4. Книжкова справа як підсистема духовної культури і відносно самостійна підсистема книги може бути розгорнута рівнями:

Книжкова справа (спосіб існування книги) –

книговиробництво, книгорозподіл, книговідтворення (процес існування

книжкової справи) --

книговидавнича, книготоргівельна, бібліотечна,

бібліографічна справа (сучасні форми існування процесів

книговоробництва, книгорозподілу, книговідтворення)

Ці процеси неможна ототожнювати лише з матеріальним виробництвом книжкового видання, розподілом тиражу через бібліотеки і книжкову торгівлю, перевиданням і читанням даного книжкового видання, тобто розкривати зміст і форму одного і того ж процесу.

Книговиробництво – це виробництво книги як способу соціальної духовної комунікації засобами книжкової справи, тобто виробництво суспільної свідомості, форма духовного суспільного виробництва.

Книгорозподіл – це розподіл книги як способу суспільної духовної комунікації засобами книжкової справи, тобто процес і результат форми розвитку суспільної свідомості.

Книговідтворення – це відтворення книги як способу соціальної духовної комунікації засобами книжкової справи, тобто форма відтворення суспільної свідомості.

На своїх внутрішніх рівнях ці процеси матеріалізуються в процеси книговидавничої, книготоргівельної, бібліотечної, бібліографічної справи.

4. Книжкова справа – це сукупність галузей практичної діяльності,які займаються створенням, зберіганням і поширенням книжкових видань.

До книжкової справи відносяться: редакційно-видавничий процес, мистецтво книги, поліграфія, книжкова торгівля, бібліотечна справа, бібліографія, статистика друку.

Редакційно-видавничий процес– діяльність з підготовки рукописів до друку. Складається із процесів:

• формування видавничого репертуару (тобто відбір рукописів);

• редагування (з лат.: приводити в порядок). Передбачає послідовне виконання редактором цілої низки організаційних, творчих та технічних функцій, спрямованих на удосконалення змісту і форми призначеного для друку (передачі в ефір) твору, приведення його у відповідність із загальноприйнятими вимогами і правилами.

- загальне (універсальне) (передбачає цілісну систему роботи редактора над

оригіналом, яка забезпечує його довершеність за змістом, формою і зручністю

для користування читачем (споживачем);

- літературне (займається виправленням стилістичниї та ідеологічних

помилок);

- наукове (інколи виникає необхідність запрошення спеціаліста в тій чи іншій

галузі науки. Такий спеціаліст здійснює наукове редагування оригіналу.

Основне його завдання – аналіз, оцінка твору і виправлення неточностей з

наукового боку.);

- художнє (займається розробкою оформлення книги);

- технічне (займається розташуванням ілюстрацій і тексту на сторінках);

• коректури ( виправлення граматичних помилок).

Мистецтво книги – галузь художньої творчості, яка займається вдосконаленням рукописної чи друкованої книги, використовуючи пластику, малюнок, композицію, декоративність, колорит, ритміку, тобто художньо-образні форми.

Мистецтво книги у вузькому значенні слова – високий рівень професійного вміння поєднувати слово, зображення, почерк чи шрифт. Те, що міститься в літературному матеріалі, творці книги розкривають в матеріальній формі сторінки, ілюстрації, палітурки, обкладинки.

Конструкція книжкового блоку дозволяє вмістити в компактний предмет величезні тексти. Сам текст виявляє в книзі свій обсяг, поділ, контраст фарб. Будова книги робить текст доступним як для послідовного, так і для вибіркового читання.

Всі засоби матеріальної організації книги створюють її образну цілісність як предмету мистецтва.

В більшій чи меншій мірі цей образ може бути поєднаний з характером і змістом конкретного тексту і може стати засобом її пластично-образної характеристики та інтерпретації. Але образ книги може будуватися і без відношення до її змісту, як цілісне сприйняття своєї епохи.

Поліграфія (грец. "багато" "пишу")– галузь промисловості, яка зайнята виготовленням друкованої продукції з оригіналів, що надходять від видавництв. Вона включає в себе сукупність технічних засобів і технологічних прийомів, що використовуються для виготовлення великої кількості однакових копій (репродукцій) видавничого оригіналу.

Поліграфія прийняла естафету від книгодрукування, коли в в ХІХ ст. типографічне ремесло перетворилось у поліграфічне із застосуванням поліграфічних машин. Розвиток поліграфії йшов як в напрямку вдосконалення технології, так і в напрямку вдосконалення обладнання.

Поліграфічні технології сьогодні різноманітні. На поліграфічні підприємства поступають оригінали у вигляді рукописів, малюнків, фотографій. Звичайно з них виготовляють на фотоплівках діапозитиви або негативи, які точно повторюють графічну інформацію у тому вигляді, в якому вона буде у виданні. З діапозитивів або негативів роблять друкарські форми. Подальший процес здійснюється на автоматичних друкарських машинах, в яких фарба, що наноситься на друкарські елементи, передається на папір.

Книжково-журнальна продукція проходить брошурувально-палітурні процеси – розрізання, виготовлення книжкових блоків (скріплення аркушів – шиття або склеювання, підготовка блоку до вставлення в оправу або покриття обкладинкою), а також всі операції із заготовлення блоків у кришку при виготовленні книжок і альбомів у твердій палітурці.