Структура японського речення

У японській мові порядок слів у реченні відрізняється від порядку слів в українській мові. Він завжди є постійним і виглядає так: підмет – додаток – присудок. Розташування присудка на останньому місці є незмінним, наприклад:

АНОХІТО-ВА ТЕҐАМІ-О КАКІМАС. Він листа пише.

Означальні підрядні речення та означення завжди стоять перед словами, які вони означають. При цьому в таких конструкціях для з’єднання підрядного речення з головним відносні займенники (“який”, “чий”, “котрий”) не вживаються:

ВАТАКУСІ-НО ТОМОДАЦІ-ВА КІНОО ДЕТА ТЕҐАМІ-О ЙОМІМАС. Мій друг читає листа,

одержаного вчора.

Основні моделі речень у японській мові:

1.Присудок виражений дієсловом: ҐАКУСЕЙ-ВА ДАЙҐАКУ-Е ІКІМАС. Студент до універ-

ситету йде.

2.Присудок виражений прикметником із зв’язкою ДЕС: КОНО ХОН-ВА ТОТЕМО ОМОСІРОЙ ДЕС. Ця книжка дуже цікава.

3.Присудок виражений іменником з дієсловом-зв’язкою ДЕС: КАРЕ-ВА ІСЯ ДЕС. Він є лікарем.

4.Присудок виражений тривалим видом дієслова, який складається з дієприслівникової форми основного дієслова та допоміжного дієслова ІРУ: ХІТО-ВА НІХОНҐО-НО СІМБУН-О ЙОНДЕ ІМАС. Чоловік японську газету читає.

Форма “йонде імас” відповідає до деякої міри одному із часів Continuos в англійській мові.

172

Японська писемність

Основою японської писемності є ієрогліфи, запозичені з китайської мови багато століть тому. Кількість рекомендованих для вживання ієрогліфів обмежується нормативним ієрогліфічним переліком. Востаннє перелік ієрогліфів був затверджений Кабінетом міністрів Японії у 1981 році. Він нараховує 1945 ієрогліфів. Ієрогліфи, як правило, позначають корені слів. Ієрогліфічна писемність базується на найпростіших зображальних та вказівних знаках. Піктограми (піктографи) – це зображальні ієрогліфи, які спочатку були спрощеними малюнками. Їхня кількість дуже невелика. Ідеограми (ідеографи) – це ієрогліфи у вигляді малюнків з умовним змістом.

Крім ієрогліфів, у японській мові використовують два варіанти складового алфавіту, який називається КАНА. КАНА складається з двох графічних різновидів. Перший різновид КАТАКАНА з походження є частинами ієрогліфів. КАТАКАНА вживається переважно: 1) для написання слів, запозичених з європейських мов; 2) для передавання іноземних географічних назв, прізвищ та імен; 3) коли треба виділити слово точно.

ХІРАҐАНА відрізняється від КАТАКАНИ тим, що риски її знаків мають закруглений вигляд. З походження це скорочені варіанти ієрогліфів з даним читанням. Вживається ХІРАҐАНА в друкованих і рукописних текстах переважно для написання закінчень ієрогліфічних лексичних одиниць та в змішаних текстах. Для читання знаків КАТАКАНИ та ХІРАҐАНИ в цьому розмовнику застосовується транскрипція, побудована на базі українського алфавіту за системою, запропонованою у праці “М.Федоришин. Українська транскрипція японської мови. Вид-во Львівської політехніки. Львів, 1994”. У країнах Європи, США і в Японії як допоміжний засіб вживається транскрипція на основі латинського алфавіту, яка називається РОМАДЗІ.

173

Японський складовий алфавіт КАНА розміщується в таблиці, яка називається ҐОДЗЮУОН, тобто п’ятдесят звуків. Вона складається з десяти вертикальних рядів по п’ять знаків і п’яти горизонтальних рядів по десять знаків у традиційній японській системі письма вертикальними рядками. Проте зараз у таблиці не 50 знаків, а лише 46. У записі європейським способом горизонтальними рядками ця таблиця має такий вигляд:

Японська складова абетка КАНА

Таблиця основних складів кани – ҐОДЗЮУОН

174

нн

n

Схема розташування транскрипції у таблиці:

УР – хіраґана, – катакана, У – українська транскрипція, Р – російська транск-

175

Таблиці похідних складів кани

176

177

178