tsivilny_zakhist
.pdf
|
|
Таблиця 5 |
Дія ударної хвилі на людину |
||
|
|
|
Величина надлишкового тиску, |
Види травм |
Характер ураження |
кПа |
|
|
>100 |
Украй важкі |
Одержувані травми дуже часто |
|
|
приводять до смертельного результату |
60 – 100 |
Важкі |
Сильна контузія всього організму, |
|
|
ушкодження внутрішніх органів і |
|
|
мозку, важкі переломи кінцівок. |
|
|
Можливі смертельні випадки. |
40 – 60 |
Середньої |
Серйозні контузії, ушкодження органів |
|
важкості |
слуху, кровотеча з носа й вух, сильні |
|
|
вивихи і переломи кінцівок. |
20 – 40 |
Легкі |
Легка загальна контузія організму, |
|
|
тимчасове ушкодження слуху, забиті |
|
|
місця й вивихи кінцівок. |
Таблиця 6
Ступені руйнування елементів ОГД при різних надлишкових тисках ударної хвилі, кПа
|
Елементи ОГД |
|
Руйнування |
|
|
|
|
слабке |
середнє |
сильне |
повне |
|
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
|
I. Виробничі адміністративні та житлові будови |
|
|
||
1. |
Бетонні та залізобетонні будови і будови |
25–80 |
80–120 |
150–200 |
200 |
антисейсмічної конструкції |
|
|
|
|
|
2. |
Будови з легким металевим каркасом та |
10–20 |
20–30 |
30–50 |
50–70 |
безкаркасної конструкції |
|
|
|
|
|
3. |
Промислові будови з металевим каркасом та |
10–20 |
20–30 |
30–40 |
40–50 |
бетонним заповненням |
|
|
|
|
|
4. |
Промислові будови з металевим каркасом та |
10–20 |
20–30 |
30–40 |
40–50 |
суцільним заповненням стін та даху |
|
|
|
|
|
5. |
Багатоповерхові залізнобетонні будови з |
8–20 |
20–40 |
40–90 |
90– |
великою площею засклення |
|
|
|
100 |
|
6. |
Будови зі складного залізобетону |
10–20 |
20–30 |
– |
30–60 |
7. |
Одноповерхові будови з металевим каркасом |
5–7 |
7–10 |
10–15 |
15 |
і стіновим заповненням з листового металу |
|
|
|
|
|
8. |
Будови фідерної або трансформаторної |
10–20 |
20–40 |
40–60 |
60–80 |
підстанції з цегли або блоків |
|
|
|
|
|
9. |
Складські цегляні будови |
10–20 |
20–30 |
30–40 |
40–50 |
10 Адміністративні багатоповерхові будови з |
20–30 |
30–40 |
40–50 |
50–60 |
|
металевим або залізобетонним каркасом |
|
|
|
|
|
11. Цегляні малоповерхові будинки (один-два |
8–15 |
15–25 |
25–35 |
35–40 |
|
поверхи) |
|
|
|
|
|
171
Продовження табл. 6
|
|
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
|
|
II. Деякі види обладнання |
|
|
|
|
1. |
Верстати важкі |
25–40 |
40–60 |
60–70 |
– |
|
2. |
Верстати середні |
15–25 |
25–35 |
35–45 |
– |
|
3. |
Верстати легкі |
6–12 |
– |
15–25 |
– |
|
4. |
Крани і кранове обладнання |
20–30 |
30–50 |
50–70 |
70 |
|
5. |
Підйомнотранспортне обладнання |
20 |
50–60 |
60–80 |
80 |
|
6. |
Стрічкові конвеєри в галереї на залізо- |
5–6 |
6–10 |
10–20 |
20–40 |
|
бетонній естакаді |
|
|
|
|
||
7. |
Електродвигуни потужністю до 2 кВт, |
20–40 |
40–50 |
– |
50–80 |
|
відкриті |
|
|
|
|
||
8. |
Ті самі, герметичні |
30–50 |
50–70 |
– |
80–100 |
|
9. |
Електродвигуни потужністю від |
30–50 |
50–70 |
– |
80–90 |
|
2 до 10 кВт, відкриті |
|
|
|
|
||
– ті самі, герметичні |
40–60 |
60–75 |
– |
75–100 |
||
10. |
Електродвигуни потужністю 10 кВт |
50–60 |
60–80 |
– |
80–120 |
|
і більше, відкриті |
|
|
|
|
||
11. |
Ті самі, герметичні |
60–70 |
70–80 |
– |
80–120 |
|
12. |
Трансформатори від 100 до 1000 кВт |
20–30 |
30–50 |
50–60 |
60 |
|
13. |
Трансформатори блочні |
30–40 |
50–60 |
– |
– |
|
14. |
Генератори на кВт |
30–40 |
50–60 |
– |
– |
|
15. |
Відкритий розподільчий пристрій |
15–25 |
25–35 |
– |
– |
|
16. |
Контрольно-вимірювальна апаратура |
5–10 |
10–20 |
20–30 |
30 |
|
17. |
Магнітні запускачі |
20–30 |
30–40 |
40–60 |
– |
|
18. |
Стелажі |
10–25 |
25–35 |
35–50 |
50–70 |
|
III. Комунально-енергетичні будови і мережі |
|
|
|
|
||
1. |
Газгольдери та наземні резервуари |
15–20 |
20–30 |
30–40 |
40 |
|
для хімічних речовин |
|
|
|
|
||
2. |
Підземні металеві та залізобетонні |
20–50 |
50–100 |
100–200 |
200 |
|
резервуари |
|
|
|
|
||
3. Частково заглиблені резервуари |
40–50 |
50–80 |
80–100 |
100 |
||
4. |
Наземні металеві резервуари та ємності |
30–40 |
40–70 |
70–90 |
90 |
|
5. |
Відкрито розміщене обладнання |
70–110 |
110–130 |
130–170 |
170 |
|
артезіанських свердловин |
|
|
|
|
||
6. |
Водонапірні башти |
10–20 |
20–40 |
40–60 |
60 |
|
7. |
Котельні регуляторні станції та інші |
7–13 |
13–25 |
2–35 |
35–45 |
|
будови і цегляні будинки металеві вишки |
|
|
|
|
||
суцільної конструкції |
|
|
|
|
||
8. |
Металеві вишки суцільної конструкції |
20–30 |
30–50 |
50–70 |
70 |
|
9. |
Трансформаторні підстанції закритого |
30–40 |
40–60 |
60–70 |
70–80 |
|
типу |
|
|
|
|
||
10. |
Теплові електростанції |
10–15 |
15–20 |
20–25 |
25–40 |
|
11. |
Кабельні підземні лінії |
200–300 |
300–600 |
600–1000 |
1500 |
|
172
Закінчення табл. 6
|
|
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
12. |
Кабельні наземні лінії |
10–30 |
30–50 |
50–60 |
60 |
|
13. |
Повітряні лінії високої напруги |
25–30 |
30–50 |
50–70 |
70 |
|
14. |
Повітряні лінії низької напруги |
20–60 |
60–100 |
100–160 |
160 |
|
15. |
Повітряні лінії низької напруги на |
20–40 |
40–60 |
60–100 |
100 |
|
дерев’яних опорах |
|
|
|
|
||
16. |
Силові лінії електрифікованих залізниць |
30–50 |
50–70 |
70–120 |
120 |
|
17. |
Підземні сталеві трубопроводи на зварці |
600– |
1000– |
1500– |
2000 |
|
діаметром до 350 мм |
1000 |
1500 |
2000 |
|
||
18. |
Ті самі діаметром понад 350 мм |
200–350 |
350–600 |
600– |
1000 |
|
|
|
|
|
|
1000 |
|
19. |
Підземні чавунні та керамічні трубопро- |
200–600 |
600– |
1000– |
|
|
води на розтрубах, азбоцементні на муфтах |
|
1000 |
2000 |
|
||
|
|
IV. Захисні споруди |
|
|
|
|
1. |
Сховища, які стоять окремо, розраховані |
500–600 |
600–700 |
700–900 |
900 |
|
на надлишковий тиск ударної хвилі 500 кПа |
|
|
|
|
||
2. |
Вбудовані сховища, що стоять окремо, |
300–400 |
400–500 |
550–650 |
650 |
|
розраховані на надлишковий тиск ударної |
|
|
|
|
||
хвилі 300 кПа |
|
|
|
|
||
3. |
Ті самі, розраховані на 200 кПа |
200–300 |
300–370 |
370–450 |
450 |
|
4. |
Ті самі, розраховані на 100 кПа |
100–140 |
140–180 |
180–220 |
220 |
|
5. |
Ті самі, розраховані на 50 кПа |
50–70 |
70–90 |
90–110 |
110 |
|
6. |
Протирадіаційні укриття (ПРУ), |
30–40 |
40–60 |
60–90 |
90 |
|
розраховані на 30 кПа |
|
|
|
|
||
7. |
Підвали без підсилення несучих |
20–30 |
30–60 |
60–80 |
80 |
|
конструкцій |
|
|
|
|
||
|
|
V. Засоби транспорту, будівельна техніка, мости, загати, аеродроми |
|
|||
1. |
Вантажні автомобілі і автоцистерни |
20–30 |
30–55 |
55–65 |
90–130 |
|
2. |
Легкові автомобілі |
10–20 |
20–30 |
30–55 |
50 |
|
3. |
Автобуси і спецавтомашини з кузовами |
15–20 |
20–45 |
45–55 |
60–80 |
|
автобусного типу |
|
|
|
|
||
4. |
Шосейні дороги з асфальтовим та |
120–300 |
300– |
1000– |
2000– |
|
бетонним покриттям |
|
1000 |
2000 |
4000 |
||
5. |
Залізничні колії |
100–150 |
150–200 |
200–300 |
300–500 |
|
6. |
Металеві мости з довжиною прольоту |
50–100 |
100–150 |
150–200 |
200–300 |
|
30–40 м |
|
|
|
|
||
7. |
Мости залізничні з прольотом 20 м |
50–60 |
60–110 |
110–130 |
200–300 |
|
8. |
Дерев’яні мости |
40–60 |
60–110 |
110–130 |
200–250 |
|
173
Таблиця 7
Значення коефіцієнта η, залежно від швидкості і температури
повітряного потоку над поверхнею випаровування
Швидкість |
|
Значення коефіцієнта η при температурі повітря, oC |
|
|||||||
повітряного потоку |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
у приміщенні, м/с |
|
10 |
|
15 |
|
20 |
|
30 |
|
35 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
0 |
1.0 |
|
1.0 |
|
1.0 |
|
1.0 |
|
1.0 |
|
0.1 |
3.0 |
|
2.6 |
|
2.4 |
|
1.8 |
|
1.6 |
|
0.2 |
4.6 |
|
3.8 |
|
3.5 |
|
2.4 |
|
2.3 |
|
0.5 |
6.6 |
|
5.7 |
|
5.4 |
|
3.6 |
|
3.2 |
|
1.0 |
10.0 |
|
8.7 |
|
7.7 |
|
5.6 |
|
4.6 |
|
Література:
1.Гончарук В.Є., Качан С.І., Орел С.М., Пуцило В.І. Оцінка обстановки у надзвичайних ситуаціях: Навч. посібник. – Львів: Вид-во Нац. ун-ту “Львівська політехніка”, 2004.
2.Васійчук В.О., Гончарук В.Є., Качан С.І., Мохняк С.М. Основи цивільного захисту: Навч. посібник. – Львів: Вид-во Львівської політехніки, 2010.
3.Демиденко Г.П. и др. Защита объектов народного хозяйства от оружия массового поражения: Справочник. – К.: Вища школа, 1989.
174
Тема 8
Оцінювання інженерного стану та соціально-економічних наслідків НС
1.Характеристика небезпечних геологічних процесів і явищ, заходи щодо запобігання їх виникненню та інженерна підготовка території.
2.Гідродинамічні аварії. Методика оцінювання інженерного cтану при них і заходи захисту населення та території.
3.Оцінювання збитків від наслідків НС.
Вступ
Інженерний стан при надзвичайних ситуаціях – сукупність наслідків дії уражальних чинників НС, у результаті яких виникають руйнування різних об’єктів (будівель, споруд, комунально-енергетичних мереж, засобів зв’язку і транспорту, мостів, гребель, аеродромів тощо), особливо важливих для життєдіяльності людей.
Змінюючи в результаті господарської діяльності рельєф, розширюючи будівництво різноманітних наземних і підземних споруд, людина значною мірою викликає розвиток негативних і навіть небезпечних геологічних процесів. Проблема ймовірного і сучасного оцінювання стану території і прогнозу їх змін у взаємозв'язку з будівельними роботами доволі актуальна і має державне значення.
Поняття “інженерна підготовка території” та “інженерний захист від небезпечних геологічних процесів” потрібно розрізняти. Інженерна підготовка території передбачає проектування і здійснення заходів загального характеру
– благоустрій, вертикальне планування, створення дощостоків, внутрішніх шляхів і таке інше. Інженерний захист передбачає складні та значні за обсягом і вартістю будівельні та інші заходи для запобігання чи контролю за розвитком інтенсивних небезпечних геологічних процесів, що виникають під впливом як природних, так і техногенних чинників. Складність інженерногеологічних умов значно впливає на задачі, види і діяльність комплексних вишукувань для обгрунтування схем, ТЕО і проектів інженерного захисту, які слід відокремлювати в програмах робіт на стадіях як проектування споруд, так їх будівництва і експлуатації.
175
1. Характеристика небезпечних геологічних процесів і явищ, заходи щодо запобігання їх виникненню та інженерна підготовка території
Природні зміни, які проходять в геологічному середовищі, збільшення техногенного навантаження супроводжуються різким посиленням небезпечних геологічних процесів.
На території України найінтенсивніше розвиваються екзогенні геологічні процеси, що пов'язані з дією сили тяжіння (зсуви, обвали, осипи, лавини), з дією поверхневих і підземних вод (схиловий змив, ерозія, селі, карст, суфозія, просідання лесових порід), а також багатофакторні процеси (вивітрювання). Ці процеси характеризуються такими параметрами, як швидкість, повторюваність, об'єм, інтенсивність, площа, амплітуда.
Кількість НС геологічного характеру, що виникли у 2010 році, збільшилася порівняно з 2009 р. на 71, 4 %. Загалом виникло 12 НС геологічного характеру, з них: 6 НС спричинені підтопленням, 3 НС – зсувами, 1 – обвалом (карст). Внаслідок цих НС протягом 2010 р. було завдано збитків на близько 157 млн. грн.
1.1.Характеристика небезпечних геологічних процесів і явищ
Вумовах збільшення техногенного навантаження та значної зношеності основних фондів в Україні збільшуються ризики, пов’язані із небезпечним впливом землетрусів, що, своєю чергою, підвищує рівень техногенної небезпеки в різних галузях народного господарства. Супроводжувані зсувами, обвалами, селями, цунамі та іншими вторинними небезпечними явищами, землетруси можуть спричиняти важкі матеріальні та соціальні наслідки.
Імовірність виникнення землетрусів називається сейсмічністю. Землетруси – це різкі підземні поштовхи і коливання земної кори, що загрожують життю і діяльності людини. Умови будівництва споруд в сейсмічних районах
єособливими, специфічними, вони регламентуються спеціальними будівельними нормами і правилами. Сучасні землетруси пов'язані переважно з геологічними структурами, що підлягають новітнім рухам. За існуючими уявленнями, такі структури пов’язані з регіональними тектонічними зонами розломів – активними рухомими поясами Землі, що розділяють великі геоблоки Землі – континенти і океани. Великим тектонічно активним поясом Землі є Євроазіатський, з яким пов'язані Карпати, Південний Крим, Кавказ.
Землетруси в Україні можливі у Карпатах та в Криму. Основною причиною землетрусів є розвиток деформацій в глибоких горизонтах земної кори внаслідок переміщення літосферних плит. При цьому за глибиною гіпоцентрів розрізняють глибокі землетруси (глибиною понад 100 км), середні
176
землетруси – 50–25 км, неглибокі землетруси – глибиною 10–5 км. Кожен сейсмічний поштовх у межах тектонічно активної території регіону сприяє активному розвитку зсувного процесу.
Так, наприклад, після землетрусу силою 6 балів в березні 1977 р. через 2 роки (квітень 1979 р.) після аномального зволоження (80–100 мм за 2 доби) відбулася масова активізація зсувів (понад 560 зсувів) на території південносхідного Передкарпаття. В цей самий період було створено передумови для активізації зсувів у межах Карпатської гірськоскладчастої області (зсуви у Косівській Поляні, Гребеневі та ін.).
Територія України на півдні і південному заході відчуває вплив потужного сейсмоактивного поясу планети. Вплив наявних у поясі напружень поширюється на західні області України, Буковину, південно-західну частину Одеської області, південь Миколаївської, Херсонської, Запорізької областей і територію Автономної Республіки Крим (АРК). Пояс охоплює Карпатську дугу з сильними підкоровими землетрусами в зоні Вранча, великі підкорові землетруси якої з магнітудою 6,8–7,8 здатні спричинити відчутні сейсмічні коливання ґрунту і споруд практично на всій території України.
Найнебезпечнішими на території України екзогенними геологічними процесами є зсуви.
Зсувом називають масу гірських порід, що сповзає або сповзла вниз по схилу або відкосу (штучний схил) під впливом сили ваги, гідродинамічного тиску, сейсмічних і деяких інших сил. Зсуви руйнують схили і відкоси, змінюють їх риси, створюють специфічний зсувний рельєф. Кожен зсув має той чи інший ступінь стійкості. Коли маси гірських порід сповзли і причини, що викликали зміщення, повністю чи тимчасово знешкоджені, зсув стійкий. Коли причини лише частково знешкоджені, зсув нестійкий. Під час проектування, будівництва і експлуатації споруд важливо не лише виявити поширення зсувів, прогнозувати можливість їх утворення, але й оцінювати ступінь їх стійкості.
Залежно від глибини захвату порід зсувними деформаціями розрізняють зсуви: поверхневі – до 1 м, неглибокі – до 5 м, глибокі – до 20 м та дуже глибокі – понад 20 м.
Зсуви значно поширені на території країни, що зумовлено геологічною будовою та геоморфологічними умовами, наявністю деформуючих горизонтів тощо. Їх кількість становить близько 23 тисячі одиниць і постійно змінюється внаслідок ліквідації (зрізання, зчищення) чи формування нових під впливом природних і техногенних чинників. Кількість зсувів порівняно із 80-ми роками минулого століття збільшилася майже на 45 %, а площа поширення – на
28,8 %.
177
Активна господарська діяльність без проведення необхідних інженернозахисних заходів викликала поширення зсувних процесів на території майже 200 міст і селищ міського типу АРК, Вінницької, Дніпропетровської, Донецької, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Луганської, Львівської, Тернопільської, Харківської, Хмельницької, Черкаської та Чернівецької областей, що являє постійну загрозу виникнення надзвичайних ситуацій.
Площа поширення зсувонебезпечних ділянок у межах міських територій становить понад 42 тисячі гектарів. Найбільших масштабів зсувні процеси набули на Південному березі Криму, морському узбережжі в Одеській області, правобережжі Дніпра та його правих притоках, Закарпатті та Прикарпатті.
Найбільшу небезпеку становлять зсуви, що відбуваються на забудованих територіях, які можуть виникати миттєво, тому їх важко спрогнозувати. Вплив господарської діяльності на розвиток зсувів пов'язаний із додатковим навантаженням та підрізкою схилів під час будівельних та гірничовидобувних робіт, створення динамічних навантажень на схили, додатковим обводненням зсувононебезпечних територій, спричиненим надмірним зрошенням, підпиранням рівнів ґрунтових вод водосховищами та іншими водоймищами, витоками води з водних споруд та комунікацій тощо.
Часто саме розташування інженерних об'єктів на схилах чи поблизу них є провокуючим чинником, який викликає порушення рівноваги в масиві порід. У межах розміщення лінійних об'єктів виникнення зсувів, крім вищезгаданих чинників, провокується вібрацією від транспорту.
Зсуви можуть виникати на всіх схилах, починаючи із нахилу в 19°, але на глинистих грунтах та ґрунтах з тріщинами зсуви можуть виникнути і за кутів схилу у 5–7°.
Зсуви формуються переважно на ділянках зволожених ґрунтів, коли сила тяжіння накопичених на схилах продуктів руйнування гірських порід перевищує силу зчеплення ґрунтів. Вони можуть сходити в будь-яку пору року, але в різних районах зсувні явища можна віднести до певного сезону.
За швидкістю руху по схилу зсуви можуть бути: винятково швидкі (3 м/с), дуже швидкі (0,3 м/хв.), швидкі (1,5 м за добу), помірні (1,5 м за місяць), дуже повільні (1,5 м на рік), винятково повільні (0,06 м на рік).
Зсуви, спричинені змінами природних умов, як правило, не виникають раптово. Первинною ознакою зсувних переміщень є поява тріщин на поверхні землі, розрив дороги і берегових укріплень, зміщення дерев тощо.
В окрему групу необхідно виділити зсуви штучних земляних споруд: залізничні насипи, терикони і відвали гірських порід.
178
Штучними причинами утворення зсувів є руйнування схилів дорожніми канавами, надмірним винесенням ґрунту, вирубанням лісів та інше. Згідно з міжнародною статистикою, до 80 % сучасних зсувів пов'язано з діяльністю людини.
Інженерно-геологічне оцінювання стійкості зсувів має бути комплексним (якісним і кількісним), ґрунтуватися на даних вивчення:
–морфології, будови (структури) зсуву, обводненості складових порід та їх фізико-механічних властивостей і попутних геологічних процесів і явищ;
–динаміці розвитку зсувних явищ і співвідношенні зусиль, що визначають рівновагу мас гірських порід, що складають зсув.
Під час інженерно-геологічного оцінювання загрози виникнення зсувів важливо звертати увагу на величину площі, що займає зсув, його розміри, тобто масштаб явища.
Завданням протизсувних заходів є захист території від руйнування зсувами, надання їм і розташованим на них спорудам і угіддям стійкості і забезпечення нормальних умов експлуатації.
Заходи боротьби зі зсувами, виникнення яких обумовлено різними чинниками, наведено у табл. 1.
Таблиця 1
Заходи боротьби зі зсувами
Активні причини |
|
Заходи боротьби |
зсувів |
Мета заходів |
Способи |
1 |
2 |
3 |
Зміни напруже- |
Зменшення |
Підрізка земляних мас у верхній |
ного стану |
стрімкості схилів і |
частині схилу і викладання їх біля |
глинистих порід |
підкосів |
підніжжя для довантаження в місці |
|
|
очікуваного випирання |
Підземні води |
Перехоплення |
Горизонтальний і вертикальний дренаж, |
|
підземних вод вище |
суцільна прорізь, дренажна галерея, |
|
зсуву |
горизонтальні свердловини – дрени. |
Поверхневі води |
Захист берегів від |
Хвилеподібні стінки, хвилеломи, |
|
абразії |
хвилерізи |
Атмосферні води |
Регулювання |
Планування поверхні, лотки, |
|
поверхневого стоку |
кювети, канали |
Вивітрювання |
Захист ґрунтів |
Посів трав, заміна ґрунту, |
|
поверхневих схилів |
заліснення схилів |
179
|
|
Продовження табл. 1 |
|
|
|
1 |
2 |
3 |
Сукупність ряду |
Механічний опір |
Підпірні стінки, свайні ряди, шпунти, |
активних причин |
руху земляних мас. |
контрбанкети. |
|
Зміни фізико- |
Підсушка і випалювання глинистих ґрунтів, |
|
технічних |
електрохімічне закріплення ґрунтів |
|
властивостей ґрунтів |
|
Деякі види |
Спеціальний режим |
Зберігання схилів у сталому стані. |
діяльності |
у зоні зсуву |
Заборона будівництва. |
Витік |
Забезпечення |
Улаштування водопроводів із міцних труб |
водопровідних і |
надійності мереж |
або в “сорочці”. |
каналізаційних вод |
|
|
Протизсувні заходи:
∙регулювання поверхневого стоку: планування поверхні зсуву і прилеглої до нього території (зрізка різноманітних виступів, валів, западин), влаштування системи поверхневих водовідводів, лісомеліоративні роботи;
∙дренаж обводнених гірських порід: перехоплення і відведення підземних вод від зсувної ділянки або зниження їх напору в межах зсуву;
∙перерозподіл мас гірських порід: зрізання порід в активній частині
зсуву;
∙захист від підмиву і розмиву берегів та схилів;
∙закріплення мас гірських порід підпірними і анкерними спорудами;
∙штучне поліпшення властивостей гірських порід;
∙лісомеліоративні роботи;
∙профілактичні заходи: спостереження за динамікою зсувів, збереженням і стійкістю споруд на зсувній ділянці з метою попередження аварій, встановлення охоронних зон на зсувній ділянці, спостереження за збереженням і станом роботи протизсувних споруд та їх ремонт, будівництво споруд відповідно до таких стадій розвитку зсувного процесу.
Зсувні процеси можна прогнозувати. Моніторингові спостереження за розвитком сучасних екзогенних процесів надають об'єктивні дані, необхідні для діяльності в галузі захисту від небезпечних екзогенних геологічних процесів (ЕГП), районування їх для оцінювання можливості виникнення надзвичайних ситуацій.
Головним виконавцем робіт із вивчення сучасних інженерно-геологічних процесів на державному та регіональному рівнях є Міністерство охорони навколишнього природного середовища та НАК “Надра України”.
Іноді великі об'єми гірських порід переміщуються зі швидкістю потяга – тоді їх називають обвалами.
180