Розділ іі. Природні комплекси і ландшафтні райони

Природний територіальний комплекс (географічний комплекс, геокомплекс)— це закономірне поєднання географічних компонентів, що перебувають у складній взаємодії і утворюють єдину нерозривну систему різних рівнів від географічної оболонки до фації. Природний територіальний комплекс (ПТК) зазвичай включає ділянку земної кори з властивим їй рельєфом, приземним шаром атмосфери, поверхневими і підземними водами, ґрунтами, угрупуваннями рослин і тварин та ін. Між окремими ПТК і їхніми компонентами здійснюються обмін речовиною і енергією.

Наукою доведено, що все у навколишньому світі — природі, господарстві та суспільстві — тісно взаємопов’язане. Отже, між собою пов’язані геологічна будова території та її рельєф, клімат і води, рослинність, ґрунти і тваринний світ. Усі вони є складовими частинами природних єдностей, які в сучасній географії називають природними комплексами. Найбільший природний комплекс, який охоплює всю планету Земля, її літосферу, атмосферу, гідросферу та біосферу, називають географічною оболонкою. Це планетарний природний комплекс.

Географічна оболонка складається з багатьох, часто дуже відмінних, але тісно взаємопов’язаних природних комплексів, таких, як океани (природно-акваторіа- льні комплекси) і материки (природно-територіальні комплекси), які в свою чергу складаються з менших природно-територіальних і природно-акваторіаль- них комплексів: гірських хребтів, рівнин з їхніми височинами і низовинами, морів і заток, річок і озер з їхніми особливостями. І кожен із таких природних комплексів вирізняється своїми кліматом і водами, рослинністю і тваринним світом, особливостями господарювання тощо. Проте диференціація географічної оболонки на цьому не закінчується. Такий, приміром, природний комплекс, як Подільська височина, поділяється на ще менші природно-територіальні та природно-акваторіальні комплекси:

Кременецькі гори, Придністров’я і т. д. Порівняно невеликі природні територіальні комплекси, які більш-менш виразно відрізняються від сусідніх природних комплек¬сів особливостями географічної будови та рельєфу, клімату й рослинного покриття, водами і ґрунтами, сучасна географічна наука називає природними або географічними ландшафтами. 

Проте й природні ландшафти, при уважному їх вивченні, виявляються дуже неоднорідними, оскільки складаються ще з менших, дрібніших природних ком-плексів: ярів і балок, горбів і невеликих плоских місць, струмків, потічків і озерець, сухих і вологих западинок тощо. Кожен з таких природних комплексів має свої особливості в рельєфі, мікрокліматі, природній рослинності, ґрунті, тваринному світі. Навіть у цих дрібних природних комплексах потрібні свої прийоми господарювання: агротехніки, агрохімії, використання землі, прокладання доріг, будівництва житлових і господарських будівель тощо.

Дрібні природні комплекси, з яких складається кожний природний ландшафт, називають морфологічними частинами, подібно до того, як листя, квіти, стовбур, гілки й коріння називають морфологічними частинами рослин, або окремі генетичні горизонти ґрунту — гумусовий, елювіальний, ілювіальний — називають морфологічними частинами ґрунту. Найдрібніші та найбільш однорідно побудовані морфологічні природні комплекси називають географічними фаціями, з яких складаються більші природні комплекси, так звані географічні урочища. Прикладами географічних урочищ можуть бути яри і балки, карстові лійки, окремі горби та гребені, що чітко відрізняються один від одного, і водночас часто повторюються на території певного природного ландшафту. Ще більші та складніші морфологічні природні комплекси, які складаються зі споріднених однією геолого-геоморфологічною основою урочищ, називають географічними місцевостями. Це схили річкових долин, плоскі, хвилясті чи горбисті межріччя, заплави великих річок (Серету, Стрипи, Збруча тощо).

Нижче ми подаємо характеристику лише основних видів географічних місцевостей, оскільки дрібніші природні комплекси (урочища, фації) ще не вивчені достатньою мірою (за К.І.Геренчуком). [6]