (вивезення) будь-якого майна з території військової частини без дозволу чергового частини, а також на вихід за межі розташування військової частини військовослужбовцям строкової служби без документа на право виходу; в) чергового роти (батальйону, підрозділів забезпечення військової частини) — в неповідомленні командиру роти про всі надзвичайні події в роті, у видачі зброі без наказу командира чи старшини роти, у передачі будь-кому ключів від кімнати зберігання зброї; г) днювального роти (батальйону, підрозділів забезпечення військової частини) — у пропуску в приміщення сторонніх осіб, у неповідомлення черговому роти про надзвичайні події; д) чергового їдальні — у допущенні до роботи в їдальні робітників, які не пройшли медичного огляду, нестеженні за обробкою продуктів; е) чергового фельдшера (санітарного інструктора) медичного пункту — у нена-данні військовослужбовцям першої медичної допомоги, неналежному зберіганні отруйних лікарських препаратів, ключів від шаф, де вони зберігаються, тощо.

З боку інших осіб добового наряду можуть мати місце інші порушення правил внутрішньої служби, які обумовлюються специфікою виконання конкретних обов’язків.

За ст. 421 кваліфікується порушення статутних правил внутрішньої служби, яке спричинило такі тяжкі наслідки, запобігання яким входило в обов’язок даної особи зі складу добового наряду частини. Виходячи із конкретних обов’язків тих чи інших осіб добового наряду, можуть бути визнані відповідними тяжкими наслідками: для чергового частини — втрата пістолетів та боєприпасів офіцерів і прапорщиків частини; для чергового контрольно-пропускного пункту чи його помічника — вивезення через КПП викраденого цінного військового майна; для чергового роти — втрата зброї, боєприпасів, цінного майна роти; для чергового їдальні — серйозне отруєння.військовослужбовців внаслідок вживання в їжу неперевірених продуктів тощо.

3. Суб’єктами злочину, що розглядається, можуть бути військовослужбовці (військовозобов’язані підчас проходження зборів), які входять до добового наряду частини (крім варти, вахти і бойового чергування): а) безпосередньо у добовий наряд частини: черговий частини та його помічник; особи, що входять до чергового підрозділу; черговий і днювальні парку, а також механіки-водії (водії) чергових тягачів; черговий фельдшер або санітарний інструктор і днювальні медичного пункту; черговий і помічники чергового контрольно-пропускного пункту; черговий та робітники їдальні; черговий штабу частини та посильні; черговий сигналіст; особи, які входять до пожежного наряду; водії чергових автомобілів; б) у добовий наряд роти (гуртожитку, батальйону, підрозділу забезпечення): черговий; днювальний; в) у добовий наряд під час перевезення військ: черговий військового ешелону та його помічник, черговий роти, днювальний вагона (корабельного приміщення) з людьми, салону літального апарата; в) у чергування на кораблі: черговий по з’єднанню кораблів та його помічник, черговий по надводному кораблю, черговий по підводному човну та його помічник, черговий по низах, дозорний по живучості, днювальний по приміщенню, черговий боцман та ін.; г) у чергуванні на береговій базі: черговий по береговій базі та його помічник, черговий по казармі, черговий по команді; д) у спеціальне чергування: чергові по бойових частинах та службах, черговий рульовий, днювальні по машинних і котельних відділеннях, черговий моторист, черговий трюмний, черговий кок тощо.

Військовослужбовець-жінка може нести відповідальність за ст. 421 лише у разі призначення її черговим фельдшером (санітарним інструктором) або черговим штабу.

4. З суб’єктивної сторони злочин характеризується умислом або необережністю.

5. Кваліфікуючими ознаками злочину є вчинення його в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці.

Статут внутрішньої служби Збройних Сил України від 24 березня 1999р. (розділ 7).

Корабельний устав Военно-Морского Флота СССР. Введен в действие приказом главнокомандующегоВоенно-Морским Флотом СССР № 10 от 10 января 1978г.

Стаття 422. Розголошення відомостей військового характеру, що становлять державну таємницю, або втрата документів чи матеріалів, що містять такі відомості

1. Розголошення відомостей військового характеру, що становлять державну таємницю, за відсутності ознак державної зради,—

карається позбавленням волі на строк від двох до п’яти років.

2. Втрата документів або матеріалів, що містять відомості військового характеру, які становлять державну таємницю, предметів, відомості про які становлять державну таємницю, особою, якій вони були довірені, якщо втрата стала результатом порушення встановлених правил поводження із зазначеними документами, матеріалами або предметами,—

карається позбавленням волі на строк від двох до п’яти років.

3. Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони спричинили тяжкі наслідки,—

караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.

1. Об’єкт злочину — порядок зберігання військової таємниці.

2. Злочин може виражатися у таких формах: 1) розголошення відомостей військового характеру, що становлять державну таємницю, за відсутності ознак державної зради (ч. 1 ст. 422); 2} порушення встановлених правил поводження з документами або матеріалами, що містять відомості військового характеру, які становлять державну таємницю, а також з предметами, відомості про які становлять державну таємницю, що потягло їх втрату (ч. 2 ст. 422).

Таким чином, з об’єктивної сторони злочин характеризується суспільне небезпечними діями або бездіяльністю, а в другій його формі — також суспільне небезпечними наслідками і причинним зв’язком між діянням і його наслідками.

3. Відповідно, предметом злочину у першій його формі є відомості військового характеру, що становлять державну таємницю, у другій — документи, матеріали, що містять відомості військового характеру, які становлять державну таємницю, а також предмети, відомості про які становлять державну таємницю.

Відомості військового характеру, що становлять державну та-ємницю, — це інформація, що належить до державної таємниці у сфері оборони (детальніше про це див. коментар до ст. 114).

Про поняття розголошення відомостей, втрата документів, матеріалів, предметів див. коментар до ст. ст. 328 і 329.

4. Суб’єктом злочину, передбаченого ч. 1 ст. 422, як випливає із диспозиції цієї норми, є будь-який військовослужбовець або військовозобов’язаний під час проходження зборів, незалежно від того, яким чином відповідні відомості стали йому відомі. Суб’єкт злочину, передбаченого ч. 2 ст. 422, спеціальний: ним є особа, якій відповідні документи, матеріали чи предмети були довірені. Про поняття такої особи див. коментар до ст. 328.

За ст. ст. 328 і 329 військовослужбовці (військовозобов’язані під час проходження зборів) несуть відповідальність лише у випадку розголошення ними інформації (втрати відповідних предметів, документів, матеріалів, що містять інформацію) у сфері економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки й охорони правопорядку, яка становить державну таємницю.

5. З суб’єктивної сторони злочин у першій його формі може бути вчинений умисно чи необережно, а у другій — тільки необережно.

Ставлення винного до тяжких наслідків може характеризуватися як умислом (наприклад, якщо особа, якій були довірені відомості,

що становлять державну таємницю, розголосила їх по телебаченню за мотивом неправильно зрозумілих нею суспільних інтересів), так і необережністю (у більшості випадків),

5. Тяжкі наслідки (ч, 3 ст, 422) єкваліфікуючою ознакою злочину, що розглядається, Зміст тяжких наслідків у ст, 422 збігається зі змістом тяжких наслідків у ст, ст, 328 і 329,

6. Розголошення військової таємниці кваліфікується за ст, 422 тільки за відсутності ознак державної зради, Детальніше про це див, коментар до ст. 328,

Статут внутрішньої служба Збройних Сил України від24 березня 1999 р, (ст, П).

Закон України “Про державну таємницю” в редакції від 21 вересня 1999 р.

Закон України “ Про Збройні Сили України” в редакції від 5 жовтня 2000 р. (ст, П).

Звід відомостей, що становлять державну таємницю (ЗВДТ). Затверджений наказом Державного комітету України з питань державних секретів № 47 від ЗІ липня 1995 р. (розділ І),