tsivilny_zakhist

Література:

1.Закон України “Про об’єкти підвищеної небезпеки”, №2245-111

від18.01.2001р.

2.Постанова № 250 Кабінету Міністрів України від 7 квітня 1995 р. “Про Програму створення Урядової інформаційно-аналітичної системи з питань надзвичайних ситуацій на 1995 рік”.

3.Захист населення і територій від надзвичайних ситуацій. Т.1. Техногенна та природна небезпека / За заг. ред. В.В. Могильниченка. – К.:

КІМ, 2007. – 636 с.

4.Основи цивільного захисту / За заг. ред. М.В. Болотських. – К., 2008. –

223 с.

5.Михайлюк В.О., Халмурадов Б.Д. Цивільна безпека: Навч. посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2008. – 158 с.

41

Тема 3

Забезпечення заходів і дій у межах єдиної системи цивільного захисту

1.Небезпеки і загрози техногенного характеру та забезпечення техногенної безпеки на ОГ як складова частина цивільного захисту.

2.Суть стійкості роботи ОГ та організація і проведення дослідження стійкості його роботи.

3.Методика оцінювання стійкості роботи ОГ.

4.Шляхи і способи підвищення стійкості роботи ОГ.

5.Резервування матеріальних та фінансових ресурсів.

Вступ

Сучасні досягнення у всіх галузях науки розширили наші уявлення про різні природні явища. Однак навіть у вік бурхливого науково-технічного прогресу стихійні сили природи не підвладні людині і завдають населенню та економіці великих втрат.

Але не тільки стихійні лиха викликають руйнування споруд, загибель людей, приносять матеріальні втрати. До важких наслідків приводять великі аварії та катастрофи на транспорті, промислових підприємствах.

Причиною цього, з одного боку, є те, що постійний науково-технічний прогрес не тільки сприяє підвищенню продуктивності і покращенню умов праці, зростанню добробуту та інтелектуального потенціалу суспільства, але й призводить до зростання ризику аварій і катастроф, насамперед великих технічних систем.

Це зумовлено збільшенням кількості і складності, зростанням одиничних потужностей агрегатів на промислових і енергетичних об’єктах, їх територіальною концентрацією. В Україні ці тенденції, які притаманні розвитку світового співтовариства, підсилюються значним старінням основних фондів і зниженням технологічної дисципліни.

Значні пошкодження ОГ і великі втрати серед населення можуть стати причиною різкого скорочення випуску промислової і сільськогосподарської продукції, викликати необхідність проведення рятувальних та інших невідкладних робіт у вогнищах ураження. У зв'язку з цим виникає необхідність завчасно вживати відповідних заходів захисту населення та підвищувати стійкість роботи ОГ у надзвичайних ситуаціях.

Ця проблема розглядалася в останні роки в системі державного врегулювання як нагальна і об’єктивна потреба, визначена як функція

42

Держави в єдиній державній системі з цивільного захисту населення і територій (ЄСЦЗ).

Існуюча у Державі система запобігання та реагування на НС повинна забезпечувати реалізацію таких основних цільових функцій:

∙запобігання (попередження виникнення) НС;

∙мінімізацію розмірів збитків та затрат на ліквідацію їх наслідків;

∙проведення першочергових аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт;

∙повна ліквідація можливих наслідків НС.

1. Небезпеки і загрози техногенного характеру та забезпечення техногенної безпеки на ОГ як складової частини ЦЗ

Людство відчуло і усвідомило техногенні небезпеки та загрози пізніше, ніж природні. Лише з розвитком техносфери у його життя увійшло техногенне лихо, джерелом якого с аварії і техногенні катастрофи.

Слід зазначити, що за ступенем потенційної і реалізованої небезпеки об'єкти поділяються на такі групи:

–оборонного комплексу;

–об'єкти ядерної енергетики і ядерного циклу;

–атомні реактори (стаціонарні енергетичні, транспортні, дослідницькі);

–ракетно - космічні комплекси;

–нафтогазові комплекси;

–хімічні та біотехнологічні комплекси із значними запасами небезпечних речовин:

–об'єкти енергетики;

–виробничі установки і транспортуючі комплекси;

–металургійні комплекси;

–об'єкти транспортних комплексів (наземні, надводні, повітряні);

–магістральні газо -, нафто-, продуктопроводи;

–унікальні інженерні споруди ( мости, греблі, галереї, стадіони);

–гірничодобувні комплекси;

–крупні об'єкти цивільного будівництва і промисловості;

–системи зв'язку, управління і оповіщення.

Найбільшу небезпеку сьогодні у техносфері України становлять транспортні аварії, вибухи і пожежі, радіаційні аварії, аварії з викиданням хімічно і біологічно небезпечних речовин, гідродинамічні аварії, аварії на енергосистемах і очисних спорудах.

43

Всі види транспорту набули інтенсивного розвитку у XX столітті, коли значні території, особливо розвинених країн, вкрилися густою мережею автострад, залізниць, значною кількістю аеродромів, а рух транспортних засобів досяг високої інтенсивності. Водночас зросла небезпека транспортних аварій, яка на сьогодні є найвищою не тільки в Україні, а й у світі.

Результати аналізу небезпек та загроз техногенного характеру дають змогу зробити висновок, що основними джерелами техногенної небезпеки, як правило, є:

–господарча діяльність людини, спрямована на одержання енергії, розвиток енергетичних, промислових, транспортних та інших комплексів;

–об'єктивне зростання складності виробництва із застосуванням нових технологій, які вимагають концентрації енергії, небезпечних для життя людини і довкілля речовин;

–втрачена надійність виробничого обладнання, транспортних засобів, недосконалість і застарілість технологій, зниження рівня технологічної і трудової дисципліни;

o небезпечні природні процеси і явища, здатні викликати аварії і катастрофи.

До числа джерел техногенної небезпеки слід також віднести:

–зупинку ряду виробництв, що потягло за собою порушення господарських зв’язків, збої в технологічних ланцюгах тощо;

–накопичення відходів виробництв шкідливих речовин;

–зниження вимогливості і ефективності роботи наглядових органів та державних інспекцій;

–відсутність або недостатній рівень превентивних заходів щодо зменшення масштабів надзвичайних ситуацій та зниження ризику їх виникнення.

Захист життя та здоров’я населення в умовах НС та під час ліквідації її наслідків є загальнодержавним завданням, обов’язковим для виконання усіма територіальними, відомчими та функціональними органами управління і регулювання, службами та формуваннями ЦЗ, а також підсистемами та структурними підрозділами, що входять до ЄСЦЗ.

Розглядаючи цю проблему в історичному плані, неважко помітити тенденцію, яка полягає в тому, що з розвитком цивілізації, технічним прогресом роль і вплив держави у забезпеченні захисту населення і територій від стихійного лиха, аварій, катастроф невпинно зростають.

Держава як гарант цього права створила систему ЦЗ, яка на меті захист населення від небезпечних наслідків аварій та катастроф, забезпечення техногенної безпеки на підприємствах, установах та організаціях.

44

Створена ЄСЦЗ має на меті:

∙утворення національної структури ЦЗ;

∙приведення системи захисту населення і територій від НС у відповідності з нормами міжнародного права, стандартів ЄС і реальними економічними можливостями Держави.

ЄСЦЗ визначаються:

∙основні принципи, напрями та завдання державної політики у сфері ЦЗ;

∙режими функціонування системи ЦЗ;

∙регулювання питання взаємодії між державними органами виконавчої влади в повсякденній діяльності та під час ліквідації наслідків НС;

∙система управління, структура і повноваження її органів на всіх рівнях функціонування;

∙сутність і організація системи ЦЗ, структурні ланки якої об’єднуються єдиною вертикаллю управління від міністерства до району включно.

Захист населення у НС та забезпечення техногенної безпеки передбачає підготовку до захисту і сам захист, а саме:

∙раціональним розміщенням об’єктів підвищеної небезпеки;

∙улаштуванням систем раннього виявлення НС та оповіщенням людей у разі виникнення НС;

∙удосконаленням технологічних процесів;

∙своєчасним оновленням виробничих фондів;

∙підвищенням надійності технологічного обладнання, систем контролю, діагностики, виробничих процесів та технологічного обладнання;

∙своєчасним оновленням виробничих фондів;

∙раціональним плануванням та забудовою міст, інших населених пунктів, будівництвом споруд стійких до НС;

∙організацією і проведення навчання населення діям у НС згідно з ДСТУ

5058;

∙періодичним проведенням досліджень стійкості роботи ОГ.

Окремо хотілось би згадати про проблему просторового розвитку територій, ведення містобудування, функціонування потенційно небезпечних об’єктів (ПНО).

У 2010 році згідно з Національним стандартом ДСТУ БА. 2.2.-2010 передбачено розділ інженерно-технічних заходів ЦЗ у складі проектної документації об’єктів.

Передбачається спорудження будинків, будівель, споруд, інженерних мереж і транспортних комунікацій із заданими рівнями безпеки та надійності.

45

Передбачена організація будівництва протизсувних, протиповеневих, протиселевих, протилавинних, протиерозійних інженерних споруд спеціального призначення.

Тобто передбачається створення необхідної інфраструктури організаційних та технічних заходів, що дають змогу протидіяти техногенній небезпеці та ефективно ліквідувати наслідки аварій, захищати персонал та населення.

2. Суть стійкості роботи ОГ та організація і проведення дослідження стійкості його роботи

Одним із основних завдань забезпечення життєдіяльності у надзвичайних ситуаціях є проведення заходів, скерованих на підвищення стійкості роботи об’єкта у надзвичайних ситуаціях.

Під стійкістю роботи промислового об'єкта розуміють здатність його у надзвичайних ситуаціях випускати продукцію в запланованому обсязі та номенклатурі, а при отриманні пошкоджень, руйнувань або порушенні зв'язків з кооперації відновлювати виробництво в мінімальні терміни.

Під стійкістю роботи об'єктів, які безпосередньо не виробляють матеріальні цінності, розуміють здатність виконувати свої функції у надзвичайних ситуаціях.

Стійкість промислового підприємства складається зі стійкості:

а) інженерно-технічного комплексу (будівель, споруд, систем енергогазота водопостачання і каналізації, технологічного обладнання) до дій сил стихійних явищ природи, аварій та катастроф, а у воєнний час – уражальних факторів зброї масового ураження;

б) виробничої діяльності об'єкта (захист виробничого персоналу, надійність систем управління, постачання, спроможність відновлення роботи у стислі терміни.

Чинники, які впливають на стійкість роботи ОГ в умовах надзвичайних ситуацій:

–розташування ОГ відносно джерела руйнівного (вражаючого) впливу: хімічно небезпечний об’єкт, об’єкт атомної енергетики, склади НХР, район, який загрожує катастрофічним затопленням, селевим потоком та ін.;

–підготовленість об’єкта (розроблення плану заходів) на випадок аварії, катастрофи, стихійних лих, характерних для цього району;

–надійність захисту робітників і службовців;

–здатність інженерно-технічного комплексу протистояти певною мірою діям сил стихійних явищ природи, аварій та катастроф, а у воєнний час – уражальних факторів зброї масового ураження;

46

–надійність систем постачання об’єкта всім необхідним для виробництва продукції (сировиною, паливом, водою, газом, комплектуючими виробами і т.д.)

–стійкість і неперервність управління виробництвом, силами і засобами забезпечення життєдіяльності у надзвичайних ситуаціях;

–підготовленість об’єкта до ведення рятувальних та інших невідкладних робіт з відновлення пошкодженого виробництва.

З перерахованих чинників випливають такі шляхи і способи підвищення стійкості роботи галузей господарської діяльності та територій:

1) обмеження подальшого росту великих промислових міст і розосередження виробничих сил на території країни;

2) нагромадження фонду захисних споруд та засобів індивідуального захисту (ЗІЗ);

3) будівництво найважливіших ОГ за межами зон можливих руйнувань; 4) будівництво підприємств-дублерів; 5) розширення шляхів сполучення і розвиток всіх видів транспорту;

6) підсилення та дублювання енергетичних потужностей; 7) розширення міжгалузевих і міжоб’єктових зв'язків; 8) створення матеріально-технічних резервів;

9) підтримування сил забезпечення життєдіяльності у надзвичайних ситуаціях у постійній готовності;

10) навчання населення правилам дій за сигналами оповіщення, використанню засобів захисту, наданню самозахисту і взаємодопомоги.

Отже, стійкість роботи об’єкта народної господарської діяльності у надзвичайних ситуаціях підвищують завчасним проведенням комплексу організаційних, інженерно-технічних та технологічних заходів, скерованих на максимальне зниження впливу сил стихійних явищ природи, аварій та катастроф, а у воєнний час – уражальних факторів зброї масового ураження.

2.1. Норми проектування інженерно-технічних заходів цивільного захисту Нормативна база проектування – це система міжнародних, державних

та відомчих офіційно прийнятих документів, які регламентують основні правила і обмеження у діяльності архітекторів, будівельників, технологів та інших спеціалістів, які розробляють проектну документацію, якою визначаються містобудівні, об'ємно-планувальні, архітектурні, конструктивні, технічні, технологічні вирішення, а також кошториси об'єктів будівництва. Таку систему складають документи різних ієрархічних рівнів. До вищого належать міжнародні та державні правові акти, які нормують концептуальні положення.

47

Нижчі рівні – це нормативно-технічна документація: графічні й текстові конструктивні та технологічні матеріали, які встановлюють обов'язкові або рекомендовані правила і норми, що використовують під час проектування, виготовлення, випробування, експлуатації або ремонту споруд або обладнання.

У галузі будівництва нормативно-технічна документація систематизується ієрархічними ступенями:

на державному рівні – Національні Держстандарти (ДСТУ), державні будівельні норми (ДБН), правила щодо проектування та будівництва, керівні документи щодо будівництва;

на регіональному рівні – регіональні і місцеві правила забудови, на рівні галузей, підприємств і об'єднань – стандарти підприємств будкомплексу (СПБ), стандарти об'єднань (СТО), відомчі будівельні норми (ВБН). документи нижчого рівня спираються на концептуальні або методичні положення відповідних вищих організацій та інша подібна документація.

Державні стандарти, норми та правила встановлюють комплекс якісних та кількісних показників і вимог, які регламентують розроблення і реалізацію містобудівної документації, проектів конкретних об'єктів з урахуванням соціальних, природно-кліматичних, гідрогеологічних, екологічних та інших умов і спрямовані на забезпечення формування повноцінного життєвого середовища.

Під час розроблення та реалізації містобудівної документації суб'єкти містобудівної діяльності зобов'язані дотримуватись основних завдань та заходів щодо забезпечення сталого розвитку населених пунктів та екологічної безпеки територій.

Структура нормативних документів охоплює всі аспекти, які повинні врахувати інвестори і розробники проектів будь-якого підприємства, будинку або споруди. Сьогодні серед цих аспектів особливого значення надають виконанню вимог введеного в дію ДБН В. 1.2-4-2006 “Інженерно-технічні заходи цивільного захисту (цивільної оборони)".

Апогеєм нормативної документації є поява Національного стандарту ДСТУ БА.2.2.-7: 2010 “Проектування. Розділ інженерно-технічних заходів цивільного захисту (цивільної оборони) у складі проектної документації об’єктів. Основні положення”.

Інженерно-технічні заходи цивільного захисту (цивільної оборони) – сукупність реалізованих під час будівництва проектних рішень, спрямованих на забезпечення захисту населення і територій та зниження матеріальних збитків від надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру, від

48

небезпек, що виникають під час ведення воєнних дій або внаслідок цих дій, а також диверсій.

Інженерно-технічні заходи цивільного захисту (цивільної оборони) виконують одночасно три суміжні завдання.

∙По-перше, вони підвищують захищеність об'єкта який проектується, його виробничі фонди, технологічні процеси, адміністративні та житлові будинки, а також працівників та населення на прилеглих територіях від дій природних, техногенних та воєнних загроз.

∙По-друге, зменшують небезпеку та наслідки таких дій на населення і територію у районі майбутнього об'єкта, можливі втрати людей та матеріальні збитки, терміни виконання аварійно-рятувальних та інших робіт і витрати на них.

∙По-третє, ці заходи в тій чи іншій формі підвищують надійність повсякденної експлуатації підприємства, яке проектується.

Обов’язкова реалізація вимог інженерно технічних заходів з ЦЗ позитивно впливатиме на стан захисту населення і територій, готовності ЄСЦЗ до можливих НС.

2.2. Основні вимоги інженерно-технічних заходів цивільного захисту

Здійснення основних заходів інженерного захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, а саме: розроблення генеральних планів забудови населених пунктів, проектів детального планування, проектів забудови території мікрорайонів, кварталів містобудівних комплексів або груп громадських будівель та споруд, проектів планування промислових зон (районів) міст, містобудівного обґрунтування розташування об'єкта, проектнокошторисної документації на нове будівництво, розширення, реконструкцію та технічне переоснащення підприємств, будівель та споруд і раціональне розміщення об'єктів підвищеної небезпеки; спорудження будинків, будівель, споруд, інженерних мереж і транспортних комунікацій із заданими рівнями безпеки та надійності визначається законами України “Про планування і забудову територій”, “Про основи містобудування”.

Інженерний захист населення і територій – це комплекс інженернотехнічних заходів, який проводять завчасно та в оперативному порядку, спрямований на попередження або максимальне зниження втрат населення та матеріальних збитків при виникненні надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Інженерні заходи охоплюють значне коло заходів, пов'язаних з інженерним забезпеченням аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт

49

під час ліквідації надзвичайних ситуацій, життєзабезпеченням потерпілого населення, сталої роботи об'єктів економіки в кризових ситуаціях.

Інженерно-технічні заходи цивільного захисту застосовують під час проектування запобіжних заходів цивільного захисту від наслідків надзвичайних ситуацій.

Загроза можливої дії засобів масового ураження, їх супутніх уражальних факторів, а також від характеру і масштабів можливих аварій та катастроф техногенного характеру потребує передбачення та завчасного проведення заходів цивільного захисту, які спрямовані на підвищення стійкості функціонування економіки.

Такі заходи необхідно здійснювати в усіх містах, населених пунктах та на кожному об'єкті економіки.

Знизити ураженість об'єктів економіки та інфраструктури, дати можливість ефективно проводити аварійно-рятувальні та інші невідкладні роботи в осередку ураження дає змогу насамперед правильно планувати та забудовувати міста з урахуванням вимог норм проектування інженернотехнічних заходів цивільного захисту (цивільної оборони).

Проблема ця дуже актуальна, оскільки сьогодні у містах та інших населених пунктах ведеться масове будівництво житлових будинків, об'єктів виробничої та соціальної сфери.

Міські та сільські поселення проектуються на основі: містобудівних прогнозів, програм розвитку того чи іншого населеного пункту, Генеральної схеми планування території України, державних програм розвитку видів економічної діяльності, схем планування територій Автономної Республіки Крим, областей, районів, генеральних планів населених пунктів. Планування територій здійснюється на загальнодержавному, регіональному та місцевому рівнях та здійснюється відповідними органами державної влади та органами місцевого самоврядування.

Інженерно-технічні заходи цивільного захисту (цивільної оборони) згідно з вимогами ДБН В. 1.2-4-2006 повинні передбачатись під час розроблення:

∙схем планування територій Автономної Республіки Крим, областей, районів;

∙проектів планування та забудови міських і сільських поселень (генеральних планів, проектів детального планування, проектів забудови території мікрорайонів, кварталів, містобудівних комплексів або груп громадських будівель та споруд;

∙проектів планування промислових зон (районів) міст;

∙містобудівного обґрунтування розташування об'єкта;

50