15.2.3. Мнемосхеми.

Мнемосхема представляє собою наглядне графічне відображення функціональної схеми керованого об’єкта. Вона спрощує оператору запам’ятовування технологічного процесу, призначення різних приладів і органів керування, а також способів дії при різних режимах роботи об’єкту.

В мнемосхему повинні входити лише ті елементи, котрі відіграють суттєву роль в управлінні, тобто мнемосхема не повинна містити зайву надлишкову інформацію.

При компоновці мнемосхем слід враховувати послідовність вирішення оператором задач керування:

- оцінка змін, що наступили в системі;

- прийняті рішення про необхідні дії;

- вибір об’єктів, дія на які необхідна для нормалізації роботи системи;

- контроль за виконанням прийнятого рішення.

Елементи мнемосхем, найбільш суттєві з точки зору контролю оператором стану системи, прийняття ним рішень і реалізація керуючих дій, повинні чітко виділятись формою, розміром, кольором.

15.3.Архітектурні, компоновочні і планувальні рішення пунктів керування.

Для найбільш раціональної організації предметно-просторового оточення оператора необхідно чітко уявити собі його майбутню діяльність в різних режимах роботи системи. Слід визначити які функції і послідовність дій оператора в нормальному режимі роботи, якими повинні бути дії оператора в аварійній ситуації, на які елементи ділиться кожна дія оператора, яка кількість інформації необхідна оператору для прийняття кожного рішення, який час потрібен оператору з моменту отримання інформації для прийняття рішення і виконання дії, яке навантаження оператора в різні моменти роботи.

На основі аналізу послідовності дій, виконаних оператором, програми його робочих рухів і переміщень по пункту керування, частоти використання окремих елементів обладнання намічається розділення простору операторського приміщення на функціональні зони, особливо коли не оправдана жорстка фіксація оператора в робочій позі сидячи:

• зона активного оперативного контролю – зона де встановлений пульт з апаратурою керування, приладів виклику основних технологічних параметрів, апаратурою зв’язку з керованим об’єктом;

• зона періодичного аналізу і вироблення параметрів оптимальних режимів роботи системи;

• зона загальної інформації з панелями контрольно-вимірювальних приладів, мнемосхемою, світловою і звуковою сигналізацією;

• допоміжна зона, що безпосередньо прилягає до зворотної сторони щитів керування, необхідна для робіт по налагоджуванні і контролю приладів і апаратури;

• зона відпочинку примикає безпосередньо до робочої зони, забезпечує вільне візуальне і слухове сприйняття аварійних та інших сигналів, що вимагають швидкої реакції і термінового оперативного втручання і керування технологічним процесом, і в той самий час створює комфортні умови для відпочинку персоналу.

Важливе значення має не тільки добре співвідношення фізичних об’ємів інтер’єру і розміщеного обладнання, але й сам характер геометричної обладнання, який повинен підкреслювати загальні композиційні рішення пункту керування. Добрим планувальним рішенням пункту керування можна вважати таке, при котрому всі оперативні панелі приладного щита розміщують вздовж однієї осі приміщення, а місце оператора в плані знаходиться у вершині кута 120º, утвореного лініями, що йдуть від крайніх точок щита.

Рекомендована відстань від постійного місця знаходження опе6ратора до щита слід обмежувати до 5м, що визначається умовами видимості шкал приладів.

Точність сприйняття показів приладів залежить також від того, під яким кутом вони спостерігаються. Найкраще сприйняття забезпечується при куті огляду 30º (15º до нормалі щита). При зчитуванні показів приладів збоку допустимий кут огляду складає 45º до нормалі щита; при більших кутах отримуються значні спотворення.