- •Економічна та соціальна статистика
- •10. Методологічні основи економічної та соціальної статистики
- •10.1. Система показників економічної та соціальної статистики
- •10.2. Класифікації та групування в економічній та соціальній статистиці
- •Порівняння класифікацій isic, nase та квед
- •Відповідність зкгнг і квед
- •Загальна структура квед
- •Основні національні статистичні класифікації України
- •10.3. Система національних рахунків
- •Класифікація рахунків снр
- •Рахунок товарів і послуг
- •Рахунок виробництва
- •Рахунок утворення доходів
- •Рахунок розподілу первинних доходів
- •Рахунок вторинного розподілу доходів
- •Рахунок перерозподілу доходів у натурі
- •Рахунок використання наявного доходу
- •Рахунок використання скоригованого наявного доходу
- •Рахунок капіталу
- •Фінансовий рахунок
- •Початкові дані для побудови рахунків (дані умовні)
- •Рахунок товарів і послуг
- •Рахунки утворення доходу для трьох секторів економіки
- •Рахунки первинного розподілу доходів для трьох секторів економіки
- •Рахунки вторинного розподілу доходів для трьох секторів економіки
- •Рахунки використання наявного доходу для трьох секторів економіки
- •Основні категорії та поняття
Рахунки вторинного розподілу доходів для трьох секторів економіки
Рахунок вторинного розподілу доходів для нефінансових корпорацій (підприємств)
використання |
ресурси |
прямі податки 600 |
Валові первинні доходи 1090 |
сальдо 490 |
|
1090 |
1090 |
Рахунок вторинного розподілу доходів для органів державного управління
використання |
ресурси |
субсидії 210 |
Валові первинні доходи – 650 |
соціальні допомоги 310 |
податки на виробництво та імпорт 170 |
+70 |
прямі податки 600 |
|
прямі податки 960 |
сальдо 490 |
|
1080 |
1080 |
Рахунок вторинного розподілу доходів для домашніх господарств
використання |
ресурси |
прямі податки 960 |
Валові первинні доходи 4360 |
|
соціальні допомоги 310 |
сальдо 3710 |
|
4670 |
4670 |
Рахунок вторинного розподілу доходів для всієї економіки
використання |
ресурси |
прямі податки 1560 (600 + 560) |
Національний дохід: наявний 4800 прямі податки 1560 |
субсидії 210 |
податки на виробництво та імпорт 170 |
соціальні допомоги 380 |
соціальні допомоги 310 |
сальдо або наявний дохід 4690 |
|
6840 |
6840 |
Сальдо цього рахунку для всієї економіки дає наявний дохід 4690. Він переноситься на рахунок використання наявного доходу як початкова стаття.
Рахунки використання наявного доходу для трьох секторів економіки
Рахунок використання наявного доходу для нефінансових корпорацій (підприємств)
використання |
ресурси |
|
490 |
сальдо 490 |
|
490 |
490 |
Рахунок використання наявного доходу для органів державного управління
використання |
ресурси |
кінцеве споживання органів державного управління 1000 |
490 |
сальдо – 510 |
|
490 |
490 |
Рахунок використання наявного доходу для домашніх господарств
використання |
ресурси |
особисте споживання 3000 |
3710 |
сальдо 710 |
|
3710 |
3710 |
Рахунок використання наявного доходу для всієї економіки
використання |
ресурси |
витрати на кінцеве споживання: |
4690 |
особисте споживання 3000 |
|
кінцеве споживання органів державного управління 1000 |
|
сальдо ( заощадження) |
|
4690 |
4690 |
Сальдо цього рахунку — заощадження, яке є початковою статтею рахунку капіталу.
Рахунок капіталу для нефінансових корпорацій
зміни в активах |
зміни в зобов’язаннях та власному капіталі |
нагромадження 700 |
490 |
трансферти 60 |
зміни фінансових вимог 30 |
|
амортизаційні відрахування 280 |
сальдо 40 |
|
800 |
800 |
Рахунок капіталу для органів державного управління
зміни в активах |
зміни в зобов’язаннях та власному капіталі |
нагромадження 300 |
– 510 |
трансферти 210 |
амортизаційні відрахування 20 |
|
трансферти 60 |
сальдо – 940 |
|
– 430 |
– 430 |
Рахунок капіталу для домашніх господарств
зміни в активах |
зміни в зобов’язаннях та власному капіталі |
30 |
7410 |
|
трансферти 210 + 25 |
сальдо 915 |
|
945 |
945 |
Рахунок капіталу для всієї економіки
зміни в активах |
зміни в зобов’язаннях та власному капіталі |
трансферти 270 |
690 |
нагромадження 1000 |
зміни фінансових вимог 30 |
зміни фінансових вимог 30 |
амортизаційні відрахування 300 |
|
трансферти 295 |
сальдо 15 |
|
1615 |
1315 |
Фінансовий рахунок для нефінансових корпорацій
зміни в активах |
зміни в зобов’язаннях та власному капіталі |
зміна фінансових зобов’язань 30 |
40 |
|
зміна фінансових вимог – 10 |
|
сальдо 0 |
30 |
30 |
Фінансовий рахунок для органів державного управління
зміни в активах |
зміни в зобов’язаннях та власному капіталі |
зміна фінансових вимог – 540 |
– 940 |
|
зміна фінансових зобов’язань 400 |
|
сальдо 0 |
– 540 |
– 540 |
Фінансовий рахунок для домашніх господарств
зміна в активах |
зміна в зобов’язаннях та власному капіталі |
зміна фінансових вимог 915 |
915 |
|
сальдо 0 |
915 |
915 |
Фінансовий рахунок для всієї економіки
зміна в активах |
зміна в зобов’язаннях та власному капіталі |
зміна фінансових вимог 405 |
15 |
|
зміна фінансових зобов’язань 400 |
|
зміна фінансових вимог – 10 |
|
сальдо 0 |
405 |
405 |
Рахунок «решти країн світу»
експорт 400 |
імпорт 300 |
оплата праці 80 |
оплата праці 40 |
дохід від підприємницької діяльності 160 |
дохід від підприємницької діяльності і з капіталу 140 |
трансферти 25 |
соціальні допомоги 70 |
зміна фінансових вимог 30 |
зміна фінансових зобов’язань 200 |
|
– 215 |
695 |
695 |
Розглянемо використання системи національних рахунків для аналізу зв’язків у економіці.
У ході аналізу зв’язків у економіці на основі системи національних рахунків враховують зміст окремих рахунків та взаємозв’язків між ними. На рахунку виробництва як сальдо розрахунків визначають валовий внутрішній продукт. Він є джерелом ресурсів рахунку утворення доходів. На цьому рахунку обчислюють валовий результат виробничої діяльності, тобто величину, що залишається у підприємств після платежів, пов’язаних з оплатою так званих факторів виробництва.
Сальдо цього рахунку — валовий прибуток економіки — переноситься на рахунок розподілу доходів. Мета цього рахунку та рахунку використання доходів –– показати, як використовують доходи, причому не тільки ті, що залишаються в результаті виробничої діяльності, а й інші, які у процесі перерозподілу надійшли від інших одиниць. Насамперед виокремлюють споживання, а також виплати, пов’язані з перерозподілом доходів.
Сальдо рахунку використання доходів –– валове національне заощадження — переноситься на наступний рахунок капітальних витрат. Він дає інформацію для порівняння власних ресурсів фінансування капіталовкладень та їх обсягу. Якщо власних ресурсів не вистачає, постає потреба фінансування за рахунок позики. Аналіз показує, як досягають економічної рівноваги за рахунок коштів системи, а також за рахунок зовнішніх зв’язків. У разі нестачі частина потреб фінансується закордонними ресурсами. У противному разі (надлишок коштів) частина ресурсів країни може спрямовуватися за кордон. Сальдо цих операцій відбивають на рахунках зовнішньо- економічних зв’язків.
Взаємозв’язок між рахунками можна використати і для аналізу інших аспектів економіки. Так, рахунки виробництва можна розглядати по окремих секторах, що дає змогу висвітлити їх роль у формуванні валового національного продукту.
Якщо проміжні витрати вивчати за окремими видами продукції, то дістають інформацію для аналізу системи «витрати — випуск» і вивчення процесу ціноутворення.
Інформація, одержана з рахунків утворення доходів та доповнена інформацією з рахунків виробництва, дозволяє встановити взаємозв’язок між робочою силою і випуском продукції на основі показників продуктивності праці, а також здійснити порівняльний аналіз оплати праці.
Рахунки розподілу доходів, що охоплюють як первинний, так і вторинний розподіл, дають інформацію, потрібну для тих, хто визначає податкову політику та аналізує податкову систему за секторами та видами податків. Ці рахунки показують також чистий ефект трансфертів і прибутків від власності, одержаний у результаті перерозподілу. Рахунки утворення і розподілу доходів висвітлюють процеси формування споживання.
На додаток до аналізу рахунків по горизонталі відповідно з типами рахунків можна здійснити аналіз по вертикалі відносно окремих секторів. На цій основі здійснюють порівняльний аналіз по секторах структури доходів, надходження та видатків. А балансове узгодження підвищує надійність розрахунків і ефективність використання інформації для потреб управління економікою в цілому та за окремими секторами.
Особливе місце в аналізі економічних зв’язків посідають міжгалузеві баланси, які побудовані за схемою системи національних рахунків (МГБ СНР). Це зумовлюється широкими можливостями, які вони надають для аналізу структури економіки, основних вартісних і натурально-речових пропорцій, а також для визначення напрямів і кількісних характеристик тенденцій розвитку, проведення міжнародних порівнянь, оцінювання ефективності управління.
Згідно із завданнями, що стоять перед економікою, аналіз може бути розширений за рахунок більшої деталізації як по горизонталі, так і по вертикалі. Так, по горизонталі може бути розширено коло операцій за рахунок введення додаткових балансових статей. По вертикалі це досягається введенням підсекторів, наприклад поділом урядів на центральний і місцеві, виділенням групи домашніх господарств, підприємств з різними формами власності.
У разі здійснення аналізу важливо забезпечити вивчення взаємодії окремих елементів системи при різних напрямках аналізу. Система «витрати–випуск» є комбінацією рахунків виробництва і доходів окремих виробників, яка узгоджена зі співвідношенням попиту і пропозиції, де випуск та імпорт, що становлять загальний обсяг пропозиції, узгоджуються з проміжним споживанням домашніх господарств, урядових інститутів, нагромадження.
Елементи та підсумки національних рахунків входять до системи показників, на основі яких оцінюють перспективи розвитку. При цьому вирішують три проблеми: по-перше, оцінювання можливостей досягнення поставлених перед державою цілей на базі наявних ресурсів; по-друге, поєднання завдань і засобів для їх вирішення в часі; по-третє, досягнення поставлених завдань найраціональнішим способом. Вирішення цих проблем потребує вивчення динаміки під впливом основних факторів на основі моделей економічного зростання, забезпечення економічної рівноваги в усіх ланках економіки, оптимізації розвитку за певними критеріями. Як динамічні моделі, так і схеми оптимізації будуються на основі економічних показників, які визначаються національними рахунками, і відповідних параметрів (технологічних, функціональних та фінансових). Ці параметри відображають закономірності, які властиві тим чи іншим зв’язкам, що визначаються на основі національних рахунків або проведенням спеціальних досліджень. Прикладом технологічних параметрів можуть бути коефіцієнти прямих та повних витрат, які визначаються на підставі міжгалузевого балансу, коефіцієнти капітало- та трудомісткості продукції, коефіцієнти імпорту. До функціональних параметрів належать, наприклад, коефіцієнти еластичності попиту від доходів; до фінансових параметрів –– ставки оподаткування, коефіцієнти самофінансування інвестицій підприємствами, ставки облікового відсотка.
Велике значення має складання національних рахунків, не лише річних, а й внутрішньорічних, зокрема квартальних. Їх використовують для аналізу поточного стану економіки, а також для прогнозу на майбутнє. Завдяки наявності квартальних даних можна вирізнити та вивчити коливання найважливіших показників розвитку економіки і тим самим зробити висновок про те, чи є поточні зміни кон’юнктури сезонними, чи вони характеризують поворотні пункти динаміки народного господарства. Наявність квартальних рахунків на відміну від річних розширює можливості не тільки прогнозу, а й перевірки ефективності окремих заходів і коригування прийнятих програм. Ці дані дозволяють поліпшити систему організації поточної інформації на основі зведення прибутків та витрат. Наявність балансових зв’язків дає змогу використати національні рахунки для оцінки точності та контролю за якістю інформації, яку одержують з різних джерел і різними засобами. Квартальні дані полегшують та прискорюють обробку річних даних.
Міжнародні порівняння, як правило, здійснюються на основі річних даних. При цьому порівнюють структурні співвідношення, наприклад частку доходу на споживання, частку вітчизняних заощаджень у валових інвестиціях, частку урядового споживання в загальному споживанні нації, частку різних секторів у валовому внутрішньому продукті, показники відносного значення зовнішньої торгівлі для економіки країни, перерозподіл між приватним та державним секторами в тій чи іншій країні тощо.
Широкі міжнародні статистичні порівняння дають змогу визначити рівні розвитку країни у світовому співтоваристві, з’ясувати реальні паритетні співвідношення купівельної спроможності валют, виявити і порівняти ефективність національних економік, а також реальні фінансові можливості країн, зокрема щодо формування бюджетів міжнародних організацій, провести аналіз кон’юнктури ринків та визначити рівень міжнародної економічної інтеграції.
Отже, за допомогою інформації, здобутої на підставі системи національних рахунків, можна виявити кількісні взаємні зв’язки і пропорції, що стосуються галузевої структури утворення і використання народногосподарських ресурсів –– матеріальних благ і послуг; охарактеризувати утворення, розподіл і використання доходів, перерозподілу їх між секторами і галузями економіки, розподіл на кінцеве споживання і заощадження; виконати аналіз джерел капіталоформувань і їх використання на нагромадження, приріст запасів, купівлю землі тощо; дати оцінку фінансових активів і пасивів для вивчення умов формування ринку цінних паперів; схарактеризувати перетікання капіталу по територіях, взаємовідносини регіональних бюджетів, перерозподіл фінансових і кредитних ресурсів; здійснити аналіз формування нових фінансово-економічних відносин в умовах зростання самостійності підприємств в економічних зв’язках з закордоном; дати оцінку взаємовідносин з іншими країнами, зокрема на базі платіжного балансу; здійснити порівняльний аналіз перелічених, а також інших кількісних характеристик, темпів і пропорцій України та інших країн згідно з прийнятим Статистичним бюро ООН проектом міжнародних порівнянь.
Для дослідження економіки країни на підставі показників СНР використовують моделі, які враховують вплив на рівновагу економіки рівня ВВП і змін у функціонуванні окремих секторів національної економіки, співвідношення між сукупними видатками на споживання та інвестиції, урядових видатків, зарубіжних операцій. При цьому враховують зв’язки, що визначають параметри процесу кругообігу доходів і видатків в окремих економічних секторах.
На цій основі формуються критерії, будуються моделі, які відбивають рівень видатків, що регулюють наміри різних секторів при певному рівні ВВП. При цьому в більшість моделей входять такі екзогенні (задані зовні) змінні, які можуть бути об’єктом урядового регулювання, наприклад урядові видатки і податки. Якщо структура економічного процесу відома заздалегідь, державні органи впливають на значення цих змінних, можуть зробити екзогенні змінні такими, що відповідають наперед передбаченим цільовим величинам.
Використовують економіко-статистичні моделі, зокрема рівняння регресії, економетричні моделі, а також мультиплікатори. Останні характеризують міру впливу однієї величини (вхідної) на зміну іншої (вихідної) в керованій системі.