8.2. Основні поняття інвестиційної діяльності, її об'єкти та суб'єкти

Інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій. Інвестиційна діяльність здійснюється на основі:

1) інвестування, що здійснюється громадянами, недержавними підприємствами, господарськими асоціаціями, спілками і товариствами, а також громадськими і релігійними організаціями, іншими юридичними особами, заснованими на колективній власності;

2) державного інвестування, здійснюваного органами влади і управління, а також державними підприємствами і установами за рахунок власних і позичкових коштів;

3) іноземного інвестування;

4) спільного інвестування, що здійснюється громадянами і юридичними особами України та іноземних держав.

Об'єктами інвестиційної діяльності можуть бути:

• будь-яке майно, в тому числі основні фонди і оборотні кошти в усіх галузях та сферах народного господарства;

• цінні папери;

• цільові грошові вклади;

• науково-технічна продукція;

• інтелектуальні цінності;

• інші об'єкти власності та майнові права.

Забороняється інвестування в об'єкти, створення і використання яких не відповідає вимогам санітарно-гігієнічних, радіаційних, екологічних, архітектурних та інших норм, встановлених законодавством України, а також порушує права й інтереси громадян, юридичних осіб і держави.

Суб'єктами (інвесторами і учасниками) інвестиційної діяльності можуть бути громадяни і юридичні особи України та іноземних держав, а також держави.

Інвестори - суб'єкти інвестиційної діяльності, які приймають рішення про вкладення власних, позичкових і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об'єкти інвестування.

Інвестори можуть виступати в ролі вкладників, кредиторів, покупців, а також виконувати функції будь-якого учасника інвестиційної діяльності.

Учасниками інвестиційної діяльності можуть бути громадяни та юридичні особи України, інших держав, які забезпечують реалізацію інвестицій як виконавці замовлень або на підставі доручення інвестора.

Процес вкладення капіталу називається інвестуванням.

Усі суб'єкти інвестиційної діяльності мають рівні права щодо здійснення інвестиційної діяльності.

Інвестор самостійно визначає цілі, напрями, види й обсяги інвестицій, залучає для їх реалізації на договірній основі будь-яких учасників інвестиційної діяльності, у тому числі шляхом організації конкурсів і торгів. За рішенням інвестора права володіння, користування і розпорядження інвестиціями, а також результатами їх здійснення можуть бути передані іншим громадянам та юридичним особам. Взаємовідносини при такій передачі прав регулюються ними самостійно на основі договорів.

Для інвестування можуть бути залучені фінансові кошти у вигляді кредитів, випуску в установленому законодавством порядку цінних паперів і позик.

Інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об'єктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торговельні операції на території України.

Інвестор зобов'язаний:

1) подати фінансовим органам декларацію про обсяги і джерела здійснюваних ним інвестицій;

2) одержати необхідний дозвіл або погодження відповідних державних органів та спеціальних служб на капітальне будівництво;

3) одержати позитивний комплексний висновок державної експертизи щодо дотримання в інвестиційних програмах та проектах будівництва чинних нормативів з питань санітарного й епідемічного благополуччя населення, екології, охорони праці, енергозбереження, пожежної безпеки, міцності, надійності та необхідної довговічності будинків і споруд, а також архітектурних вимог.

Суб'єкти інвестиційної діяльності зобов'язані:

1) дотримуватися державних норм і стандартів;

2) виконувати вимоги державних органів і посадових осіб, що пред'являються в межах їх компетенції;

3) подавати в установленому порядку бухгалтерську і статистичну звітність;

4) не допускати недобросовісної конкуренції і виконувати вимоги законодавства про захист економічної конкуренції;

5) сплачувати податки та збори (обов'язкові платежі).

Основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода).

Інвестиційна діяльність може здійснюватися за рахунок:

1) власних фінансових ресурсів інвестора (прибуток, грошові накопичення і заощадження громадян, юридичних осіб тощо);

2) позичкових фінансових коштів інвестора (облігаційні позики, банківські та бюджетні кредити);

3) залучених фінансових коштів інвестора (кошти, одержані від продажу акцій, пайові та інші вклади громадян і юридичних осіб);

4) бюджетних інвестиційних асигнувань;

5) безоплатних та благодійних вкладів, пожертвувань організацій,

підприємств і громадян.

Інвестиції в основний капітал в Україні у 2002 році становили 37 178 млн гри (табл. 8.2) [28].

Таблиця 8.2

Інвестиції в основний капітал за джерелами фінансування

Джерела фінансування	1997	1998	1999	2000	2001	2002
У фактичних цінах, млн грн
Всього	12401	13958	17552	23629	32573	37174
У тому числі за рахунок: Коштів державного бюджету	1043	1029	1341	1210	1749
Коштів місцевих бюджетів	436	585	686	975	1332	1365
Власних коштів підприємств та організацій	9330	10081	12370	16198	21770	24470
Коштів іноземних інвесторів	133	421	677	1400	1413	2068
Коштів населення на індивідуальне житлове будівництво	1001	1049	1113	1176	1415	1573
Кредитів банків та інших позик			132	391	1400	1985
Інших джерел фінансування	458	793	1233	2279	3494	3854
Відсотків до загального обсягу
Всього	100	100	100	100	100	100
У тому числі за рахунок: Коштів державного бюджету	8,4	7,3	7,6	5,1	5,4	5,0
Коштів місцевих бюджетів	3,5	4,2	3,9	4Д	4,1	3,7
Власних коштів підприємств та організацій	75,2	72,2	70,5	68,6	66,8	65,8
Коштів іноземних інвесторів	1,1	3,0	3,9	5,9	4,3	5,6
Коштів населення на індивідуальне житлове будівництво	8,1	7,5	6,3	5,0	4,4	4,2
Кредитів банків та інших позик			0,8	1,7	4,3	5,3
Інших джерел фінансування	3,7	5,8	7,0	9,6	10,7	10,4

Регулювання умов інвестиційної діяльності здійснюється шляхом:

1) надання фінансової допомоги у вигляді дотацій, субсидій, субвенцій, бюджетних позик на розвиток окремих регіонів, галузей, виробництв;

2) державних норм та стандартів;

3) заходів щодо розвитку та захисту економічної конкуренції;

4) роздержавлення і приватизації власності;

5) визначення умов користування землею, водою та іншими природними ресурсами;

6) політики ціноутворення;

7) проведення державної експертизи інвестиційних програм та проектів будівництва;

8) інших заходів.

Держава гарантує захист інвестицій.

Під захистом інвестицій розуміють комплекс організаційних, технічних та правових заходів, спрямованих на створення умов, які сприяють збереженню інвестицій, досягненню цілі внесення інвестицій, ефективній діяльності об'єктів інвестування та реінвестування, захисту законних прав та інтересів інвесторів, у тому числі права на отримання прибутку (доходу) від інвестицій.

Існують певні умови призупинення або припинення інвестиційної діяльності.

Вказана процедура провадиться за рішенням:

1) інвесторів, при цьому інвестори відшкодовують збитки учасникам інвестиційної діяльності;

2) правочинного державного органу.

Рішення державного органу може бути прийнято з таких причин:

• якщо продовження інвестиційної діяльності може призвести до порушення встановлених законодавством санітарно-гігієнічних, архітектурних, екологічних та інших норм, прав та інтересів громадян, юридичних осіб і держави;

• оголошення в установленому законодавством порядку інвестора банкрутом через неплатоспроможність;

• стихійного лиха;

• запровадження надзвичайного стану.