3. Накладна
Накладна – це обліковий документ, який дає право на отримання, відправлення вантажів чи матеріальних цінностей.
У накладній повинні бути такі реквізити:
-
назва: вгорі посередині великими літерами НАКЛАДНА;
-
підстава, на основі якої видано накладну;
-
кому видано (назва установи або прізвище, ім’я по батькові приватної особи);
-
від кого (назва установи або штамп установи, адреса її, телефон, поточний рахунок);
-
позначення кожної графи:
-
назва предметів;
-
сорт;
-
розмір;
-
одиниця виміру;
-
номенклатурний номер;
-
кількість (за вимогою, видано);
-
вартість;
-
сума вартості.
підпис керівника установи й бухгалтера;
дата;
хто видав;
хто одержав;
печатка або штамп установи.
Для зберігання грошових коштів і здійснення розрахунків банки відкривають підприємствам (об’єднанням, організаціям, установам) залежно від характеру їх діяльності і джерел фінансування розрахункові, поточні та інші рахунки, а ощадні банки – поточні рахунки.
4. Оформлення рахунка в банку
Підприємство чи організація має право відкрити декілька розрахункових рахунків в установах Держбанку або акціонерних комерційних банках для зберігання своїх грошових коштів, з яких здійснюються розрахункові операції, пов’язані з поточною господарською діяльністю.
Підприємство – власник рахунку має право самостійно розпоряджатися коштами на розрахунковому рахунку, дотримуючись при цьому правил розрахунків. Установи банку, дотримуючи встановлені правила, виконують розпорядження власників рахунків про списання коштів з їхніх рахунків у межах наявних на них сум. Без згоди підприємства виконуються лише безперечні платежі: на вимогу судових виконавчих листів, наказів арбітражу, стягнення прострочених платежів державного бюджету тощо.
Перелік необхідних документів.
Для оформлення відкриття розрахункових, поточних і бюджетних рахунків подаються такі документи:
-
заява про відкриття рахунку;
-
копія документа про створення підприємства;
-
копія затвердженого статуту (положення);
-
картка зі зразками підписів і відбитком печатки.
Основна маса платежів виконується у порядку безготівкових розрахунків, тобто перерахуванням сум з розрахункового розрахунку платника на розрахунковий розрахунок одержувача. Це дає змогу вилучати з обігу значні суми готівки, обходитись порівняно невеликою її кількістю.
Для певних видів платежів (видача заробітної плати, виплата пенсій і допомог, на господарські видатки тощо) банк видає готівку, а платежі виконує підприємство.
Операції з розрахункового (поточного) рахунку виконуються установами банку за документами затвердженої форми, які виписують працівники фінансового відділу або бухгалтерії підприємства. Найчастіше застосовуються: платіжне доручення, рахунок-фактура, гроші і розрахункові чеки, витяги з розрахункових (поточних) рахунків.
5. Квитанція
Квитанція – документ, що видається і отримується в разі сплати за певні грошові суми, цінності, матеріали, устаткування або за виконану роботу; в разі пересилки грошей приватною особою і т. п.
У квитанції обов’язково зазначають:
-
найменування організації, що видала документ;
-
назву документа – «КВИТАНЦІЯ», номер і дату ордера;
-
назву установи, приватної особи, від кого прийнято документ;
-
за що прийнято;
-
величину суми;
-
на підставі чого видано документ;
-
дата прийняття суми;
-
штамп та підпис касира.
Таким чином, застосування уніфікованих документів в обліково-фінансових операціях значно скорочує витрати часу і праці на їх заповнення і оформлення, знижує кількість помилок.
Відмітна риса фінансово-розрахункової документації – сувора стандартизація.