Лекції. Замки і фортеці Прикарпаття

У середньовічних джерелах періоду татарських лихоліть згадується Тисменицький замок.

2 липня 1594 р. татари спалили Снятин, Коломию, Гвіздець, Обертин, Колачківці і Жуків, 3 липня, в неділю, – Тлумач і Нижнів, а 4-го, в понеділок, помстившись за поразку своїх Нижнівом, дощенту спустошили околиці Тисмениці, так, що ще багато років після того виднілись могили замордованих в той час жертв. Сама Тисмениця і її замок, що належали тоді Михайлові Станіславському, теж королівському ротмістру, були спалені разом з усім набутком її власника, який втратив усі документи, що відносились до тих багатств. В період існування Австрійської імперії Тисменицький припинив своє існування.

В XVI ст. власник Бурштина запросив у місто італійських архітекторів, які побудували в ньому розкішний замок-фортецю з службами на правому березі Гнилої Липи. Цікаво, що у 1629 році в районі містечка відбулася битва польських загонів з татарським військом, яке поверталося з грабіжницького наскоку на Галичину. Татари зазнали поразки, але й Бурштин було пограбовано і зруйновано.

Після цього в документах Бурштинський замок не згадується. Ймовірно, австрійська влада знищила цю прикарпатську твердиню.

Як бачимо, є також славною історія оборонних споруд Прикарпаття перехідної зони. Традиційно, вона пов’язана з історією селянсько-міщанського повстання під проводом Семена Височана середини ХVІІ ст., турецько-татарських лихоліть ХVІ – ХVІІІ ст. Проте прикарпатські твердині витримали різноманітні штурми. Однак австрійська влада у кінці ХVІІІ – ХІХ ст., а пізніше Перша світова війна підтвердили припинення активної життєдіяльності замків і фортець краю. На сьогодні важливо оновити руїни фортифікаційного зодчества.