1.1 Фестивальний рух як об’єкт наукового дослідження. Загальна характеристика фестивального руху

У контексті сучасної епохи, коли відбулася зміна ставлення до образотворчого мистецтва, саме фестивалі відповідають новим вимогам нашого часу і можуть взяти на себе особливу відповідальність у представленні та просуванні мистецтва не тільки як продукту «споживання» в умовах сучасного ринку, але і як духовної складової сучасності. Концепція фестивалів будується на об'єднанні та створення спільної структури, діяльність якої, насамперед, спрямована на збереження і розвиток естетичних і гуманістичних цінностей культури в цілому.

В даний час можна виділити ряд особливостей, що відрізняють діяльність фестивалів від інших презентаційних форм.

По-перше, вони об'єднують і синтезують в собі як традиційні форми презентації мистецтва, так і опосередковані (різні друковані видання, теле і радіо-проекти, Інтернет - сайти). Розглядаючи дану проблему можна сказати, що будь-який масштабний проект має крім серії експозицій певний набір допоміжних елементів для успішного позиціонування проекту. По-друге, фестивалі, маючи широкий діапазон подачі художнього матеріалу, активна міжнародна взаємодія та взаємовплив сприяють загальному процесу глобалізації та комунікації, створюючи єдиний культурний простір.

По-третє, дані форми, засновують і створюють певні інститути, службовці свого роду інструментом для більш успішного проведення проектів. Ці організації не тільки координують проведення проекту, але й аналізують його недоліки, а також планують подальший розвиток.

По-четверте, фестивалі стають загальною системою, створеною для підтримки художньої культури та формування нових ціннісних критеріїв у сфері мистецтва.

Таким чином, дослідження, спираючись на практичний досвід, виявляє актуальну і затребувану область для вивчення такого явища як фестивалі.

Проблематика моєї роботи потребувала звертатися до наукової літератури пов’язаної зі специфікою хорового мистецтва фестивального руху взагалі. А саме дослідження явища фестивалів, зокрема мистецьких, знаходимо у європейських дослідників – учасників проекту «Arts Festivals and European Public Culture» (L.Giorgi, M.Sassatelli, G.Delanty, J.Chalcraft) [7]. На просторі СНД тематика фестивалів висвітлюється у працях мистецтвознавців: А.Меньшиков, Г.Хрома, І.Сікорська, К.Давидовський. І хоча ці дослідники у своїх напрацюваннях торкаються деяких аспектів соціального та культурного значення фестивального руху, дослідження цього явища з соціологічної точки зору на пострадянському просторі перебуває на початковому етапі. Припускаємо, що причиною цього є те, що привід розглядати фестивалі як соціальне (а не тільки мистецьке) явище з’явився не так давно: з появою та популяризацією різнопланових масштабних «open-air» фестивалів. Інформацію про подібні заходи надають ЗМІ культурного спрямування, причому в основному фактичну: аналітичний елемент носять поодинокі статті та інтерв’ю активістів фестивального руху.

Особливості проведення  хорових   фестивалів  в Україні дістали висвітлення у працях О. Рощенко,М. Черкашиної-Губаренко, Л. Шаповалової, О. Дьячкової, Ю. Чекана, Г. Степанченко, О. Кавунник та ін.

Таким чином, аналіз літератури пов’язаної з темою дослідження хорових фестивалів у контексті фестивального руху, показує, що повноцінного теоретичного вивчення, визначення ролі та місця цих явищ в сучасному культурному просторі , а саме дослідження фестивального руху в Україні, хорових фестивалів, як актуальної форми не проводилось.

Не можна забувати, що фестиваль – це не просто свято, це один з найважливіших процесів, що впливають на розвиток певної сфери культури, а саме: