tsivilny_zakhist

Коефіцієнт безпеки є логарифмічною величиною, яка вимірюється в децибелах.

Оскільки окремі елементи системи можуть мати різні значення коефіцієнта безпеки, то стійкість системи загалом буде характеризуватись мінімальним значенням коефіцієнта безпеки елементів, які входять до її складу. Це значення коефіцієнта безпеки є межею стійкості системи до дії ЕМІ.

Стійкість системи до ЕМІ оцінюється в такій послідовності:

1.Виявляється очікувана ЕМІ-обстановка, яка характеризується наявністю ЕМІ-сигналів, створюваних блискавками, що характеризуються параметрами: напруженістю полів, часом зростання і спаду електромагнітного поля.

2.Електронна або електротехнічна система розбивається на окремі елементи (ділянки), аналізується призначення кожного елемента, виділяються основні елементи, від яких залежить робота системи.

3.Визначається чутливість апаратури та її елементів до ЕМІ, тобто граничні значення наведених напруг і струмів, при яких робота системи ще не порушується.

4.Визначаються можливі значення струмів і напруг в елементах системи, наведені від дії ЕМІ.

5.Визначається коефіцієнт безпеки кожного елемента системи і межа стійкості системи загалом.

6.Аналізуються та оцінюються результати розрахунків і робляться висновки, в яких вказується: ступінь стійкості системи до дії ЕМІ; найуразливіші місця /елементи системи; необхідні організаційні та інженернотехнічні заходи з підвищення стійкості уразливих елементів і системи загалом

зрозрахунком економічної доцільності.

4.Шляхи і способи підвищення стійкості роботи ОГ

Урезультаті оцінювання стійкості роботи об’єкта розробляються заходи із підвищення стійкості його елементів.

До них належать:

1. Захист працівників і членів їх сімей.

2. Підвищення стійкості інженерно-технічного комплексу.

3. Підвищення стійкості системи управління.

4. Підвищення стійкості системи матеріально-технічного постачання та виробничих зв’язків .

5. Виключення або обмеження руйнувань, уражень від дії вторинних факторів ураження.

6. Підготовка об’єкта до відновлення зруйнованого виробництва.

61

Розглянемо їх детальніше.

Для захисту виробничого персоналу та членів їх сімей завчасно проводяться такі заходи:

∙навчання робітників і службовців діям, способам захисту в екстремальних ситуаціях, діям за сигналами оповіщення;

∙підтримка у постійній готовності систем оповіщення ОГ, міста;

∙створення на ОГ фондосховищ та ПРУ;

∙планування будівництва швидкоспоруджуваних сховищ і ПРУ;

∙нагромадження ЗІЗ та МЗЗ;

∙планування розосередження та евакуації робітників, службовців та інших категорій населення.

Підвищення стійкості інженерно-технічного комплексу

Інженерно-технічний комплекс кожного підприємства містить будівлі і споруди, технологічне обладнання і комунікації, електромережі, тепломережі, водопровід, каналізацію та газопровід.

а) підвищення стійкості будівель і споруд досягають:

∙встановленням додаткових зв’язків між несучими конструкціями (балки перекриття, прогони, ферми);

∙улаштуванням металевих каркасів по периметру будівель;

∙встановленням додаткових рам, підкосів контрфорсів, додаткових опор для зменшення довжини панелей, закладенням віконних пройм цеглою або металевими щитами і т.д.;

∙закріпленням розтяжками високих споруд (труб, башт, колон);

∙ємкості та резервуари для зберігання легкозаймистих рідин і НХР заглиблюються в грунт або обваловуються;

∙дерев’яні елементи конструкцій і будівель (двері, віконні рами й т.п.) покриваються вогнезахисними замазками світлих кольорів (вапном, суперфосфатом).

б) захист технологічного обладнання забезпечується розташуванням важких верстатів на нижніх поверхах будівель, міцним закріпленням їх на фундаментах.

∙Над верстатним обладнанням встановлюються міцні металеві сітки, парасольки, навіси, шатра. Найцінніше обладнання розташовується в заглиблених спорудах типу сховищ або в металевих шафах.

∙Цінне, але достатньо міцне обладнання розташовується в окремих будівлях павільйонного типу з полегшеними і важкозаймистими елементами конструкцій.

62

∙Крім того, необхідно створювати запаси найбільш уразливих деталей приладів для того, щоб була можливість швидко відновити пошкоджене виробництво.

Для зменшення дії світлового випромінювання потрібно всі горючі матеріали, які використовуються в технологічному процесі, сховати в нішах стін або підлоги, а їх кількість звести до мінімуму. Обладнати заглиблені аварійні ємкості для швидкого зливу горючих речовин з технологічного обладнання.

Стійкість системи управління виробництвом досягається:

∙розробленням і впровадженням надійних способів оповіщення посадових осіб і всього виробничого персоналу підприємства, їх дублюванням;

∙забезпеченням надійного зв’язку з місцевими органами, штабом ЦЗ;

∙обладнанням двох пунктів керівництва: основного – в одному із сховищ на ОГ і запасного – в позаміській зоні;

∙створенням двох груп управління, які, послідовно перебуваючи в основному і запасному ПК, забезпечують виконання всіх заходів відповідно до плану ЦЗ.

Надійність системи постачання об’єкта матеріально-технічними ресурсами забезпечується:

∙встановленням і дублюванням стійких зв’язків з підприємствамипостачальниками. Передбачається використання різних способів транспортування (залізничний, автомобільний, повітряний , водний)

∙будівництвом за межами міст філіалів підприємств;

∙дублюванням виробництва аналогічної продукції на інших підприємствах;

∙створенням у позаміській зоні запасів сировини, палива.

Заходи з виключення або обмеження ураження від вторинних уражальних чинників передбачають:

∙вивезення понаднормативних запасів речовин, які викликають вторинні фактори ураження (паливо-мастильні матеріали, отрутохімікати, вибухонебезпечні речовини) на безпечну відстань від об’єктів;

∙зміну технологічного процесу, яка виключає появу вторинних вражаючих факторів;

∙використання пристроїв, зокрема автоматичних, для вимикання систем, руйнування яких може викликати вторинні уражальні фактори;

∙винесення за межі території об’єкта запасів бензину, нафти, мазуту, масел, інших вогнета вибухонебезпечних речовин;

63

∙встановленням у вибухонебезпечних приміщеннях пристроїв, що локалізують дію аварії, противибухових клапанів, панелей, вікон, що самі відкриваються, та фрамуг;

∙захист ємкостей для зберігання НХР і паливномастильних матеріалів (шляхом розташування їх на низьких опорах, заглиблення і обвалування ґрунтом).

∙впроводження автоматичної сигналізації в цехах підприємства, яка б давала змогу запобігати аваріям, вибухам, загазованості території.

Підготовка об’єкта на режим роботи у надзвичайних ситуаціях передбачає:

∙підготовчі заходи, спрямовані на перебудову виробництва для випуску продукції у надзвичайних ситуаціях;

∙переведення об’єкта на двозмінну роботу;

∙підготовку виробництва до безаварійної зупинки за сигналами ЦЗ;

∙організацію цілодобового чергування груп з числа керівного складу на пунктах керівництва і т.д.

Для відновлення пошкодженого виробництва передбачається:

∙розроблення технології відновлювальних робіт за різними варіантами можливих руйнувань і перехід на випуск продукції за спрощеною технологією;

∙створення запасів будівельних матеріалів, найважливіших вузлів обладнання, деталей, приладів та інструменту;

∙створення і підготовка ремонтно-відновлювальних бригад із спеціалістів і кваліфікованих робітників;

∙створення страхового фонду технологічної документації шляхом мікрофільмування і організації ії надійного зберігання.

Підвищення стійкості систем постачання води, газу та електроенергії

досягається тим, що вони мають бути закільцьовані, заглиблені і дубльовані. Крім цього, необхідно передбачити:

Усистемі водопостачання;

∙два – три незалежні джерела водопостачання, один з яких підземний;

∙розташування головних водозабірних споруд за межами зони можливих сильних руйнувань;

∙зворотне водопостачання з повторним використанням води для технічних потреб;

∙наявність резервуарів із запасами води для пиття на 2–3 доби з розрахунку 10 літрів на людину.

64

∙У містах і сільських поселеннях, які розташовані у зонах можливого небезпечного радіоактивного забруднення місцевості навколо АЕС і в зонах можливого небезпечного хімічного зараження навколо об’єктів, що мають НХР, для забезпечення населення питною водою необхідно створювати захищені централізовані системи водопостачання переважно на підземних джерелах води.

Усистемі газопостачання:

∙подача газу на об’єкти двома незалежними газопроводами з різних напрямків від газорозподільчих станцій, які розташовані за межами міста;

∙наявність дистанційного управління і автоматичних відсікаючих пристроїв, які блокують пошкоджені ділянки системи газопостачання;

∙наявність газгольдерів з аварійними запасами газу.

Усистемі електропостачання:

∙можливість ділення системи на незалежно працюючі ділянки;

∙гарантоване постачання електроенергією об’єктів, зупинка яких недопустима (вузли зв’язку, насосні станції, пульти сигналізації, хірургічні операційні тощо) від двох незалежних джерел по лініях, що не вимикаються;

∙створення резервних електростанцій (стаціонарних та пересувних);

∙дистанційне управління та автоматичне вимикання пошкоджених ділянок;

∙надійний захист від електромагнітного імпульсу.

Для підвищення протипожежної стійкості необхідно вжити таких заходів:

∙зонування території об’єкта;

∙обмеження використання під час будівництва легкозаймистих матеріалів;

∙локалізація аварій шляхом відключення найвразливіших ділянок технологічної схеми за допомогою встановлення зворотних каналів;

∙передбачення можливості скорочення в аварійних ситуаціях вибухота пожежонебезпечних речовин;

∙максимально можливе зменшення запасів НХР та вибухо-, пожежонебезпечних речовин;

∙створення пожежних водоймищ;

∙розміщення пожежних гідрантів на розчищених територіях.

5. Резервування матеріальних та фінансових ресурсів

Створення фінансових та матеріальних резервів є основою попередження, ліквідації НС техногенного та природного характеру та їх

65

наслідків і здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, республіканського бюджету Автономної республіки Крим, місцевих бюджетів, а також коштів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності і господарювання, добровільних пожертв фізичних і юридичних осіб, благодійних організацій та об’єднань громадян та інших не заборонених законодавством джерел.

Резерви створюються:

1. На загальнодержавному рівні :

а) резервний фонд Кабінету Міністрів України – для фінансування витрат, пов'язаних з ліквідацією надзвичайних ситуацій загальнодержавного рівня (за рахунок видатків Державного бюджету України);

б) запаси матеріальних ресурсів — для проведення першочергових робіт з ліквідації надзвичайних ситуацій (за рахунок державного матеріального ресурсу, що створюється згідно із законодавством).

2.На регіональному рівні – регіональний резерв фінансових ресурсів – відповідно до законодавства.

3.На місцевому рівні – місцевий резерв фінансових ресурсів – відповідно до законодавства.

4.На об'єктовому рівні – запаси матеріальних та фінансових ресурсівза рахунок власних коштів підприємств, установ і організацій.

Резерви використовуються тільки для:

∙здійснення запобіжних заходів у разі загрози виникнення НС;

∙ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру та їх наслідків;

∙проведення невідкладних робіт;

∙надання громадянам, постраждалим від наслідків НС, одноразової матеріальної допомоги для забезпечення їх життєдіяльності;

∙розгортання та утримання тимчасових пунктів проживання і харчування постраждалих громадян.

Література:

1.Національні стандарти України. Безпека у надзвичайних ситуаціях //

ДСТУ 5058:2008, ДСТУ 7095:2010, ДСТУ 7098:2010. – К.:

Держспоживстандарт України.

2.Національний стандарт України. Проектування. Розділ інженерно-

технічних заходів цивільного захисту (цивільної оборони) у складі проектної документації об’єктів. Основні положення // ДСТУ БА.2.2. –7: 2010 – К.: Мінрегіонбуд України, 2010 – 26 с.

66

3.Постанова Кабінету Міністрів України від 29 березня 2001 року, №308 “Про порядок створення і використання матеріальних резервів для запобігання, ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру та їх наслідків”.

4.Васійчук В.О., Гончарук В.Є., Качан С.І., Мохняк С.М. Основи цивільного захисту: Навч. посібник. – Львів: Видавництво Львівської політехніки, 2010.

5.Захист населення і територій від надзвичайних ситуацій. Т. 1. Техногенна та природна небезпека // За заг. ред. В.В. Могильниченка. – К.:

КІМ, 2007.

6.Осипенко С.І., Іванов А.В. Організація функціонального навчання у сфері цивільного захисту: Навч. посібник. – К., 2007.

67

Тема 4

Спеціальна функція у сфері цивільного захисту

1.Критерії ідентифікації об’єктів господарювання, що підлягають декларуванню безпеки.

2.Порядок декларування об’єктів підвищеної небезпеки.

3.Ліцензування діяльності об’єкта підвищеної небезпеки.

4.Страхування відповідальності за завдану шкоду внаслідок експлуатації небезпечного об’єкта та використання матеріальних резервів для запобігання НС та її ліквідації.

5.Організація роботи щодо проведення нагляду та здійснення контролю за обстановкою на ПНО.

Вступ

Щороку в Україні реєструється близько 350 надзвичайних ситуацій. Внаслідок надзвичайних ситуацій та подій щорічно гине понад п’ять тисяч людей.

В Україні функціонують близько 17 тис. потенційно небезпечних об’єктів. Більшість з них попри економічну, оборонну та соціальну значимість для країни потенційно небезпечні для здоров'я і життя населення, а також навколишнього природного середовища.

Значної шкоди населенню, об'єктам господарської діяльності та навколишньому середовищу завдають пожежі. Щорічно в державі зареєстровано близько 45 тис. пожеж.

Матеріальні збитки, завдані надзвичайними ситуаціями техногенного та природного характеру за останні 11 років, оцінюються в суму близько 12 млрд. гривень.

Кількість коштів, виділених на ліквідацію наслідків надзвичайних ситуацій, залежить насамперед від кількості та масштабності надзвичайних ситуацій і становить у середньому близько 65% від резервного фонду Держбюджету.

У справі запобігання надзвичайним ситуаціям важлива роль відведена загальнодержавним, відомчим і територіальним заходам організаційноекономічного характеру.

Вони дають можливість підняти за допомогою економічних механізмів відповідальність керівників організацій, які мають у своєму складі потенційно небезпечні об’єкти, застосуванням санкцій адміністративного характеру (штрафи) стимулювати роботу щодо зниження рівня ризику надзвичайних

68

ситуацій і управління ними за допомогою податкового механізму і пільгового кредитування, перерозподілу ризику страхуванням і перестрахуванням.

До таких заходів у техногенній сфері належать: декларування промислової безпеки об’єктів, ліцензування діяльності небезпечних виробничих об’єктів, страхування відповідальності за завдану шкоду життю і здоров´ю, майну громадян і довкіллю.

1. Критерії ідентифікації об’єктів господарювання, що підлягають декларуванню безпеки

Державна стандартизація у сфері цивільного захисту

Державна стандартизація з питань безпеки в умовах НС техногенного і природного характеру здійснюється відповідно до законодавства і направлена на забезпечення:

–безпеки продукції (робіт, послуг) і матеріалів для життя і здоров'я людей і навколишнього середовища;

–якості продукції (робіт, послуг) і матеріалів відповідно до рівня розвитку науки, техніки і технологій;

–єдність принципів вимірювання;

–безпеки об'єктів господарювання з урахуванням ризику виникнення техногенних катастроф й інших надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру.

МНС України :

–розробляє програму робіт із стандартизації у сфері ЦЗ, координує і контролює її виконання;

–приймає рішення щодо створення та припинення діяльності технічних комітетів стандартизації у сфері цивільного захисту,

–визначає їх повноваження та порядок діяльності;

–бере участь у розробленні і узгодженні технічних регламентів та ін. правових актів з питань стандартизації.

Державна експертиза у сфері цивільного захисту

Державна експертиза проектів і рішень у галузі техногенної безпеки об'єктів виробничого і соціального призначення, які можуть спричинити НС техногенного чи природного характеру і вплинути на стан захисту населення і територій від їх наслідків, організовується урядовим органом державного нагляду у сфері ЦЗ і проводиться відповідно до закону в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України .

Державний нагляд і контроль у сфері цивільного захисту

Державний нагляд і контроль у сфері діяльності, пов'язаної з ОПН, здійснюють уповноважені державними органами влади, зокрема спеціально

69

уповноважені і їх відповідні територіальні органи, до відання яких відповідно до закону віднесені питання:

–охорони праці;

–забезпечення екологічної безпеки і охорони навколишнього середовища;

–захисту населення і територій від ЧС;

–пожежної безпеки;

–санітарно-епідемічної безпеки;

–містобудування.

Ідентифікація об'єктів підвищеної небезпеки – це порядок визначення об'єктів підвищеної небезпеки серед потенційно небезпечних об'єктів.

Ідентифікація потенційно небезпечних об’єктів полягає у виявленні на об'єктах господарської діяльності джерел та чинників небезпеки, які здатні за негативних обставин (аварія, стихійне лихо тощо) ініціювати виникнення надзвичайної ситуації, а також в оцінці рівнів можливих надзвичайних ситуацій.

Ідентифікації підлягають усі об'єкти господарської діяльності, які розташовані на території України і перебувають у державній, колективній або приватній власності юридичних або фізичних осіб, а також інші об'єкти, визначені комісіями з питань ТЕБ та НС або відповідними центральними та місцевими органами виконавчої влади.

Суб'єкт господарювання, у власності або користуванні якого є хоча б один потенційно небезпечний об'єкт чи який має намір розпочати будівництво такого об'єкта, організовує проведення його ідентифікації.

До об'єктів підвищеної небезпеки відповідного класу належать об'єкти у разі, коли значення сумарної маси небезпечної або декількох небезпечних речовин, що використовуються або виготовляються, переробляються, зберігаються чи транспортуються на даному об'єкті, перевищує встановлений норматив порогової маси, а також інші об'єкти, які відповідно до закону є реальною загрозою виникнення надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру.

У процесі ідентифікації розглядаються і враховуються внутрішні і зовнішні чинники небезпек.

Внутрішні чинники небезпеки характеризують небезпечність будівель, споруд, обладнання, технологічних процесів об'єкта господарської діяльності та речовин, що виготовляються, переробляються, зберігаються чи транспортуються на його території.

70