Видавничо-редакторський цикл видання

Авторський оригінал, який надходить до редакції, повинен пройти кілька етапів у видавництві перш ніж потрапить на поліграфічне підприємство. До нього (як текстової, так і зображальної частини) ставляться вимоги відповідно до ДСТУ 3772-98 «Оригінали для поліграфічного відтворення: Загальні технічні вимоги». Видавничий оригінал, підготовлений до друку, може бути у вигляді файлів, фотоформ або репродукованого оригінал-макета.

Після прийняття авторського оригіналу до друку у видавництві починається робота над ним. Спочатку оригінал приводять у зручну для корегування та редагування форму -друкують та переводять в електронний вигляд у форматі, яким користуються у видавництві. Текстовий файл друкується або в операційному середовищі Windows останньої версії текстового процесора Microsoft Word, або на платформі Apple Macintosh в операційному середовищі Мас OS. Причому текст не повинен мати будь-які особливості розміщення та форматування або це повинно бути узгоджено з видавництвом. Всі спеціальні символи, математичні знаки, іноземні літери також мають бути позначені у тексті.

Автор обов’язково подає надрукований примірник свого тексту. Також автор може дати кодований оригінал у вигляді файлів, надрукованих на комп’ютері, переслати оригінал електронною поштою, передати по мережі. Оформлення кодованого варіанта оригіналу, крім відповідності до вимог стандарту, має бути ретельно узгоджене з вимогами видавництва. З автором обговорюються вимоги до розмітки сторінок і всіх структурних одиниць твору. Для цього йому або дають електронний шаблон, якщо автор працює за стандартним пакетом, наприклад, Microsoft Word або QuarkXPress, або сітку, в яку автор зможе ввести або вставити свій матеріал. Простий електронний шаблон або сітка мають містити лише зону тексту та зони меж сторінок. Більш складна сітка може також містити вказівки на розміщення внутрішніх заголовків, колонцифр, розділів, перших рядків нових розділів, маркери центрування, інтерліньяж.

При кодуванні тексту заголовкам усіх рівнів потрібно привласнювати визначені стилі, які мають свої коди. Фотонабірний пристрій потім інтерпретує ці коди автоматично. Спеціальні літери: математичні знаки або символи, дробові числа, іноземні літери, які не можуть бути надруковані автором, теж повинні бути кодовані, щоб їх потім можна було розпізнати у процесі передавання тексту.

Якщо ж автор подає матеріал, відформатований на власний розсуд, з великою кількістю виділень, різних знаків, позначок, набагато легше передрукувати весь текст, ніж переробити його у зручний для подальшого опрацювання формат. Це пояснюється тим, що складальникам доведеться ретельно перевіряти сторінку за сторінкою, рядок за рядком і шукати заголовки, кеглі шрифтів, спеціальні символи, вирівнювання. Технічний редактор опінює оригінал і вирішує, чи потрібно повторно здійснювати набір оригіналу. Це робиться у таких випадках:

1. Авторський оригінал надрукований у малознайомому редакторі.

2. Невеликий за обсягом текст (наприклад, книги з великою кількістю ілюстрацій, інструкції).

3. Неоднаково надрукований текст.

4. Авторський текст зі значними редакторськими правками.

5. Будь-які видання, зміст яких збирається з різних джерел.

6. Складні тексти з великою кількістю спеціальних символів (наукові, математичні, на іноземних мовах).

Крім простого набору, текст також може вводитися у комп’ютер скануванням (за допомогою скануючого пристрою або сканера) і наступним оптичним розпізнаванням символів (у програмі FineReader). У такий спосіб зручно опрацьовувати перевидання, хрестоматії тощо. Текст подається у форматі ASCII-кодів або має параметри форматування символів (курсив, напівжирний). Кодування ASCII є однобайтним.

ASCII (American standart code for for information interchange), або Американський стандартний код для обміну інформацією, є набором з 128 кодів у двійковому кодуванні від 0000000 (десятковий 0)до 1111111 (десяткове 127). Семи- або восьмибітна таблиця АСІІ дозволяє закодувати 128 або 256 різних знаків. Перші 128 стандартних символів АСІІ або основний набір кодів символів, що вводяться з клавіатури, включають також додаткові й міжнародні символи, які вставляються через програму «Таблиця символів». Таке стандартне кодування АСІІ, використовує 7 бітів для представлення всіх великих і малих літер, чисел від 0 до 9, розділових знаків і спеціальних керуючих символів, застосовуваних в англійській розкладці. Розширене кодування використовує восьмий біт кожного коду для представлення 128 додаткових спеціальних символів, букв різних алфавітів і графічних знаків. Всі символи і знаки, що не входять у стандартний та розширений набір АСІІ, потребують додаткового опрацювання.

При друці документа з Windows кожен символ, що відправляється програмою на принтер, перетворюється у відповідний символ убудованого шрифту принтера. Якщо символ підтримується принтером, він буде надрукований.

У противному випадку друкується інший символ. Саме тому важливо, щоб текст, надрукований спеціальними гарнітурами, було супроводжено файлами з повним набором використовуваних шрифтів. Усі додаткові символи шрифтів True Туре і Open Туре, надані Windows, друкуються нормально, якщо ці шрифти не зіставлені убудованим шрифтам принтера. При наявності такого зіставлення будуть друкуватися тільки ті символи шрифту True Туре або Open Туре, що підтримуються принтером.

Перетворення формату файлів пов’язане з кодуванням символів. Існують програми, які текстовий файл (кодований в універсальному стандарті АСІІ) записують як файл для друкарського набору (кодування Postscript), причому замінюють кожен параметр, який трапляється у файлі текстового редактора (символ, код, набір кодів) на інший спеціальний параметр (символ, код, набір кодів) у файлі набору. Цей процес поділяється на три етапи:

1) перетворення слів та проміжків;

2) призначення правильних розділових знаків та спеціальних символів (пошук та заміна):

• символи форматування абзаців (кінці абзаців і абзацні відступи (виступи);

• уніфікація і накреслення лапок;

• елементи, які позначають марковані списки;

3) перетворення спеціальних електронних міток (тегів) для верстання.

Тег - умовний знак у комп’ютерному опрацюванні документів, що вказує на перетворення об’єкта: наприклад, буква А вказує на те, що даний текст повинен бути виділений як заголовок.

Кожен текстовий файл є набором символів (літер і цифр) і проміжків у стандартній або розширеній системі кодування АСІІ. Розділові знаки і спеціальні символи мають відмінності у різних системах кодування, тому їх обов’язково перевіряють. Коди електронних міток перетворюються у їх еквіваленти на мові системи друкарського набору, чим завершується обробка файла перед редагуванням.

Отже, перед безпосередньою редакторською роботою з авторськими оригіналами необхідно виконати такі етапи:

1. Оцінити кодований авторський оригінал і вирішити питання про його передрук.

2. Перетворити формат файла у зручний для подальшого опрацювання - конвертація (перехід від специфічних форматів до єдиних стандартів).

Коректорські та редакторські правки вносяться у авторський текст, після чого його розбивають на сторінки відповідно до обраного проекту оформлення. Важливо, щоб після цього етапу у текст не вносилися значні виправлення.

З автором також узгоджують форму представлення кінцевого продукту. Якщо він має можливість створити PostScript-файл, а друкарня здатна здійснити безпосередній вивід форми, тоді PostScript-файл відправляється на друк (спочатку роблять пробні відбитки на лазерному принтері для читання матеріалу).