Frazeol_slovnyk_ukr_movy_Uzhchenky_1998_OCR

побажання позбутися когось, чиєїсь присутності. — [Карпо:] Граф коня пришпорив і подався з двору! — [Іван:] Не удостоїв. — [Карпо:] Ану його! Скатертю дорога. (І. Карпенко-Карий.

Суєта.) • Первісно зворот уживався як добре побажання: щоб дорога слалася скатертю. Оскільки побажання доброї путі пов'язане з відходом (від'їздом), вираз набув і протилежного значення —

наказу забиратися геть. Негативне забарвлення звороту відзначає вже О. Потебня у середині XIX ст.

СКИБА: відрізана скиба (скибка) (від хліба). 1. Людина, яка відділилася від родини (перев. про дочку, що вийшла заміж). — Одрі зана скиба од хліба

(вийшла за між). (М. Номис.) 2. Людина, яка втратила зв'язок із своїм середови-

щем. — Панас же почував себе одрізаною скибою чи відламаною гіл кою... Звісно, і в Гадячі не з медом працювалося, а все ж при домівці певніше... (М. Медуниця.

Щоб жито родило.) • Від прислів'я одрізану скибу до хліба не притулиш. Первісно говорилось про дочку, що вийшла заміж і пішла в сім'ю чоловіка.

СКИБКА: відрізана скибка див. скиба.

СКІК: із (на) заячий (гороб'ячий, горобиний, жаб'ячий) скік. Дуже мало. —

На Новий рік при бавилось дня па заячий скік. (Нар. приказка.) С и н о н і м и: як кіт наплакав; з горобину душу. А н т о - н і м и: як за гріш маку; курці ніде ступити.

СКРИНЯ: скриня Пандори, книжн. Вмістилище зла, лиховісний дар. — Той час іще настане, ще та хвилина прийде. Колись же вони щезнуть, всі скрині всіх Пан дор. Танцюй, танцюй, дитино' Жит тя — страшна корида. На сотню Мінотаврів — один тореадор. (Л.

Костенко. Іспанка Карменсіта.) • 3 грецької міфології. Вирішивши помститися людям, яким Прометей приніс вогонь з неба, Зевс звелів богам створити підступну дівчину Пандору. Потім він подарував їй скриньку, в якій були замкнені всі людські пороки, нещастя і хвороби. Пандора відкрила скриньку й випустила на волю всі ці лиха.

Дбати скриню див. рушник.

У старій скрині. У місці, куди скидають усякий непотріб. — Міс це грамоти на стіні, на видноті, а ти десь у старій скрині її збері гаєш. (З газ.)

СКРИПКА: грати (вести і т. ін.) першу скрипку. Бути головним у якій-небудь справі. — Марисі все ж випадає вести першу скрипку, так велить їй діяльне й бурхливе «начало» її

172

першість. • Із мовлення музикантів. Перша скрипка — ведуча, основна скрипка в оркестрі.

Перша скрипка. Основна, найважливіша роль у чому-небудь, у якійсь справі. — Десь далеко за бриніла Перша скрипка — соло вей... (Г. Чупринка. Свято

СЛАВА: вводити / ввести в славу. Кидати тінь на когось, давати привід для пересудів; компрометувати. — Сватай мене, козаченьку, та не вводь у славу.

(Словник Грінченка.)

Слава тобі, Господи. Уживається для вираження задоволення. — Слава тобі,

Господи, ти живий, — надсилу проказала хвора. — Дума ла, помер уже або ляхи вбили' (А. Кащенко. Під Корсунем.) С и н о н і-м и: слава Богу; хвалити Бога.

СЛИЗЬКИЙ: заганяти (загонити, збивати, зводити) / загнати (збити, звести) на слизьке кого. Ставити кого-небудь у скрутне становище. — Перед ним треба так триматися, щоб ніяке запитання не застало тебе зненацька, не за гнало

Попасти (наскочити і т. ін.) на слизьке (на слизьку). Опинитися в скрутному становищі. — Товсто-ніг почервонів, зрозумівши, що потрапив на слизьке, і почав виправдовуватись: — Це ви мене непрс вильно зрозуміли... (В. Вільний. Ко-

му співають жайвори.) С и н о н і-м и: убиратися по самісінькі халяви; ускочити вище халяв.

СЛИНА: [аж] слина [в роті (з рота)] котиться (тече) / покотилася (потекла) кому, у кого і б/д. Хтось передчуває насолоду від смачного. — [Пузир:] Зараз будемо обідать. Тільки вибачайте — у мене фри касе нема, а по-хазяйськи: солонина до хріну, борщ...

[Золотниць-кий:] Чудово! Аж слина котиться' (І. Карпенко-Карий. Хазяїн.)

СЛІВЦЕ: замовити слівце див. слово. Красне слівце, ірон. Ефектне зауваження, «кучерявий» виступ і т. ін. —

СЛІЗКА: адамові слізки див. сльоза. СЛОВО: без слова. Мовчки, нічого не

говорячи. — Він [тато], не кваплячись, пестить Клавину голівку. Опісля бере дочку за руку й без слова веде в хату. (М.

Понеділок. Многая літа.)

[Від слова] до слова. Все підряд, нічого не пропускаючи. — Подивіться лишень добре. Прочитайте знову Тую славу. Та читайте Од слова до слова. Не минайте ані титли, Ніже тії коми, Все розбе ріть... (Т. Шевченко. І мертвим, і живим, і ненарожденним...)

Давати / дати слово кому і б/д. Обіцяти що-небудь комусь. — При сів Степан і почав чаркуватись... Перші дві-три чарки випив Степан якось ніяково, з прикрістю: він давав уже своїй любій жінці двічі слово не пити... (М.

Старицький. Буланко.)

Замовити (закинути) слово (слівце) кому, за кого. Звернутися до когось із клопотанням про кого-небудь. — Оце ж недавно прихо дили люди, хотіли замовити слівце, щоб його обрали старостою се ла. Так він вивів їх у сіни і

переміг благанням: «Не топіть, люди добрі». (М. Стельмах. Дума про тебе.)

За словом (по слово) у кишеню (до кишені) не лізти / не полізти. Бути дотепним і метким у розмові. — А ви,

дядьку, бачу із тих, що за словом у кишеню не лізуть. — Е, синок, — мовив старий, не зводячи на нього очей, — якби я за кожним словом у кишеню ліз, то вже б дав но кишені пообдирав к лихій мамі... (Григір Тютюнник. День мій суботній.)

Кидати / кинути слова (через плече). Говорити що-небудь знехотя. — Ти ще мені, Варко, затан цюеш чардаш і поплачеш у черепок/ Я тебе провчу, ти мені не будеш кидати слова через плече/

(М. То-мчаній. Жменяки.)

Кидати слова на вітер. Даремно, марно говорити що-небудь. — Тапур слів на вітер не кидає, ти його просто не знаєш. (В. Чемерис. Ольвія.)

Си н о н і м : кидатися словами. Ласкаве (тепле) слово. Приємна

розмова. — Уже років з п'ять він [кінь] йому служить і пильно, і вірно, не знаючи за оту працю розкоші, і хоч чував було слово ласкаве та тепле, а тепле слово — більше за ласощі варт.

(М. Старицький. Буланко.)

Медові слова (речі, розмова). Улеслива розмова. — [Чалий:] Ти солодко говориш так, що вірить хо четься тобі, і боязко стає, щоб ти медовими речами

не отруїв душі. (І. Карпенко-Карий. Сава Чалий.)

На словах. Тільки в розмові, а не на ділі. — Де маніяк, нездара і недоук, Знай, на словах неправді крутять в'язи, Та дай-но їм убрати царську тогу. Як «правді» їхній сам тиран позаздрить. (С.

Кара-ванський. Молитва І. Гуса.)

Не вартий (варт) доброго (людського, путнього) слова. Дуже поганий,

непривабливий. — Там та ка школа, що просто тьфу/ Доброго слова вона не варта. (О. Кониський. Козарський ланок.)

Не витягнеш [(обценьками) не вирвеш] слова з кого і б/д. Хто-не-будь мовчазний, не хоче або не любить говорити. — І, вона знає, вже більше нічого питати Андрія: об ценьками не вирвеш зайвого слова. (М. Стельмах.

Велика рідня.)

Ні (не) словом розказати (сказати), ні (ані) пером описати (списати), фольк., чого, кого, який. Надзвичайно гарний, вродливий; чудовий. — Теж чудний та дивний в їх отаман був: ішла чутка, що та ка була краса його невиписана, не вималювана, невимовлена, що не можна словом розказати, ані пером описати...

(Марко Вовчок. Карме люк.)

Ні слова (ні півслова). Нічого не сказати, не промовити. — Та ніг

Звичайно ж, ні! І я нічого йому не скажу, ні слова, ні півслова. Хай думає, що я ні про що не догадуюсь. (В. Нестайко.

Тореадори з Васю-ківки.) Пара слів див. пара.

Перекидатися / перекинутися словом (словами). Щось коротко розказувати, що-небудь повідомляти один одному. —

Тимофій аж тремтів за Свиридом, але ніде й ніколи, навіть за доброю чаркою, не пере кинувся й словом про це зі своїм другом. (М. Стельмах. Кров людська — не водиця.)

Повертати / повернути слово [назад] кому. Відмовлятися від сказаного раніше. — Донно Лнно, ко ли б я знав,

що ви мене не певні, або не певен був себе чи вас, я б зараз повернув вам вате слово. (Леся Українка. Камінний господар.)

Слова не промовити. Бути мов-

чазним. — Значить, мені нема і часу до господарства, а твоя дочка гарна, люде хвалять, — хазяйка, виходить... ну і син, приміром ка жучи, хоч трохи і кирпатенький, -дак [так] зате тихий, слова не промовить. (М. Старицький.

Циганка Аза.)

Слова упоперек (поперек) не сказати кому. Не перечити. — А я такий, я

матір поважаю. Я попе рек ій слова не скажу. (Л. Костенко. Маруся Чурай.)

Триматися на че'сному слові, жарт. Бути неміцним, хистким, ледь триматися. — Коли б шофер був уважнішим, він би помітив, що стовпці паркана попідгиивали і по декуди він тримався на чесному сло ві. (М. Руденко.

Остання шабля.)

СЛОН: робити з мухи слона див. муха.

СЛУХ: [ані] ні слуху [ані] ні духу про кого, що, від кого, чого і б/д. Нічого не відомо про кого-, що-небудь. -- Не добувши відпустки, кинулись молоді офіцери до поїзда, і відтоді од них - ні слуху ні духу. (О. Гончар. Далекі вогнища.) С ин о н і м и: як крізь землю провалився; і слід запав.

СЛЬОЗА: адамові сльози (слізки), жарт. Горілка.

Доводити / довести до сліз кого. Змушувати плакати кого-небудь, викликати плач у когось. — Мамо,

сестро' Годі вам не знать чого уби ватись' Хіба ви не знаєте жартів запорозьких? Наш брат і жар тує так по-ведмежи, що іншого й до сліз доведе.

(П. Куліш. Чорна рада.)

За слізьми (сльозами) світа (світу) [білого] не бачити. Гірко, невтішно плакати. — Василина ввій шла в пекарню й за сльозами світу не бачила.

(І. Нечуй-Левицький. Бурлачка.) Ковтати сльози. Стримувати, та-

мувати плач. — Отак вона їм про читувала, аж доки пан писар не звелів десятнику відвести її додо му; а я сиджу та сльози ковтаю. (О. Кониський.

Бугай.)

Крізь сльози, перев. з сл. про мовляти, сміятися і т. ін. Плачучи. — А ти в мене не регочи, Федо ре, я знаю, що ти крізь сльози рего чеш. І ти, Горпино...

А ти, — по вернулася вона до Христі, — твоє ще тільки заснувалося. (Панас Мирний. Повія.)

Обливатися (заливатися)/ облитися (залитися) [гіркими (гарячими)] слізьми (сльозами). Гірко плакати.— «Рятуй же мене, рятуй'» — кричить Орисине серце, та крик той не йде з уст, бо знає Орися, що не врятує її рідна матінка. Вона плаче, теж слізьми обливається над

175

своїм дитям, та не з того жалю, що дочка. (Олена Пчілка. Рятуйте!) С и-н о н і м и: мити сльозами лице; давати волю сльозам.

Розпускати сльози див. патьоки. Сльози течуть річками у кого і б/д.

Хтось невтішно плаче. — Сльо зи текли річками з-під її рук і си пались дощем на білу сорочку, на намисто, на керсет. (І.

Нечуй-Левицький. Бурлачка.) СМАЛЕНИЙ: пахне / запахло

смаленим (смаженим). Загрожує небезпека, неприємність і т. ін. — Ідіть до нас працювати. Нюх у вас добрий — зразу відчули, де емале ним пахне. (В.

Речмедін. Народження Афродіти.) С и н о н і м : чорні хмари збираються.

СМАЛЕЦЬ: мазати п'яти смальцем див. п'ята.

СМЕРТЬ: карати / скарати на смерть кого. Знищити, закатувати. — Блясь зараз же побіг до полковника Друцького переказати про волю По тоцького, щоб нахабну козачку ска рати на смерть. (А.

Кащенко. Під Корсунем.)

Нагадати козі смерть див. коза. Смерть заглядає (дивиться і т. ін.) /

заглянула (подивилась і т. ін.) в очі кому. Хто-небудь близький до загибелі, смерті.

— Не бійся, та ту' Не вперте мені на смерть іти. Десять років мені смерть щодня в очі зазирала' (А. Кащенко. Під Корсунем.) С и н о н і м и :

лишилося недовго топтати ряст; смерть стоїть за плечима.

Смерть [стоїть] [з косою] за плечима. Хто-небудь скоро помре, близький до загибелі. — Придбали хутір, став і млин, Садок у гаі розвели І пасіку чималу, — Всього надбали. Та діточок у них бігма, А смерть з косою за плечима.

очі; смерть занесла свою гостру косу. • За давніми віруваннями, смерть уявлялася у вигляді старої жінки з косою, що стоїть за плечима.

Три чисниці до смерті див. чисниця. СМИК: перепастися на смик (на

сухар). Дуже виснажитися, схуднути.—

Уздрівши чоловіка, Олена об ривала спів і починала докоряти, що він, Марко, і не

обідав, і не вечеряв, і забувся за жінку, і сам перепався на смик. (М. Стельмах.

Правда і кривда.) • Смик — ремінець або ланцюжок, яким зв'язують гончих собак, прикріплюючи його до нашийників. Метафора постала на основі того, що смик і худа людина — тоненькі.

СМІТТЯ: виносити / винести сміття з хати. Розголошувати таємницю певного кола людей або сім'ї.— Виступи повинні бути культурними. Щоб артіль не осороми ти, начальство не підвести і сміт тя з хати не виносити. (Є. Крав-

ченко. Ноти й оселедці.) С и н о н і м : носити сміття під хату. • Як вірили раніше, у смітті є залишки людини, її слід, а тому по ньому можна наслати порчу на саму людину. Щоб сміття не дісталося злим людям, його спалювали в печі.

Як сміття. Дуже багато, безліч.—

Певне, хлопці па роботі бу ли. Роботящі вони. Кілька груп ка рателів у дим розметали. Ну й на залізниці порядки наводять. Ле жить там обгорілого залізяччя, як сміття. (М. Стельмах.

Велика рідня.)

СМІХ: [і] сміх і гріх. Одночасно смішно і сумно, трагікомічно. — Отак і дізнаєшся, що сміх і гріх живуть по сусідству. (М. Стельмах. Гуси-лебеді летять...)

Курям на сміх див. кури.

Не до сміху (сміхів) кому і б/д. У кого-небудь скрутне, складне ста-

новище.— Було нам тоді не до смі ху. Ніч підняла завісу — ... біла сим фонія снігу пливла над щоглами лі су. (Л.

Костенко. Біла симфонія.)

Рвати кишки від сміху див. кишка. Хоч би (хоча б, коли б) на сміх.

Уживається для вираження вказівки на найменшу кількість чого-небудь або найменшу міру ознаки, виявлення і т. ін.

чогось.— Як ку кувала [кувала] я [Зозуля], за мною волочились, Тепер хоч би на сміх... (Л. Глібов. Зозуля й Горлиця.)

СМОЛА: як [ше'вська] смола. 1. з сл. чорний. Дуже, надзвичайно,— Тінь чорна, як смола. Півтіні голубі серед снігів лежать, як радіс ні кружала. (В.

176

Стус. Тінь чорна, як смола...) 2. з сл.

липнути, при ставити і т. ін. Дуже міцно, невідривно.— Та чого прискіпалася, як шевська смола2' (Остап Вишня. Лобогрійка.) С и н о н і м : як реп'ях.

СМУТОК: до смутку кого, чого. Дуже багато.— Ой доню, доню, в іх до смутку грошей. То ж Вишняки, то ж Галя,

зрозумій. (Л. Костенко. Маруся Чурай.) СНАГА: вибиватися з снаги див.

сила.

СНІГ: як сніг на голову, з сл.

звалюватися, з являтися і т. ш. Зовсім несподівано; раптово.— На світ неждано негадано, як сніг на го лову, упала біда.

(М. Чабанівський. Лебедина сага.) С и н о н і м и : як грім з ясного неба; як з не'ба впасти.

Як торішній (позаторішній) сніг, з сл.

потрібно, потрібен і т. ін., ірон. Зовсім не потрібен і т. ін. — Потрібна ти тому Лимареві, як торішній сніг. Той, хто за неї ладен душу віддати, в тюрмі біль шовицькій сидить. (І. Цюпа. Грози й райдуги.)

СОБАКА: вішати [всіх] собак на кого. Звалювати вину на когось,

обмовляючи.— Та ще отой підпал, що за нього він наче в одвіті, наче, справді, не може загорітися так собі. Що ж це, цих собак тепера па нього вішатимуть2 (М.

Олійник. Судний день.) • Собака, собачка, собачки — тут насіння череди з гострими зачіпками. Собак чіпляли звичайно на того, хто заслуговував насмішки.

Дражнити (дратувати) собак, ірон. 1. Заст. Ходити по чужих дворах, випрошуючи милостиню; жебракувати.—

Взяла [Марі я] сина й помандрувала селами чужих собак дражнити, болото сніг місити-. Ми лостині, бодай маленької, просити. (М. Понеділок.

Буржуйка.) С и н о н і м и : просити Христа ради; ходити по миру. 2. Ходити по чужих дворах з якими-небудь справами, проханнями.— Може, й

плюнув би з люті Плачинда на Давида, але коли згадав, що тоді доведеться по всьому селі дражнити собак, щоб хтось поздіймав з покрівлі вікна, мусив

скрутити свою гордість. (М. Стельмах.

Хліб і сіль.)

З'їсти собаку на чому, в чому. Набути великого досвіду в якійсь справі.— / це я знаю,— поблаж ливо промовив він, мовляв: молодий ти ш,е, а ми на цім ділі собаку з'їли. (П. Загребельний. З погляду вічності.) С и н о н і м и : зуби з'їсти; набити руку.

[І] собака не гавкне. Ніде нікого немає; безлюдно. — Ферми одна на одну схожі... Глухо, пусто, і собака не гавкне.

[І] собака не перескочить, перев. із словоспол. такий що. Високий. — В який бік не розженись — мур тебе зустріне, мур такий, що його й собака не перескочить. (О. Гончар. Бригантина.)

[Ось] де [в чому (тут)] собака (зарита). Саме в цьому справжня причина, суть не користується чим-небудь й іншим не дає.— Вона — молода, нов на сил, а він

— немічний, нестерп ний, ревнивий дідуган, собака на сіні... (Ю. Збанацький.

Малиновий дзвін.)

Як собака (на ярмарку), з сл.

пропадати, пропасти і т. ін. Безслідно.— Вони [шведи] пропали б тут, як па ярмарку собака. А це ж товариші паші і союзники, годі їх лишати на поталу судьби. (Б. Леп-кий. З-під Полтави до Бендер.)

Як собака у човні, з сл.сидіти і т. ін. У незручному, непевному становищі.—

[Маруся:] Бачу, бачу, що пристало вам старостувати, як собаці в човні сидіти.

(М. Костомаров. Загадка.)

Як собаці п'ята нога, з сл. пот рібний і т. ін. Уживається для вираження повного заперечення змісту слова.— То будемо знайомитись, чи що?

— Ніби був певний, що Іне са тільки й чекала на оце потрібне їй, як собаці п'ята нога, знайом ство. (Ю.

п'яте колесо до воза.

СОВІСТЬ: для очистки совісті див. очистка.

Не за страх, а за совість див. страх.

177

чого-небудь.— Тут собака глибше заритий. Тут інша причина. До неї не так легко й до копатися. (В. Речмедін.

Вогонь батькових ран.)

Собаці (кобилі) під хвіст, вульг. Даремно, марно, без позитивних на-

слідків.— / нам з вами з нього, живого, ніякої користі. За його го лову ні шеляга. Сам з'явився. А кло поту2 Готовий процес, стільки ста рань — і собаці під хвіст. (Б. Хар-чук. Два дні.)

Хоч собак гони див. вовк.

Як кішка з собакою див. кішка.

Як на собаці, з сл. загоїтися і т. ін.

Дуже швидко.— Оце просте і грубувате «зажило, як па собаці» ніби рукою зняло тінь журби, що легеньким крилом війнула було в хаті. (М. Чабанівський.

Лебедина сага.)

[Як] собака на сіні. Той, хто сам

СОВІТ: ні привіту ні совіту див. привіт.

СОДОМ: содом (содома) і гомбр-ра, книжн. Велике безладдя; метушня,

шум.— На вокзалі — содом і гоморра. Все переплутано, пере вернуто... (М.

стовпотворіння; все догори дном. СОКИРА: піднімати сокиру див.

зброя.

Хоч сокиру вішай. Нема чим дихати,

дуже душно.— Дим стояв у залі, хоч сокиру вішай. (І. Нечуй-Левицький.

СОЛОМИНА: хапатися (хвататися) / схопитися (ухопитися) за соломину (за соломинку). Намагатися використати будь-яку щонайменшу можливість вийти із скрутного становища, врятувати себе.— Гарячково шукав [Поліньяк] помил ки і не знаходив її. У відчаї хапався за рятівну соломинку везіння, яке ніколи не покидало його за ломбер ним столом, і припускався ще біль ших промахів. (З газ.) • Частина прислів'я потопаючий хапається за соломину.

СОЛОМИНКА: хапатися за соломинку див. соломина.