Теорія мови

Знакова природа мови

Мова і мислення. Мова і мовлення.

8. Визначення мови у мовознавстві. Мова як знакова система. Мова і мислення. Мова і свідомість. Мова і

мовлення.

1. Поняття про знак і знакову систему мови.

2. Типологія знаків. Структура знака. Специфіка мовного знака.

3. Своєрідність мови як знакової системи.

4. Знаковість і одиниці мови. Мова і несловесні форми спілкування (паралінгвістика і паракінесика).

5. Проблема співвідношення мови і мислення:

а) психофізіологічні основи зв’язку мови і мислення. Внутрішнє мовлення і мислення.

б) роль мови у процесі пізнання.

6. З історії вивчення проблеми мови і мовлення. Сучасні уявлення про співвідношення мови і мовлення.

Семіотика (від грец. «знак») —

наука, що вивчає структуру та функціювання різних знакових систем.

Зародження семіотики пов'язують

із працями Чарльза Морріса

«Основи теорії знаків» (1938), «Знаки, мова і поведінка» (1964).

Ф. де Соссюра вважають

основоположником

лінгвосеміоmuкu.

Знак — матеріальний, чуттєво сприйманий предмет, який виступає у процесі пізнання і спілкування як замінник (представник) іншого предмета, його

використовують для одержання, зберігання,

перетворення і передавання

інформації.

Основними ознаками знака є:

•1) матеріальність, тобто чуттєва сприйманість;

•2) позначення чогось, що перебуває поза ним (об'єкт, позначений знаком, називається денотатом, або референтом);

•3) непов'язаність із позначуваним природним (причиновим) зв'язком;

•4) інформативність (здатність нести якусь інформацію і використовуватися з комунікативною метою);

•5) системність.

Типологія знаків

•Знаки-індекси (знаки-прикмети і знаки- симптоми) — знаки, пов'язані з позначуваними предметами, як дії зі своїми причинами (дим як знак вогню (без вогню диму не буває)).

•Знаки-копії — відтворення, репродукції, подібні на позначувані предмети. їх ще називають іконічними знаками. До них належать сліди лап тварин, фотографії, зліпки, відбитки тощо.

•Знаки-сигнали — знаки, які потребують певних дій, реакцій (звук сирени як знак повітряної тривоги).

•Знаки-символи — знаки, які використовують для передавання (визначення) абстрактного змісту. Вони, як правило, не мають природного зв'язку з позначуваними об'єктами (голуб як символ миру).

З погляду фізичної природи або за способом сприйняття їх людиною знаки поділяють на:

•1) акустичні (слухові, вокально- інструментальні);

•2) оптичні (зорові);

•3) дотикові (брайлівський алфавіт для сліпих);

•4) нюхові (запах етилмеркаптану як застережливий знак для шахтарів);

•5) смакові .

Слухові (акустичні) та зорові (оптичні) знаки залежно від способу їх творення поділяють на підвиди (субкоди):

•1) зоровий скороминучий (мімічна мова глухонімих);

•2) зоровий тривалий (письмо);

•3) вокально-слуховий (усне мовлення);

•4) інструментально-слуховий (мова бубнів, що поширена серед деяких африканських племен).

Структура знака

Існує дві протилежні думки щодо структури знака.

•Унілатеральна теорія (від лат. unus «один» і latus «сторона»): знак має тільки план вираження (Р. Карнап, Л. Блумфільд, О. Ф. Лосєв, О. С. Мельничук). Знак завжди пов'язаний із значенням, але значення до нього не входить.