Зміст
Вступ.............................................................................................................
Розділ I.Зовнішньоекономічна політика підприємств..............................
1.1.Склад, структура, особливості зовнішньоекономічної політики підприємств в Україні..........................................................................................
1.2.Регулювання ЗЕД підприємств з боку держави.................................
1.3.Вплив ЗЕД підприємств на розробку зовнішньоекономічної стратегії.................................................................................................................
1.4.Визначення ефекитвності ЗЕД підприємств....................................
1.5.Напрямки удосконалення політики регулювання ЗЕД підприємств в Україні....................................................................................................................
Розділ II.Ефективність зовнішньоекономічної діяльності підприємства..........................................................................................................
2.1.Характеристика товариства з обмеженою відповідальністю „А ля парфюм”................................................................................................................
2.2.Оцінка ефективності ЗЕД ТзОВ „А ля парфюм”...............................
Висновки......................................................................................................
Список використаної літератури...............................................................
Розділ I. Зовнішньоекономічна політика підприємств
1.1.Склад, структура, особливості зовнішньоекономічної політики підприємств в Україні
Зовнішньоекономічні зв'язки формуються і здійснюються під впливом різноманітних регуляторів, що впливають на виникнення зв'язків і направляють їх розвиток у єдину ефективну політико-економічну систему, яка захищає інтереси держави. Регулятори зовнішньоекономічних зв'язків можуть бути економічними, організаційно-правовими й адміністративними в узагальненій класифікації.
Економічні регулятори впливають на економічні інтереси виникнення і здійснення даних зв'язків. До них належать: співвідношення попиту і пропозиції; співвідношення світових і внутрішніх (вітчизняних) цін, тарифів, курсів валюти, процентних ставок; співвідношення світового і вітчизняного рівнів розвитку виробництва товарів (робіт, послуг) за їх обсягами, якістю й ефективністю; економічні стимули; прогнози, плани, програми. Варто мати на увазі, що в ринковій економіці план не є директивою. Він являє собою визначення перспективних цілей розвитку і виявлення найбільш важливих макроекономічних пропорцій.
Організаційно-правові та адміністративні регулятори — це регулятори командно-адміністративного характеру. Вони припускають прямий цілеспрямований вплив держави на формування і розвиток зовнішньоекономічних зв'язків через різноманітні директивні акти. До них відносяться: квотування і ліцензування експорту й імпорту товарів (робіт, послуг); ліцензування окремих видів діяльності; механізм обов'язкового продажу частини валютної виручки від експорту товарів (робіт, послуг); митні режими; митне оформлення ввезення і вивозу товарів; валютний, митний контроль; експортно-імпортний контроль.
Зовнішньоекономічна політика держави -це цілеспрямована діяльність держави по формуванню і використанню зовнішньоекономічних зв'язків для зміцнення свого потенціалу (політичного, економічного, соціального, екологічного) і ефективної участі у світовій економіці.
Зовнішньоекономічна політика держави багато в чому залежить від стану її платіжного балансу і базується на таких принципах:
1) перехід суб'єктів господарювання від разових зовнішньоекономічних угод до постійних економічних зв'язків;
2) орієнтація зовнішньоекономічної діяльності підприємства на довгострокову перспективу;
3) захист ринку і стимулювання економіки;
4) поділ функцій зовнішньоекономічної політики між державою в цілому й окремими підприємствами;
5) розгляд зовнішньоекономічної політики як важливої складової частини всієї зовнішньої політики.
У цих умовах головним завданням зовнішньої політики є створення сприятливих умов на світовому ринку для експортерів та активізації ефективних зовнішньоекономічних зв'язків підприємств.
Зовнішньоекономічна політика має часовий і просторовий аспекти. Часовий аспект зовнішньоекономічної політики визначає дії держави та підприємства по формуванню і використанню зовнішньоекономічних зв'язків на сучасний момент і на тривалий період. Тому зовнішньоекономічна політика включає поточну і довгострокову політику. Поточна зовнішньоекономічна політика полягає в оперативному регулюванні зовнішньоекономічної діяльності. Довгострокова зовнішньоекономічна політика спрямована насамперед на вирішення великомасштабних зовнішньоекономічних завдань, що потребують великих витрат часу і капіталу.
Просторовий аспект зовнішньоекономічної політики визначає дії держави по основних напрямках впливу на світову і вітчизняну економіку.
За цією ознакою до складу зовнішньоекономічної політики держави входять зовнішньоторговельна, зовнішньоінвестиційна, валютна і митна політики (рисунок 1.1).
Рис.1.1 Склад зовнішньоекономічної політики.
Зовнішньоторговельна політика встановлює і регулює відносини з іноземними державами в галузі зовнішньоторговельної діяльності, що охоплюють міжнародний обмін товарами (роботами, послугами, інформацією, результатами інтелектуальної діяльності). Ці відносини будуються на основі дотримання загальновизнаних принципів і норм міжнародного права й зобов'язань, що витікають із міжнародних договорів.
Зовнішньоторговельна політика поділяється на експортну та імпортну політики.
Експортна зовнішньоторговельна політика спрямована на реалізацію конкурентоспроможних товарів на світовому ринку і стимулювання їх виробництва. Для стимулювання експортоспроможних виробництв використовуються державні закони, бюджетне фінансування, кредити тощо.
Імпортна зовнішньоторговельна політика спрямована на регулювання ввезення іноземних товарів (робіт, послуг). Інструментом такого регулювання є пряме обмеження імпорту з метою захисту вітчизняної економіки. Для цього використовуються ліцензування і контингентування імпорту, антидемпінгові й компенсаційні мита, система мінімальних імпортних цін. Адміністративні формальності прямо не направлені на обмеження імпорту, проте їх дія обмежує зовнішню торгівлю. До них належать митні формальності, санітарні і ветеринарні норми, технічні стандарти і норми.
Імпортна зовнішньоторговельна політика враховує роль імпорту у вітчизняній економіці. Ця роль визначається двома моментами:
1) імпорт як традиційне джерело митних прибутків держави;
2) імпорт як антимонопольний важіль і елемент виробництва, що утворює конкурентоспроможність вітчизняного товару.
Митна політика є складовою частиною внутрішньої і зовнішньої політики держави. її метою є забезпечення найбільш ефективного використання інструментів митного контролю і регулювання товарообміну на митній території; участь у реалізації торговельно-політичних задач щодо захисту вітчизняного ринку і стимулювання розвитку економіки.
Митна політика є частиною митної справи, основи якої визначені Митним кодексом.