Виокремлюють два напрямки в сучасній лінгвістиці з огляду на

• менталістичний, у якому чітко виявляється вирішенняпрагнення до ототожненняпитаннямовипроі співвідношеннямислення, приписуваннямовимові тієїі ролі в

психіці людини, яка належить мисленню, і

•мислення:механістичний (біхевіористський), який відриває мову від мислення, розглядає мислення як щось позамовне (екстралінгвальне) і вилучає його з теорії мови, оголошуючи мислення фікцією

Про те, що єдність мови і мислення не означає їх

1)тотожності,мислення характеризуєтьсясвідчатьпевною самостійністю:і таківоно факти:може створювати поняття і втілювати їх в образи, які не

мають відповідних конкретних предметів і явищ у дійсності;

2)мова — матеріально-ідеальне явище, тоді як мислення — ідеальне;

3)мова — явище національне, мислення — інтернаціональне;

4)будова і закони розвитку думки і мови неоднакові. Якщо основними одиницями мови є фонеми, морфеми, лексеми, словосполуки, речення, то основними одиницями мислення є поняття, судження й умовиводи. Не збігаються логічні й лінгвальні категорії, як, наприклад, поняття і значення слова, речення й судження.

Мовленнєві розлади - афазії. Залежно від того, яка зона головного мозку ушкоджена,

1) моторна,розрізняютьщо полягаєтаків утратівидиздатностіафазії:виражати думку в усній формі. Моторна афазія пов'язана з ушкодженням зони Брока;

2)сенсорна, яка полягає в утраті здатності розуміти усне мовлення; зумовлюється ушкодженням зони Верніке;

3)динамічна, що виявляється в утраті здатності зв'язного мовлення, головним чином у порушенні граматичних зв'язків; спричиняється ушкодженням лобних часток лівої півкулі;

4)семантична, яка виражається в утраті здатності знаходити в пам'яті потрібні слова для називання знайомих предметів, пов'язана з ушкодженням тім'яно-потиличної ділянки лівої півкулі.

•Дослідження різних форм афазії (в чистому вигляді вони трапляються рідко) засвідчують, що мисленнєва і мовленнєва діяльності людини перебувають у складних і водночас нежорстких зв'язках. Науку, що вивчає взаємозалежність стану мовлення і стану різних ділянок мозкової кори, називають нейролінгвістикою.

Дослідження М. І. Жинкіна і А. Н. Соколова показали, що внутрішнє мовлення буває двох типів:

1)беззвучне вимовляння (органи мовлення рухаються, однак звук відсутній) і

2)зредуковане, максимально скорочене фрагментарне мовлення (мовлення майже без слів).

Роль мови у процесі пізнання

•1) мова закріплює результати пізнавальної діяльності;

•2) мова є основним інструментом пізнання. Засвоюючи мову, людина оволодіває й основними формами та законами мислення.

Мова і мовлення

•Більшість лінгвістів протиставляють два поняття («мова» — «мовлення»), а Габеленц розрізняє три поняття (Rede «мовлення», Einzelsprache «конкретна мова» і Sprachvermügen «мовна здатність»).

•Водночас у їх судженнях є й спільні тенденції:

а) усі вони на перше місце висувають мовлення, трактуючи його як діяльність, акт, реалізацію;

б) для всіх мова і мовлення є двома виявами одного об'єкта.

Основні положення Ф. де Соссюра, викладені в «Курсі загальної лінгвістики», такі:

1) треба розрізняти три поняття: лінгвальну діяльність (langage), мову (langue) і мовлення (parole);

•2) лінгвальна діяльність, яка охоплює все, що пов'язане зі спілкуванням людей (усю сукупність мисленнєвих і мовленнєвих дій, яка здійснюється за допомогою мови), поділяється на дві частини: основну (мова) і другорядну (мовлення);