Frazeol_slovnyk_ukr_movy_Uzhchenky_1998_OCR

С и н о н і м и : годувати штурханцями; давати три-шия.

ШТУКА: викидати штуки (фортелі, фокуси). Робити щось нерозумне або діяти підступно.— Замість того, щоб попросити пробачення, вона почала

фортелі вики дати. (Ю. Збанацький.

Між добрими людьми.) С и н о н і м : викидати коники.

ШУХЛЯДА: у довгу шухляду див. ящик.

ЩЕ: ще (іще) б [пак]. Само собою зрозуміло; тільки так повинно бути.—

Мама сиділа на зборах по ряд зі мною, і мені здавалось, що вона на очах молодіє та розквітає. Ще б пак! Я перейшов у шостий клас. (Д. Ткач. Чорне сальто.)

ЩИТ: на щиті, з сл. поверти тися і т. ін. Переможеним.— Хтось з пішців градської варти пробував спинити лавину щитом і... опинив ся на щиті.

(Р. Федорів. Отчий світильник.) А н т о н і м: із щитом. • Існував звичай загиблого воїна виносити з поля бою на

його щиті. Слова «із щитом чи на щиті» (тобто бути переможцем або загинути), приписують Плутарху.

ЩО: ні за що [ні про що]. Даремно, марно, без причин.— Такого не приборкаєш.— Приборкаю! Об разити дівчину ні за що ні про що та й покинути. Де це видано? — обурювалась більше за всіх Мар'я на, ідучи звивистою стежкою. (А. Шиян. Мар'яна.) С и н о н і м и : ні з того ні з сього; з доброго дива.

ЯБЛУКО: яблуку ніде впасти див. голка.

ЯГОДА: одного поля ягода див. поле. ЯЗИК: висолопивши (виваливши)

язик (язика), з сл. бігати, ті кати і т.

ін. 1. Дуже швидко.— / нічого взагалі було паніку підніми ти... Що я вам — дитина на ярмар к у? Ніхто вас не силував бігати, висолопивши язики.- (О.

Гончар. Прапороносці.) 2. До повного виснаження, напружуючи сили.— А в се лі в цей час робилось таке: лисий Лукан, висолопивши язика, бігав з

подвір'я на подвір'я, збирав білі, «як лебедине пір'я», листівки. (Ю. Зба-

нацький. Таємниця Соколиного бору.) Гострий на язик. Здатний дотепно і

влучно говорити.— Два літа помолотив своєю кінною самороб кою. А на язик гострий: не вскубеш мене, не огризатимуся я. (М. Рудь. Не жди, не клич.) С и н о н і м и : язіік підвішений добре; язик як бритва.

Держати (тримати) язик за зубами. Бути обачним, стриманим у розмовах;

мовчати.— Провідникові

теж було наказано тримати язика за зубами, але його розпирала цікавість.

(Петро Панч. Гомоніла Україна.) С и н о н і м и : і рота не розкривати; ні пари з вуст. А н-т о н і м и: давати волю язику; розпускати язика.

Довгий язик., перев. у кого. Хто-небудь дуже балакучий, любить говорити багато зайвого, непотрібного, неправдивого. — Все може бу ти,—

погоджується дідусь.-— Іноді навіть за довгий язик буває сяка така нарізка на

іншому місці. (М. Стельмах. Гуси-лебеді летять...)

Забути (загубити) язика в роті. Втратити здатність говорити, розгубившись, перелякавшись.— Кому іншому Босаківський знав би, що відповісти, а перед полковницею Нечаєвою він буцім язика в ро ті забув.

(Б. Лепкий. Крутіж.)

Злі (лихі) язики. Люди, що займаються плітками, ведуть недоброзичливі розмови.— Потоцький на сейм не їздив, саме захворів, хоч злі язики плескали, що навмисне замкнувся в замку... (Я. Стецюк. Гонта.)

Крутити язиком. Говорити неправду; ухилятись від прямої відповіді; крутійству вати.— Бачу вже, Зіньку,—

сказав Джеджалій,— що ти щось надумав, бо почав крутити язиком хитро та мудро... Кажи відразу, що надумав? (А. Кащенко. Під Корсунем.) С и н о н і м и : крутити словами; виляти хвостом.

Ляпати язиком. Базікати.— їм що не ляпать язиком, аби ляпать. Та ще й іржуть собі' І що там вони знайшли такого смішного? (С. Васи льченко.

Молоти язиком. Займатися пустими балачками, базікати.— І я по вірила...

Чого Василина має молоти язиком? Хіба ото що регоче-. (В. Большак. Слово про подолянку.) С и н о н і м и : ляпати язиком; гнути бандиту.

Плескати (патякати, плести) язиком (язиками). Поширювати плітки,

вигадувати.— Не може бути! — 1й4о! Плещуть люди язи ками.— Брешеш! — Землю гризтиму! — Не вірю, не вірю!..

Ти виду мав! (М. Понеділок. Многая літа.)

Прикусити / прикушувати язика (язик, язики). Утриматися від гарячкових висловлювань; замовкнути.—

Заславський прикусив язика й почервонів: він примітив, що гордий Вишневецький якось наче нехтує ним. (І.

Нечуй-Левицький. Князь Єремія Вишневецький.)

Притча во язйцех див. притча.

202

Проковтнути (затягти) язика (язик). Зробитися мовчазним, замовкнути.—

Билися? — допитусть ся він.— Ти що, язик проковтнув? Чи не хочеш розмовляти зі мною? (А. Дімаров. На коні й під конем.) С и н о н і м : закрити рот.

Тіпун вам (тобі і т. ін.) на язик див. тіпун.

Укорочувати / укоротити язика (язик) кому, чийого. Примушувати кого-небудь замовкнути або менше говорити.—

Слухай, куций, ти дов го до мене будеш в'язнути? Ой гля ди, хлопче, щоб я тобі язика не вкоротив і руки не повідтинав.

(О. Ко-пиленко. Народжується місто.) Чесати / почесати язика. Вести

безпредметні, несерйозні, пусті, неправдиві розмови.— Якби ми реми ґали,

як воли, якби ми так чесали язиками, то вже б давно Вкраїну віддали, не мавши часу бути коза ками. (Л.

Костенко. Маруся Чу-рай.) С и н о н і м и : точити ляси; клепати язиком.

Язик не повертається / не повернувся у кого, кому, чий і б/д. Хто-небудь не наважується, соромиться і т. ін. говорити щось. — Нас ті кортіло і про тих дві сотні ска зати, але язик не повернувся.

(О. Шеренговий. Батько.)

Язик розв'язується / розв'язався у кого, кому. Хто-небудь починає багато говорити, стає балакучим.— Василина була неохоча роз казувати за себе, а в Марії розв'язався язик. (І.

Нечуй-Левидький. Бурлачка.)

Язик свербить / засвербів у кого, рідко кому і б/д. Хто-небудь має сильне бажання розповісти щось або поговорити про щось.— І тут знову засвербів язик Мотрі — не стерпіла: — Бабо, ви вже хоч себе на таке діло не виставляйте.

(М. Понеділок. Стежка.) С и н о н і м : висіти на язиці.

Язик у петлю скрутило кому, безос. Хтось утратив здатність говорити.— А ти хвостом не крути... Як Оксена не було — до гурту підпрягався, а побачив — зараз тобі язик у петлю скрутило. (Григорій Тютюнник. Вир.)

Як корова язиком злизала див. корова.

ЯЙЦЕ: бігати як курка з яйцем див. курка.

Носитися як курка з яйцем див. курка.

ЯКІР: кидати / кинути якір (якоря). 1. Знаходити собі постійне пристановище.

— Звідусюди, звідусю ди Позбираю першоцвіт, Щоб для вас квітчати, люди. Дім хоча б на сотню літ. Хай моє тут щире слово Кине якір якірець... (Ті.

де-небудь.— Тепер не було ні тієї кімнатки, ні механіка Бублика. А саме в нього й збирався тимчасово кинути якір Євграф Сі далковський — любитель моря і пригод. (О. Чорногуз. «Аристократ» із Вапнярки.) С и н о н і м : ставати на якір.

ЯМА: копати яму кому, на кого, під кого. Підступно, таємно готувати кому-небудь неприємність, нещастя.—

Тільки тепер порахував Петро, чого стоїть Брюховецький; тепер тілько постеріг, яку яму він копає городовій

Лягти / лягати в яму (в ямі і т. ін.). Померти, загинути. — Я к ляжу у ямі,

тоді вже згадають.— я знаю,— И мене словом теплим та щирим' (М.

Старицький. З запасником нашого слова та правди, та во-лі...)

Поганяти до ями. Помирати.—

Приїжджали з органів...— 3 органів? — зовсім потемнів і так затьмарений світ.— І хто ж був? — Начальник.— Виходить, поганяй до ями? — Що ти,

Богдане' (М. Стельмах. Дума про тебе.) ЯРЛИК: вішати (клеїти і т. ін.) /

повісити (наклеїти і т. ін.) ярлик на кого, кому. Безпідставно приписувати кому-небудь якісь властивості, звинувачувати в чомусь. — Газети постарались негайно навісити ярлики і на прем'єра, і на очо лювану ним державу. (В. Большак. Гусак на Бродвеї.)

ЯРМАРОК: їхати (іти) / поїхати (піти) з ярмарку (не на ярмарок). Ставати немолодим; старіти. — К-700

богатирська машина. І потуж на, і

203

зручна, і слухняна. Але ж б у дуть ще кращі. А мені, таки правда, пора вже з ярмарку їхати. Про це вже я думав. (В.

Вільний. Кому співають жайвори.) С и н о н і м : не на ярмарок, а з ярмарку їхати.

Як собака на ярмарку див. собака. ЯРМО: лізти (влазити) в ярмо до кого

і б/д. Потрапляти в залежність.—

Бажалося б якось із злид нів вибитися і не хочеться взимку в наймитське ярмо влазити. Страх як не хочеться. (М.

Стельмах. Велика рідня.) А н т о н і м : скидати ярмо.

Накидати (надівати) / накинути (надіти) ярмо (петлю) [на шию] кому, на кого, що. Підкоряти когось своїй владі;

поневолювати.— Вони, знай, дбали про свої потреби, А пас дурили маревом пустим. І нишком крались до людського стада — Я р мо б накинути! От мрія'

От мета! (С. Караванський. Іванові Гусу.)

Підставляти шию в ярмо див. шия. Скидати / скинути ярмо (пута) [з себе

(з шиї, з пліч)]. Визволятися від залежності, здобувати волю.— Ми не бунт оголошуємо, а справедливий суд, і тяжке панське ярмо народ таки скине з

Як віл у ярмі див. віл.

Ярмо (цеп) на шию кому. Клопіт, обтяжливі обов'язки.— [Пузир:] Чудні люди! Голодних годуй, хворих лічи, школи заводь, пам'ят ники якісь став!.. Повигадують со б і ярма на шию і носяться з ними, а вони їх мулять, а вони їм кишені продирають. (І.

Карпенко-Карий. Хазяїн.) С и н о н і м : камінь на шию.

ЯТЬ: на ять. Дуже хороший;

прекрасний.— Якось то косили ми з ним за проваллям. Він попере ду — косар же був лепський, на ять! — а я за ним, хоч теж не давав дядькам собі п'яти врізать... (Григір Тютюнник. Облога.) • Із мовлення школярів. Раніше слова, в яких писалася буква ять ('в) доводилося спеціально запам'ятовувати, тобто знати взагалі матеріал «на ять».

ЯЩИК: у довгий ящик; у довгу шухляду, з сл. відкладати, відкліїс ти і

т. ін. На тривалий, невизна-чений час.—

Хотів доручити вам одну роботу. Н е термінову, але й відкладати у довгий ящик не слід. (Ю. Хорунжий. Шість балів

за впертість.) • Із мовлення канцеляристів: незначні діла відкладали на потім. Прототипом цих висловів міг бути німецький вислів etwas in die lange Truhe legen (букв, «класти що-небудь у довгу скриню»).