tsivilny_zakhist
.pdf2.Заходи щодо забезпечення безпеки об'єкта підвищеної небезпеки і локалізації наслідків аварій.
3.Результати аналізу ступеня небезпеки і оцінювання рівня ризику.
4.Дані про розробника декларації безпеки.
5.Розрахунково-пояснювальна частина.
6.Список використаних джерел.
7.Висновок.
Розділ декларації “Розрахунково-пояснювальна частина” містить:
–дані про технологію (включаючи характеристики небезпечних речовин, описи принципових технологічних схем, плани розміщення устаткування, перелік основного устаткування, дані про розподіл небезпечних речовин і т.д.);
–аналіз рівня ризику виникнення аварій (зокрема відомості про аварії, аналіз основних причин і чинників виникнення аварій, оцінку можливих негативних наслідків для певних об'єктів “турботи” суспільства тощо).
Аналіз рівня ризику виникнення аварій – найважливіший і, як вже показали результати, найважчий для розроблення. На жаль, у більшій частині розроблених декларацій у цей розділ вписується зміст ГОСТів, методик, технологічних регламентів, інструкцій без конкретного застосування до декларованих об'єктів. Для розроблення декларації об'єкта підвищеної небезпеки 1 класу потрібне виконання “Методики визначення ризиків і їх прийнятних рівнів для декларування безпеки об'єктів підвищеної небезпеки” в повному обсязі, для 2 класу небезпеки вимоги обмежуються виконанням пункту 17 (визначення масштабів наслідків аварій, зокрема аналіз можливих впливів на людей, майно і навколишнє середовище). Висока якість декларацій, що розробляються, підвищує готовність до дій у надзвичайних ситуаціях на промислових об'єктах.
Отже, розробляючи декларацію, основну увагу слід приділяти якісному аналізу можливих сценаріїв виникнення і розвитку аварій. Необхідно навести детальний опис можливих наслідків аварій для персоналу, населення, матеріальних об'єктів, навколишнього середовища, розрахувавши вірогідність розвитку цього сценарію.
Аналіз якості декларацій виявив проблему участі в декларуванні безпеки некваліфікованих фахівців і організацій. Таке положення призвело до формалізму при проведенні декларування.
Під час оцінювання якості декларації важливо знати не тільки якими методами оцінені ризики, але й яка кваліфікація експерта, що їх оцінював.
91
Додаток № 5
Види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню:
Відповідно до спеціальних законів ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності:
1)банківська діяльність;
2)професійна діяльність на ринку цінних паперів;
3)із надання фінансових послуг;
4)зовнішньоекономічна діяльність;
5)діяльність у галузі телебачення і радіомовлення;
6)діяльність у сфері електроенергетики та використання ядерної енергії;
7)діяльність у сфері освіти;
8)діяльність у сфері інтелектуальної власності;
9)виробництво і торгівля спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами;
10)діяльність у сфері телекомунікацій;
11)будівельна діяльність.
Відповідно до цього Закону з урахуванням особливостей, визначених Законом України “Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори”, ліцензуванню підлягає діяльність з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів.
Крім цього, ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності:
1)виробництво та ремонт вогнепальної зброї невійськового призначення
ібоєприпасів до неї, холодної зброї, пневматичної зброї калібру понад 4,5 міліметра і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів на секунду, торгівля вогнепальною зброєю невійськового призначення та боєприпасами до неї, холодною зброєю, пневматичною зброєю калібру понад 4,5 міліметра і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів на секунду;
2)виробництво вибухових матеріалів промислового призначення (згідно з переліком, що затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань нагляду за охороною праці та державного гірничого нагляду);
3)виробництво особливо небезпечних хімічних речовин; операції у сфері поводження з небезпечними відходами, збирання і заготівля окремих видів відходів як вторинної сировини (згідно з переліками, що визначаються Кабінетом Міністрів України);
4)видобуток дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння;
92
5)виробництво лікарських засобів, оптова, роздрібна торгівля лікарськими засобами;
6)виробництво ветеринарних медикаментів і препаратів, оптова, роздрібна торгівля ветеринарними медикаментами і препаратами;
7)торгівля пестицидами та агрохімікатами (тільки регуляторами росту рослин);
8)виробництво спеціальних засобів, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівної дії, індивідуального захисту, активної оборони та їх продаж;
9)розроблення, виготовлення спеціальних технічних засобів для зняття інформації з каналів зв'язку, інших засобів негласного отримання інформації, торгівля спеціальними технічними засобами для зняття інформації з каналів зв'язку, іншими засобами негласного отримання інформації;
10)надання послуг у галузі криптографічного захисту інформації (крім послуг електронного цифрового підпису), торгівля криптосистемами і засобами криптографічного захисту інформації (згідно з переліком, що визначається Кабінетом Міністрів України);
11)впровадження, ввезення, вивезення голографічних захисних
елементів;
12)надання послуг у галузі технічного захисту інформації (згідно з переліком, що визначається Кабінетом Міністрів України);
13)виготовлення бланків цінних паперів, документів суворої звітності (згідно з переліком, що визначається Кабінетом Міністрів України);
14)транспортування нафти, нафтопродуктів магістральним трубопроводом, транспортування природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ трубопроводами та їх розподіл;
15)постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим та нерегульованим тарифом;
16)зберігання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ в обсягах, що перевищують рівень, встановлений ліцензійними умовами;
17)централізоване водопостачання та водовідведення;
18)розроблення, випробування, виробництво, експлуатація ракет-носіїв, космічних апаратів та їх складових частин, наземного комплексу управління космічними апаратами та його складових частин;
19)культивування рослин, включених до таблиці I Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого Кабінетом Міністрів України, розроблення, виробництво, виготовлення, зберігання, перевезення, придбання, реалізація (відпуск), ввезення на територію України,
93
вивезення з території України, використання, знищення наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, включених до зазначеного Переліку;
20)медична практика;
21)переробка донорської крові та її компонентів, виготовлення з них препаратів, крім діяльності банків пуповинної крові, інших тканин і клітин людини;
22)діяльність банків пуповинної крові, інших тканин і клітин людини згідно з переліком, затвердженим Міністерством охорони здоров'я України (діяльність банків пуповинної крові, інших тканин і клітин людини);
23)ветеринарна практика;
24)випуск та проведення лотерей;
25)надання послуг з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів, багажу повітряним, річковим, морським, автомобільним, залізничним транспортом;
26)заготівля, переробка, металургійна переробка металобрухту кольорових і чорних металів;
27)збирання, первинна обробка відходів і брухту дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння;
28)надання послуг і виконання робіт протипожежного призначення;
29)надання послуг з охорони власності та громадян;
30)туроператорська діяльність;
31)діяльність арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів);
32)посередництво у працевлаштуванні на роботу за кордоном;
33)проведення робіт із землеустрою, землеоціночних робіт та земельних
торгів;
34)діяльність, пов'язана з промисловим виловом риби, крім внутрішніх водойм (ставків) господарств;
35)діяльність митного брокера;
36)виробництво, експорт та імпорт дисків для лазерних систем зчитування, матриць;
37)торгівля племінними (генетичними) ресурсами, проведення генетичної експертизи походження та аномалій тварин;
38)проведення фумігації (знезараження) об'єктів регулювання, визначених Законом України “Про карантин рослин”, які переміщуються через державний кордон України та карантинні зони;
39)діяльність, пов'язана з виробництвом, торгівлею піротехнічними засобами;
94
40)діяльність, пов'язана з наданням послуг стрільбищами невійськового призначення та функціонуванням мисливських стендів;
41)розроблення, виготовлення, реалізація, ремонт, модернізація та утилізація озброєння, військової техніки, військової зброї і боєприпасів до неї;
42)виробництво теплової енергії, транспортування її магістральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами та постачання теплової енергії;
43)збирання та використання інформації, яка становить кредитну
історію;
44)генетично-інженерна діяльність у замкненій системі;
45)торгівля рідким паливом з біомаси та біогазом.
Література:
1.Закон України “Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру”, №1809-111 від 08.06.2000р.
2.Закон України “Про об’єкти підвищеної небезпеки”, №2245-111 від
18.01.2001р.
3.Постанова Кабінету Міністрів України № 956 від 11 липня 2002р. “Про ідентифікацію та декларування безпеки об'єктів підвищеної небезпеки”.
4.Постанова Кабінету Міністрів України № 1788 від 16 листопада 2002р. “Про затвердження Порядку і правил проведення обов'язкового страхування цивільної відповідальності суб'єктів господарювання за шкоду, яка може бути заподіяна пожежами та аваріями на об'єктах підвищеної небезпеки, включаючи пожежовибухонебезпечні об'єкти та об'єкти, господарська діяльність на яких може призвести до аварій екологічного і санітарноепідеміологічного характеру”.
5.Постановою Кабінету Міністрів України N1788 від 16 листопада 2002р. “Про затвердження Порядку і правил проведення обов'язкового страхування цивільної відповідальності суб'єктів господарювання за шкоду, яка може бути заподіяна пожежами та аваріями на об'єктах підвищеної небезпеки…”.
6.Основи цивільного захисту / за заг. ред. М.В. Болотських. – К., 2008. –
223 с.
7.Васійчук В.О., Гончарук В.Є., Качан С.І., Мохняк С.М. Основи цивільного захисту: Навч. посібник. – Львів: Видавництво Львівської політехніки, 2010.
95
Тема 5
Прогнозування обстановки в зонах хімічного зараження
1.Аварії на хімічно небезпечних об’єктах та характеристика зон хімічного зараження.
2.Аварійне та довгострокове прогнозування хімічної обстановки.
3.Розв’язування типових завдань з оцінювання хімічної обстановки.
4.Превентивні заходи щодо зниження масштабів хімічного впливу на об’єкти і території.
Вступ
Хімічно небезпечним об'єктом (ХНО) вважається об'єкт господарювання, при аваріях і руйнуваннях якого можуть відбутися масові ураження людей, тварин і рослин небезпечними хімічними речовинами.
До ХНО належать:
–підприємства хімічної галузі промисловості, які виробляють чи використовують НХР;
–підприємства з переробки нафтопродуктів;
–підприємства інших галузей промисловості, які використовують НХР;
–підприємства, які мають на оснащенні холодильники, водонапірні станції, очисні споруди, що використовують хлор і аміак;
–залізничні станції і порти, де концентрується продукція хімічних виробництв, термінали і склади на кінцевих пунктах розміщення СДОР;
–транспортні засоби, контейнери і наливні потяги, автоцистерни, річкові
іморські танкери, які перевозять хімічно небезпечні продукти;
–склади і бази, на яких зберігаються запаси речовин для дезактивації, дератизації сховищ для зерна і продуктів його переробки.
У зонах можливого хімічного зараження в Україні проживає близько 20 млн. осіб, що становить 38,5 % населення, яких потрібно захистити у випадку можливих аварій.
1.Аварії на хімічно небезпечних об’єктах та характеристика зон
хімічного зараження
В обігу на хімічно небезпечних підприємствах перебуває велика кількість різноманітних небезпечних хімічних речовин. Небезпечні хімічні речовини (НХР) – це токсичні хімічні речовини, що застосовуються в господарських цілях і здатні у разі витікання зі зруйнованих чи ушкоджених технологічних ємностей, сховищ і устаткування викликати масові ураження людей.
96
За своїми уражальними властивостями НХР поділяються на групи:
–речовини переважно задушливої дії (хлор, фосген, хлорпікрин та ін.);
–речовини переважно загальноотруйної дії (окис вуглецю, ціаністий водень та ін.);
–речовини задушливої та загальноотруйної дії (аміак, акрилонітрол, азотна кислота й оксиди азоту, сірчистий ангідрид, фтористий водень);
–речовини, які діють на генерацію, проведення і передавання нервового імпульсу;
–нейротропні отрути (сірковуглець, тетра-етилсвинець, фосфорорганічні сполуки й ін.);
–речовини задушливої і нейротропної дії (аміак, гептил, гідрозин та ін.);
–метаболічні отрути (окис етилену, дихлоретан та ін.).
До надзвичайно високотоксичних НХР належать сполуки миш'яку, ртуті, кадмію,талію, свинцю, цинку, нікелю, заліза, фосфору, хлору, брому, синильної кислоти і деякі інші сполуки.
До сильнотоксичних хімічних речовин належать сірчана, азотна, соляна, ортофосфорна, оцтова й ін. кислоти, луги (аміак, їдкий калій, натрій, хлористий і бромистий метил), деякі сильнодіючі сполуки (гідроз, нітротолуол, нітробензол).
Основною характеристикою НХР є токсичність. Токсичність – це здатність отруйної речовини уражати живий організм. Ступінь її залежить від фізико-хімічних властивостей НХР і визначається токсодозою (токсичною дозою).
Токсодоза – кількість речовини (в одиницях ваги), віднесена до одиниці об'єму і до одиниці часу (мг/л·хв.). Токсодоза характеризує кількість токсичної речовини, поглинутої організмом за певний інтервал часу.
Території, які потрапили під вплив НХР у результаті аварії на ХНО, поділяють на зони:
Зона смертельних токсодоз (надзвичайно небезпечного зараження) – зона, на зовнішній межі якої 50 % людей одержують смертельні ураження.
Зона уражальних токсодоз (небезпечного зараження) – на зовнішній межі якої 50 % людей втрачають працездатність або їм потрібна медична допомога чи навіть госпіталізація.
Дискомфортна (гранична) зона – зона, на зовнішній межі якої люди відчувають дискомфорт, у них загострюються хронічні захворювання або з'являються перші ознаки інтоксикації.
Масштаби і тривалість зараження НХР при аварії на ХНО обумовлюються:
– фізико-хімічними властивостями НХР;
97
–кількістю НХР, викинутих на місцевість, в атмосферу, у воду;
–метеорологічними умовами;
–оперативністю оповіщення і вживання заходів;
–підготовленістю обслуговуючого персоналу до ліквідації наслідків розливу НХР;
–характеристиками об'єктів зараження:
для повітря – наявністю і характером рослинного покриву, місцями можливого застою повітря;
для води – площею поверхні, глибиною, швидкістю течії, наявністю ґрунтових вод, характеристикою прибережних ґрунтів;
для населення – ступенем захищеності від ураження НХР, характером діяльності;
для матеріальних об’єктів – характеристикою матеріалів, які потрапили під зараження, зокрема пористістю, наявністю і складом лакофарбових покриттів.
Тривалість хімічного зараження приземного шару повітря парами і тонкодисперсними аерозолями НХР за їх відсутності на місцевості у рідкому чи твердому стані може коливатися від кількох десятків хвилин до декількох діб.
Тривалість зараження місцевості, техніки й інших матеріальних об’єктів НХР у грубодисперсному аерозольному, краплинному, рідкому станах може виявитися в межах від декількох годин до декількох місяців.
Ураження людей і тварин відбувається унаслідок вдихання зараженого повітря (інгаляційно), контакту із зараженими поверхнями (контактнорезорбтивно), через шлунково-кишковий тракт (орально) у результаті вживання заражених продуктів харчування і води.
Масштаб, тривалість та небезпека – основні характеристики хімічного ураження. Масштаб хімічного ураження характеризує просторові межі виявлених наслідків.
Тривалість дії хімічного ураження – елемент, що характеризує межі виявлених уражальних факторів отруйних речовин; зумовлюється тривалістю зараження НХР на різних поверхнях і зберігає свою уражальну дію на незахищене населення. Тривалість дії OP на місцевості залежить від типу ОР, швидкості вітру, температури, вологості, структури ґрунту та наявності на ньому рослинності.
Оцінювання хімічної обстановки – розв’язання завдань і формулювання висновків з аналізу наслідків і ступеня впливу хімічного забруднення на життєдіяльність людей регіону, об’єкти господарювання та визначення заходів щодо їхнього захисту.
98
Хімічна обстановка – це сукупність умов, які виникають на території міста, району або ОГД внаслідок аварії на хімічно небезпечному об'єкті (ХНО) і потребують прийняття відповідних заходів захисту.
Під час прогнозування масштабів зараження НХР визначаються розміри зон можливого і прогнозованого хімічного зараження.
Зона можливого хімічного зараження (ЗМХЗ) – територія, у межах якої внаслідок зміни напрямку вітру може переміщатися хмара НХР з уражальними концентраціями.
Прогнозована зона хімічного зараження (ПЗХЗ) – розрахункова зона у межах ЗМХЗ, параметри якої приблизно визначаються за формулою еліпса.
Хімічно небезпечна адміністративно-територіальна одиниця (ХАТО) – адміністративно-територіальна одиниця, до якої зараховуються області, райони, а також будь-які населені пункти областей, які потрапляють в ЗМХЗ при аваріях на ХНО.
Зображення на топографічних картах ПЗХЗ у вигляді еліпса відповідає її розмірам на фіксований момент часу N.
На топографічних картах ЗМХЗ зображається у вигляді сектора, форма і розміри якого залежать від швидкості та напрямку вітру.
Еквівалентна кількість НХР – це така кількість хлору, масштаб зараження яким в умовах інверсії еквівалентний масштабу зараження кількістю цієї речовини за певних погодних умов.
На масштаби зараження, глибину поширення хмари зараженого повітря істотно впливають метеорологічні умови. Вони формують стан вертикальної стійкості атмосфери.
Вертикальна стійкість атмосфери має три стани:
Інверсія – зростання температури повітря з висотою. Такий стан приземного шару атмосфери перешкоджає розсіюванню зараженого повітря за висотою і створює найсприятливіші умови для збереження високих концентрацій НХР.
Ізотермія – характеризується стабільною рівновагою повітря. Це також сприяє тривалому застою парів НХР на місцевості, в лісі, в житлових кварталах міст і населених пунктів.
Конвекція – зниження температури повітря з висотою. Спостерігаються висхідні потоки повітря, що сприяє швидкому розсіюванню хмари зараженого повітря і зменшенню уражальної дії НХР.
99
Хмара НХР – суміш пари і дрібних крапель НХР із повітрям в обсягах (концентраціях), небезпечних для довкілля (уражальних концентраціях). Розрізняють первинну і вторинну хмару забрудненого повітря.
Первинна хмара НХР – це пароподібна частина НХР, яка є в будь-якій ємності над поверхнею зрідженої НХР і яка виходить в атмосферу безпосередньо при руйнуванні ємності (за 1–2 хв) без випару з підстильної поверхні.
Вторинна хмара НХР – це хмара НХР, яка виникає протягом певного часу внаслідок випаровування НХР із підстильної поверхні (для легколетючих речовин час розвитку вторинної хмари після закінчення дії первинної хмари відсутній, для інших речовин він залежить від властивостей НХР, стану обвалування та температури повітря).
Особливості ліквідації наслідків хімічної аварії
Внаслідок аварії на хімічно небезпечному об'єкті може статися порушення технологічних процесів у виробництві, пошкодження трубопроводів, ємностей, сховищ, транспортних засобів, що призводить до викиду небезпечних хімічних речовин (НХР) в атмосферу у кількостях, які можуть викликати масове ураження людей, тварин, а також хімічне зараження води, грунту тощо. При цьому утворюється зона хімічного зараження – територія, в межах якої в приземному шарі повітря міститься НХР у кількостях, які становлять небезпеку для життя і здоров'я людей, для сільськогосподарських тварин і рослин упродовж певного часу.
Залежно від фізико-хімічних властивостей НХР, умов їх зберігання і транспортування у разі аварій на хімічно небезпечних об'єктах можуть виникнути надзвичайні ситуації з хімічною обстановкою чотирьох основних типів.
Перший тип – розгерметизація (вибух) ємностей або технологічного обладнання, які містять газоподібні (під тиском), кріогенні, перегріті, скраплені НХР. При цьому утворюється первинна газопарова або аерозольна хмара з високою концентрацією НХР, яка поширюється за вітром.
Другий тип – аварійні викиди або проливання скраплених отруйних газів (аміак, хлор тощо); перегрітих летючих токсичних рідин з температурою кипіння, нижчою за температуру навколишнього середовища (окис етилену, фосген, окисли азоту, сірчаний ангідрид, синильна кислота тощо).
Третій тип – проливання у піддон (обвалування) або на поверхню значної кількості скраплених або рідких НХР з температурою кипіння нижчою або близькою до температури навколишнього середовища (фосген тощо), а також у разі горіння великої кількості добрив (нітрофоски) або сірки.
100