1.3 Правове регулювання прийомної сім'ї та основи функціонування даних сімей

Основною відмінністю прийомних сімей від інших форм піклування є те, що названі батьки перебувають у договірних засадах з органами опіки й піклування й отримують плату за свої обов'язки. Отже, відносини між прийомними батьках, прийомними дітьми і органами опіки й піклування повинні регулюватися законодавчо.

Загальна кількість дітей у названій сім'ї, разом з рідними і усиновлених, не повинен перевищувати 8 людей. Дитина старше 10 років може бути поміщена в прийомну родину лише з їхньої згоди; діти, перебувають у сімейних звязках між собою(брат-сестра), передаються зазвичай, у одну прийомну сім'ю, крім випадків, або коли з медичним показниками або іншими причин вони можуть виховуватися разом.

Матеріальне забезпечення прийомних дітей і батьків-вихователів. Перші перебувають у повному державному забезпеченні, другі отримують платню за власну працю. Державні органи влади й органи місцевого самоврядування виділяють кошти виховання кожної дитини, і навіть пільги, встановлені законодавством. На удержання кожного названої дитини (дітей) названій сім'ї виплачуються щомісяця кошти на харчування, придбання одягу, взуття та м'якого інвентарю, предметів господарського побуту, особистої гігієни, ігор, іграшок, книжок і надаються пільги, встановлені законодавством Сімейного Кодексу України для вихованців освітніх закладів для дітей-сиріт і дітей, решти без піклування батьків. Органи місцевого самоврядування, з прийнятих ними рішень, виділяють кошти прийомних сімей на опалення, освітлення, поточний ремонт житла, придбання меблів, і послуги побутового обслуговування. Розмір оплати праці прийомних батьків і пільги, надані прийомних сімей залежно від кількості взятих виховання дітей, встановлюється законодавством Сімейного Кодексу України.

Договір між органами опіки й піклування та прийомними батьками про передачу дитини (дітей) виховання на установлений термін в якості основи відносин по сімейному вихованню, добір батьків-вихователів, прирівнювання його до праці у сфері виробництва.

При устрої у прийомну родину батьківські правовідносини не виникають. Потрапивши у прийомну родину дитина продовжує зберігати правову зв'язок із своїми батьками. Дитина (діти), переданий виховання у прийомну родину, зберігає декларація про належні аліменти, пенсію (з тимчасової втрати годувальника, інвалідності) та інші соціальні виплати і компенсації, що перелічуються відповідно до законодавством Сімейного Кодексу України на рахунки, які з ім'ям дитини (дітей) в банківській установі. За дитиною (дітьми) зберігається також право власності на житлове приміщення чи право користування житловим приміщенням; за відсутності житлового приміщення вона має право про надання йому житлового приміщення відповідно з житловим законодавством.

Відповідно до Сімейного Кодексу України прийомними батьках (батьком) може бути повноліття особа , крім:

- осіб, визнаних судом недієздатними чи обмежено дієздатними;

- осіб, позбавлених у суді батьківських правий чи обмежених в батьківських правах;

- позбавлених обов'язків опікуна за неналежне виконання покладених нею обов'язків;

- колишніх усиновителів, якщо усиновлення скасовано судом з вини;

- осіб, мають захворювання, за наявності які неможливо взяти дітей виховання у прийомну родину.

Які прийомні батькі можуть виступати:

>1)сімейні пари, які мають власних дітей різного віку;

>2)сімейні пари без дітей (вік подружжя необмежений);

>3)неповні сім'ї (мати чи батько разом із дитиною, чи дітьми);

>4)одинокі люди (жінки, чоловіки до 55 років);

>5)люди перебуваючі в незареєстрованому, цивільному шлюбі подружжя.

Наведений перелік включає можливих претендентів в ролі прийомних батьків. Але тут закладено об'єктивно зумовлені переваги у виборі тих чи інших претендентів.

Мотиви прийомних батьків багато в чому близькі до мотивів батьків-усиновителів. Зазвичай, рішення стати прийомними батьках визначає чимало мотивів, які складають комплекс. Провідними мотивами виступають:

- бажання мати дитину у разі неможливості по фізіологічних причин завести власного;

- любов до дітей, тоді як власні вже зросли;

- почуття милосердя до дітей, потребують підтримки і захисту;

- смерть власної дитини;

- загибель близьких родичів;

- відчуття самотності;

- релігійні мотиви.

Існує ще однин мотив прийомних батьків: інтерес до матеріального винагороді за працю. У разі нашої країни мотивом для обіймання цим виглядом діяльності може бути також прагнення поліпшити житлові умови сім'ї, коли цей чинник буде задіяно при реалізацію програми «Прийомна сім'я».

Рішення взяти до сім'ї прийомних дітей то, можливо мотивовано також зовсім усвідомленими причинами, наприклад бажанням дати дитині те, чого самі батьки позбавили у дитинстві; прагненням вилити на дитини своє кохання (дитина — об'єкт любові); бажанням мати дитину як суб'єкта (джерела) любові; бажанням довести собі і оточуючим, що можеш виховати дитину, навіть на те й можеш його народити, тощо.

На кожну дитину, передану на виховання у прийомну родину, орган опіки й піклування чи адміністрація виховного і лікувально-профілактичні установи, установи соціального захисту населення Криму і інших аналогічних установ передають прийомним батькам такі документи:

• свідоцтво про народженні;

• витяг з розвитку дитини (історії новонародженого) про стан;

• довідку про стан матері та перебігу пологів (у разі передачі дитини з пологового будинку, пологового відділення лікувально-профілактичного установи);

• документи про утворення (для дітей шкільного віку);

• документи батьків (копію свідчення про смерті, вирок чи рішення арбітражного суду, довідку хворобу, розшуку батьків інші документи, що підтверджують відсутність батьків або неможливість виховання ними своїх дітей);

• довідку про наявність і місцезнаходження братів і сестер;

• описування майна, належить дитині, і є дані про особу, відповідальних над його схоронність;

• документи про раніше займаній житлової площі за неповнолітнім;

• копію рішення суду про стягнення аліментів, документи, що підтверджують декларація про пенсію, пенсійну книжку на дитини, отримує пенсію, документи про наявність рахунки, відкритого з ім'ям дитини на банківському установі

Зазначені документи передаються безпосередньо прийомних батьків пізніше двотижневого терміну після підписання договори про передачу дитини (дітей) виховання у прийомну родину.

Як вважають фахівці (>Т.И. Шульга, У.Слот, Х.Спаниярд), прикурировании приймальні сім'ї дуже важливо наскільки можна попереджати конфлікти між батьками дитину і прийомними батьках, добре підготувавши, наприклад, прийомних батьків факту, що:

• прийомнаий не був частиною їхнього власним дитиною та ніколи стане;

• прийомна дитина повинна бути вірним стосовно своїх батьків, попри всі несприятливі події;

• дитина рано чи пізно має залишити прийомну сім'ю, зокрема, наприклад, з бажанням повернутися до своїх батьків;

• батькам дитини це часто буває важко (з відчуття сорому) вжити заходів на видалення дитини із сім'ї.

Іноді є необхідною заборонити контакт між прийомними і біологічними батьками; у разі контакт здійснюється через соціальних працівників і соціальнихпедагогов.[18]

В усіх випадках прикурировании дитини батьки та названі батьки його походять від інтересів дитини. Інакше кажучи, при конфліктних ситуаціях між батьками та прийомними батьках соціальних працівників наскільки можна нічого не винні приймати нічий бік. Вони можуть стати на чийсь бік, якщо порушено інтереси і безпека дитини. Зв'язок дитину поруч із батьками наскільки можна повинна залишатися ненапруженной і поліпшуватися, як і раніше, що вони тимчасово делегують виховання прийомними батьках.

Отже, можна дійти висновку, що правовідносини, пов'язані з правовим режимом прийомні сім'ї мають багатогранний характері і регулюються нормами різних галузей права.

Розділ ІІ. Аналіз поінформованості громадян про прийомну сім'ю

З 1999 року прийомна сім'я як сімейна форма державної опіки над дітьми поширюється в регіонах України. Зі створенням прийомних сімей діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, які потребували державного влаштування, отримали можливість забезпечення їхнього права на проживання в сімейному оточені через влаштування до прийомних сімей. Проте стан справ щодо професійної підтримки створення та функціонування прийомних сімей залишається невтішним. У пролонгованому дослідженні були розглянуті лише деякі аспекти даної проблеми, а саме: проведення рекламної кампанії для залучення кандидатів у прийомні батьки.

Метою дослідження стало вивчення особливостей проведення рекламної кампанії для залучення кандидатів у прийомні батьки та визначення критеріїв її ефективності. Об'єктом дослідження було обрано процес створення прийомної сім'ї, а предметом — особливості проведення рекламної кампанії для залучення кандидатів у прийомні батьки. Перед дослідженням були поставлені такі завдання: 1) вивчення рівня інформованості про прийомну сім'ю та ставлення до неї громадян і державних службовців, які причетні до вирішення питань захисту дитинства та попередження дитячого сирітства; 2) вивчення специфіки процесу залучення кандидатів у прийомні батьки 3) визначення критеріїв ефективності проведення рекламної кампанії в означеній сфері.

Дослідження проводилися впродовж 2003-2006 років. Базою дослідження стали кандидати в прийомні батьки, пересічні громадяни, державні службовці, які причетні до вирішення питань захисту дитинства та попередження дитячого сирітства. Для вивчення ситуації та розв'язання поставлених завдань були застосовані такі методи, як фокус-групи, опитування громадян щодо їхньої обізнаності про різні форми опіки над дітьми та пріоритетності з позиції дитини; аналіз записів "Книги звернень" громадян до Центру по роботі з прийомними сім'ями.

Попередніми дослідженнями [2] було доведено, що процес створення прийомної сім'ї є процесом прийняття рішення окремо на кожному етапі розвитку: інформаційному, ознайомлювальному, підготовчому, створення та функціонування прийомної сім'ї, виходу дитини в самостійне життя, збереження взаємостосунків прийомних батьків із прийомними дітьми після завершення їхнього перебування у прийомній сім'ї.

В зазначеному дослідженні нас цікавили лише особливості перебігу перших етапів, які передують створенню прийомної сім'ї (інформаційному, ознайомлювальному, частково — підготовчому), тобто процесу виникнення зацікавленості у громадян питаннями захисту дітей, які втратили турботу біологічних батьків, та пробудження у них бажання створити прийомну сім'ю. Слід зазначити, що учасниками процесу започаткування прийомної сім'ї є соціальні працівники спеціалізованих служб, громадськість, державні службовці, на яких покладена функція оформлення дитини до прийомної сім'ї та контролю за її утриманням.

Процес залучення кандидатів у прийомні батьки можна розглядати як рекламну кампанію, що передбачає створення рекламної продукції та її доведення до потенційних "покупців" (кандидатів у прийомні батьки, кандидатів у прийомні діти та їхніх біологічних родичів), щоб вони могли впевнитися в її якісних відмінностях від наявних аналогів з метою активізації бажання придбання (в нашій ситуації — створення прийомної сім'ї).

Згідно з науковими джерелами, важливою функцією рекламної кампанії є налагодження зв'язків із членами цільових груп. Кінцева мета рекламної діяльності має бути привабливою для всіх її учасників, а уточнені бажані результати будуть визначати і спрямовувати конкретні шляхи її ефективності [30]. В ситуації прийомного батьківства одним із бажаних результатів рекламної кампанії є залучення кандидатів у прийомні батьки, тобто створення таких умов, які б сприяли їхньому виокремленню серед інших та "інформаційній підтримці", — супроводу процесу, який започатковується при отриманні первинної інформації про прийомну сім'ю і завершується прийняттям свідомого рішення про її створення. Які ж критерії ефективності рекламної кампанії в даному випадку можна виділити?

Результати попередніх досліджень засвідчили, що прийомними батьками можуть бути люди різного віку, соціально-професійного та шлюбно-сімейного статусу. Доведено, що успішність становлення прийомної сім'ї забезпечується здатністю членів сім'ї (кандидатів у прийомну) приймати свідоме та узгоджене рішення та системою державної підтримки за умови співпраці прийомних батьків із службою супроводу. Емоційний відгук людини на несприятливу ситуацію дитини може її підштовхувати до створення прийомної сім'ї, проте в ситуації постійного функціонування сім'ї та заміщувальної опіки більшого значення буде набувати категорія "готовності" та "адекватності" [2; 3; 4]. Дослідження підтвердили, що робота з підтримки прийомної сім'ї повинна бути ненав'язливою і обмежувати (незалежно від етапу становлення прийомної сім'ї — початкового чи завершального) будь-який стимулюючий вплив на кандидатів та прийомних батьків щодо прийняття ними рішення. Практика показала, що процес прийняття рішення про створення прийомної сім'ї є тривалим у часі: від першого звернення до Центру по роботі з прийомними сім'ями до створення прийомної сім'ї, що триває від шести місяців до півтора року. Запорукою успішного функціонування прийомної сім'ї виявилася здатність кандидатів до усвідомлення власних бажань, прийняття спільного рішення про створення прийомної сім'ї, узгодженість очікувань із реальною ситуацією надання турботи біологічно нерідній дитині зі своїми можливостями, що виражається в уявлені часового, територіального, соціального та психологічного забезпечення турботою дитини, наявності для цього у прийомних батьків знань, умінь та досвіду, що разом будуть забезпечувати стійкість та тривалість обраної ними діяльності [2]. Тож, можна передбачити, що ефективна рекламна кампанія повинна враховувати такі чинники:

1) віддаленість результатів проведеної рекламної кампанії за терміном, оскільки процес прийняття рішення про створення прийомної сім'ї є тривалим у часі;

2) важливість особистісно орієнтованих форм роботи під час рекламної кампанії, оскільки рішення приймається кожним та узгоджується з усіма членами сім'ї;

3) нетривалість емоційної реакції на ситуацію допомоги дитині, що буде основою для наступного прийняття рішення про створення прийомної сім'ї, через що в рекламній кампанії слід розвивати два таких напрямки, як первинне інформування громадян про прийомну сім'ю та супровід тих, хто проявив зацікавленість даною формою державної опіки над дітьми;

4) створення для зацікавлених ненав'язливих умов вільного обміркування "за — проти" та прийняття самостійного рішення.

Результатом ефективної рекламної кампанії має бути поінформованість населення про прийомну сім'ю з метою набору кандидатів у прийомні батьки, які були б налаштовані на адекватну та тривалу турботу про дитину у відповідності до її потреб та ситуації розвитку; на здорове сімейне функціонування та свідоме вирішення життєвих питань, співпрацю з представниками служб сімейних форм державної опіки.

Проведена дослідницька робота засвідчила, що громадяни міста не достатньо володіють інформацією про започаткування нової форми державної опіки над дітьми, не можуть чітко визначити її відмінності від тих, що давно існують (державна опіка в дитячих закладах, опіка та піклування родичів, дитячий будинок сімейного типу, прийомна сім'я, усиновлення). Опитувані хоч і зазначали, що дітям ліпше проживати в сім'ї, проте чітко не називали, чому саме сімейне влаштування дітей є найкращим для їхнього повноцінного розвитку.

Незначна кількість опитуваних відмітили, що інституційна система колективного утримання та виховання дітей приховує в собі такі згубні для повноцінного розвитку дитини чинники, як ізоляція (5%), відсутність зразків сімейного життя (20%), депривація за браком умов для задоволення основних потреб розвитку дитини (5%), колективне утримання дітей (7%), що, перш за все, негативно позначається на їхньому емоційному розвитку (5%), хоча вже давно відомо і доведено дослідженнями, що відчуття повноти життя і власного щастя забезпечує людині не накопичення матеріальних цінностей, а повноцінний розвиток емоційної сфери.

В основному громадяни проявляли жалісливе ставлення до дітей-сиріт та вказували на важливість формування у вихованців інтернатних закладів соціальної компетентності (60%) та адаптації до нових умов життя після виходу із інтернату (80%). Найчастіше опитувані говорили про свою стурбованість тим, що збільшується кількість дітей, які жебракують на вулицях міста (70%), що в країні склалася складна економічна ситуація, вплив якої вони особливо відчувають у вихованні, оздоровленні та навчанні власних дітей (60%). Можна припустити, що ці нагальні труднощі громадян "не дозволяють" їм побачити емоційні проблеми вихованців державних інституцій, адже "інтернатні діти" все ж таки нагодовані та одягнені і "ще й за кордон щороку їздять, а ми не спроможні забезпечити власних дітей навіть частиною того".

Результати проведеного нами дослідження показали, що рівень обізнаності громадян про негативні наслідки інституційного колективного утримання та виховання дітей є неповним і викривленим, а рівень поінформованості громадян про прийомну сім'ю як сімейну форму державної опіки — недостатнім, що не виокремлює її серед інших форм і по-різному її інтерпретує: або як подібну до усиновлення, або як матеріальну допомогу сім'ям, в яких діти перебувають під опікою (піклуванням) родичів. Під час опитування часто можна було почути такі слова: "Краще оформіть мене як прийомну сім'ю і виплатіть мені гроші на утримання дитини, адже я давно є опікуном свого онука, а його мати (моя донька) десь повіялася". У свою чергу державні службовці визначають нечіткість визначення механізму реалізації прийомної сім'ї в системі державного управління, що призводить інколи до відмови кандидатам у юридичному оформленні прийомної сім'ї і їх переадресації на давно відомі діючі форми як-то опіка/піклування та усиновлення/удочеріння.

Встановлені в дослідженні факти свідчать про те, що населення в основному не сприймає прийомну сім'ю як окрему форму державної опіки над дітьми, а представники державних структур виказують низький рівень готовності до її впровадження, що разом буде спричиняти непорозуміння та труднощі у процесі створення та функціонування прийомних сімей і тим самим зменшувати шанси дитини, яка потребує державного влаштування, реалізації права на сімейне проживання.

Більшість серед тих, хто надалі створив прийомну сім'ю, отримали інформацію про неї від представників адміністративних органів (54%). Слід відзначити, що такі рекламні носії, як "церква", "знайомі", "засоби масової інформації" мають низьку ефективність залучення кандидатів у прийомні батьки. Можна сміливо засвідчити, що рекламна кампанія через означені засоби розрахована більше на формування ставлення громадськості до проблеми дитячого сирітства і не спонукає людей до конкретних дій. Також, слідуючи науковим свідченням, можна зазначити, що в рекламній кампанії щодо прийомної сім'ї мають важливе значення характеристики рекламних носіїв.

Прийомні батьки назвали такі важливі ознаки носіїв інформації, як надійність, що, перш за все, асоціювалося з органами державної влади та її представниками (адже прийомна сім'я є державною формою опіки і передбачає участь держави в її підтримці); повага до людини — носія інформації, ненав'язливий характер подачі інформації і можливість її вільного обговорення. Дослідження також зафіксувало ефективність рекламного носія, який ми назвали "циганським радіо" (31%). Можна передбачити, що в ситуації відсутності однозначності сприймання громадськістю нової форми державної опіки над дітьми саме цей носій надавав кандидатам найбільшої можливості неупередженого обговорення вказаних питань.

Аналіз роботи Центру по роботі з прийомними сім'ями показав, що люди, які зверталися за інформацією, мали різний рівень поінформованості і потребували індивідуальної роботи. Всі види запитів ми згрупували таким чином:

1) конкретні — бажання вирішити долю певної людини, створити прийомну сім'ю, отримати додаткову інформацію (40%);

2) емпатшні — бажання висловити свою симпатію та емоційну підтримку (8%);

3) професійні — для розширення інформації у сфері власної професійної діяльності з метою збільшення доброчинності (4%);

4) раціональні — пошук вигоди з метою отримання інформації у власних цілях, що не завжди було всупереч цілям служби — залучення кандидатів на створення прийомної сім'ї (4%);

5) приховані — стурбованість власними проблемами, які не висловлюються відкрито — переоформлення своєї сім'ї на прийомну з метою скасування акту усиновлення чи опіки; переживання конфліктних почуттів при бажанні взяти дитину в свою сім'ю і власній фізичній неспроможності для цього тощо (20%);

6) самовдоволені — характерними ознаками цих запитів були тривалість та докладність розповідей про свою діяльність у сфері допомоги дітям, про факти насилля над дітьми тощо при відсутності будь-яких пропозицій щодо партнерства чи активних дій у вирішенні критичної ситуації (20%);

7) провокаційні — запити, за якими стояла чітка мета, що свідомо приховувалася неоднозначними та провокаційними запитаннями (4%).

Результати аналізу засвідчили, що запит на додаткову інформацію робився з тієї позиції, про яку люди спочатку отримали інформацію. Якщо люди спершу довідувалися про конкретних дітей, які потребують державного влаштування, то в Центрі по роботі з прийомними сім'ями вони відразу висловлювали готовність забрати цих дітей до себе в сім'ю, або наполягали на тому, що візьмуть лише конкретних дітей. Якщо ж люди спершу отримували інформацію стосовно різних форм опіки над дітьми, то їхні перші запитання стосувалися, як правило, поглиблення інформації саме з означених питань.

Висновки

Таким чином, приймаючи сім'ю як об'єкт соціальної роботи і бачачи її складною соціальною системою, при контакті з нею необхідно враховувати наступне: її структуру, оточення, функціонування й історію розвитку, що саме ми й спочатку й з'ясовували на початку нашого дослідження.

На жаль, у нас ще широко практикується виховання таких дітей в спеціальних установах. І нам ще далеко до такої роботи, яка була описана в другому розділі роботі в різних країнах.

Дослідження свідчать, що внаслідок виховання в прийомній сім'ї у дітей покращуються соціальні навички, зменшується кількість проблем у поведінці, покращується психологічне пристосування і зменшуються труднощі адаптації.

Досвід країн Заходу доводить, що прийомними батьками є громадяни, які намагаються захистити дітей від фізичного та морально-психологічного травмування, які мають змогу витратити необхідну кількість часу на вирішення дитячих проблем. Прийомними батьками можуть бути люди, які є досвідченим і кваліфікованим подружжям з певним стажем сімейного життя, які позитивно зарекомендували себе в родинній та громадській сферах. Такі родини реєструються і проходять відповідне тестування в приватних чи урядових службах соціального захисту і отримують відповідний сертифікат.

Прийомна опіка краще реалізується над дітьми молодшого віку, в яких відсутні серйозні емоційні та поведінкові порушення. Чинниками успішного догляду також є ретельний відбір прийомних батьків, вирішення прийомною сім'єю проблем дитини, готовність усіх сторін долучатися до процесу розміщення і керівництва впродовж терміну опіки, що є особливо важливим.

Завдання тимчасової прийомної опіки полягає також у недопущенні багаторазового переміщення дитини із сім'ї в сім'ю, а також збільшенні терміну перебування на одному місці опіки, оскільки це, як і інші чинники, впливає на рівень самооцінки.

Розвиток прийомної опіки в Україні може покращити систему соціального захисту дітей-інвалідів з числа сиріт, оскільки в її основі лежить завдання допомогти кожному вихованцю, врахувати його індивідуальні потреби.

Отже, соціальна робота з сім'ями, в яких виховуються діти інваліди розвинута ще не на достатньому рівні і потребує детального дослідження та пошуку нових шляхів розв'язання цієї проблеми. Прийомні сім'ї як прогресивна, нова і поки що недостатньо поширена в Україні форма піклування стосовно дітей-сиріт з функціональними обмеженнями, відчувають особливу потребу у соціальній підтримці своєї діяльності з боку держави і громадських організацій.

Список використаних джерел

1. Cоціальне сирітство в Україні: експертна оцінка та наліз існуючої в Україні системи утримання та виховання дітей, позбавлених батьківського піклуваннч / Авт. кол. Л. С. Волинець, Н. М. Комарова. – К.: Український ін-т соціологічних досліджень, 1998. – 120.

2. Бевз Г. М. Соціально-психологічні чинники виникнення та розвитку прийомного батьківства: дис. канд. психол. наук 19.00.05. ЦІППО АПН України — К., 2002. — 281 с.

3. Бевз Г.М. Соціальне становлення дитини у прийомній сім'ї: соціальний супровід. /Л. С Волинець, А. Й. Капська, Н. М. Комарова та ін.— К.: Укр. ін-т. соц. досліджень, 2000. — 127 с.

4. Бевз Г.М., Пеша І. В. Дитина в прийомній сім'ї: нотатки психолога. К.: Укр. ін-т. соц. досліджень. — 2001. 101 с.

5. Бочарова В.Г. Педагогіка соціальної роботи. - М., 1990.

6. Василькова Ю.В. Лекції по соціальній педагогіці. - М., 1998.

7. Волинець Л. (та ін.). Соціальне сирітство в Україні: експертна оцінка та аналіз існуючої в Україні системи утримання та виховання дітей, позбавлених батьківського піклування. - К.: УІСД, 1998.

8. Гуслякова Л.Г., Холостова Е.И. Основы социальной работы. –М., 1997.

9. Жмир В. Соціальна держава, соціальна політика, соціальна робота (спроба концептуального аналізу). // Соц. політика і соц. робота. – 1997. - №1.

10. Капська Л. Соціальна робота: деякі аспекти роботи з дітьми та молоддю. – К.: 2001.

11. Кравченко Р. І. Перспективи працевлаштування інвалідів з інтелектуальною недостатністю // Соціальна реабілітація молоді з обмеженою дієздатністю. - К.:УДЦ ССМ, 2000.

12. Максакова В.І. Диференційований підхід у вихованні // Магістр. - 1992.

13. Маслова Н.Ф. Робоча книга соціального педагога. — Орел, 1995.

14. Методичні рекомендації соціальним працівникам щодо підгтовки прийомних батьків / Упоряд. Та авт. кол.: Н. М. Комарова, Л. С. Волинець та ін.- К.: Студцентр, 1998. – 128 с.

15. Методичні рекомендації щодо удосконалення утримання та виховання дітей у дитячих інтернатних закладах на принципах, що базуються на Конвенції 00Н про права дитини. - К.: УІСД, 1998.

16. Мудрік А.В. Введення в соціальну педагогіку. — М., 1997.

17. Музыкант В. Л. Теория и практика современной рекламы. — М.: Евразийский регион, 1998.

18. Никитина В. А.Социальная педагогика. – М.: ВЛАДОС, 2000.

19. Обрытько Б. А. Рекламный менеджмент: Конспект лекций. — К.: МАУП, 2000. — 120 с.

20. Попович Г. М. Соціальна робота в Україні і за рубежем: Навч. – метод. посіб. – Ужгород, 2000.

21. Прийомна сім'я: методика створення та соціального супроводу: науково-методичний посібник / Бевз Г.М., Кузьмінський В. А., Нескучаєва О. І. та ін. — К.: Центр стратегічної підтримки, 2003. - 92 с.

22. Прийомні сім'ї для дітей-сиріт з функціональними обмеженнями/О. О. Яременко (керівник авт. кол, )., Н. М. Комарова, Р. Я. Левін та ін. – К.: Український ін-т соціальних досліджень, 2001. – 120 с.

23. Робоча книга соціального педагога. — М.; Орел, 1995.

24. Семенов В.Д. Соціальна педагогіка. — Єкатеринбург, 1995.

25. Соціальна педагогіка: теорія, методика, досвід дослідження. — Свердловськ, 1989.

26. Сюта Б. Піклування про дітей, позбавлених опіки батьків, як соціальна проблема (Україна і світовий досвід) // Права людини в Україні.-1996-1997-Вип. 18

27. Шуркова Н.Є. Нові технології виховного процесу. — М., 1994.

28. Яскал Л. Виховання і прийомній сім'ї як чинник соціалізації дітей – інвалідів // Соціальна політика і соціальна робота. – 2000. - № 3,4.