Тема № 1. Інновації: становлення та сучасні тенденції розвитку
1. Основні тенденції розвитку економіки.
2. Еволюція технологічних укладів.
3. Характеристика інноваційної діяльності.
1. Сучасна глобалізація, що вже досягла високого ступеня взаємозалежності, уявляється процесом перетворення регіональних соціально-економічних систем на єдину всесвітню систему, котра розвивається на базі уніфікованих закономірностей.
Глобалізація являє собою перетворення ряду відособленних світогосподарств на світову економіку (Фернан Бродель).
Одна з найважливіших тенденцій розвитку світової економіки : монополізація технологій формування свідомості і, головне, метотехнології.
Метотехнології - якісно новий тип технологій, що виключає можливість конкуренції, це: мережний комп'ютер; сучасні технології зв'язку; різні організаційні технології.
Найважливіший елемент глобалізації - поглиблення міжнародного поділу праці.
Безпосередня основа глобалізації - формування світового ринку товарів, послуг, технологій, капіталу і робочої сили (базову інфраструктуру глобалізації утворила всесвітня інформаційна мережа Інтернет, розроблена у 1991 році).
Соціальні наслідки глобалізації:
- зміна ціннісних орієнтацій у сім'ї призвели до різкого зниження числа народжень;
- зростають масштаби міграції;
- відбуваються зрушення у структурі зайнятості;
- іншим стає зміст праці у зв'зку з більшим ступенем автоматизації.
Правові документи прийняті Радою глав урядів СНД:
Угода про формування та статус міждержавних інноваційних програм і проектів у науково-технологічній сфері від 11 вересня 1998 р.
Угода про вільний доступ і порядок обміну відкритою науково- технічною інформацією від 11 вересня 1998 р.
Угода про залучення науково-дослідних організацій і спеціалістів держав-учасниць СНД до виконання національних науково-технічних програм від 25 листопада 1998 р. та інші.
Згідно з Договором між Україною та Росією про економічне співробітництво на 1998 - 2007р. від лютого 1998р. серед напрямків співробітництва в інноваційній сфері передбачено:
- розвиток технологій в агрокосмічній галузі, літакобудуванні, суднобудуванні, радіоелектроніці;
- модернізацію автомобілебудування;
- організацію виробництва високоефективної техніки для сільгоспмашинобудування;
- виробництво добрив та засобів захисту рослин;
- впровадження новітніх технологій переробки нафти;
- в атомній енергетиці — підвищення безпеки; та інші.
Українським організаціям, що беруть участь у державних інноваційних проектах, надається фінансова підтримка з коштів державного бюджету.
2. Відомий австрійський економіст Й. Шумпетер у 1912р. у книзі "Теорія економічного розвитку" запропонував концепцію інновацій, в основу якої поклав ідею про "нові комбінації". Серед комбінацій, які формують структуру імітаційного процесу, він називає:
випуск нового продукту, або ж відомого продукту нової якості;
впровадження нового, досить невідомого в конкретній галузі метооду виробництва;
проникнення па новий ринок збуту відомий чи невідомий;
отримання інших джерел сировини чи напівфабрикатів;
організаційна перебудова, зокрема, створення монополії чи її ліквідація.
Основоположник теорії економічного розвитку був М. Туган – Барановський. Він в 1894р. дослідив різні підходи до пояснення циклічного характеру економічного розвитку. Його послідовник М.Кондратьев обґрунтував цю думку.
Фазы экономического цикла В движении экономического цикла наблюдаются четыре последовательно проходящие фазы — кризис, депрессия, оживление и подъем.
Экономическое развитие обнаруживает стратегическую тенденцию роста. Следующая схема демонстрирует общий контур циклического движения общественного производства (см. график ).
Для обґрунтування своєї теорії М. Д. Кондратьєв здійснив аналіз статистичних даних 4 провідних капіталістичних країн — Англії, Франції, США, Німеччини. Вивчення цих даних дало Кондратьєву підстави для висновку, що існують цикли економічної кон’юнктури — «довгі хвилі» з середньою тривалістю 54 роки (пожвавлення виробництва, потім його бурхливий підйом, криза перевиробництва, яка переходить у стадію депресії). Відомо 5 технологічних хвиль (укладів):
І хвиля (1785—1835) — механізація праці у ткацтві;
II хвиля (1830—1890, середина XIX ст.) — вуглевидобуток та паровий двигун;
III хвиля (1880—1940, кінець XIX — початок XX ст.) — чорна металургія;
ІV хвиля (1930—1990) — нафта разом з продуктами органічної хімії;
V хвиля (1985—2035) — мікроелектроніка.
Кондратьєв звернув увагу, що протягом двох десятиріч, які передують підйомові хвилі довгого циклу, спостерігається пожвавлення в галузі технічних винаходів, а початок підйому збігається з широким застосуванням винаходів у промисловості. Це підтверджувало інноваційну теорію Й. Шумпетера, який побачив можливість подолання кризи та спадів у виробництві за допомогою інноваційного оновлення капіталу завдяки (через) технічним, організаційним, економічним та управлінським нововведенням.
Тобто, НТП є головним чинником історичної трансформації суспільства, еволюції економічної системи, але ця його вирішальна роль в економічному зростанні стала зрозумілою тільки в другій половині XX ст.
3. Слово інновація в перекладі з англійської мови - введення нового, відновлення.
Законодавство України у сфері інноваційної діяльності базується на Конституції України і складається із законів України "Про інвестиційну діяльність", "Про науку і науково-технічну діяльність", "Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків" та інших законодавчих актів, що регулюють суспільні відносини у цій сфері.
Інноваційна діяльність - діяльність, що спрямована на використання результатів наукових досліджень та розробок і зумовлює випуск на ринок нових конкурентоздатних товарів і послуг.
Інноваційний продукт - результат науково-дослідної і(або) дослідно-конструкторської розробки, що відповідає вимогам, встановленим згаданим Законом.
Інноваційна продукція - нові конкурентноздатні товари чи послуги, що відповідають вимогам, встановленим цим Законом.
Інноваційний проект - комплект документів, що визначає процедуру й комплекс всіх необхідних заходів (у т.ч. інвестиційних) щодо створення й реалізації інноваційного продукту і(або) інноваційної продукції.
Пріорітетний інноваційний проект - інноваційний проект, що належить до одного з пріоритетних напрямів інноваційної діяльності, затверджених Верховною Радою України.
Інноваційне підприємство (інноваційний центр, технопарк, технополіс, інноваційний бізнес-інкубатор тощо) — підприємство (об єднання підприємств), що розробляє, виробляє й реалізує інноваційні продукти і(або) продукцію чи послуги, обсяг яких у грошовому вимірі перевищує 70% від загального обсягу продукції і(або) послуг.
Інноваційна інфраструктура - сукупність підприємств, організацій, установ, їх об’єднань, асоціацій будь-якої форми власності, що надають послуги із забезпечення інноваційної діяльності.