Соціально-педагогічна профілактика правопорушень

1. До індивідуальної профілактики правопорушень відносять: До індивідуальної профілактики Остапенко відносить загальний і спеціаль-ний вплив на особу, поводження якої свідчить про намір вчинення правопору-шення, з метою створення їй умов для законослухняного поводження. АБО До заходів індивідуальної профілактики правопорушень слід віднести: профілактичну бесіду; роз’яснення законодавства; усне попередження про неприпустимість протиправних дій; офіційне попередження про неприпустимість учинення насильства в сім’ї; офіційне застереження про неприпустимість протиправної поведінки; профілактичний облік; адміністративний нагляд органів внутрішніх справ; соціальний патронаж осіб, які відбували покарання у вигляді обмеження волі або її позбавлення на певний строк та осіб антисуспільної спрямованості.

2. Соціальна норма – це: — система уявлень, що становить певний шаблон поведінки, що розділяється членами соціальної групи і необхідний для здійснення сумісних узгоджених дій.

3. Юридичний підхід до правопорушення необхідний для: юридичний склад правопорушення — це система ознак правопорушення, необхідних та достатніх для застосування до правопорушника заходів юридичної відповідальності. Суб'єкт правопорушення і Об'єкт правопорушення

4. Неповнолітніми вважаються особи: що не досягли 18 років

5. Малолітніми вважаються особи: що не досягли 14 років

6. Педагогічно занедбані діти – це:- учні, в яких під впливом несприятливих соціальних, психолого-педагогічних та інших умов сформувалося негативне ставлення до навчання, соціально цінних норм поведінки, які втратили почуття відповідальності за свої вчинки, зневірилися в собі. – це такі діти, які успішно не навчаються, а то й зовсім не відвідують школу, недисципліновані, невиховані, не дотримуються норм і правил суспільно-соціального буття.

7. Важковиховувані діти – це: – це дитина, в якої виникають проблеми із соціалізацією, зокрема важко формуються моральні норми, як наслідок – відхилення форм поведінки. Головні ознаки « важковиховуваної дитини» : - заперечення суспільних норм поведінки; - закритість, заперечення педагогічного впливу; - потреба в індивідуальному підході до організації корекційного процесу.

8. Міру суспільної небезпеки характеризують:

9. Неповнолітні злочинці – це: важковиховувані педагогічно занедбані підлітки, що скоїли кримінальні злочини, порушили правовві норми і направлені судом до виправно-трудових колоній.

10. Правопорушення – це порушення: це протиправна дія, що зумовлюється порушенням адміністравних і правових норм. Поділяється на проступок і злочин.

11. Правопорушення залежить від суспільної спрямованості особистості: проступок

12. Превентивна педагогіка: це наука, яка виявляє принципи, форми, методи, засоби, проблеми у запобіжному вихованні.

13. Мета превентивного виховання: полягає у досягненні сталої, відповідальної поведінки, сформованості імунітету до негативних впливів соціального оточення.

14. Мета превентивного виховання включає аспекти: педагогічний, психологічний, соціальний, правовий

15. Функції превентивного виховання: діагностично-прогностична, корекційно-реабілітаційна, освітньо-консультативна, організаційно-методична, інтегративно-просвітницька.

16. Функції превентивного виховання: діагностично-прогностична, корекційно-реабілітаційна, освітньо-консультативна, організаційно-методична, інтегративно-просвітницька.

17. Завдання превентивного виховання: 1)створити умови для формування позитивних якостей особистості в процесі різноманітних видів трудової, навчальної, позашкільної діяльності, що сприяють інтелектуальному, морально-етичному, естетичному розвитку, виробленню імунітету до негативних впливів. 2) забезпечити протидію втягування дітей і молоді в негативні ситуації, 3) надавати психолого-педагогічну і медико-соціальну допомогу тим неповнолітнім, які її потребують, 4) забезпечити адукватну соц реабілітацію неповнолітнім, які вчинили протиправні дії, або зловживають психотропними речовинами. 5) стимулювати неповнолітніх до здорового способу життя і сприяти позитивній соц орієнтації.

18. На першому рівні превентивного виховання здійснюється: соціально-педагогічна профілактика

19. На третьому рівні превентивного виховання здійснюється: адаптація, реабілітація і ресоціалізація

20. На вторинному рівні превентивного виховання здійснюється: превентивна допомога і корекція

21. Головними причинами важковиховуваності підліткового віку є психологічний розвиток, підвищена збудженість, швидка ранимість, вважав:

22. Делінквентна поведінка – це: сукупність протиправних вчинків та злочинів, які не відповідають формально зафіксованим соціальним та юридичним нормам.

23. Критерієм для соціально-педагогічного прогнозу служить відношення дитини, яка скоїла злочин до: праці, навчання, сім’ї, товаришів, участь у суспільній і культурно-виховній роботі.

24. До методів індивідуально-профілактичного впливу відносять: переконання, використання громадської думки, самовиховання, примус, надання допомоги, вплив на навколишнє середовище особи

25. До методів корекції відносять:

26. Типові помилки сімейного виховання: 1. Низька згуртованість і значна розбіжність членів сім'ї у питаннях виховання. Внаслідок різних виховних підходів членів сім'ї виховання дитин и стає суперечливим, непослідовним, неадекватним.2. Незнання батьками психологічних особливостей своєї дитини. Гіперпротекція (гіперопіка) — надмірне опікування дитиною, придушення її самостійності та ініціативи, прийняття за неї рішень Внаслідок надмірної опіки дитина не привчається до самостійності, в неї не формується почуття відповідальності.3. Гіпопротекція (гіпоопіка) — дорослі члени сім'ї недостатньою мірою опікуються дитиною та контролюють її.4. Емоційне відчуження — психологічна депривація дитини.5. Виховання в культі хвороби — це ситуація, за якої навіть незначна хвороба дитини дає їй особливі права, ставить її в центр уваги сім'ї. За такої виховної позиції у дитини культивується егоцентризм.6. Виховний контроль через викликання почуття провини. Дитині, яка постійно не слухається, говорять, що вона «не виправдала надії», «доводить батьків до серцевих нападів», тобто самостійність дитини сковується постійним побоюванням стати винною в неблагополуччі батьків.7. Авторитет батьків, побудований на хибному підґрунті. А.С.Макаренко виділяв кілька видів хибного авторитету: авторитет придушення, віддалі, чванства, педантизму, любові, доброти, підкупу, резонерства.

27. Соціально-педагогічна реабілітація – це: Соціальна реабілітація — робота, спрямована на відновлення морального, психічного та фізичного стану дітей і молоді, їх соціальних функцій, приведення індивідуальної чи колективної поведінки у відповідність до загальновизнаних суспільних правил і норм. Соціально-педагогічну реабілітацію спрямовують на відновлення соціального досвіду та встановлення соціальних зв'язків, норм поведінки, спілкування, емоційної стабільності, активного соціального життя, поновлення соціального статусу.

28. Суб’єктами впливу дорослих на неповнолітніх злочинців виступають:

29. Завданнями правового виховання є: Найперше завдання правового виховання — озброєння учнів знаннями законів, підвищення їх юридичної обізнаності, систематичне інформування їх про актуальні питання права. Друге завдання — формування в учнів правової свідомості як сукупності правових уявлень, поглядів, переконань і почуттів, що визначають ставлення особистості до вимог законів, регулюють її поведінку в конкретній правовій ситуації. Третє завдання — формування в учнів поваги до держави і права, розуміння необхідності дотримання вимог законів. Четверте завдання — вироблення в учнів навичок і умінь правомірної поведінки. П'яте завдання — формування в учнів нетерпимого ставлення до правопорушень і злочинності, прагнення взяти посильну участь у боротьбі з цими негативними явищами, вміння протистояти негативним впливам.

30. До особливостей молодіжної злочинності відносять:

31. До етапів скоєння антигромадського вчинку відносіть: а) формування особистості з антигромадською орієнтацією;б) мотивація злочину;в) прийняття рішення про скоєння конкретного злочину;г) реалізація цього рішення, включаючи скоєння злочину і його наслідки.

32. До груп причин делінквентної поведінки відносять:

33. Зменшення виховного впливу сім’ї відносіть до групи:

34. Конфлікт у системі “учитель-учень”, “учитель-батьки” відносіть до групи:

35. Зниження зацікавленості дітей до книжки відносіть до групи:

36. Педагогічно пасивна сім’я відноситься до сімей, які:

37. Сім’я з аморальними умовами виховання відноситься до сімей, які:

38. Профілактика – це своєчасні дії напрямлені на: попередження аморальної, протиправної, асоціальної поведінки,виявлення будь-якого негативного впливу на життя і здоров’я дітей та молоді, та запобігання такого впливу.

39. Головним напрямом соціально-педагогічної діяльності є: Захист та охорона дитинства. Профілактично-виховний та загальноосвітній напрями Територіальний центр соціальної допомоги сім 'ям та дітям Соціально-педагогічна робота з сім'єю Соціально-педагогічна робота в школі Соціально-педагогічна робота за місцем проживання Соціально-педагогічна робота з людьми, що мають психофізичні вади

40. Соціально-педагогічний напрям профілактики – включає: o попередження можливих соціальних проблем в окремих осіб або групах ризику;o збереження, підтримку і захист нормального рівня життя і здоров'я людей;o сприяння у досягненні мети і розкритті внутрішніх потенціалів, ресурсних можливостей людей.

41. Мета соціально-педагогічної профілактики розглядається у площині: Метою соціальної профілактики є не лише попередження проблем і негативних явищ, а й створення умов для повноцінного функціонування суспільства та життєдіяльності окремих осіб.

42. На соціальному рівні соціально-профілактична діяльність має мету:

43. На педагогічному рівні соціально-профілактична діяльність має мету:

44. На психологічному рівні соціально-профілактична діяльність має мету:

45. До структури служб для неповнолітніх входять: - підвідділ захисту прав дітей;. - підвідділ профілактичної роботи.