11.1.3. Добирання паролів

На відміну від викрадення ключової інформації, добирання паролів здійснюють за допомогою засобів автентифікації для того, щоб знайти пароль, який сприйма­тиметься як правильний. У результаті порушник отримує несанкціонований дос­туп до певного ресурсу, якщо пароль використовують для обмеження доступу до цього ресурсу, або можливість працювати в системі від імені іншого користувача, якщо пароль використовують для автентифікації.

У будь-якій системі передбачено випадок помилкового введення пароля, а від­так і можливість його повторного введення. Раніше кількість таких введень не було обмежено, а швидкість набирання пароля на клавіатурі визначалася лише спроможністю користувача. Це давало змогу порушникам методично перебирати ймовірні паролі. Ще більш небезпечним було застосування спеціальних програм­них засобів, які здійснюють спроби автентифікації. Найчастіше такі програми застосовують під час доступу до віддаленого ресурсу через мережу, але їх можна використовувати і локально у тих багатокористувацьких ОС, що дозволяють пе­реходити з одного облікового запису до іншого. Програмні засоби не лише здатні тривалий час без утоми повторювати спроби автентифікації, вони можуть це ро­бити набагато швидше, ніж користувачі, застосовуючи для цього словники, від­сортовані з урахуванням частоти використання тих чи інших паролів.

Через виникнення небезпеки добирання паролів у всіх сучасних системах автентифікації вживають заходів, які достатньо ефективно нейтралізують цю за­грозу. До таких заходів належать: обмеження швидкості набирання паролів на клавіатурі шляхом введення штучних затримок у процедуру їх перевірки; обме­ження кількості спроб введення паролів (як правило, до 3-5), після чого система автентифікації на певний час блокує подальші спроби введення паролів із цієї консолі; реєстрація спроб автентифікації; негайне оповіщення адміністратора про повторні невдалі спроби автентифікації тощо.

У сучасних умовах викрадення ключової інформації та добирання паролів ду­же часто реалізують комплексно. Як правило, паролі зберігають у закодованому вигляді. Найкращий спосіб такого кодування — це обчислення хеш-функції. Як­що порушник викраде файл, що містить хеш-функції паролів, він не зможе вико­ристати отриману інформацію безпосередньо для проходження автентифікації. Якщо хеш-функція є стійкою, то єдине, що порушник зможе зробити, — це спро­бувати добрати пароль, хеш-функція якого збігатиметься з відомою йому хеш-функцією. Таке добирання, на відміну від безпосередніх спроб входження в сис­тему, можна робити скільки завгодно разів, із будь-якою швидкістю і на будь-якій наявній у порушника обчислювальній техніці.

11.1.4. Збирання сміття

Збиранця сміття —.це отримання даних, які залишаються в об'єктах, що опе-рацїйна система звільняє після їх використання. Найтиповішими з таких об'єктів є файли на дисках і ділянки оперативної пам'яті.

У більшості файлових систем файли після їх видалення не знищуються фі­зично, а лише позначаються як знищені. Сектори диска, які було відведено для цього файлу, вважаються вільними, і на них можуть бути записані частини інших файлів. Але дані з видаленого файлу міститимуться в секторі, допоки не буде зроблено новий запис. Здійснюючи прямий доступ до секторів диска, можна про­читати цю інформацію. Саме такий принцип використовують програми віднов­лення помилково видалених файлів. Підкреслимо, що таке відновлення вкрай малоймовірнедля серверних файлових систем, і тому серверні ОС не мають ути­літ відновлення помилково видалених файлів. Але це не унеможливлює збиран­ня сміття. Наприклад, у багатозадачній серверній ОС може бути запущено окре­мий процес, який постійно переглядає вміст секторів диска, що звільнюються.

Ще легшим є інший спосіб — копіювання і вивчення тимчасових файлів. Май­же всі програми створюють тимчасові файли, які видаляються, коли користувач завершує роботу програми або закриває робочий файл. Проте досить часто з різ­них причин ці файли не видаляються (наприклад, усім відомо, як розростаються папки Temp у системі Windows). Такі файли можуть бути дуже корисними для порушників. Також велику цінність для них становить уміст «файлу підкачки», який створюється для реалізації механізму віртуальної пам'яті. Деякі дуже ін­формативні для порушників файли можуть з'являтися під час збоїв, наприклад дамп ядра системи (записаний на диск у вигляді файлу вміст системних областей оперативної пам'яті). Не можна також забувати, що у багатьох системах для міні­мізації наслідків помилкових видалень файли, які видаляють, копіюються у спе­ціальне сховище — корзину, звідки їх можна забрати та повністю відновити.

Стосовно оперативної пам'яті комп'ютера можна сказати, що звичайні ОС не ускладнюють собі життя її очищенням. Коли прикладна програма запитує додат­кову пам'ять, їй надаються ділянки пам'яті, що зберігають дані програм, які ці ділянки використовували раніше. Можна написати програму (і це нескладно зро­бити), яка буде захоплювати пам'ять і копіювати зі щойно захопленої пам'яті цікаві дані (наприклад, здійснюючи пошук за ключовими словами).