Frazeol_slovnyk_ukr_movy_Uzhchenky_1998_OCR

чийогось гніву. — Ну й грізний ти.

Іване, аж іскри з очей викрешуєш.

Люблю таких. (М. Стельмах. Хліб і сіль.) 2. Відчути запаморочення від удару, фізичного болю. — Що ж тобі пече?

—Кутні печуть. Аж іскри з очей ле тять. (О. Ковінька. Мужня, чемна...)

Аж іскри летять. Дуже енергійно, завзято, докладаючи всіх зусиль. — Таки варто піти до козаків — вони славу здобувають — так крешуть захланну шляхту, аж іскри ле тять. (М. Івасюк.

Балада про вершника на білому коні.) С и н о н і м и : у поті чола; до десятого поту. А н т о н і м: як мокре горить.

Іскра Божа. 1. Талант, видатні здібності. — Трапляється чимало помилок і непорозумінь... Наприк лад, найбільшого оперного композитора усіх часів Джузеппе Верді не прийняли до Міланської консерваторії. Професори не виявили в нього іскри Божої. (П.

Гуріненко. Ти щастя обіцяла.) 2. Високі прагнення.

—Ти правду кажеш/ Треба роздмухати в ньому [Саібі] Божу іскру, заохотити його до війни, до слави, до славних побід, до пишноти та блиску.

(І. Нечуй-Левицький. Скривджені й нескривджені.)

ІСПИТ: витримати (скласти) іспит. Підтвердити на практиці свої найкращі якості, властивості. — Цю працю,

марудну і непросту, він взяв, як іспит своєї вартості у господарстві. І цей іспит він складе перед родиною-. (М.

Понеділок. Без назви.)

ІСТИНА: прописна (азбучна) істина. Загальновідома, елементарна річ. —

Азбучною істиною є те, що праця —

могутня виховна сила. (В.

Су-хомлинський. Народження громадянина.) • Пропис — навчальний посібник із зразками каліграфічного письма для учнів початкових класів та тексти таких зразків. У такі посібники включали звичайно добре відомі повчальні вислови. Звідси прописний — значить загальновідомий, банальний, шаблонний, спрощений, «як у прописах».

ІСТОРІЯ: довга історія. Те, що вимагає довгого часу для завершення,

для розповіді. — Це довга істо рія, але розкажу конспективно, як і належиться педагогу, що закоха ний у Песталоцці. (М. Стельмах. Дума про тебе.)

Колесо історії див. колесо.

ІТИ: іти на ви, заст. Виступати війною проти кого-небудь. — Не до ходячи кроків тридцяти до зату маненої амурними справами пароч ки, Роланд навмисне голосно каш лянув, по-лицарському попереджаю чи, що йде «на ви», але той кашель, видно, не був почутий, а чи, може, і зігнорований. (Ю.

Збанацький. Поо-біч Талі.) • За літописними оповіданнями, князь Святослав цими словами оголошував війну ворогам, не принижуючись до несподіваного, віроломного нападу.

Іти / піти шкереберть. Складатися не так, як треба; не здійснюватися, порушуватися, руйнуватися. —

Заворушились лавники і рай ці: — Це ж всі закони підуть шке реберть1 (Л.

Костенко. Маруся Чу-рай.) С и н о н і м и : іти до чорта; вилітати в трубу.

ЇЗДИТИ: їздити верхи на кому. Підкоряти кого-небудь своїй волі, владі.

— Батько того й не помічає, не надивиться, не нарадіє. Нам збо ку видно, що Дмитрик верхи із дить на батькові, а батькові те й невдогад. (О.

Кониський. У «тісної баби».)

ЇСТИ: з чим його (її і т. ін.) їдять. Що це таке. — Чув уже, що на районній атестації нашому вель мишановному Зозульці, до речі, сту дентові Академії, за незнання, що таке колективний підряд і з чим його їдять, двійку вліпили? (В. Дрозд. Новосілля.)

ф Частина виразу не кажи гоп, поки не перескочиш.

КАЗКА: без сорому казка, див. сором. КАЛАЧ: [і] не заманити калачем.

Не звабити, не спокусити кого-небудь ніякими принадами. — Буду пам'ятати, коли їздила на ці За-падниці. Не заманите мене сюди й калачем. (І. Нечуй-Левицький. Кай-дашева сім'я.) А н т о н і м и: не викурити і ладаном; і калачем не виманити.

Тертий калач. Хтось досвідчений,

бувалий. — Я, шановний, — тертий калач, шукай когось дурні того. (І.

Григурко. Далекі села.) С и-н о н і м и: стріляний горобець; бувалий у бувальцях. А н т о н і м : жовтороте пташеня.

КАЛИТКА: порожня калитка див. кишеня.

КАЛІКА: півтори каліки, ірон. Дуже незначна кількість, мало. — Через десять хвилин дзвінок, а ді тей — самі

щений, розбещений, іюзвалений Де-нікіним Крим, з його хабарництвом і казнокрадством став для нього тим пробним каменем, на якому він перевірив себе... (О. Гончар. Перекоп.)

Як камінь у воду, перев. з сл.

пропбсти, зникнути. Безслідно зникнути. — На крик збіглися люди, вони стали тиснутися з усіх сторон, но дармі були всякі пошу кування. Арештант пропав, мов камінь у воді. (І.

Франко. Петрії і Довбущуки.) С и н о н і м и : як у воду впасти; як

корова язиком; як крізь землю; мов у воду.

КАПЕЛЮХ: скидати капелюх див. шапка.

КАПІТАЛ: ме'ртвий капітал. Цінність, яка не використовується ким-, чим-небудь, не знаходить застосування.

— У мене його [карто ну] багато лежить, сказати б, мертвим капіталом, а ви його пус тите в обіг. (П.

капусті. Народити. — Гарний па рубок'

—схилився Житецький над немовлям.

—Агу агу... Отаке добро тобі послано, Ольго. Це ти його в капусті знайшла?

кущем знайти. • Одна з евфемістичних формул-відповідей про народження (перев. у розмові з дітьми), пор. баба з ріки принесла, баба під плотом у кропиві знайшла (І. Франко.); знайшли під калиновим кущем (Остап Вишня); бузьки принесли (Б. Хар-чук), діал. голуби принесли, у лопухах знайшли, цигани загубили тощо.

Наздогад буряків [щоб дали капусти] див. буряк.

На капусту див. січка.

Нате і мій глек на капусту див. глек. КАРБОВАНЕЦЬ: довгий кар-

бованець. Великий і легкий заробіток. —

У своїх, значить, набридло, до чужих повієтесь? В татарщину за довгим карбованцем. (О. Гончар. Таврія.)

КАРГА: стара карга. Сварлива жінка. — Вийшов я від Кужелів задуманий. Рятувати треба було цю покірну жінку, бо заїздить її стара карга, виб'є з голови й те, що набула колись у технікумі. Але як? (Ю.

КАР'ЄР: з місця в кар'єр див. місце. КАРК: брати / взяти за карк кого.

Ставити кого-небудь у скрутне становище. — Тепер візьмемо їх за карк та й трясонемо, щоб зло дійське тіло вилізло з шкіри, — гигикає Пігловський і смачно арап ником січе повітря. (М.

Стельмах. Хліб і сіль.) С и н о н і м и : брати за горло; брати за в'язи. • Карк — запозичення з польської кагк — потилиця.

КАРТА: відкривати / відкрити карти. Переставати приховувати свої таємниці, плани; діяти відверто. — Звичайні собі туристи. І ні хто не зобов'язаний відкривати перед ними всі свої карти.

64

картярі починають грати з відкритими картами.

[І] карти в руки кому. Хтось досвідчений, найкраще з чимось справиться. — У нас тепер багато людей, які зовсім не знають Одеси. От вам і всі карти в руки. (В. Кучер.

Чорноморці.) С и н о н і м : і козир у руки.

Карта (ставка) бита / побита чия. Хтось зазнав поразки. — Це буде війна довга, затяжна, аж поки один із супротивників не зрозуміє, що карта його бита' (В. Малик. Чорний вершник.)

Плутати (переплутувати) / сплутати (переплутати) всі карти чиї, кому і б/д.

Розладнувати чиї-небудь сподівання,

плани, наміри. — Не так склалося, як слід. Приїхав сам міністр, сам хазяїн, і це дещо плутало карти. (Ю. Бед зик.

Блакить.) Розкривати / розкрити карти.

Повідомляти кому-небудь про свої плани,

наміри, задуми. — З того моменту, як гетьман перейшов до Карла, він перед Орликом не скри вав нічого. Розкрив перед ним усі карти, всі ходи своєї скрутної дипломатії. (Б. Лепкий. З-під Полтави до Бендер.) С и н о н і м и : відкривати карти; розкриті козирі.

Ставити / поставити на карту що. Ризикувати чим-небудь заради мети,

успіху. — Тепер він горів ба жанням будь що врятувати вітчиз ну, поставити все на карту, але добути їй волю. (М.

заподіяного злочину; хто що заробив, те й одержує. — 3 Бараба тем недовго розмовляли: Джеджа лик простромив його списом та й укинув у Дніпро. Натовп загомо нів: — Молодець Хвилон' Катюзі по заслузі' (А. Кащенко.

Зруйноване гніздо.) • Давніше — котюзі (тобто коту) по заслузі: шкідливість кота загальновідома.

КАША: дати (всипати та ін.) березової каші кому. 1. Побити кого-небудь (перев. різками); суворо покарати. — Під різки його. Засипать йому березової каші, такої, щоб аж ногами вкрився/

дати чбсу. 2. Дуже вилаяти, гостро покритикувати кого-небудь. — Хотіли вдома ліку вати, та генерал Петренко дізнав ся. Дав мені березової каші/ (В.

Кучер. Чорноморді.) ф Очевидно, зі шкільного мовлення. Всіх учнів щосуботи (а часом і частіше) сікли березовими різками — давали своєрідної (березової) каші.

Заварити кашу. Затіяти щось дуже складне, клопітне, що загрожує неприємними наслідками. — Захворів, —

відповів Василенко. — Заварив кашу — і

на бюлетень? (П. Загребельний. З погляду вічності.) • Раніше існував звичай готувати гуртову кашу (пригощання). При цьому не все йшло гладко, були й незгоди, нерозбериха, безладдя.

Каші (їсти) просить, жарт. Подертий і потребує лагодження (про взуття та одяг). — Він дав Дикунові свою стару кирею і майже нові чо боти, бо козакове взуття вже дав но просило каші. (С.

Добровольсь-кий. Очаківський розмир.) С и н о н і м : чобіт рота роззявив. • Вираз постав на основі зорових вражень: відстала підошва разом із передками нагадує розкритий голодний рот.

Каші (пива) не зварити (не наварити) з ким. Не домовитися, не дійти згоди. —

Він, — каже, — гордий. З ним не звариш каші. Він і мовчить, бо дума щось своє.

мала й ритуальне значення. Спільне приготування обрядової страви засвідчувало згуртованість якогось колективу, приналежність кожного до певної спільності, про відкритість і щирість кожного з гурту. Див. ще заварити кашу.

Мало каші з'їв (їв). Дуже молодий,

неосвідчений. — Воювати ви ще малі: мало каші їли. (Ю. Зба-нацький.

молоко на губах витри. • Вік, а отже, й досвід людини визначається кількістю з'їжі, тобто кількістю прожитих років.

Не давати / не дати наплювати [собі] в кашу. Не допускати кривди, знущання

65

над собою, не шкодити собі. — От побачиш, що й далі духопели від нас їстимуть, та таки й не дамо нам у кашу наплювати. (Б. Грінченко. Під тихими вербами.) С и н о н і м и : не давати собі по носі грати; не давати собі на ногу наступити.

Скуштувати (покуштувати, поїсти) березової каші (кашки). Бути побитим. —

Ей, Хведьку, вчись' Ей, схаменись/ — Так панотець казав своїй дитині-. — Хведько не вчивсь — / скоштував Березової кашки. (П. Гу-лак-Артемовський. Батько та Син.)

Частувати (годувати) / почастувати (погодувати) березовою кашею кого. Бити кого-небудь. — Не хо чете в острог — можна його і бере зовою кашею погодувати серед села на майдані... (О.

кашки див. каша.

КВАС: перебиватися з хліба на квас див. хліб.

КВАЧ: як квач, з сл. п'яний. Дуже,

надто. — Поліцаї були на підпитку, не те що п'яні, як квач, а так, під чаркою, тож дружно до пались до вечері. (К.

Гордієнко. Буй-мир.) С и н о н і м и: як земля, як чіп. • Фразеологічний образ ґрунтується на тому, що квач убирає в себе багато «вологи» — спиртного.

КВИТОК: вовчий квиток див. білет. КВІТКА: пришивати / пришити

квітку (гаплик, латку) кому. Давати клички кому-небудь, ображати словами.

—Бачили Уляну — весела; чули Уляну

—співає; слухали — як У ля на вигадки вигадує, квітки приишває... Сказано: не жур дівка' (Панас Мирний. Хіба ревуть воли, як ясла повні?) С и н о н і м : пришивати пришви.

КЕБЕТА: мати кебету, жарт. 1. рідко. Бути розумним, здібним,

кмітливим. — Вона [Маруся] його іднолітка, панове. Пора кебету ма ти на плечах. (Л. Костенко. Маруся Чурай.) С и н о н і м и : мати розум; мати олію в голові. А н т о н і м и : не мати клепки; не мати царя в голові. 2. перев. до чого. Уміти добре робити що-небудь, розумітися на чомусь. — Тепер він працює

зоотехніком... Що ж, так тому й бути, коли має до того кебету. (В. Вільний.

Кому співають жайвори.) С и н о н і м : мати тяму. А н т о н і м: не мати хисту. • Кебета, кеба — хист, розум.

Нема (не вистачає, бракує, не стало) кебети. У кого-небудь відсутні здібності щось розв'язати, зробити. — [Маруся:] І

на се, мабуть, кебети не стало' І самі не знають, чого прийшли. (М. Костомаров.

Загадка.) С и н о н і м и : нема царя в голові; без клепки. А н т о н і м : мати кебету.

КИДАТИ: як за себе кидати / кинути, з сл. їсти. Жадібно, з великим апетитом.

—Пригощаємо йо го, припроиіуємо. Він пирога їсть, як за себе кидає. (М. Білкун.

Примітив.) С и н о н і м и : аж за вухами лящить; на весь рот.

КИЛИМ: викликати на килим кого. Викликати підлеглого до кабінету з

метою насваритись, винести догану. —

Мене теж по голові не гладять, коли що... як викличуть на килим, та як почнуть гиблівку знімати. (Р. Федорів.

Жорна.) • Очевидно, напівкалька з англ. be on the carpet.

Стояти на килимі. Вислуховувати від начальника нотації. — Ста рий вояка зрештою запропонував

перемир'я: завтра піде він, військом, до когось там «на килимі стояти». «Стояти на килимі» — це на їхньому, родинному діалекті означає стояти перед начальст вом. (О. Гончар. Собор.)

КИНУТИ: куди не кинь (не глянь). З усіх боків, у всьому. — Треба корито свиняці зрихтувати. А то куди не кинь

—все інтеліген ція, а корита нікому полагодити. (В. Большак. Аста ла віста.)

КИП'ЯТОК: як кип'ятком (окропом) обдало (обдали) кого.

Хтось дуже вражений. — [Олена:] Тут він як вилається. Мене як окропом обдало. Ах ти, думаю, я тобі ще не дружина, а ти вже при людях мене так лаяти та соромити почав? (Т. Фесенко.

За одну годину.)

КИРПА: гнути (дерти) / загнути (задерти) кирпу (носа). Гордовито триматися, чванитися. — Засіли там наші багатирі, за патриціїв себе мають і кирпу гнуть гірше від шляхти. (3.

Тулуб. Людолови.) С и-н о н і м: дути губи.

Кирпи й коцюбою не дістати див. ніс. КИСЕНЬ: перекривати / перекрити кисень. Лишити можливості вільно діяти, розвиватися і т. ін. — Чи можна всерйоз піклуватися про піднесення економіки, перекриваючи водночас кисень, який підтримує її розвиток. (З

газ.)

КИСІЛЬ: за сім верст киселю їсти див. верста.

Сьома вода на киселі див. вода. КИСЛИЦЯ: розводити (квасити) /

розвести (наквасити) кислиці. Скаржитись, плакати, жаліючись. — На кригу? — жахається Миколка. — Еге ж.

— Не треба, Володимире, — кривиться Миколка й забуває, що він молодець. —

О, ти ще зараз почнеш квасити кислиці,

—набурмосився старшенький на меншенького і рвучко од вернувся від нього. (М. Стельмах. Чотири броди.) • Каламбурне обігрування слова киснути

—«плакати».

КИТ: три кити, книжн. Головна підпора, устої. — Говорячи мовою стародавніх людей, уся проблема термоядерного синтезу тримаєть ся на трьох китах: температурі, густині і часі життя частинок, яким треба вступити в реакцію. (З журн.) • Колись уважали, що земля тримається на трьох китах, Що плавають в океані.

КИШЕНЯ: бити по кишені кого. —

Не вдалося по совісті вдарити, хай б'ють по кишені, може, схаме неться. (В.

Захарченко. Клекіт старого лелеки.)

Си н о н і м : бити карбованцем. Вітер у кишенях свистить див. вітер.

За словом у кишеню не лізти див. слово.

Набивати (напихати) / набити (напхати) [собі] кишеню (кишені) чим і б/д. Багатіти, наживатися нечесним шляхом. — Тільки поспі шати нема чого... Погуляємо й тут, кишені понабиваємо.- (М. Ста-рицький. Карме люк.)

Підсухи поема «Похорон бю рократа»...

Закінчується вона на родним гулянням після такого до вгожданого похорону. Мабуть, це надто поспішно — вбивати осико вий кіл у могилу осташіього б юрок рата. (З газ.) • Від народного забобонного вірування у відьом чи упирів, які могли вставати з могили й чинити людям шкоду. Зарадити цьому міг

осиковий кілок, забитий у могилу з похованими відьмою чи упирем.

Стояти / стати кілком в горлі. Не проходити, застрявати (про несмачну їжу). — А криницю під вер бою хто почистив од муляки, вода вже встоялась, чиста и студена, хай би та чиста й студена, вода кілком у горлі твоєму стала! (Є. Гуцало. Помста.)

Хоч кілок на голові тешіі див.

КІЛОЧОК: як з кілочка. Неспо-

дівано, раптово. — Оце завжди старші щось, як з кілочка, зморозять меншим, тому й Володимир так само відповідає... (М. Стельмах. Чотири броди.) С и н о н і м : ні з сього ні з того.

КІН: ставити / поставити на кін.

Ризикувати. — Так було не раз: розчулений її сльозами, він безза стережно ставив на кін власні авторитет, ім'я, використовував знайомства, а потім розплачувався за те гірким каяттям. (М. Олійник. Зерна.)

КІНЕЦЬ: віддавати / віддати кінці,

фам. 1. Умирати. — Ну, шквар і казку...

Шквар, бо, мабуть, ми скоро кінці віддамо, — хрипить Фрол, хворобливо й

витягтися вздовж лави. 2. Втікати,

від'їздити. — Зна чить, і ти віддаєш кінці? — по хитав головою шофер і пішов до автобуса. (В. Кучер. Прощай,

море.) • Вислів пов'язаний з морською термінологією. Проте на семантичний розвиток його безсумнівно справляє і значення слова кінець — «смерть, кончина».

Зводити (зв'язувати і т. ін.) / звести (зв'язати і т. ін.) кінці [з кінцями] (докупи). 1. Ледве справлятися з нестатками. — 3 грошима у нас тоді, сам розумієш, було не густо, ледве кінці з кінцями зводили, аби не мої вечірні заро бітки — взагалі не знаю, як би ми викручувались. (В. Гужва. Третій тайм.) С и н о н і м и : перебиватися з копійки на копійку; перебиватися з хліба на воду. 2. Узгоджувати сторони якоїсь справи, справлятися з труднощами в роботі. —

Нам треба помовчувати. Зводити кінці з кінцями, не ображаючи й нічим не принижуючи одне одного. (М. Рудь. Не жди, не клич.)

І кінці в воду. Не залишати ніяких слідів злочину, негідного вчинку. — Він дотримувався одно го правила, що стало основним у його житті: спритність рук, і кін ці в воду. (І. Цюпа.

Вічний вогонь.)

Кінці [з кінцями] не сходяться / не зійшлися. Комусь важко справлятися з труднощами, нестатками, не йде справа на лад. — А було всяке за Польщі — кінці ані руш не сходились. Ниньки хочеться ще пожити, Маланку, як ти мовиш, поводити. (В. Большак. Гусак на Бродвеї.)

Ні кінця ні краю чому. Що-не-будь безмежне, безконечне. — Світ який — мереживо казкове! Світ який — ні краю ні кінця! (В. Симо-ненко. Світ який...)

Початок і кіне'ць див. початок. Ховати / поховати (сховати і т. ін.)

кінці [в воду]. Не залишати ніяких слідів від якогось учинку (пе-рев. негативного).

— Як не мудруй, а правди піде діти, Кінців не можна поховать. (Л. Глібов.

Щука.) С и н о н і м и : затирати слід; замітати сліди.

КІНЬ: був кінь, та [й] з'їздився. Про того або про те, що втратило свою колишню цінність. — Ну, Стасю, був кінь, та з'їздився, -нарешті заявив Опанас Маркович дружині. — Я без лікарів знаю, що велосипед і човен кращі від дива на... та що вдію, коли воля моя хи ріє... (Є. Гуцало. Безсмертя смертних.)

Бути на коні [бути] і під конем. Мати великий життєвий досвід. — Князь Данило ... бував і на коні, і під конем,

С и н о н і м и : брати на зуби; брати на решето. • Вираз пов'язаний із давнім обрядом вторинного поховання. Перемиваючи (перебираючи, перетираючи) кісточки покійного, звичайно про нього судачили.

[Трохи не] по кісточки. 1. чого. Дуже багато чого-небудь. — Біжу в сіни. А

там снігу по кісточки: понамітало крізь шпарки в дверях. От і попробуй одчиняти та ще бо сяка' (Григір Тютюнник. Сито, сито...) 2. Дуже мілко.

—Вода шумить!., вода гуде... І ніженьки по кісточки займає'.. Рибалка встав, Рибалка йде. То спиниться. То вп'ять все глибшенько пірнає!.. (П.

Гулак-Артемовський. Рибалка.) КІСТЬ: кості та шкіра див. кістка.

Куди і ворон кості не заносить див. ворон.

Лягти кістьми див. кістка.

КІТ: гратися в кота і мишку (в кота-мишки). Хитрувати, затаювати що-небудь. — Кошовий запро тестував:

—/ що ми вигадаємо? І далі гратимемося е- кота-мишки? Адже коли-небудь змушені будемо розрубати цей гордіїв вузол! (В. Малик. Чумацький

душі) в кого, кому. Хто-небудь перебуває в стані неспокою. — На душі такий камінь ліг, що вже ніколи, мабуть, не одляже. Пий, Лозо нещасна, бо й в тебе, бачу, по серці коти шкребуть. (М.

Понеділок. Многая літа.)

Купувати / купити кота в мішку. Придбавати що-небудь, не бачачи й не знаючи його якостей. — Не маючи в тутешньому краї знайо мих, я не знав, до кого звернутися, а купувати кота в мішку, та ще з зав'язаними очима, вважав за неслушне.- (М. Старицький.

Карме люк.)

Не все коту масниця, жарт. Закінчилося для когось привільне життя;

не завжди кому-небудь щастить у чомусь. — Треба й Варці скуштувати хоч трохи гіркого, не все ж котові масниці. (І. Муратов. У сорочці народжений.); закінчилась (минулася)

коту масляна. — То Кесар — от дивак — на курси кранових пішов, крутить тепер стрілу в небі... Закінчилась коту масляна. (Ю. Збанацький. Курило-ві острови.)

Тягти кота за хвіст див. сірко. Чорний кіт пробіг див. кішка.

[Як] кіт наплакав. Дуже мало, зовсім незначна кількість. — Хлоп ців тепер у селі — мов кіт напла кав... (Є. Гуцало.

Сусідка через дорогу.) С и н о н і м и: як шилом патоки вхопити; з горобину душу. А н т о н і м : як за гріш маку.

КІШ: стати / ставати кошем, заст. Отаборитися, зупинитися; роз-

ташуватися. — / розказують і пла чуть, Як Січ руйнували... Як коза ки Вночі утікали І на тихому Ду паї Новим кошем стали. (Т. Шевченко. Сліпий.) • Кіш — козачий стан; табір, стоянка. Запозичення з тюркських мов.

КІШКА: [чорна] кішка пробігла; [чорний] кіт пробіг поміж (між) ким. Хто-небудь посварився з кимсь, між ким-небудь виникла незгода. — З того часу поміж сусідами ніби чорна кішка пробігла. (І. Цюпа. Дзвони янтарного літа.) С и-н о н і м: глек розбили. • Чорна кішка в народних віруваннях вважалася посланцем відьми.

Як кішка з собакою, з сл. жй ти. Постійно сварячись. —Ви тіль ки, бува,

нічого не скажіть Давиду Онопрійовичу, бо ми й так живемо з ним як кішка з собакою. (С. До-бровольський. Тече річка невеличка.)

КЛЕПКА: без [третьої (сьомої, десятої і т. ін.)] клепки (клепок) [у голові], зневажл. Хто-небудь дурний,

ненормальний. — Ні, він [Коська] таки