Frazeol_slovnyk_ukr_movy_Uzhchenky_1998_OCR

Усякий раз, як йде Борис, Маруся відвертає ніс. Не має, певно, зовсім встиду, Раз не приховує огиду. (С.

Ка-раванський. Війна словес, або Кожен Івась має свій лас.)

Виткнути (висунути і т. ін.) носа звідки, куди. Вийти звідкись або покинути щось.— Надворі більше жінок видно; а чоловіки, які були дома, боялися з хати й носа виткнути. (Панас Мирний. Хіба ревуть воли, як ясла повні?)

Вішати (хнюпити, опускати) / повісити (похнюпити, опустити) носа (ніс, рідко вуха). Журитися, засмучуватися чи бути у відчаї, втрачаючи надію.— Дехто вже й носа повісив, що не така військова служ ба легка та приємна... (А. Дімаров.

На коні й під конем.)

В ніс, з сл. говорити, балбкати і т.

ін. З носовим відтінком, гугняво.— Якщо пана гетьмана долав з остуди нежить і Однокрил ставав на час гугнявим, починали балака ти в ніс і полизачі. (О.

Ільченко. Козацькому роду нема переводу, або ж Мамай і Чужа Молодиця.)

Водити / поводити за ніс (за носа) кого. Обдурювати кого-небудь, не виконуючи обіцяного або приховуючи щось.—

Тамтешній воєвода водив за носа обох привідців.., доки не зміцнив оборону фортеці так, що не під силу було взяти її. (Д. Мі-щенко. Бунтівний князь.) Встромляти (сунути і т. ін.) / встромити (всунути і т. ін.) [свого] носа ( [свій] ніс). Безцеремонно втручатися в що-небудь.— Та це б іще не біда, а діло в тому, що куди жінка носа суне, та ще й не одна, то там уже не жди добра. (М.

Ста-рицький. Карме люк.)

Вте'рти / втирати носа кому. 1. Показати свою перевагу над ким-небудь.— Я й сам маю своє чимале двірське військо й втру носа королеві при нагоді, коли буде треба... (І.

Нечуй-Левицький. Князь Єремія Вишневецький.) 2. Присадити, спинити кого-небудь.— Спасибі Воло димирові Корякові, який заступив ся за Паніва, утер носа розпере заним критиканам.

(В. Минко. Червоний парнас.) 3. Покарати, провчити кого-небудь. —

111

Безкровний спо чатку усміхнувся, потім зареготав: — Ото й вирішив провчити батька? Ха-ха-ха1 Н у й зух! Ну й молодець! Утер носа старому! (В. Ма-

лик. Чумацький Шлях.) Гнути носа див. кирпа.

Дерти (задирати) носа (вгору) перед ким і б/д. Пихато поводитися, чванитися,

зазнаватися.— Хто б не був ти, носа не дери, не шко дуй для мандрів підошов. Де б не був — учися, говори мовою людей,

куди прийшов. (Д. Білоус. Епіграми.) Заорати (зарити) носом, вульг.

Впасти обличчям донизу.— Максим прицілився: бух! — венгерський офіцер заорав носом — і не скрик ну в, і не тіпнувся. (Панас Мирний. Хіба ревуть воли, як ясла повні?)

Зарубати [собі] на носі. Добре, надовго запам'ятати.— Дивіться всі на їхні муки — і зарубайте собі на носі: така смерть жде кожного... (В. Малик.

Горить свіча.)

З-під (з-пѐред) [самого] носа у кого, кого, з дієсл. З дуже близької відстані від кого-небудь.— [Герасим:] Чуєш, Параско! Хліб крадуть у те бе з-під носа, гарна хазяйка! Чого ж Мотря глядить? (І.

Карпенко-Карий. Сто тисяч.) С и н о н і м : з-під рук.

Клювати носом. Дрімати, засипати сидячи, час від часу опускаючи голову.—

Взяв я вудку — і до річки, 3 братом сів на бережку. Та не ловляться плотвички, Не тріпо чуть на гачку. Я нічого не спіймав, Біля вудки задрімав. Тут почув я голос брата: — щось ти носом став клювати!.. (Г. Бойко.

Отакий у мене ніс.) С и н о н і м : ловити носом окунів.

Комар носа не підточить див. комар. Копилити губу див. губа.

Кров з носа див. кров.

Крутити / покрутити носом. Виражати незадоволення, вередувати.—

Все, геть усе, що скомпону вав, не подобається... Всім не подо бається... І головне, кому не подо басться? Отим нездарам, що поза сідали в установах, знічев'я кру тять носами, самі особисто незу гарні двох нот звести докупи, а вони вже редактори, цінителі- (Ю.

Зба-нацький. Пообіч Талі.)

Ловити [носом] окунів (окуні), жарт. Дрімати, куняти, схиливши голову вниз.— Пилип-з-конопель уже носом ловив окунів, хоч досі й умів начебто випити чарку горілки. (О. Ільченко.

Козацькому роду нема переводу, або Мам ай і Чужа Молодиця.) С и н о н і м и : носом рибу вудити; клювати носом.

На носі. Скоро, незабаром.— По дейкували: завтрашній ярмарок не розганятимуть. Мати збиралася, але нести нічого... Лемеші, клямки, завіси тепер без збуту: зима на носі. (Б.

Харчук. Крижі.) С и н о-н і м и: не за горами; як не видно.

Не показувати (не потикати і т. ін.) / не показати (не поткнути і т. ін.) носа. Не приходити, не з'являтися куди-небудь, до когось. — Зі-зі сиділа тиждень у нас в квартирі, нікуди не потикалася, технократ її теж не показу ваз носа.-(П.

Загребельний. Переходимо до любові.) Лишитися / залишитися з носом, жарт. Зазнати невдачі, неприємності і т.

ін.— Документ був, Ра-щупкін сам бачив його: позаяк б у динок не аварійний, зноситимуть його в наступній п'ятирічці.— З цим зносом,— сказав Вадик,— ми залишилися з носом.

(В. Доброволь-ський. Новорічні побажання.) С и-н о н і м и: спіймати об лизня; вхопити шилом патоки.

Ніс під себе. Засоромитися, зля-

катися.— Наче й чоловік щирий, а як прийдеться до діла, то й ніс під себе.

(Словник Грінченка.)

Носа (кирпи) й коцюбою (кочергою) не дістати кому. Хто-небудь чваниться,

пишається.— Людина з неї — як людина... А чоловік у неї — так ні!.. З себе він моторний, хрін його не взяв, та вдача собача. Кирп у проти людей так драв, що й кочергою її не дістанеш. (О.

Ко-ниський. Хвора душа.)

Під (перед) [самим] носом. Поруч з ким-небудь, дуже близько від когось.— Я

був упевнений: оця зовсім не схожа з дочкою жінка примусила Оксану зачинити перед мо їм носом двері. (В.

Шевчук. Камінна луна.) А н т о н і м: за тридев'ять земель.

Показувати / показати носа. Дражнити когось, прикладаючи до свого носа

112

руку з розчепіреними пальцями.—

Геннадій знову кинув звер хній погляд на свого суперника. Той підпирав... плечима стовбур розло гого дуба. Непомітно для Люби Ген надій показав йому «носа». (П.

Ав-томонов. Щастя дається нелегко.) Совати (тикати, пхати і т. ін.) /

сунути (ткнути і т. ін.) [свого] носа куди, у що. Безцеремонно втручатися в що-небудь.— А той виявився досить непевною людиною, суне носа куди треба й не треба, ніякого довір'я не викликає.

(Ю. Збанаць-кий. Ми — не з легенди.) Тримати (держати) ніс (носа) за

вітром (по вітру). Діяти непослідовно, безпринципно, змінюючи свої переконання й поведінку відповідно до обставин.— Стратон Стра-тонович завжди ніс тримав за вітром, як досвідчений заєць, що відчув запах вовка чи лисиці на віддалі. (О. Чорногуз. «Аристократ» із Вапнярки.) • На основі спостережень за тваринами, яким вітер несе різні запахи.

Тютя з полив'яним носом див. тютя. НІСЕНІТНИЦЯ: плести (верзти,

городити і т. ін.) / наплести (наверзти, нагородити і т. ін.) нісенітницю (нісенітниці). Говорити дурниці.—

Дівчата на луці гребли, А парубки копиці клали, Та, знай, на сонце позирали, Та нісенітницю верзли. (Т.

Шевченко. Якби тобі довелося...)

НІЧ: вальпургієва ніч, книжн. Гучна, весела гулянка. — Доброго ранку,

Сашо! Я к спалось? — Д я кую, друже' Ніяк не спалось. А ти хіба спав? — Куди там спав' Сьо годні ж у нас вальпургієва ніч! (О. Гончар. Прапороносці.) • Ніч з ЗО квітня на 1 травня. За язичницькими уявленнями середньовічних людей, у Німеччині цієї ночі збиралися відьми на високій горі Броней у Гарці.

Глупа ніч див. північ.

День і ніч; дні і ночі див. день.

На ніч. Для використання вночі.—

Повіриш, беру на ніч повний кисет і не вистачає,— поскаржив ся він, згортаючи цигарку завтовшки в гвинтівочний патрон. (Григорій Тютюнник. Вир.)

Не проти ночі (не при хаті), з сл.

згадуючи, згадувати і т. ін. Не можна

згадувати.— [Герасим:] То було колись. А люди понаставали, що чорт, не при хаті згадуючи, боїться і носа показати між них. (І. Карпенко-Карий. Сто тисяч.)

• За забобонними уявленнями, будь-яка згадка нечистої сили, злого духа і т. ін. могла викликати їхню появу, особливо вночі.

Як ніч. 1. Смутний, насуплений.—

Мій хазяїн ходив як ніч, навіть їсти покинув. (М. Коцюбинський. Fata morgana.) 2. з сл. п'яний. Дуже, у великій мірі.— Шляхтичі, п'яні, як осіння ніч, насилу доплен тались до повітки і попадали... (І. Нечуй-Левицький. Князь Єремія Вишневецький.) С и н о н і м и : як чіп; як земля.

НОГА: без задніх ніг, перев. з сл. спати. Дуже міцно, не пробуджуючись.

— Цілий день мій брат, мов дзиґа' Спать пора, а він все біга. Ще й гукає: — Я не ляжу' — А дідусь ласкаво каже: — От якби ти зараз ліг, Ти б заснув без задніх ніг! (Г. Бойко. Веремій.) С и н о н і-м и: як убитий; як після маківки.

Бити ноги (чоботи). Марно ходити куди-небудь.— Чого ж маєш бити чоботи на наш куток? Тіль ки жениха мого, коли трапиться, відіб'єш? — А може, я тобі наб'ю більшу ціну? (О.

Гончар. Хліб і сіль.)

[Брати / взяти] ноги на плечі (в руки, за пояс). Тікати, бігти, йти геть.—

Мовчить Дмитро... І тут не вподобалось йому: подумав він, погадав він, та ноги на плечі і пішов у довгі лози.

Каламбурний вислів, що постав на основі метонімічного перенесення: брали на плечі (в руки, за пояс) не ноги, а те, що на ногах (чоботи, черевики тощо).

Валитися (падати) /звалитися з ніг. Втрачати здатність триматися на ногах через хворобу, втому, сміх і т. ін.—

Старший синок, Петрик, перший звалився з ніг. Відразу уста йому спалило... (М. Понеділок. Буржуйка.)

Валятися (повзати) в ногах у кого і б/д. Принижуючись, просити у когось про щось.— Мовчати, ха ме! Не базікати! — тупнув ногою Хойнацький.— Замість того, щоб повзати в ногах і просити

113

тепер, куме, такі милосердя, ще про волю натякає, про

Бога схизматського- (М. Старицький.

Карме люк.) С и н о н і м и : падати на коліна; падати в ноги.

Ввіритися ногам. Швидко побігти.—

Данилко прослизнув до другої землянки і, коли вже не стало чути кроків,

ввірився ногам. (Петро Панч. Синів не віддам!)

Вертітися на ногах. Весь час пе-

ребувати в русі.— Рухлива, повна енергії й бажання все знати, все зрозуміти, вертілася [Флора] на ногах. (Г. Коцюба.

Нові береги.)

Винести (виїхати) / виносити (виїжджати) ногами вперѐд (наперѐд). Поховати кого-небудь; умерти.— Про те,

щоб зовсім кинути полювати, Олексі Івановичу і на думку не спадало...— Хоч на гор личку, хоч на горобця... Аж поки вперед ногами з хати не виїду, руш ниці не кину' — твердо заявив Олекса Іванович... (Остап Вишня. Олекса Іванович.) С и н о н і м и : знайти кінець; піти в землю. • На основі вірування, щоб покійник не повернувся назад або щоб покійник не бачив, хто його виносить і не міг, таким чином, забрати з собою.

Витягнути (простягнути) / витягати (простягати) ноги, зневажл. Померти

(про людину). — Так і ноги простягнеш, не ївши, а в нас ще така довга подорож, що о ой-йой! — кидає [кума] аргумент.

(Л. Богус-лавець.Від Находки до Чернівців.) С и н о н і м и : віддати Богові душу; переставитися на той світ. • На основі спостережень за тваринами, які, здихаючи, витягують ноги.

Відкинути / відкидати ноги (копита, ратиці і т. ін.), зневажл. Умерти,

загинути.— Коли хтось ло вив чорта чи відьму — теж не милував їх... чорта найчастіше запря гали в плуга, і він орав доти, поки не відкидав копита. (М.

Стельмах. Гуси-лебеді летять...) С и н о н і м и : витягтися вздовж лави; віддати Богові душу. • Див. витягти ноги.

Відхрещуватися руками й ногами див. рука.

ОБЕРЕМОК: взяти (згребти і т. ін.) на (в) оберемок кого. Підняти кого-, що-небудь, обхопивши руками.— К

старій з поклоном підступивши, На оберемок ухватив ши, В землянку з валу потаскав. (І. Котляревський. Енеїда.)

ОБЕРТ: хата пішла обертом див. хата.

ОБИДА: не давати в обиду див. образа.

ОБІДДЯ: [що] хоч обіддя гни. Дуже товстий, дебелий (про шию, статуру і т.

ін.); гладкий.— Воно б, може, й нічого, обійшлося, та тут, на лихо, візьми й нагодися двоє махновців кінних. Один такий, як оце я, миршавенький, а другий мордатий, шия — хоч обіддя гни.

(Гри-гір Тютюнник. Поминали

Маркія-на.) С и н о н і м и: як не лусне; як барило.

ОБІЙМИ: приймати (зустрічати і т. ін.) / прийняти (зустрінути і т. ін.) з розкритими обіймами кого. Дуже радо, гостинно приймати, зустрічати кого-небудь. — Та дійшло до нього, мабуть, що приймають його тут не з розкритими обіймами. (Ю. Шовкопляс.

Людина живе двічі.)

ОБЛИЗЕНЬ: спіймати (впіймати, дістати і т. ін.) / ловити бблиз-ня. 1. Лишитися без того, на що розраховував; не отримати нічого.— З землею об лизня вже пійма ли, а й тепер знову тертого хрону піднесли їм такого, що довго в носі крутитиме. (Б. Грінченко.

Під тихими вербами.) С и н о н і м : лишитися з носом. 2. Відмовити при

ОБЛУПЛЕНИЙ: як облупленого, з сл. зн&ти. Дуже добре, до найменших дрібниць.— Хто-хто, а він знає Полозенка, як облупленого. Кар'єрист, вискочка і бабій. (І. Цю-па. Дзвони янтарного літа.)

ОБМОЛОТ: брати / взяти в обмолот кого. Рішуче впливати на когонебудь, примушувати до певних дій.— Трударі,

галасливе жіноцтво, яке не раз брало Оксена в такий обмолот, що він не знав, куди подітися..,— ішли поволі, спідлоба позираючи на німецьких солдат. (Григорій Тютюнник. Вир.)

ОБПЛЬОВАНИЙ: як (немов) обпльований (опльований). Несправедливо принижений, зганьблений.— Я, немов обпльований, затиснувся в свою кімнату, з-за лутки вигля дав на вулицю. (Ю. Збанацький. Любов.)

ОБРАЗА: не давати в образу (в обиду) кого. Не допускати кривди над ким-небудь, заступатися за когось.—

[Ярослав:] То не дамо ж гнізда свого в обиду. Вперед на бій за землю нашу рідну'.. (І. Кочерга. Ярослав Мудрий.)

ОБРИВАТИСЯ: все (щось) обривається / обірвалося всередині у кого, кому. Хто-небудь дуже вражений, переляканий і т. ін.— З яким нетерпінням вичікувала вона хви лини появи його [листоноші], і ко ли приходив з порожніми руками, ій обривалось щось всередині. (В.Гжиць-кий. Чорне озеро.)

ОБРІЗ: в обріз кого, чого. Дуже мало когось, чогось.— Грошей в обріз. Вся надія на буряки. (М. Руденно. Остання шабля.)

ОБРУЧ: губити / розгубити обручі від макітри, зневажл. Не мати розуму.—

Ти ще й регочеш, вилуп ку?..— А що ж, плакати? — скинув картуза син.— Краще б заплакав, дурноверхий, коли розгубив обручі від макітри. (М.

ОБУХ: підставляти голову під обух див. голова^

Як віл обуха див. віл.

Як (ніби) обухом (обух), з дієсл. Дуже сильно.— Дрібничка, пане, ко валь уже полагодив, можна й їхати. Але своєю жахливою новиною ти мене ніби обухом по, голові вда рив. Не знаю, що й робити. (М. Ста-рицький. Кармелюк.)

ОБУШОК: золотий обушок. Багатство, гроші, золото.— Золотий обушок, люди кажуть, Відчинить двері скрізь. (Л. Глібов. Скоробагатько.)

ОБЦЕНЬКИ: не витягнеш обценьками слова див. слово.

ОВЕЧКА: прикидатися / прикинутися овечкою. Вдавати з себе сумирну, лагідну людину.— А що пан тут робить? — прикинувся овеч кою поляк.— Стою на посту, з яко го ви ганебно втекли. (П. Загребель-ний.

Європа 45.)

ОГЛЯД: з оглядом (з оглядкою), перев. з дієсл. Обережно, обачно.—

Говорила [Наталка] з оглядкою, зважуючи кожне слово, боячись, як би не сказати чогось зайвого. (С.

До-бровольський. Очаківський розмир.) ОГЛЯДКА: з оглядкою див. огляд.

ОДВІРОК: підпирати одвірок див. стіна.

ОДИН: один в один. Схожі і гарні:

показні і т. ін.— Ось крашанки. Одна в одну. Карбованець за деся ток. Ось кружалка на узвар. Анто-нівські. Як сонце. Карбованець за купку. (Григір Тютюнник. Бовкун.)

Один (одне) з-перед (перед, поперед) одного. Не дотримуючись порядку, черговості; навперебій.— Люди, що товпилися біля віконця, заусміхалися за дядька, почали пха тися один з-перед одного, і той, що опинився першим, це був широко плечий чолов'яга у флотському кар тузі... потужним басом, наче в діж ку, прогув: — Мені, батьку, он той шмат... (Григір Тютюнник. Дядько Никін.)

Одним один. Єдиний.— Старенька й невелика була Хомишина хата, одним одна на всім огороді. Коло неї ані комори, ані загороди, ані хлівця. (І.

Нечуй-Левицький. Дві московки.) ОДИНЕЦЬ: один одинцем. Зовсім

самотній.— Може, в окопах уже ні душі, може, Маковей залишився вже один одинцем на всю дамбу? (О. Гончар.

Прапороносці.)

ОДР: на смертному одрі див. ложе. ОЗБРОЄННЯ: тримати на озброєнні.

Використовувати щось у роботі, боротьбі, діяльності і т. ін.— Зал знемагав од сміху, і ще кілька літ по тому молодші курси тримали на озброєнні дотепи й репризи того вечора. (В. Гужва. Сліпий дощ.)

ОКО: [аж] очі розбігаються / розбіглися у кого, кому, чиї і б/д. Хто-небудь не може зупинитися на чомусь одному від різноманітності вражень.— У нас аж очі розбіглися. Он віз чумацький справжній. На таких возах наші предки колись у Крим по сіль їздили. А он карета золота, у якій митрополитів ки ївських возили. (В.

Нестайко. Тореадори з Васюківки.) Бачити краєм ока див. край. Більмо на оці див. більмо.

Вбирати (брати, відбирати) [в себе] очі (око). Вабити своєю красою, яскравістю кольорів і т. ін.— Всі вони

[хусточки] красиві. Аж вбирають очі.

119

Кожна запинає До леньку жіночу. (Г.

Чубач. П'ять хустин сушила.) С и н о н і м и : манити очі; ласкати око.

Видерти (повидирати) / видирати (видряпувати) очі кому і б/д. Жорстоко битися, захищаючи себе, свої інтереси або -заступаючись за когось.— Ото був старий' Теж штукар! Іде в аптеку, і яструбок на плечі: не чіпай, мов, мене, бо й очі повидираю!- (О. Гончар.

Бригантина.)

Видивитися очі. Чекати з нетерпінням кого-небудь.— Ну, чого так дивишся, хрещенику? Паняй до Ма русини, бо вона вже за тобою й очі видивилась. (А. Дімаров. І будуть люди.)

Відкривати (розкривати) / відкрити) розкрити очі кому. Показувати, розказувати усю правду про що-небудь.—

Покохав я доньку Аксакову. І вона покохала мене. Але магнат не міг віддати її за бурлаку. Хоч як ховали ми наше кохання, а знайшлися добрі люди

—відкрили батькові очі. (3. Тулуб. Лю-

долови.)

Відкриваються / відкрилися очі кому, на що. Кому-небудь стає зрозумілим щось.— Подумав я тоді Божої Матері молебень відправити. Тільки що відправив, а у мене очі й розкрились. Воно, бачиться, молитва й одоліла дияволову си лу... (М. Костомаров. Сава Чалий.)

Вочах жовтіє (темніє і т. ін.) / пожовтіло (потемніло і т. ін.) кому, у кого і б/д. Комусь стає погано від хвилювання,

страху і т. ін.— Від ступай, відступай, пане сотнику. Зроби таку честь хлопові

—дай йому дорогу до ...шибениці. На мить потемніло в очах Ґонти. Він не знайшов відповіді на ці зухвалі сло ва.

(Я. Стецюк. Гонта.)

Втупити / втуплювати очі (погляд) у кого, що. Задивлятися на когось, щось, (перев. бездумно). — Олександра була школярка першого ро ку... Вона сиділа, низько похнюпив ши голову і втупивши очі у свій стіл. (Б. Грінченко. Украла.)

За красиві (прекрасні) очі. Задарма, лише заради особистої приязні.— А чого ти дивуєшся? Така в людини робота. Потрібна робота. Танки теж, знаєш,

народне добро і за так не даються, за красиві очі. (І. Малишевський. Контрудар.)

Закривати / закрити очі кому. Бути біля вмираючого до останньої хвилини.—

Василь догляне, й наго дує, й напоїть, дорогий Василь її поховає, закриє її очі своїми лю бими руками. (І.

Нечуй-Левицький. Дві московки.) • Обряд закривайня очей покійнику пояснювався в народі тим, що він не повинен видивитися нової жертви, бо «ще хто-небудь із сім'ї помре». (Ф. Волков.)

Заливати очі горілкою див. голова. Замазувати / замазати очі кому.

Відвертати чию-небудь увагу; обманювати когось.— Ви не крутіть сюди та туди. Ви мені очі не замазуйте обротькою. Одного осла я сам знаю. (О.

Замилювати (милити) / замилити очі кому. Обдурювати кого-не-будь, хитрувати; приховувати недоліки.— Ти мені, старій, очі не за милюй,— підвищила раптом голос мадам, аж усі притихли.— Мужицький твій канал...

(О. Гончар. Перекоп.)

Ззав'язаними очима, з сл. знаходити, впізнати і т. ін. Обов'язково; за будь-яких обставин.— Ми вам як слід говоримо: земля наша міряна, перемірювати її вдруге нам не треба; межу ми з зав'язаними очима знайдемо

ібез начальства нікому не дамо перевіряти. (О. Кониськ ий. Півнів празник.)

З(з-перед) очей, з сл. іти, гна ти і т.

ін. Геть від себе.— Не го ренько, і між людей Отак подеколи буває: Хоч корисніша річ, а як ціни не знає їй неук

— то й жене з очей' (М. Старицький.

Мавпа та Окуляри.)

Знімати полуду з очей див. полуда. [І (навіть] оком не моргнути. Не

звертати уваги, ніяк не реагувати на що-небудь. — Андрій і Гнида вхопили

Янчевського за руки й роззброїли його. Кармелюк і оком не моргнув. (М.

Старицький. Кармелюк.)

Іскри з очей сиплються див. іск-

120

Ра' о

їсти (жѐрти і т. ін.) очима (оком) кого, що. 1. тільки кого. Невідривно, пильно дивитися на кого-небудь, виявляючи певні почуття (любові, ненависті і т. ін.) — Край

станції... стоїть синьо мундирний жандарм, законними очима їсть пе реселенців. (М. Стельмах. Хліб і сіль.) С и н о н і м : жѐрти оком. 2. Дуже уважно, з цікавістю та інтересом розглядати кого-, що-небудь.— / очима вже пас Козачина не раз Журавині ключі молоденький. (І. Манжура.

Ренегат.)

Колоти (випікати, вибивати і т. ін.) очі кому. 1. В'їдливо дорікати, докоряти кому-небудь.— Бери ти, сину, рівню собі, то й усе буде у вас рівно: ні вона тобі не вибиватиме очей твоїми злиднями, ні ти їй... (Панас Мирний.

Хіба ревуть воли, як ясла повні?) 2. Дратувати когось, не давати спокою комусь, викликати осуд.— Сирота ж всім очі коле, Скрізь чужий він чо ловік... (І.

Манжура. Сорок святих.)

Куди не кинь / не скинь (не глянеш) оком; куди оком кинеш. Усюди, скрізь,

кругом. — Плавні у нас знамениті. Починаючи від на шого села, на багато багато кіло метрів тягнуться вони на південь. Як заїдеш, куди оком не кинь — всюди плавні від обрію до обрію. (В.

Нестайко. Тореадори з Васюків-ки.) С и н о н і м: де не обернешся.

Куди очі [бачать (дивляться, спали і т. ін.)], з сл. іти, пряму вати і т. ін. Не вибираючи шляху; будь-куди,

навмання.— Він [Спіє пан ] правильно вирішив: треба збирати лахи і тікати, не огляда ючись, куди очі бачать. (В.

Дрозд. Земля під копитами.) С и н о н і-м и: куди ноги несуть; світ за очі.

Лихе (погане, зле і т. ін.) око, заст. Погляд людини, від якого може трапитися нещастя.— Не охо ронить лісовик від злого ока й на пасті... (І.

Цюпа. Дзвони янтарного літа.) • Вираз відбиває вірування в погані й добрі очі.

Лихим (злим) оком, з сл. погля дати, дивитися і т. ін. Сердито, неприязно, із злістю.— Батько все таки на його злим оком дивиться.