Усі терміни спорідненості описують за допомогою трьох компонентів:

стать (Ч — чоловіча, Ж — жіноча), характер спорідненості (П — пряма, Н — непряма),

покоління (умовно виділимо п'ять поколінь і позначимо їх відповідно цифрами:

1 — покоління, від якого ведуть відрахунок, я і представники мого покоління,

2 — покоління батьків, 3 — покоління дідів, - 2 — покоління дітей, - 3 — покоління онуків).

Відповідно, слова спорідненості в термінах компонентного аналізу будуть описані так:

батько — ЧП2, мати — ЖП2, дідусь —ЧПЗ, сестра

— ЖН1, син — ЧП-2, внучка — ЖП-3, дядько —

ЧН2, тітка — ЖН2, племінник — ЧН-2 і т. д.

Основи компонентного аналізу заклали В. Потьє та А. Греймас. Поштовхом для його виникнення послужила розроблена М. С. Трубецьким методика опозитивного аналізу у фонології, за якою шляхом протиставлення фонем виділялись їх ознаки. Згодом цю методику застосував Р. О. Якобсон у граматиці при описі відмінкових значень.

Розрізняють такі види сем:

Класема — найбільш узагальнена за змістом сема, що відповідає значенню частин мови (предметність, ознака, дія тощо). її ще називають категоріальною семою.

Архісема — сема, спільна для певного лексико-семантичного поля чи тематичної групи (час, погода, переміщення, почуття тощо).

Диференційна сема — сема, за якою розрізняють значення (диференційною семою для йти і бігти є інтенсивність, для йти і ходити —

односпрямованість/різноспрямованість).

Інтегральна сема — сема, спільна для двох чи більше значень.

Ймовірнісна, або потенційна сема, — сема, яка не характеризує предмет чи взагалі поняття, позначене аналізованим словом, а може виявлятися в певних ситуаціях.

Градуальна сема — сема, яка не представляє якоїсь нової ознаки, а лише ступінь вияву, інтенсивність тієї самої ознаки, що є і в інших близьких за значенням словах.

Слова літеплий, теплий, жаркий, гарячий

протиставлені між собою градуальною семою: різняться ступенем вияву ознаки тепла.

Соціолінгвістичні методи — методи, які ґрунтуються на синтезі лінгвістичних і соціологічних процедур.

Серед них: методи польового дослідження (методика збирання матеріалу) і методи соціолінгвістичного аналізу зібраного матеріалу (обробка інформації).

До перших належать різні форми опитування (анкетування, інтерв'ювання), а також безпосереднє спостереження, експериментування, вивчення документальних джерел (матеріалів перепису населення, статистичних та інших довідників).

Найпоширенішим прийомом збору матеріалу є анкетування. Анкета повинна мати три частини —

вступну, соціологічну і власне лінгвістичну.

Однією з форм спостереження є

інтерв'ю.

Тут поєднується опитування і спостереження. Інтерв'ю може бути індивідуальним і груповим, одноразовим і багаторазовим.

Що стосується спостереження, то воно не є однорідним. Розрізняють два різновиди спостереження: включене і невключене.

Найчастіше в соціолінгвістичних

дослідженнях використовують

корелятивний аналіз, який допомагає встановити такі взаємозв'язки досліджуваних ознак, де при зміні однієї ознаки змінюється середня величина іншої.

Для об'єктивності спостережень і узагальнень використовують статистичні методи.

Суть психолінгвістичного методу полягає в тому, що з його допомогою опрацьовують й аналізують ті мовні факти, які можна одержати від інформантів у результаті спеціально організованих експериментів.

У сучасному мовознавстві практикують два різновиди психолінгвістичних досліджень:

а) дослідження фізіологічних реакцій організму людини у процесі її мовленнєвої діяльності (породження і сприймання мовлення);

б) аналіз мовленнєвих реакцій та оцінок мовних явищ інформантами в умовах впливу на них мимовільних або цілеспрямованих мовленнєвих стимулів.

Широке застосування в мовознавстві має

психолінгвістична методика вимірювання значень за допомогою семантичного диференціала (Ч. Осгуд).

Розрізняють кількісні й статистичні методи.

Кількісні методи зводяться до простого підрахунку частоти вживання мовних одиниць.

Статистичні методи передбачають використання різних формул для виявлення правил розподілу мовних одиниць у мовленні, для виміру зв'язків між мовними елементами, для встановлення тенденцій у розвитку та функціонуванні мови та для встановлення залежності між якісними й кількісними характеристиками мови.

Статистичні закономірності лежать в основі організації словника і тексту будь-якої мови. Американський дослідник Дж. Ципф дійшов висновку, що існує залежність між числом різних значень одного слова і його відносною частотою вживання. Кількість значення наближається до квадратного кореня від

частоти слова. Інша закономірність, встановлена Ципфом (у науці вона відома як закон Ципфа), має

таке формулювання:

відношення рангу слова в частотному словнику до частотності слова в мові становить постійну величину (константу).

Статистична організація тексту полягає в тому, що покриття тексту різними словами відповідає такій закономірності: на початку тексту різних слів більше, а далі їх менше.