
- •Лабораторна робота № 1.
- •Двійкова система числення
- •Переведення чисел (8) → (2), (16) → (2)
- •Двійкова арифметика
- •Використання різних кодувань
- •Переклад кількості інформації між різними одиницями виміру
- •Зміст звіту
- •Технологія виконання роботи
- •Питання для захисту роботи
- •Індивідуальні завдання до лабораторної роботи № 1 "Представлення інформації в еом"
Лабораторна робота № 1.
Представлення інформації в ЕОМ
Час виконання
2 години
Мета роботи
Навчитися переводити числа в ті системи числення, які використовує ЕОМ, підраховувати об'єм займаною даними інформації і уміти переводити значення кількості інформації з одних одиниць виміру в інші.
Завдання лабораторної роботи
Після виконання роботи студент повинен знати і уміти:
знати основні прийоми роботи з позиційними системами числення;
уміти переводити числа з десяткової системи числення в двійкову, вісімкову і шістнадцятиричну;
проводити зворотний переклад з цих систем в десяткову;
уміти переводити значення з одних одиниць виміру інформації в інші.
Перелік засобів:
Для забезпечення виконання роботи необхідно мати комп'ютер з операційною системою і методичні вказівки по виконанню роботи.
Загальні теоретичні відомості
Система числення - це спосіб представлення чисел цифровими знаками і відповідні йому правила дій над числами.
Системи числення можна розділити:
непозиційні системи числення;
позиційні системи числення.
У непозиційній системі числення значення(величина) символу(цифри) не залежить від положення в числі.
Найпоширенішою непозиційною системою числення є римська. Алфавіт римської системи запису чисел складається з символів: I - один, V - п'ять, X - десять, L - п'ятдесят, C - сто, D - п'ятсот, M - тисяча.
Величина числа визначається як сума або різниця цифр в числі(наприклад, II - два, III - три, XXX - тридцять, CC - двісті).
Якщо ж велика цифра стоїть перед меншою цифрою, то вони додаються (наприклад, VII - сім), якщо навпаки – віднімаються (наприклад, IX - дев'ять).
У позиційних системах числення значення(величина) цифри визначається її положенням в числі.
Будь-яка позиційна система числення характеризується своєю основою.
Основа позиційної системи числення - кількість різних цифр, використовуваних для зображення чисел в системі числення.
Основа 10 у звичної десяткової системи числення (десять пальців на руках).
Алфавіт: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 0.
За основу можна прийняти будь-яке натуральне число - два, три, чотири і т. д., утворивши нову позиційну систему: двійкову, трійкову і т. д.
Позиція цифри в числі називається розрядом.
Представимо розгорнуту форму запису числа :
Aq = an-1∙qn-1 + … + a1∙q1 + a0∙q0 + a-1∙qn-1 + … + a-m∙q-m , де
q - основа системи числення(кількість використовуваних цифр)
Aq - число в системі числення з основою q
a - цифри багаторозрядного числа Aq
n(m) - кількість цілих(дробових) розрядів числа Aq
Приклад,
порядковий номер
2 1 0 -1 -2
2 3 9, 4 510 = 2∙102 + 3∙101 + 9∙100 + 4∙10-1 + 5∙10-2
a2 a1 a0, a - 1 a - 2
Двійкова система числення
Офіційне «народження» двійкової системи числення(у її алфавіті два символи: 0 і 1) зв'язують з ім'ям Готфрида Вільгельма Лейбніца. У 1703 р. він опублікував статтю, в якій були розглянуті усі правила виконання арифметичних дій над двійковими числами.
Переваги:
для її реалізації потрібні технічні пристрої з двома стійкими станами: є струм - немає струму; намагнічений - не намагнічений;
представлення інформації за допомогою тільки двох станів надійно і завадостійко;
можливе застосування апарату булевої алгебри для виконання логічних перетворень інформації;
двійкова арифметика набагато простіша за десяткову.
Недолік: швидке зростання числа розрядів, необхідних для запису чисел.