Frazeol_slovnyk_ukr_movy_Uzhchenky_1998_OCR

Коваль Бассім.) • Людина, взявши руки в боки, нагадує собою літеру «Ф» (ферт — старослов'янська назва літери «Ф»). Пор. ще: фертом ходити — мати молодецький, самовдоволений вигляд.

Рукою подати. Зовсім близько. —

Маркові ще дужче перехопило подих: це вже рукою подати до його хати. (М.

раз-два ступнути. • Первісно — віддаль у довжину руки. Раніше практично все тіло людини було мірою. Пор.: два рази ступнути; з головою; по коліна; руками не обхопиш.

Склавши (згорнувши, заложивши, опустивши) руки. 1. Нічого не роблячи, не працюючи; без діла. — Та бачу, що в землю вгрузаєш, тіль ки толк який з цього? — Толку, правда, малувато, - признався, — але ж не сидітимеш згорнувши ру ки. (М. Стельмах. Велика рідня.) 2. Не вживаючи ніяких заходів, бути осторонь чого-небудь. — Вчора Уласенко шепнув, що з його сотні втекли два козаки... Гомонять про це скрізь одверто, підступають до сотників: «Доки будемо сиді ти склавши руки? (Я. Стецюк. Гонта.)

Тверда рука. У кого. Хто-небудь має вольовий, сильний характер. —

Роздобрився Дмитро Тимофійович і назначив мене заступником началь пика обозу, бо чорт його знає, які там безпорядки завелися. Нема твердої руки'

(М. Стельмах. Велика рідня.)

Тягти (тягнути) / потягти (потягнути) руку за кого, за ким, рідко чию, з ким. Підтримувати когось; діяти в чиїх-небудь інтересах. [Богуш:] ...Слухайте' Адже ви говорите, все діло в тім, що нема кому в думі руку тягти за вас. (Олена Пчілка.

Світова річ.) С и-н о н і м и: брати лінію; грати на РУКУ-

Умивати / умити руки. Ухилятися від участі в якій-небудь справі, знімати з себе відповідальність. — Пан, як той

легенда, коли Понтій Пілат, віддавши юрбі Христа для розп'яття, «умив руки перед народом» (Матф., 27 24).

У руках чиїх, у кого. У залежному, підвладному становищі; у чиємусь розпорядженні. — Подумайте: ми тоді пани цілого нафтового торгу, ми визначуєм ціни, закупу єм околичні села, ліси, каменоломні та копальні. Ціла околиця в наших руках. (І. Франко.

Борислав сміється.)

У руку [йдеться, йде] кому. Що-небудь дається легко, без особливих зусиль, просто. — Зажили вони з жінкою іще краще, іще любіше та приязніше. Хазяйство йшло їм у руку; Ганнулька росла на втіху, на щастя. (М.

Старицький. Буланко.)

Через десяті руки. Через посередництво кого-небудь, з чиєюсь до-

помогою. — Своїм звичаєм, він [агент] не брався до діла просто, як німець, але колесив, крутився, нюхав, провідував через десяті ру ки. (І. Франко. Борислав сміється.)

Чужими руками жар загрібати (вигортати і т. ін.) / загребти (вигорнути і т. ін.). Користуватися результатами праці інших. — Розум ні люди завжди чужими руками жар вигортають, а дурні поперед батька в пекло лізуть... (М. Ста-

рицький. Останні орли.)

Як без рук кого, чого. Зовсім погано, не можна обійтися без кого-, чого-небудь.

— Інтенданти — на род сміливий. Не знаю, як у вас на флоті, а в нас вони передові. Себе не обижають. Але що зробиш? Без них нам як без рук, —

сказав Бундич. (В. Кучер. Чорноморці.) [Як (мало, трохи) не] носити на руках

кого. Дуже добре ставитися. — Як він

[Гордій] мене кохав' Жалів, догоджав, на руках носив. А я за мість вдячності воду з нього ва рила. (Б. Тимошенко. Зваба.)

Як (мов) рукою зняло що, безос. Дуже швидко, раптово минуло, зникло щось. — Ніби й не було тої дрімоти,

ніби й не я ото пхинькав перед матір'ю, що і ноги щемлять, і голова од сонця болить, аж їсти не хочеться... Все мов рукою зняло. (М. Олійник. На калиновім мості.) • Тут відбита магія жесту зцілителів, які «відводили» чи «знімали» хворобу рукою.

РУКАВ: закачувати (засукувати) / закачати (засукати) рукава (рукави). Ревно братися до роботи. — Якщо допоможете у будівництві, засукавши рукави, можливо, десь під зиму й квартиру вже матимете. (В. Дрозд.

Новосілля.)

Як із рукава, з сл. сипати, сипатися

і т. ін. Дуже багато, у великій кількості.

— Був якось день, коли мов з рукава якогось чарівного морем летіли і летіли журавлі... (М. Рильський. Зграя веселиків.) С и н о н і м : як з мішка.

РУКАВИЦЯ: в їжачих (їжакових) рукавицях, із сл. держбти, тримати і т. ін. У великій суворості. — Сватати треба не норов, а дівку, щоб із неї вдалася славна молодиця и можна було тримати в їжачих рукавицях... (Є.

Гуцало. Сватання у Яблунівці.) Кидати рукавицю див. рукавичка. Підняти рукавицю див. рукавичка.

РУКАВИЧКА: кидати / кинути рукавичку (рукавицю) кому, чому. Вступати в боротьбу з ким-, чим-не-будь; викликати на поєдинок. — Отут ми й зрозуміли, що суперники, як то кажуть, один одному кинули свої рукавички. (А.

Діма-ров. Блакитна дитина.) • Калька з фр. }еіег 1е ѐапЬ. За правилами середньовічних рицарських турнірів, кинути противнику рукавичку — означало викликати його на поєдинок.

Підняти рукавичку (рукавицю), заст. Прийняти виклик на дуель,

поєдинок. — Балика збентежився.

Воно, звісно, не можна не підняти рукавиці, проте й віддати на ганьбу й помсту недобитого друга жорстоко й недоцільно. (3. Тулуб. Людолови.)

РУЧКА: до ручки. Уживається для вираження крайньої межі, міри чого-небудь. — / ореоли, і зірки, і тихі сльози, и стерті пучки... І враз — мов на гаєм важким: чом дожилися ми до ручки?! (Н. Поклад. І ореоли, і зірки...)

162

Золотити ручку див. рука. РУШНИК: вертатися / повернутися з

рушниками, заст. Засватати. — Мали повернутися з руш никами, Але повернулися з гарбу зами. (Нар. пісня.)

Дбати рушники (скриню). Готуватися заміж. — А дівчата лиця лися і рушники

готувати скриню. • Раніше кожна дівчина, готуючись до заміжжя, повинна була власноручно наготувати певну кількість рушників, які використовувались не тільки в господарстві, а й у різних весільних ритуалах. Посаг, як правило, складали у скриню, яку потім забирала молода як придане.

Подавати / подати рушники за кого, кому і б/д., етн. Давати згоду на одруження. — Побачимо, з чим тая розлучниця відправить його старостів! Пожалуєш, Насте, та пізно! Годі каятись до смерті' — І він заслав старостів до Олек сандри і Олександра подавала рушники. (М. Коцюбинський.

На віру.)

Слати старостів за рушниками див. староста.

Стати / ставати на рушнику (рушничку), перев. з ким. Взяти шлюб,

одружитися. — Отак воно велося до Покрови, а тоді й до церк ви пішла Пріся та, на рушник ставши, взяла з Микитою чесний шлюб. (А. Кащенко.

Під Корсунем.) • Один із весільних обрядів, коли молоді стають на рушник. С и н о н і м и : піти до вінця; стати під вінець.

РУШНИЧОК: стати на рушничку див. рушник.

РЯБИЙ: обоє рябоє, зневажл. Один другого вартий; однакові. — Нехай,

поговоримо потім. Ну, а про новину з Микитою що скажеш? — Обоє рябоє! — сказав Омелько. (А. Головко. Артем Гармаш.)

РЯБКО: очей у Рябка позичати див.

око.

РЯДНО: накрити (напнути і т. ін.) мокрим рядном кого, на кого і б/д. 1. Вилаяти кого-небудь, гостро висловити незадоволення. — То він [Порик]

поділиться останнім шматком, як тоді в ешелоні із дядьком Трифоном, то як мокрим рядном накриє. (Б. Колодний.

Троянди на граніті.) 2. Піймати, захо-

пити зненацька. — Ти, дурню, не шукай собі хвороби. Не накликай нещастя. Воно ось ось із-за горба само присуне й мокрим рядном те бе накриє. Лягай, теля, сном насо лоджуйся». (М.

Понеділок. Без назви.)

• Один із способів покарання злодія, коли його накривали мокрим рядном (щоб не вибрався) й били (щоб не бачив, хто б'є).

РЯДОК: читати / прочитати між (поміж) рядками (рядків). Здогадуватися про прихований зміст написаного. — У

листі Людмили немає жодного слова

про любов, але я знаю юнацтво, умію читати між рядками, відчуваю трепетне бит тя юних сердець за цими хорошими, чистими словами. (В.

Сухо-млинський. Без довір'я немає виховання.)

РЯСТ: топтати / потоптати ряст. Жити, ходити по землі. — Восьмий десяток топче ряст по рід ній землі. Міцний ще козак. (І. Цю-па. Дзвони янтарного літа.) С и-н о н і м: топтати землю. • На основі давнього звичаю: ранньою весною рвали цвіт рясту й топтали, щоб довго жити. При цьому примовляли: «Топчу, топчу ряст; дай, Боже, потоптати і того року діждати». (М. Номис.)

САЛО: заливати за шкуру сала див. шкура.

Мазати п'яти салом див. п'ята.

САМ: [як] сам не свій. Хто-не-будь втратив душевний спокій, при-

голомшений. — Завжди в ті дні, які кінчались великим благанням Аллаха, молодий дервіш був сам не свій. (М.

Коцюбинський. Під мінаретами.) С и н о н і м и : сам не при собі; як водою облитий.

САМИЙ: з (від) самого малку (малечку). З раннього дитинства. —

Скривджене з самого малку Сі си рітське серце догадалося, що Чіпка не такий... (Панас Мирний. Хіба ревуть воли, як ясла повні?)

САПА: тихою сапою, з сл.діяти і т. ін. Приховано, нишком. — Вона

(опозиція) не загрожує зброєю, не пред'являє ультиматумів. Ні! Во на діє тихою сапою. (З газ.) • З мовлення військових. Сапа — траншея, хід сполучення, які риють у напрямі до позицій противника для поступового й непомітного наближення до нього. Пор.: сапер.

САРАНА: як сарана, з сл. су ну ти, збиратися і т. ін. Великою масою,

навально. — Чорний люд збирається під Ніжень (Ніжин), як сарана. Кажуть, у Ніжені під раду великий урожай на кармазини. (П. Куліш. Чорна рада.)

СВАХА: [як] переїжджа сваха, перев. з сл. бігати, їздити і т. ін. Людина, що часто міняє місце свого перебування. — /

став Максим жи-

Не жиле'ць на цьому світі див. жилець.

Нізащо (ніколи) в (на) світі. Ні за яких обставин. — Один, як поба чив твою скриню, так руками вче пився і грудьми наліг на неї. «Я вже, бий тебе грім, нізащо в світі не відступлюсь од неї», — каже. - Невже це ваш син вимайстру вав? Ну й руки ж у хлопця.

(М.Стельмах. Велика рідня.)

Ні (не, чи) світ ні (не, чи) зоря. Дуже рано. — Ні світ ні зоря, а Харитон поспішає на рибальство. (Ю.

Збанацький. Кують зозулі.) С и-н о н і м и: чуть світ; на зорі.

Нудити світом. 1. Перебувати в стадії апатії, знемагати від бездіяльності. —

Одружися, сину... І сам не будеш світом нудити, й мені поміч буде' (Панас Мирний. Хіба ревуть воли, як ясла повні?) 2. по кому, чому, за ким, чим і б/д. Втомлюватися від журби, туги за ким-,

чим-небудь. — Ти кого шукаєш, виглядаєш, Та чого ти, хлоп че, світом нудиш? (М. Рильський. Косовиця.)

Побачити (повидати) світа (світ, світу). Побувати в багатьох місцях,

країнах. — Саіб пойняв віри, але все таки йому дуже хотілось по бачити

світ та людей. (І. Нечуй-Левицький. Скривджені й нескривд-жені.)

Покидати / покинути білий (цей, сей) світ. Помирати. — Я вже, братику, —

обернувся Кирило Тур ізнов до Петра, — покидав зовсім сей світ... уже був і ногу поставив на поріг, щоб іти в далеку дорогу. (П. Куліш. Чорна рада.) С и н о н і - м и: іти в далеку дорогу; покидати грішну землю.

Проливати світ див. світло.

Пускати з торбою по світу див. торба. Пустити / пускати в світ кого. 1.

Народити. — [Хома:J Дала ти синові й оченята, й бровенята, і стан, і вроду'.. Мабуть, не раз з чортами радилась, чим наділити своє порождения?.' Наділила/ Пот ворою пустила в світ на глум та на знущання вселюдне' (М. Стариць-кий.

Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці.) 2. Зробити відомим, обнародувати. — Ти в світ пустив усміхнений свій образ, Лукавий dec поте, огидний людолове, Мовляв, який ти лагідний та добрий. Ну, просто взір братерства і любові' (С.

Караванський. Усмішка деспота.)

Світ [в очах (пе'ред очима)] тьмариться (темніє) / потьмарився (потемнів) кому і б/д. Хто-небудь перебуває в стані запаморочення (від удару, болю і т. ін.). — Допо можіть,

Гапка порубала міліцію/.. — Візьміть стару живою' — доле

тіла команда з вулиці. Бабі Гапці світ потемнів скаламутився. Під ногами ковзько. Сокира брязнула об землю. (М.

Понеділок. Самогубство.)

Світ (догори йогами) перевертається (перекидаться) / перевернувся (перекинувся). Усе змінюється на протилежне. — Ковалиха сплеснула руками: — Людоньки! Світ перевернувся... Не бабуся онука, а онук стару до хати заганяє. (С. Журахович.

Вечірні балачки.)

Світ за очі, з сл. піти, побрес-тйу забігти і т.ін. Не вибираючи шляху; невідомо куди, куди завгодно.— Взять би істик, торбу через плечі І піти світ за очі з села... (В. Симоненко. Старість.) С

и н о н і-м и: куди очі поведуть; куди ноги несуть.

Світ не милий (не любий) кому. Відчуття туги, відчаю.— Москаль жартує, дивиться їй любо в вічі, бере її за руку. А Марині світ не милий! (І.

Нечуй-Левицький. Дві московки.)

Світу (світа) [білого (Божого)] не видно (видко). Зовсім нічого не можна побачити (від сильної зливи, хуртовини і т.ін.). — Снігів тих понамітає, що тільки комини з під них стирчать, морози такі лютують, що птиця на льоту замерзає, хуртовини бували — світу не вид но. (М. Олійник. За красою.)

Той світ. Потойбічне, загробне життя.— Я хочу так тебе любити, Як в

Групі». (С. Чорнобривець. Ой Дніпре мій, Дніпре.)

Брати за серце див. душа.

Брати (приймати) / взяти [близько] до серця (до душі) що. Близько сприймати що-небудь. — Ходи,

Харитоне, дивися, та не все до серця бери,— радив мені немічний дідусь по той бік Дніпра. (Гри-гір Тютюнник. Облога.)

Важко на серці кому, у кого. Кому-небудь тяжко, щось гнітить.—

Якось розсаду з нею [братовбю] са димо в городі. Я говорю до неї; вона мов не чує, одійшла собі геть. Важко мені на серці

— заспівала собі... (Марко Вовчок.

Сестра.)

Виливати серце див. душа. Віддавати / віддати серце кому.

Щиро любити когось.— На край нім порозі життя оддав старий своє, літами та негодами побите, серце малій дитині! (Панас Мирний. Хіба ревуть воли, як ясла повні?)

Відігрівати змію біля серця див. змія. Відлягло від серця (від душі) у кого, кому і б/д. Хто-небудь перестав тривожитися.— У дівоньки відлягло від серця. Сперш думала — спровадить Стефана, як того сва тача... А хлопець той, коли правду казати, і непоганий.

(В. Большак. Слово про подолянку.)

Від чистого серця; чистим серцем. Щиро, з добрим наміром.—

[Хмельницький:] Будьте гостями милими та любими, шановні панове, просимо найнижче бідну мою хатину навідати і хлібом-сіллю не побрезгувати. Що Бог нам дав, полагаемо од чистого серця. (М. Косто-

маров. Українські сцени.) Встромити ніж в серце див. ніж. Дама серця див. дама.

Добре сѐрце у кого. Лагідний характер.— Може, поїдемо назад у Хвощівку? Хай ви колись відцура лись від дітей, але ж не такий Данило ірод, щоб від матері старої відцуратись! Я з ним побалакаю, а з Христею без балачки обійдемось, у неї добре серце. (Є. Гуцало.

Чужа.)

До глибини серця див. душа.

167

Западати в серце чиє, кому і б/д. Дуже подобатися кому-не-будь.— / треба ж долі так зро бить/ 3 Котом раз випало зуст ріться Біленькій Мурці. Молодень ка киця Як глянула — і закохалася умить. Запали їй і в серці переливи, І та хода, й високий зріст...

(А. Кос-матенко. Кіт і Киця.)

З легким серцем; з легкою душею. Без будь-якої тривоги, без жалю, вагань.-

Б'ють і лежачих з легкою душею. Ті, що кохаються в зраді та лжі, І на невинного гост рять ножі. (С.

Зривати / зірвати серце на кому. Спрямовувати на кого-небудь свій гнів,

невдоволення.— Кортіло ви лаяти їх як слід, зірвати серце, але, пригадавши свої міркування, він прибрав лагідного вигляду і удав, ніби нічого не помітив.

(3. Тулуб. Людолови.) С и н о н і м : зривати зло.

З серцем, з сл. сказбти, зро бити і

т.ін. Сердито, з гнівом, зі злістю.— От іще й брошка запро ластилася' — роздратовувалася ще більше прибрана панянка. - Як на зло, як шукаєш, так і немає... адже ж тут о лежала?' — Вона з серцем висувала й засувала в столі шух ляди одну за одною. (М. Стариць-кий.

страждає, мучиться, переживає.— Зразу,

бідачка, гадала, що вже по її синові, але коли їм удалося Бенедя протверезити, то так утішалася, мов дитина: заскакує коло нього, і цілує, і плаче, і йойкає, так що аж серце крається чоловікові. (І. Франко. Борислав сміється.)

Краяти (різати) / розкраяти серце чиє, кому [на шматки]. Завдавати кому-небудь муки, душевного болю.— А

дівер ходить поміж людьми, серце матері крає: — Не іначе, як сидять. Усіх таких бе руть — і їх позабирали. Ге! Вони думали, що це так уже і буде їхнє зверху. (С. Басильченко. Чайка.) С и-н о н і м и: виймати душу; виривати серце.

Мати Бога в серці див. Бог.