tsivilny_zakhist

небезпечних речовин на довгий час. Все це значно ускладнює проведення рятувальних та інших невідкладних робіт, оскільки треба забезпечити надійний захист органів дихання людей, які працюють в осередку ураження. Використання протигазів фільтруючого типу – як цивільних, так і промислових – при високих концентраціях НХР, а також при нестачі кисню неприпустиме.

У таких випадках використовують ізолюючі протигази ІП-46м, ІП-4, ІП- 5, які забезпечують захист органів дихання, очей, шкіри обличчя від будь-яких НХР незалежно від особливостей і концентрації. Вони дають змогу працювати навіть там, де повністю відсутній кисень у повітрі. Використовувати протигази ІП-46м при легких навантаженнях або в стані відносного спокою можна до 3 год. Перебувати в ізолюючих протигазах зі зміною регенеративних патронів можна 8 год.

При температурі 40°С час роботи в ізолюючому протигазі визначається не запасом кисню в регенеративному патроні, а загальним станом людини і при великому навантаженні буде 30 хв, при середньому — 45 хв. Протигази ІП-46, ІП-46м надійно працюють в інтервалі температур від -20°С до +40°С, а протигази ІП-4 і ІП-5 – від -40°С до +40°С.

Зберігаються ізолюючі протигази в спеціальних запломбованих мішках. ІП-46 і ІП-46м зберігаються без приєднаної шолом-маски. У процесі зберігання протигази підлягають періодичному технічному обслуговуванню.

Засоби захисту шкіри

Засоби захисту шкіри призначені для захисту усього тіла людини в умовах зараження місцевості отруйними речовинами, біологічними засобами, радіоактивного зараження. Вони також використовуються при роботі з НХР, при проведенні дегазаційних, дезинфекційних і дезактиваційних робіт.

Такими засобами є: найпростіші засоби захисту шкіри, легкий захисний костюм Л-1; комплект захисного фільтруючого одягу (ЗФО);

Найпростіші засоби захисту шкіри від отруйних речовин, біологічних аерозолів і радіоактивного зараження – це звичайний одяг і взуття. Плащі і накидки із прогумованої тканини, хлорвінілу, пальта із драпу, шкіри, грубого сукна добре захищають від радіоактивного пороху і біологічних засобів ураження.

Для захисту ніг використовують гумові чоботи, боти, валянки з галошами, взуття із шкіри і шкірозамінників. Для захисту рук використовують гумові або шкіряні рукавиці. Для захисту голови і шиї пропонується використовувати капюшони.

131

Звичайний одяг, оброблений мильно-масляною емульсією, може захистити від пари отруйних речовин. Для того, щоб змочити один комплект одягу (комбінезон, спортивний костюм і т.п.) потрібно у 2 л води розчинити 300 г мила, додати 0,5 л олії або мінерального масла. Цей розчин нагріти, просочити ним одяг і висушити на повітрі. Загальновійськовий захисний комплект разом із протигазом використовується формуваннями ЦЗ і військами при проведенні рятувальних та інших невідкладних робіт в осередках хімічного, біологічного і радіоактивного уражень.

Загальновійськовий захисний комплект складається із захисного плаща, захисних панчіх і рукавиць. Його можна використовувати як накидку, одягати “в рукави” і носити як комбінезон.

До комплекту Л-1(легкий захисний костюм) входить сорочка з капюшоном, штани, які зшиті разом із панчохами, двопалі рукавиці і підшоломники. Для просочування ЗФО (захисного фільтруючого одягу) є два рецепти: перший поглинає пару ОР за рахунок абсорбції (розчину пари ОР), другий – нейтралізує ОР за рахунок хемосорбції.

До медичних засобів захисту належать: аптечка індивідуальна (АІ-2), індивідуальний протихімічний пакет (ІПП-8), пакет перев'язочний індивідуальний (ППІ-1)

Забезпечення засобами індивідуального захисту працівників та інших категорій населення

Населення, робітників і службовців ОГД забезпечують засобами індивідуального захисту (ЗІЗ) централізовано через Управління цивільного захисту та штаби цивільної оборони. Засоби індивідуального захисту надходять на обласні склади спецмайна, де розподіляються між районними і обласними службами ЦЗ. Об'єкти господарської діяльності накопичують ЗІЗ за нормами постачання, встановленими МНС країни за безготівковим розрахунком. Витрати на потреби ЦЗ включають до загального фінансового плану об'єкта.

ЗІЗ видають населенню у випадку виробничих аварій і катастроф, пов'язаних із забрудненням навколишнього середовища радіоактивними, отруйними речовинами і бактеріальними засобами відповідно до планів видачі ЗІЗ на ОГД, а також у воєнний час.

Робітникам і службовцям ОГД видаються;

–протигаз ГП-5 (ГП-7);

–аптечка індивідуальна АІ-2 ;

–індивідуальний протихІмічний пакет ІПП-8 ;

–пакет перев'язочний індивідуальний ППІ;

–ватно-марлева пов'язка ВМП (додатково).

132

Особовому складу формувань ЦЗ видаються:

–протигаз ГП-5 (ГП-5М), ГІІ-7 (ГІІ-7В), ІД-4 ;

–респіратор Р-2, РПГ-67РУ-60, “Пелюсток” та ін.;

–аптечка індивідуальна АІ-2;

–індивідуальний протихімічний пакет ІПП-8;

–пакет перев'язочний індивідуальний ППІ;

–засоби захисту шкіри: костюм Л-І, ЗФО. Населенню видаються:

–протигаз ГД-5 /ГП-7/, ПДФ-2Д, ПДФ-2Ш ;

–камера захисна дитяча КЗД-4/6/ ;

–ватно-марлева пов'язка ВИД /протипилова тканинна маска ПТМ–І/.

Черговість видачі ЗІЗ на ОГД:

–особовий склад формувань ЦЗ підвищенної готовності (спеціалізованих формувань);

–робітники і службовці ОГД ;

–члени сімей робітників і службовців, інші категорії населення. Особовий склад формувань ЦЗ, робітники і службовці ОГД

забезпечуються ЗІЗ через пункти видачі, які розгортаються на об'єктах з розрахунку: один пункт видачі ЗІЗ на 180–200 осіб.

Всі інші категорії населення забезпечуються засобами індивідуального захисту через ЖЕКи за місцем проживання.

Колективні засоби захисту персоналу

Досвідом підтверджено, що укриття людей у захисних спорудах разом з іншими способами захисту забезпечує ефективне зниження ступеня ураження від можливих уражальних чинників надзвичайних ситуацій.

Обсяг та характер захисних засобів визначається при урахуванні особливостей окремих районів та об’єктів господарської діяльності.

Завчасне накопичення фонду захисних споруд здійснюється за будівельними нормами і правилами з урахуванням розвитку засобів ураження та економічних можливостей держави.

Внаслідок реалізації інженерно-технічних заходів у країні створено значний фонд захисних споруд цивільного захисту. Ці споруди необхідні для збереження життя і здоров’я людини не тільки в особливі періоди, але й у надзвичайних ситуаціях природного та техногенного характеру.

Класифікація захисних споруд та об’ємно-планувальні рішення сховищ

Захисні споруди – це інженерні споруди, які спеціально призначені для захисту населення від небезпечних наслідків аварій і катастроф техногенного

133

та природного характеру, зброї масового ураження, а також від впливу її можливих вторинних уражальних факторів та застосування звичайних засобів ураження.

Захисні споруди класифікуються за такими ознаками: а) за захисними властивостями:

–сховище;

–протирадіаційне укриття (ПРУ);

–просте укриття. б) за призначенням:

–для захисту населення;

–для розміщення органів управління. в) за місцерозташуванням:

–вбудовані (в підвальному або напівпідвальному приміщенні);

–окремо розташовані.

г) за термінами будівництва:

–завчасно збудовані (до надзвичайної ситуації);

–швидко споруджені (під час надзвичайної ситуації).

Сховище – інженерна споруда герметичного типу, яка забезпечує захист людей від дії уражальних речовин, наслідків аварій та катастроф техногенного і природного характеру.

Встановлено певний порядок використання захисних споруд цивільного захисту.

У режимі повсякденного функціонування єдиної системи цивільного захисту вони можуть бути використані для потреб підприємств, установ і організацій, а також для обслуговування населення.

Підприємства, установи і організації, незалежно від форм власності, на балансі яких є захисні споруди цивільного захисту, забезпечують охорону конструкцій і обладнання, а також утримання їх у стані, який забезпечує приведення в готовність до використання за призначенням в термін до 12 годин.

Захисні споруди на атомних електричних станціях, інших потенційно небезпечних об’єктах утримуються в постійній готовності до використання за прямим призначенням для повного забезпечення населення міст спорудами у разі загрози надзвичайної ситуації.

Сховище складається з основних та допоміжних приміщень. До основних приміщень належать:

– приміщення для укриття людей;

134

–медичний пункт;

–пункт управління.

До допоміжних приміщень належать:

–фільтровентиляційні приміщення (ФВП);

–приміщення під дизельні електростанції (ДЕС);

–санітарні вузли;

–електрощитова;

–аварійний вихід;

–приміщення для зберігання продуктів харчування;

–тамбури і тамбур-шлюзи та ін.

Системи життєзабезпечення захисних споруд

Для забезпечення тривалого перебування людей у сховищі (мінімальний термін 2 доби), останнє обладнується такими системами життєзабезпечення:

–повітропостачання;

–водопостачання;

–водовідведення (каналізації);

–опалення;

–електропостачання;

–зв’язку.

У сховищі також мають бути дозиметричні й хімічні прилади розвідки, засоби індивідуального захисту, засоби гасіння пожеж, аварійний запас інструментів, засоби аварійного освітлення, запас медичних засобів, продуктів і води.

Система повітропостачання

Система вентиляції (повітрозабезпечення) дає змогу забезпечити необхідний температурно-вологісний режим і газовий склад повітря в сховищі. Повітрозабезпечення сховищ здійснюється за рахунок зовнішнього повітря. Система вентиляції не тільки подає в сховище необхідну кількість повітря, але і забезпечує захист від потрапляння всередину споруди радіоактивного пилу, хімічно небезпечних речовин, бактеріологічних речовин і продуктів горіння при пожежі.

Система повітрозабезпечення складається з:

–повітрозабірника;

–протипилових фільтрів;

–фільтрів-поглиначів;

–вентиляторів;

–повітропроводів;

135

–повітрорегулюючого обладнання;

–регенеративного обладнання (в сховищах з режимом повної ізоляції). Постачання сховища зовнішнім повітрям повинно забезпечуватися у двох

режимах: у режимі чистої вентиляції та у режимі фільтровентиляції. У сховищах, розташованих у пожежонебезпечних районах, у зонах катастрофічного затоплення, на радіаційно та хімічно небезпечних об'єктах, передбачений третій режим – режим регенерації повітря, яке міститься усередині сховища, за замкненим циклом.

Кількість зовнішнього повітря, яке подається в сховище у режимі чистої вентиляції, встановлюється залежно від температури цього повітря в межах 8– 13 м3/год на людину. Розрахунковий період роботи системи в цьому режимі –

48годин.

Урежимі чистої вентиляції зовнішнє повітря очищається від пилу, зокрема від радіоактивного, а в режимі фільтровентиляції – від радіоактивного

пилу, хімічно небезпечних речовин (НХР) і біологічних засобів. Норма подачі повітря в цьому режимі – 2 м3/год на одну людину (5 м3/год на одну людину, що знаходиться в пункті управління). Розрахунковий період роботи системи в цьому режимі – 12 годин.

Для очищення повітря від радіоактивного пилу використовуються протипилові фільтри різної конструкції, зокрема масляний сітчастий. Він являє собою набір металевих сіток, зібраних у пакет розміром 520 х 520 х 80 мм. Сітки просочуються веретенним маслом. При проходженні повітря через

фільтр пил, що міститься в повітрі, прилипає до масляної плівки на сітці. Продуктивність однієї комірки масляного фільтра 1000–1300 м3/год при аеродинамічному опорі від 3 до 8 мм водяного стовпчика.

Протипилові фільтри встановлюють у приміщенні (камері), яке відділене від основних приміщень сховища капітальною стіною. Це забезпечує захист людей, які укриваються від впливу іонізуючих випромінювань радіоактивних речовин, що накопичуються у фільтрах.

Очищення повітря від НХР і бактеріальних засобів здійснюється у фільтрах-поглиначах типу ФП-100, ФП-200, ФП-300 та ін., встановлюваних у фільтровентиляційній камері. Працює фільтр-поглинач за принципом фільтруючого протигаза. Зовнішнє повітря надходить у фільтр через один з центральних отворів, проходить через картонний фільтр і шар вугілля-каталізатора, де очищається від НХР і бактеріальних засобів, та виходить через бічний отвір.

Подають зовнішнє повітря у сховище за допомогою вентиляторів різних систем – з ручним і (або) з електричним приводом.

Третій режим вентиляції – регенерація внутрішнього повітря в сховищі за замкненим циклом – може здійснюватись за допомогою регенеративних

136

патронів типу РП-100 або регенеративних установок РУ-150. Розрахунковий період роботи системи в цьому режимі – 6 годин.

Регенеративний патрон РП-100 слугує для поглинання вуглекислого газу, який утворився під час дихання людей в ізольованому приміщенні і який вступає в реакцію з хімічним поглиначем, що містить гідрат оксиду кальцію. Реакція відбувається з виділенням водяної пари і тепла. Регенеративні патрони з таким хімічним поглиначем тільки поглинають вуглекислий газ, тому в дихальній суміші з часом буде зменшуватися процентний вміст кисню. Його нестача заповнюється з кисневих балонів через понижувальний редуктор.

Регенеративні патрони монтуються у стовпчики у фільтровентиляційній камері і приєднуються до всмоктувальної магістралі вентиляційної системи. Запасні кисневі балони встановлюються в окремому приміщенні із захисногерметичними дверима, які відкриваються усередину.

Потужність засобів регенерації визначають, враховуючи тривалість їх роботи протягом розрахункового терміну за норм витрати кисню 25 л/год і поглинання вуглекислого газу 20 л/год на одну людину.

Більш досконалими засобами є РУ-150, регенеративна речовина яких забезпечує одночасне поглинання вуглекислого газу і виділення кисню.

При розрахунках системи повітропостачання необхідно врахувати, що одна людина, яка знаходиться у сховищі, за годину видаляє 100 ккал тепла, 80 г вологи, 20 л вуглекислого газу (СО2) і поглинає 25 л кисню (О2).

Система водопостачання і каналізації

Водопостачання і каналізація сховищ влаштовують на базі міських і об'єктових водопровідних та каналізаційних мереж. Однак на випадок їх руйнування в сховищі повинні створюватися аварійні запаси води і приймачі фекальних вод. Для зберігання аварійного запасу води використовуються проточні напірні резервуари або безнапірні баки, обладнані знімними кришками, клапанами і покажчиками рівня води.

У великих сховищах (або на групу сховищ) може вбудовуватись водопостачання з артезіанських свердловин.

Мінімальний запас води в проточних ємностях повинен бути: для пиття – 6 л для санітарно-гігієнічних потреб – 4 л на людину на весь розрахунковий термін перебування, а в сховищах місткістю 600 осіб і більше – додатково для цілей пожежогасіння 4,5 м3.

Проточні ємності зазвичай встановлюють у санітарних вузлах під стелею, а безнапірні баки – у спеціальних приміщеннях. Для знезаражування води в сховищі слід мати запас хлорного вапна чи дві третини основної солі гіпохлориту кальцію (ДТС-ГК). Для хлорування 1 м3 води потрібно 8–10 г хлорного вапна або 4–5 г ДТС-ГК.

137

Санітарний вузол у сховищі влаштовується окремо для чоловіків і жінок з випуском змивних вод в каналізаційну мережу. Крім того, передбачаються аварійні ємності для збирання нечистот. На трубопроводах водопостачання, каналізації й інших систем установлюється запірна арматура (крани, вентилі, засуви) для відключення при ушкодженні зовнішніх мереж.

Система опалення

Усховищі передбачається опалення від загальної опалювальної системи будинку (теплоцентралі об'єкта). При розрахунку системи опалення температуру приміщень сховищ у холодний час приймають +10 °С, якщо за умовами експлуатації їх у мирний час не потрібно вищих температур.

Система електропостачання

Електропостачання сховищ здійснюється від зовнішньої електричної мережі міста (об'єкта). За необхідності в сховищі обладнується дизельна електростанція. У сховищах, які не мають ДЕС, необхідно передбачити освітлення від акумуляторних батарей, електричних ліхтарів, велогенераторів.

Система зв’язку

Кожне сховище обладнується телефонним зв'язком з пунктом управління об'єкта і репродуктором, підключеним до міської і місцевої радіотрансляційної мережі. На пункті управління, крім того, повинні бути засоби сповіщення ЦЗ об'єкта і радіозв'язок з місцевим штабом ЦЗ.

Усховищах повинні бути прилади, за допомогою яких можна визначити основні параметри повітря (температуру і вологість), газовий склад (наявність

СО2, наявність НХР і оксиду вуглецю), а також ступінь радіоактивного зараження місцевості, де розміщене сховище: термометр, психрометр, витратомір повітря, тискомір, ВПХР, ДП-5В та аварійний запас інструментів, захисний одяг, засоби гасіння пожежі, запас продуктів.

Трубопроводи різних систем життєзабезпечення у сховищі фарбують: білим – повітрозабірні труби режиму чистої вентиляції; жовтим – повітрозабірні труби режиму фільтровентиляції; червоним – трубопроводи режиму вентиляції за замкненим циклом; чорним – труби електропроводки; зеленим – водопровідні труби; коричневим – труби системи опалення.

На повітрозабірних трубах, на трубах водопроводу і опалення в місцях їх введення стрілками вказують напрямок руху повітря чи води.

3.Розрахунок укриття виробничого персоналу в захисних спорудах

Надійність інженерного захисту забезпечується за наявності таких умов:

– загальна вмістимість захисних споруд на об’єкті господарської діяльності (ОГД) – дає змогу укрити найбільшу працюючу зміну;

138

–захисні властивості споруд відповідають вимогам, тобто забезпечують захист від іонізуючих випромінювань;

–система життєзабезпечення захисних споруд забезпечує неперервне перебування в них не менше двох діб;

–розміщення (віддалення) захисних споруд відносно місць роботи дає людям змогу сховатися після сигналу-повідомлення цивільної оборони (ЦО) за встановлений час;

–сховища своєчасно приводяться до готовності для приймання людей (протягом 12 год після введення надзвичайного стану);

–робітники і службовці навчені правильним діям після сигналуповідомлення ЦО;

–система повідомлень діє оперативно і надійно.

Оцінювання місткості та захисних властивостей захисної споруди Вмістимість захисної споруди повинна забезпечувати укриття найбільшої зміни працівників і визначається сумою місць для сидіння і лежання. Норми об’ємно - планових рішень:

а) площа підлоги:

–0,5 м2/людину за двоярусного розміщення ліжок;

–0,4 м2/людину за триярусного розміщення ліжок;

б) внутрішній об’єм приміщень не менший за 1,5 м3/людину; в) висота приміщень не більша за 3,5 м:

–при висоті від 2,15 до 2,9 м встановлюються двоярусні ліжка;

–при висоті 2,9 м і більше встановлюються триярусні ліжка;

г) кількість місць для лежання становить 20 % за двоярусного і 30 % за триярусного розміщення;

д) на основі директиви начальника ЦЗ України в екстремальних ситуаціях, коли терміново необхідно укрити виробничий персонал, дозволяється переущільнення захисних споруд на 20 %.

Оцінювання систем життєзабезпечення сховища

До систем життєзабезпечення належать: повітропостачання, водопостачання, теплопостачання, каналізація, електропостачання і зв’язок. Під час оцінювання систем забезпечення сховищ визначається можливість всіх систем забезпечити безперервне перебування людей у сховищах не менше двох діб. Як правило, оцінюють тільки повітропостачання як одну з основних та найвразливіших систем життєзабезпечення людей.

Норми зовнішнього повітря, що подається в захисну споруду залежно від температури зовнішнього середовища:

139

а) за режимом І – 8, 10, 11, 13 м3/год/людину – відповідно до 20° С (І

кліматична зона), 20 – 25° С (II зона), 25 – 30° С (III зона), понад 30° С (IV

зона).

б) за режимом ІІ – 2 м3/год/людину і 5 м3/год/людину, що працює на пункті управління.

Сьогодні вітчизняна промисловість випускає фільтровентиляційні комплекси ФВК-І і ФВК-ІІ, які застосовують у І – II кліматичних зонах у сховищах вмістимістю до 600 осіб, III – IV кліматичних зонах у сховищах вмістимістю до 450, 300 осіб.

У сховищах великої вмістимості, крім цих комплексів, встановлюють електроручні вентилятори типу ЕРВ-72-2, ЕРВ-72-3 з фільтрами ФП-100 і ПФП-1000, які працюють тільки в режимі І.

Продуктивність фільтровентиляційних комплексів ФВК-І і ФВК-ІІ в режимі І – 1200 м3/год, в режимі II - 300 м3/год; ЕРВ-72-2 і ЕРВ-72-3 відповідно 900 – 1300 та 1300 – 1800 м3/год. ФВК-ІІ, крім цього, забезпечує роботу в режимі IІІ. За режимом III регенерація повітря забезпечується регенеративною установкою типу РУ-150/6 з фільтрами ФГ-70.

Характеристика інженерного захисту:

1.Розміщення сховища: окремо розташоване

2.Площа приміщення: (S, кв.м)

140